ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 817/1169/16

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, згідно з Законом України «Про державну службу» та з урахуванням штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, затвердженого 01 травня 2016 року, стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області заробітну плату з 13 травня по 12 жовтня 2016 року в сумі 56 920 грн. В основу розрахунку покласти посадовий оклад начальника управління згідно з штатним розписом 6 892 грн, 700 грн надбавки за ранг державного службовця (4 ранг) та 50 відсотків надбавки за вислугу років, що в місяць складає 11 358 грн. Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області виплатити кошти з нарахуванням індексу інфляції.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня по 21 червня 2016 року включно в сумі 15 283,35 грн (сума визначена без урахування податків та обов`язкових платежів).

Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області здійснити перерахунок заробітної плати за період з 22 червня по 12 жовтня 2016 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 6 892 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, надбавки за четвертий ранг державного службовця, та виплатити різницю в заробітку з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати за період з 22 червня по 12 жовтня 2016 року.

В решті позову відмовлено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 13 травня по 21 червня 2016 року включно в сумі 8 055,72 грн без урахування податків та обов`язкових платежів.

В решті позову відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Міністерства юстиції від 6 лютого 2007 року № 104/к позивач був призначений на посаду начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, а наказом від 16 квітня 2015 року № 1141/к - звільнений з займаної посади у зв`язку зі зміною істотних умов праці - зміни в організації виробництва і праці, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

7. Наказом Міністра юстиції України від 4 листопада 2015 року № 3726/к, на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року в справі № 817/461/2015, позивача поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області. Водночас, наказом № 3727/к від 4 листопада 2015 року звільнено із займаної посади.

8. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року в справі № 817/3413/15 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 4 листопада 2015 року № 3727/к та наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 4 листопада 2015 року №806/04/к; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 4 листопада 2015 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2015 року по день винесення рішення у розмірі 32 521,24 грн.

9. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (в сумі 6 556 грн.) було допущено до негайного виконання.

10. На виконання постанови окружного суду Міністерством юстиції України 22 червня 2016 року видано наказ № 3685/к про скасування наказу Міністерства юстиції України №3727/к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено його з 4 листопада 2015 року на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

11. Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області 22 червня 2016 року видано наказ № 502/04/к «Про поновлення ОСОБА_1 » яким оголошено наказ Міністерства юстиції України від 22 червня 2016 року № 3685/к, скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 4 листопада 2015 року № 806/04/к "Про звільнення ОСОБА_1 " (пункт другий). Зазначено, що ОСОБА_1 має 7 ранг державного службовця (пункт третій). Вирішено відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ виплачувати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, як такому, стаж державної служби якого становить 27 років 03 місяці 06 днів.

12. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 817/3413/15 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року змінено. Абзаци 3 та 5 резолютивної частини постанови викладено в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04 листопада 2015 року, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 6 556 грн (сума без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику) підлягає до негайного виконання».

13. Вважаючи що при обчисленні середньої заробітної плати відповідач неправомірно не врахував підвищення посадового окладу та зміну структури заробітної плати, що впливає на розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у 1999 році позивачу було присвоєно класний чин старшого радника юстиції, що відповідно до додатку 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Співвідношення між рангами державних службовців і класними чинами працівників органів прокуратури» відповідає 4 рангу державного службовця. Тому при нарахуванні та виплаті заробітної плати підлягала нарахуванню також надбавка за 4 ранг державного службовця, а не за 7 ранг, як необґрунтовано нараховував відповідач, що вплинуло на зниження оплати праці.

15. Враховуючи, що на підставі судових рішень у справі № 817/3413/15 позивач був поновлений на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 4 листопада 2015 року і станом на цю дату був чинний наказ Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, тому позивач підлягав поновленню на попередній посаді з урахуванням зміненої назви місця роботи - з Головного управління юстиції у Рівненській області на Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області.

16. З урахуванням фактичного перейменування юридичної особи, в трудових відносинах з якою до звільнення перебував позивач, та встановлення чинним на час поновлення позивача штатним розписом нового розміру посадового окладу керівника управління в розмірі 6 892 грн, для розрахунку оплати праці підлягав застосуванню посадовий оклад, визначений діючим штатним розписом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

17. Для визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді з 13 травня по 21 червня 2016 року, з урахуванням коефіцієнту коригування, окружний суд застосовував такий алгоритм розрахунку: 6 892 грн (підвищений оклад) : 2 638 грн (попередній оклад) х 298,36 грн (середньоденний заробіток) х 27 (кількість робочих днів розрахункового періоду) = 21 025,43 грн.

18. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, виходив з того, що відповідно до судових рішень у справі № 817/3413/15 позивача поновили на посаду, яку він обіймав до звільнення - начальника ГУЮ (з урахуванням зміненої назви ГУЮ на ГТУЮ). З огляду на те, куди і як поновили позивача, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення слід розраховувати на підставі того штатного розпису і тих складових заробітної плати, на які він має право.

19. На момент поновлення позивача на посаді за ним зберігалися всі умови оплати праці, що були чинні станом на 4 листопада 2015 року (тобто на день його звільнення) і до моменту або звільнення, або ж отримання згоди на зайняття ним вакантної посади.

20. У рішенні Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі №817/3413/15, що набрало законної сили, було встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивача, який повністю розрахований у відповідності з вимогами Порядку №100 та застосовується при вирішенні даного адміністративного спору.

21. З 22 червня по 11 жовтня 2016 року позивач продовжував виконувати обов`язки за посадою начальника ГУЮ у Рівненській області, яка не передбачена новим штатним розписом, введеним в дію з 1 травня 2016 року, та отримував заробітну плату за штатним розписом, який введений в дію у січні 2015 року (штатний розпис, в якому востаннє передбачена посада начальника ГУЮ у Рівненській області) виходячи з посадового окладу в розмірі 2 638 грн. Оскільки посадовий оклад був встановлений раніше, то підстави для присвоєння нового посадового окладу чинним нормами законодавства не передбачені.

22. Апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача 4 рангу державного службовця, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що ранг державному службовцю присвоюється наказом Міністерства юстиції і належить до його виключної компетенції, однак жодної позовної вимоги яка б стосувалася присвоєння рангу позивачу, пред`явлено не було, а тому і відсутні підстави для такої виплати.

23. Позивач у касаційній скарзі зазначав, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №817/1349/16, однак при цьому не звернув увагу на те, що сторони не посилалися на встановлені цим рішенням обставини, а також що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року провадження у справі було закрито. За таких обставин дані, що були встановлені Житомирським апеляційним адміністративним судом, не можуть слугувати обставинами у розумінні частини четвертої статті 78 КАС України, а постанова не є допустимим доказом відповідно до частини першої статті 74 КАС України.

24. Скаржник звернув увагу на те, що 6 січня 2021 року подав апеляційному суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 817/1622/16, у якій Суд дійшов висновку, що поновлюючи ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, суди попередніх інстанцій не врахували, що незаконне переведення позивача з посади начальника відбулося після перейменування вказаного територіального органу Міністерства юстиції України на Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області згідно з наказом Мінюсту від 30 січня 2015 року №115/5 "Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції", яке і слід вважати попереднім місцем роботи позивача; було поновлено його на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 12 січня 2017 року.

25. Проте апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у справі №817/1622/16 у подібних правовідносинах, що в силу пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою для касаційного оскарження судового рішення.

26. Вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив дослідження доказів, встановлених у справі № 817/3413/15 щодо його поновлення на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 4 листопада 2015 року з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, на підставі якого відбулося лише перейменування головних управлінь у областях, та не надав їм жодної правової оцінки. Водночас, такі докази свідчать про поновлення саме на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, відповідно і заробітна плата повинна нараховуватися з посадового окладу в розмірі 6 892 грн.

27. Також апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про врахування висновку Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 817/1622/16 посилаючись що правовідносини у цих справах виникли у різний час. Проте правовідносини щодо звільнення позивача, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати виникли у квітні 2015 року після першого його незаконного звільнення з посади начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, їх суб`єктний склад є тим же, як і норми права, які їх врегульовують. Вважає що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 817/1622/16, поширюється на всі правовідносини, що виникли між сторонами після прийняття наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5 та врегульовані цим наказом. Безпідставне відхилення дослідження висновку Верховного Суду у справі № 817/1622/16 надає право на касаційне оскарження судового рішення.

28. Зазначає, що питання наявності права на 4 ранг державного службовця було окремим предметом дослідження в адміністративній справі № 460/5443/20, висновок у якій має бути врахований при розгляді касаційної скарги.

29. Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у задоволенні касаційної скарги з тих підстав що позивача було поновлено на посаду, яку він обіймав до звільнення - начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, відповідно до судових рішень у справі № 817/3413/15.

30. Оскільки Міністерство юстиції України як орган влади зобов`язаний діяти лише в межах та порядку, встановлених Конституцією та законами України, тому невчасне виконання рішення суду про поновлення на посаді зумовлено законодавчою неможливістю видати відповідний наказ не з вини відповідача, а саме у зв`язку з введенням в дію з 1 травня 2016 року нового штатного розпису та відсутність у ньому посади начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

31. Оскільки правовідносини у справі № 817/1622/16 виникли пізніше, ніж у справі, яка розглядається, то вони не можуть бути враховані судом та суперечать нормам статті 79 КАС України.

32. Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні.

33. Вказує на те, що позовна вимога про перерахунок та стягнення заробітної плати після поновлення позивача на посаді (з 22 червня 2016 року) виходячи з нових умов оплати праці, задоволенню не підлягає оскільки його було поновлено на посаду начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з відповідною оплатою праці, передбаченою штатним розписом до 01 травня 2016 року.

34. Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) у відзиві на касаційну скаргу також просило відмовити у її задоволенні посилаючись на безпідставність вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, вважає за необхідне зазначити наступне.

36. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

37. Спірні правовідносини в цій справі стосуються стягнення заробітної плати за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та перерахунок заробітної плати після поновлення на посаді із розрахунку підвищеного посадового окладу, надбавки за вислугу років та за 4 ранг державного службовця.

38. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

39. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 817/3413/15 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3727/к від 4 листопада 2015 року; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №806/04/к від 4 листопада 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04 листопада 2015 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2015 року по день винесення рішення у розмірі 32 521,24 грн.

40. Проте у порушення вимоги частини восьмої статті 235 КЗпП України відповідач постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року в частині поновлення на роботі позивача виконав не негайно, а 22 червня 2016 року, тобто з затримкою виконання судового рішення.

41. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

42. Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно зроблено висновок що період з 13 травня по 22 червня 2016 року є періодом затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, який підлягає оплаті в розмірі середнього заробітку за цей період.

43. З приводу спірного питання про обчислення середнього заробітку слід зазначити таке.

44. Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у розглядуваній справі, направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, звертав, зокрема, увагу на те, що відповідно до судових рішень у справі № 817/3413/15 позивача поновили на посаду, яку він обіймав до звільнення - начальника ГУЮ (з урахуванням зміненої назви ГУЮ на ГТУЮ). З огляду на те, куди і як (накази Міністерства юстиції України від 22 червня 2016 року № 3685/к та ГТУЮ від 22 червня 2016 року № 502/04/к) поновили позивача, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення слід розраховувати на підставі того штатного розпису і тих складових заробітної плати, на які він має право.

45. З 1 травня 2016 року було введено новий штатний розпис Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, відповідно до якого посадовий оклад начальника визначено в розмірі 6 892 грн. Проте позивач у судовому порядку був поновлений на посаду начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, а оклад за цією посадою був встановлений штатним розписом у розмірі 2 638 грн та не змінювався.

46. Питання правомірності наказу Міністерства юстиції України від 22 червня 2016 року № 3685/к (в аспекті того, на яку посаду поновили позивача і за яким штатним розписом, який ранг йому встановили і які умови оплати праці) було предметом судового розгляду у справі №817/1349/16.

47. Апеляційний суд у своєму рішенні зазначав, що обставини, встановлені у справі №817/1349/16, мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи оскільки розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення (з 13 травня по 22 червня 2016 року) безпосередньо пов`язано з тим, як (на яких умовах) поновили позивача на раніше займаній посаді.

48. Проте при цьому апеляційний суд не звернув увагу на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року провадження у справі №817/1349/16 було закрито у зв`язку з прийняттям відмови від адміністративного позову.

49. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

50. Таким чином, оскільки судові рішення у справі № 817/1349/16 не набрали законної сили, а провадження у справі було закрито на час ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови, то встановлені у ній обставини не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи та мати істотне значення для правильності її вирішення.

51. У касаційній скарзі позивач вказує на неправомірне неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 817/1622/16 (а саме пункт 45 цієї постанови, відповідно до якого попереднім місцем роботи позивача слід вважати Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області). З цього приводу слід зазначити таке.

52. У адміністративній справі №817/1622/16 позовні вимоги стосувалися поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 11 жовтня 2016 року та стягнення коштів за вимушений прогул на день винесення рішення суду, виходячи з посадового окладу начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в розмірі 6 892 грн, надбавки за 4 ранг державного службовця в розмірі 700 грн та надбавки за вислугу років в розмірі 50%.

53. Зокрема, у пункті 45 постанови вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували того, що незаконне переведення позивача з посади начальника відбулося після перейменування вказаного територіального органу Міністерства юстиції України на Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області згідно з наказом Мінюсту від 30 січня 2015 року №115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції», яке і слід вважати попереднім місцем роботи позивача.

54. У той же час, з урахуванням спірних правовідносин у розглядуваній справі №817/1169/16, слід звернути увагу на те, що у справі № 817/1622/16 Верховний Суд також зазначав що суд першої інстанції при визначенні середньоденної заробітної плати позивача обґрунтовано врахував дані про його заробітну плату за вересень-жовтень 2016 року, зазначені у довідці Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 27 березня 2017 року №61. У вказаний період позивач фактично працював на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області та отримував заробітну плату з розрахунку посадового окладу у розмірі 2 638 грн.

55. Також Верховний Суд у цій справі залишив в силі рішення суду першої інстанції в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зазначив, що доводам позивача щодо необхідності проведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з посадового окладу начальника Головного управління згідно зі штатним розписом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області станом на 22 червня 2016 року, та інших надбавок, установлених за посадою, суди дали належну правову оцінку, врахувавши, що середній заробіток обчислюється виходячи з фактичних виплат за відпрацьовані дні, а в разі незгоди працівника з проведеними виплатами він має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

56. Проте апеляційний суд не звернув увагу на позицію Верховного Суду, викладену у справі №817/1622/16 в частині розрахунку середнього заробітку, а суд касаційної інстанції в силу вимог статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. Посилання апеляційного суду на те, що постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 817/1622/16 не може бути взята до уваги, є помилковим. Спірні правовідносини у цих адміністративних справах виникли у зв`язку з неодноразовим звільненням позивача, поновленням його на роботі у судовому порядку та стягненням у зв`язку з цим середньої заробітної плати. Незважаючи на те, що у справі № 817/1622/16 позивачем оскаржувалося його звільнення у січні 2017 року, судами також було встановлено посаду та заробітну плату позивача після його поновлення на роботі 22 червня 2016 року.

58. Таким чином посилання позивача у касаційній скарзі щодо помилковості неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у справі №817/1622/16, знайшли своє підтвердження.

59. Також апеляційний суд під час розгляду справи посилався на роз`яснення Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації», відповідно до якого працівники, яких попереджено про наступне вивільнення, і посади яких відсутні у новому штатному розписі, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату.

60. Проте таке роз`яснення стосується загального правила звільнення працівників, встановленого частиною першою статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, а не порядку дій роботодавця у спірній ситуації щодо перерахунку заробітної плати.

61. Щодо необхідності врахування під час розгляду касаційної скарги судових рішень у справі № 460/5443/20, предметом спору у якій було визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України № 1615/к від 5 травня 2020 року «Про присвоєння рангу», зобов`язання Міністерства юстиції України видати наказ, яким присвоїти ОСОБА_1 з 1 травня 2016 року 4 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби, то слід зазначити що в силу вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

62. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

63. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

64. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Верховний Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості, оскільки ухвалено без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, а також з порушенням норм процесуального права.

66. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

67. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

68. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, зокрема, щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

69. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд,