ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/9654/20

1. Описова частина

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати як незаконний наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський МТП») від 24 лютого 2020 року № 56/К «Про застосування дисциплінарного стягнення» за підписом в. о. директора ОСОБА_2 , яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

скасувати як незаконний наказ ДП «Одеський МТП» від 05 березня 2020 року № 70/К «Про застосування дисциплінарного стягнення» за підписом в. о. директора ОСОБА_2 , яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «Одеський МТП» на посаді начальника служби ІТ-технологій;

скасувати як незаконний наказ ДП «Одеський МТП» від 21 травня 2020 року № 133К 3-1 «Про припинення трудового договору» за підписом в. о. директора ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби ІТ-технологій;

стягнути з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату ухвалення рішення у справі;

стягнути з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн;

стягнути з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що накази є незаконними, оскільки не містять посилання на зміст і час вчинення дисциплінарного проступку, локальний акт, вимоги якого було порушено позивачем, форми вини, у позивача не відбиралися пояснення, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду. Дисциплінарне стягнення накладено за відсутності підстав, за відсутності самого факту проступку. Звільнення вважає незаконним, він не допускав та не міг допустити систематичного порушення трудової дисципліни після притягнення його до дисциплінарної відповідальності, адже з 08 лютого до 01 червня 2020 року перебував у стані тимчасової непрацездатності. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 19 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накази про застосування дисциплінарних стягнень вказують на порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, застосовані в межах строку притягнення до відповідальності, тому підстав для визнання їх незаконними немає.

Одеський апеляційний суд постановою від 30 червня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18 серпня 2021 року,апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про скасування наказу від 05 березня 2020 року № 70/к, поновлення на роботі, визнання незаконним наказу від 21 травня 2020 року № 133К 3-1, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди скасував. Визнав незаконним наказ від 05 березня 2020 року № 70/к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », наказ від 21 травня 2020 року № 133К 3-1 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Служби ІТ-технології ДП «Одеський МТП» з 01 червня 2020 року. Стягнув з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 175 520,00 грн, судові витрати в розмірі 1 576,50 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. В решті рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Незаконне звільнення відповідно є підставою для відшкодування моральної шкоди, яка з урахуванням обставин справи, вимог розумності та справедливості підлягає стягненню в розмірі 5 000,00 грн. Пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню судові витрати та витрати на правову допомогу, з урахуванням складності справи, часу та обсягу виконаних робіт в порядку надання допомоги.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 07 серпня 2021 року, адвокат Бережний О. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеса від 19 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування, як незаконного наказу ДП «Одеський МТП» від 24 лютого 2020 року № 56/К «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, скасувати в зазначеній частині постанову Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 року та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу; змінити постанову Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в частині розподілу судових витрат та стягнути з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 судові витрати в повному обсязі, з урахуванням розгляду справи судом касаційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 342/316/18, від 18 березня 2021 року у справі № 219/2474/19, від 13 червня 2019 року у справі № 766/13910/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 204/2443/17.

На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Незаконність рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції (в частині оскарження наказу № 56/к) полягає в неправильному застосуванні норм статей 147-149 КЗпП України.

Постанова апеляційного суду не містить мотивів з приводу аргументів позивача про відсутність в оскаржуваному наказі № 56/К фактичних обставин, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, тобто конкретних обставин вчинення порушення трудової дисципліни саме позивачем (дія або бездіяльність, час і місце вчинення, форма вини). Не містить зазначених обставин і акт (висновок) комісії, в якому зазначено, що розголошення комерційної таємниці стало можливим внаслідок витоку службових документів з вини начальника служби ІТ-технологій ОСОБА_1 (при цьому із самого акта не зрозуміло, чи стався виток документів унаслідок дій ОСОБА_1 або його бездіяльності).

Суд апеляційної інстанції не зазначив мотивів зменшення суми позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та не послався на норму права, відповідно до якої зменшив суму.

Зазначаючи, що судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 6 306,00 грн, а також поніс витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 18 000,00 грн (12 000,00 грн в суді першої інстанції та 6 000,00 грн в суді апеляційної інстанції), на підтвердження чого надав відповідні докази.

Позивач заявляв п`ять позовних вимог, з яких три вимоги задоволені в повному обсязі, одна вимога (про стягнення моральної шкоди) задоволена частково, в задоволенні однієї вимоги було відмовлено (про скасування наказу № 56/К).

Ураховуючи наведене, визначена судом апеляційної інстанції сума судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, не відповідає вимогам пропорційності та не ґрунтується на нормах процесуального закону.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.

14 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП «Одеський морський торгівельний порт» на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Дисціплінарне стягнення, накладене на ОСОБА_1 є законним, а його вимога про скасування наказу від 24 лютого 2020 року № 56К є безпідставною і не підлягає задоволенню, що в повній мірі підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 вересня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 12 серпня 2016 року працював в ДП «Одеський МТП», з 08 грудня 2016 року переведений на посаду начальника служби ІТ-технологій.

Наказом ДП «Одеський МТП» від 21 травня 2020 року № 133К 3-1 начальника служби ІТ-технологій ОСОБА_1 звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення позивача із займаної посади стало систематичне порушення ним трудової дисципліни, за що ОСОБА_1 притягувався до відповідальності наказами від 06 лютого 2020 року № 34/К, від 24 лютого 2020 року № 56/К, від 05 травня 2020 року № 70/К. Крім того, актами від 19 травня 2020 року № 1-3, доповідною запискою від 19 травня 2020 року зафіксований факт відсутності позивача на робочому місці.

ОСОБА_1 у період з 08 до 22 лютого 2020 року, з 24 лютого до 07 березня 2020 року, з 10 березня до 06 квітня 2020 року, з 07 квітня до 18 квітня 2020 року, з 20 квітня до 09 травня 2020 року, з 11 травня до 18 травня 2020 року, з 20 травня до 29 травня 2020 року перебував на лікарняному.

Наказом ДП «Одеський морський торговельний порт» від 01 червня 2020 року № 145/К дату звільнення ОСОБА_1 змінено з 21 травня на 01 червня 2020 року.

На підставі наказу в.о. директора ДП «Одеський МТП» від 08 січня 2020 року № 13 було створено комісію для проведення службової перевірки, за результатом якої складено акт (висновок) комісії з проведення службової перевірки від 28 січня 2020 року, згідно з яким комісія встановила факт несвоєчасного відображення інформації щодо зміни власника пакетів програмного забезпечення для автоматизації офісу ДП «Одеський МТП» відповідно до договору від 01 листопада 2018 року КД-20995 з вини начальника служби ІТ-технологій ОСОБА_1 .

За результатами наступної службової перевірки 17 лютого 2020 року складено акт (висновок) комісії з проведення службового розслідування, затверджений в.о. директора ДП «Одеський МТП» ОСОБА_2, яким встановлено, що публікацією статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2 із долученням скріншотів службових документів розголошено комерційну таємницю ДП «Одеський МТП», що стало можливим внаслідок витоку службових документів, які містять комерційну таємницю, з вини начальника служби ІТ-технологій ОСОБА_1 , який заслуговує на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Актом (висновком) комісії з проведення службового розслідування від 27 лютого 2020 року встановлено, що укладення договорів від 24 жовтня 2018 року КД-20973 з двома додатковими угодами (від 29 грудня 2018 року КД-20973/1, від 26 квітня 2019 року КД-20973/2) та від 03 грудня 2018 року КД-21051 (з двома додатковими угодами від 29 грудня 2018 року КД-21051/1, від 26 квітня 2019 року КД-21051/2) відбулося з численними порушеннями норм законодавства України, в тому числі публічних закупівель, а саме: вимог статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» ДП «Одеський МТП» щодо зобов`язання оприлюднити у електронній системі закупівель повідомлення про внесення змін до договору протягом трьох днів із дня внесення змін у зв`язку із внесенням змін до договорів керівником підрозділу-ініціатора, відповідні повідомлення. Виявлені факти стали можливими внаслідок порушення вимог пункту 5.4 розділу 5 Положення про порядок проведення закупівель в ДП «Одеський МТП» начальником служби ІТ-технологій ОСОБА_1 та вимог, передбачених пунктами 5.16, 5.19 Положення про службу ІТ-технологій від 28 грудня 2018 року № 25/01.

Наказом ДП «Одеський МТП» від 06 лютого 2020 року № 34/К до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення, шляхом оголошення догани та позбавлення всіх заохочувальних виплат на строк дії догани.

Наказом ДП «Одеський МТП» від 24 лютого 2020 року № 56/К до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення, шляхом оголошення догани та позбавлення всіх заохочувальних виплат на строк дії догани.

Наказом ДП «Одеський МТП» від 05 березня 2020 року № 70/К до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення, шляхом оголошення догани та позбавлення всіх заохочувальних виплат на строк дії догани.

20 травня 2020 року заступник директора з технічних питань ОСОБА_3 звернувся до в. о. директора ДП «Одеський МТП» ОСОБА_2 з доповідною запискою, де вказав, що ОСОБА_1 19 травня 2020 року був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та просив розглянути питання про звільнення ОСОБА_1

20 травня 2020 року в. о. директора ДП «Одеський МТП» ОСОБА_2 звернувся до профспілкового комітету управління порту з поданням, у якому просив надати згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

На засіданні профкому Управління порту від 21 травня 2020 року прийнято рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, та рекомендувати адміністрації порту провести процедуру звільнення відповідно до чинного законодавства.

2. Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про скасування як незаконного наказу ДП «Одеський МТП» від 24 лютого 2020 року № 56/К «Про застосування дисциплінарного стягнення» та стягнення моральної шкоди

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Суди встановили, що за результатами службової перевірки 17 лютого 2020 року складено акт (висновок) комісії з проведення службового розслідування, затверджений в. о. директора ДП «Одеський порт» ОСОБА_2, яким встановлено, що публікацією статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2 із долученням скріншотів службових документів, розголошено комерційну таємницю ДП «Одеський порт», що стало можливим унаслідок витоку з вини начальника служби ІТ-технологій ОСОБА_1 службових документів, які містять комерційну таємницю.

Під час службового розслідування, яке проводилося підприємством щодо зазначеного порушення, у позивача були відібрані пояснення.

Наказом ДП «Одеський МТП» від 24 лютого 2020 року № 56/К на підставі акта (висновку) комісії з проведення службового розслідування від 17 лютого 2020 року до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани та позбавлення всіх заохочувальних виплат на строк дії догани.

Встановивши факт доведеності дисциплінарного проступку ОСОБА_1 та дотримання строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо скасування наказу відповідача від 24 лютого 2020 року № 56/К.

Крім того, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирає потерпіла особа, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників. Стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ураховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Позивач не довів, що він зазнав моральних страждань у більшому розмірі, ніж встановлено апеляційним судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Аргументи касаційної скарги висновків судів у вказаних частинах не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат у справі

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 заявив п`ять позовних вимог:

1) скасувати як незаконний наказ Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський МТП») від 24 лютого 2020 року № 56/К «Про застосування дисциплінарного стягнення» за підписом в. о. директора ОСОБА_2 , яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

2) скасувати як незаконний наказ ДП «Одеський МТП» від 05 березня 2020 року № 70/К «Про застосування дисциплінарного стягнення» за підписом в. о. директора ОСОБА_2 , яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

3) скасувати як незаконний наказ ДП «Одеський МТП» від 21 травня 2020 року № 133К 3-1 «Про припинення трудового договору» за підписом в. о. директора ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби ІТ-технологій та поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «Одеський МТП» на посаді начальника служби ІТ-технологій;

4) стягнути з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату ухвалення рішення у справі;

5) стягнути з ДП «Одеський МТП» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн;

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції з цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 2 522,40 грн за дві вимоги немайнового характеру (скасування наказів № 56/К та № 70/К) по 840,80 грн за кожну та одну вимогу майнового характеру - 840,80 грн (стягнення моральної шкоди).

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 783,60 грн (2 522,40 х 150 %).

Отже, з урахуванням розміру задоволених апеляційним судом позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 627,50 грн (за звернення з позовом - 1 051,00 грн (840,80 грн (немайнова вимога) + 210,20 грн (25 % розміру майнової вимоги)) + 1 576,50 грн за звернення з апеляційною скаргою (1 051,00 грн х 150 %).

Крім того, за змістом частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Установлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу у суді першої і апеляційної інстанції становить 18 000,00 грн (12 000,00 грн в суді першої інстанцій відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2020 року та 6 000,00 грн в суді апеляційної інстанції згідно з додатком до договору від 28 жовтня 2020 року).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не подавав.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 700,00 грн витрат на правничу допомогу, що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з п`яти задоволених вимог три задоволені повністю + вимога про стягнення моральної шкоди на 25 %).

Однак вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача судових витрат у визначеному ним розмірі.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну постанови апеляційного суду в частині розподілу судових витрат: судового збору з 1 576,50 грн на 2 627,50 грн, витрат на правову допомогу з 5 000,00 грн на 11 700,00 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду