ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 509/5248/19

1. Описова частина

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (далі - ТОВ «ФК «Алькор Інвест»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н. В. (далі - приватний нотаріус

Кисельова Н. В., приватний нотаріус), державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. (далі - державний реєстратор Манюта С. В.) про скасування рішень державного реєстратора.

Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 січня 2016 року у справі № 509/5326/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до АТ «Банк «Фінанси та кредит», визнано недійсним кредитний договір № к-2407, укладений 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 (далі - кредитний договір), визнано недійсним договір іпотеки, укладений 16 жовтня 2007 року між

ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 (далі - договір іпотеки) на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором; визнано недійсним договір поруки від 29 квітня 2009 року № 29/09 (далі - договір поруки), укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 як поручителем, ОСОБА_2 як боржником для забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, додаткову угоду від 08 вересня 2011 року № 1 до договору поруки, укладену між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 як поручителем і ОСОБА_2 як боржником; зобов`язано приватного нотаріуса зняти заборону відчуження майна шляхом вчинення відповідних нотаріальних дій зі зняття заборони на відчуження з незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 58 % на

АДРЕСА_1 , а також із земельної ділянки площею 0,0500 га на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на

АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 та є предметом договору іпотеки, шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 жовтня 2007 року № 49, зареєстрованого в реєстрі за номером 6366, а також від 16 жовтня 2007 року № 50, зареєстрованого в реєстрі за номером 6367, та виключення запису з Державного реєстру іпотек від 16 жовтня 2007 року

№ 6365 на суму основного зобов`язання в розмірі 71 000,99 євро.

Відповідно до договорів купівлі-продажу, укладених 21 квітня 2016 року між ним і ОСОБА_3 , він є власником земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:1074, та незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 58 % за адресою: АДРЕСА_1 .

06 грудня 2017 року він передав вказане нерухоме майно в іпотеку

АТ «Ощадбанк». Згідно з договором іпотеки на це майно накладено заборону відчуження, номери записів 23780775 і 23780635, та зазначено, що іпотекодержателем є АТ «Ощадбанк», а іпотекодавцем є він, ОСОБА_1

10 вересня 2019 року він дізнався, що стосовно вказаних об`єктів нерухомості до спеціального розділу Державного реєстру іпотек внесений запис про іпотеку № 14171132, згідно з яким боржником є ОСОБА_2 , майновим поручителем є ОСОБА_3 , іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Алькор Інвест», та на це нерухоме майно як на майно ОСОБА_3 накладено заборону, номери записів 14171066 і 14171018, внесені 09 липня 2019 року державним реєстратором Манютою С. В., а 10 липня 2019 року прийнято рішення

№ 47699981 про скасування скасованого запису про обтяження № 1417066 і рішення про скасування номер 47700129, яким було скасовано скасований запис про обтяження № 14171018.

У результаті неправомірних дій державного реєстратора Манюти С. В. одночасно існують іпотеки, заборони, де власником майна зазначено його, ОСОБА_1 , а також старі заборони, де майновим поручителем була колишня власниця нерухомого майна ОСОБА_3 .

Крім цього, знаючи, що власником нерухомого майна на цей момент є саме він, 17 липня 2019 року приватний нотаріус Кисельова Н. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номери 47827162 і 7827410, якими внесла зміни до іпотек відносно вказаної земельної ділянки та незавершеного будівництвом житлового будинку, зареєструвавши іпотекодержателем

ТОВ «ФК «Алькор Інвест», внесла зміни до державної реєстрації прав та їх обтяжень, не врахувавши, що колишня власниця нерухомого майна ОСОБА_3 , уклавши 23 квітня 2019 договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 312, з 21 квітня 2016 року вже не була власницею вказаного майна.

Посилаючись на викладене, просив суд:

1) скасувати рішення про скасування державного реєстратора Манюти С. В. від 10 липня 2019 року № 47699981 та скасувати запис про обтяження

№ 14171066, яким накладено заборону на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:01:003:1074, вчинений на підставі зазначеного рішення;

2) скасувати рішення про скасування державного реєстратора Манюти С. В. від 09 липня 2019 року № 47696838 та скасувати запис про іпотеку

№ 14171160, вчинений на підставі зазначеного рішення, стосовно незавершеного будівництвом житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами готовністю 58 %;

3) скасувати рішення про скасування державного реєстратора Манюти С. В. від 10 липня 2019 року № 47700129 та скасувати запис про обтяження

№ 14171018, вчинений на підставі зазначеного рішення, стосовно незавершеного будівництвом житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами готовністю 58 %;

4) скасувати рішення про скасування державного реєстратора Манюти С. В. від 09 липня 2019 року № 47697065, скасувати запис про іпотеку

№ 14171132 стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:01:003:1074, вчинений на підставі зазначеного рішення;

5) скасувати рішення приватного нотаріуса Кисельової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 липня 2019 року № 47827162, яким проведено реєстрацію іпотеки на незавершений будівництвом житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами готовністю

58 %;

6) скасувати рішення приватного нотаріуса Кисельової Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 липня 2019 року № 47827410, яким проведено реєстрацію іпотеки на земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:003:1074.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав не доведеними обставини, на які позивач посилався на обґрунтування заявлених вимог, а вимоги про скасування рішень державного реєстратора, виходячи із встановлених у справі обставин, - безпідставними.

Аргументи учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Савицька О. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) та у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, від 21 січня 2021 року у справі № 925/1222/19, від 18 січня 2018 року у справі

№ 521/8178/16-ц (провадження № 61-696св18).

Також касаційна скарга містить посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15 (провадження № 61-1175св18), від 27 травня 2020 року у справі № 905/294/17.

Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає те, що суди вийшли за межі позовних вимог, надавши оцінку діям державного реєстратора щодо припинення іпотеки, проведеним 14 квітня 2016 року.

Вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання незаконною іпотеки, скасування запису про її державну реєстрацію та обтяження предмета іпотеки.

Вважає, що він є добросовісним набувачем майна, а тому є правові підстави для задоволення позову про скасування записів, пов`язаних із попередньою іпотекою, наявність яких порушує його права як власника.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 509/5248/19, витребувано її з Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 16 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № к-2407, згідно з яким банк на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 71 000,00 євро, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути кредит згідно з графіком погашення заборгованості за кредитним договором.

На забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за цим кредитним договором у цей же день між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_4 укладено договір поруки.

Також між банком і ОСОБА_3 16 жовтня 2007 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку належне їй майно: незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 58 %, що знаходиться на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0500 га за цією ж адресою. 16 жовтня 2007 року договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федоренко Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 6365. Відповідно до статті 73 Закону України «Про нотаріат» накладена заборона № 49 на відчуження зазначеного в договорі незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 58%, яка зареєстрована в реєстрі за № 6366, а також накладена заборона № 50 на відчуження зазначеної в договорі земельної ділянки, яка зареєстрована в реєстрі за № 6367, до припинення чи розірвання зазначеного договору.

У подальшому до зазначених кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору сторонами цих договорів укладались додаткові договори та угоди від 28 липня 2008 року, від 01 листопада 2008 року, від 28 квітня

2009 року, від 08 вересня 2011 року, від 23 листопада 2012 року.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 січня 2016 року у справі № 509/5326/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М.

Визнано недійсним кредитний договір № к-2407, укладений 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 16 жовтня 2007 року між

ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, відповідно до якого в іпотеку банку було передано належні ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0500 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:1074, та незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 58 % за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір поруки від 29 квітня 2009 року № 29/09, укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 як поручителем, ОСОБА_2 як боржником, для забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

Визнано недійсною додаткову угоду від 08 вересня 2011 року № 1 до договору поруки, укладену між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 як поручителем і ОСОБА_2 як боржником.

Зобов`язано приватного нотаріуса зняти заборону відчуження майна шляхом вчинення відповідних нотаріальних дій зі зняття заборони на відчуження з незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 58 % на АДРЕСА_1 , а також із земельної ділянки площею 0,0500 га на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 та є предметом договору іпотеки, шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 жовтня 2007 року № 49, зареєстрованого в реєстрі за номером 6366, а також від 16 жовтня 2007 року № 50, зареєстрованого в реєстрі за номером 6367, та виключення запису з Державного реєстру іпотек від 16 жовтня 2007 року

№ 6365 на суму основного зобов`язання в розмірі 71 000,99 Євро.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 січня 2016 року у справі № 509/5326/15-ц не набрало законної сили, оскільки ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року було задоволено заяву АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд заочного рішення від 19 січня 2016 року, рішення скасовано і справу передано до канцелярії суду для подальшого автоматичного розподілу.

У подальшому ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - приватний нотаріус Федорченко Т. М., про визнання кредитного договору, договору іпотек та договору поруки недійсними, а також про виключення з Державного реєстру іпотеки та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна залишено без розгляду. Ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня

2016 року не оскаржувалась і набрала законної сили 11 серпня 2016 року.

Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про те, що це рішення було виконане у частині зняття заборони на відчуження майна шляхом вчинення відповідних нотаріальних дій матеріали справи не містять.

21 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу будинку готовністю 58 % та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , відповідно до яких ОСОБА_1 набув у власність вказане нерухоме майно.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 квітня

2016 року заочне рішення від 19 січня 2016 року у справі № 509/5326/15-ц скасовано, справу передано до канцелярії суду для подальшого автоматичного розподілу.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня

2016 року позовну заяву у справі № 509/5326/15-ц залишено без розгляду.

06 грудня 2017 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Ощадбанк» укладено договір споживчого кредиту № 604-212 з терміном остаточного погашення до 06 грудня 2027 року, цього ж дня між цими самими сторонами на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Державний ощадний банк України» будинок готовністю 58 % та земельну ділянку, що розташовані на АДРЕСА_1 .

На підставі договору про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2019 року, разом з договором про внесення змін № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2019 року та договору про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В., зареєстрованому в реєстрі за № 312, укладених між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест», ТОВ «ФК «Алькор Інвест» придбало право вимоги щодо заборгованості за кредитним договором № к-2407, укладеним

16 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 , в тому числі за іпотечним договором, про що до Державного реєстру іпотек було внесено відповідний запис щодо ТОВ «ФК «Алькор Інвест» як іпотекодержателя за іпотечним договором від 15 січня 2008 року.

Станом на час укладення договору про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 16 жовтня 2007 року № к-2407 складала 31 666 924,63 грн.

Станом на 27 вересня 2019 року Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна місять такі відомості щодо спірних об`єктів нерухомості:

Щодо земельної ділянки: реєстраційний номер об`єкта 908158151237, внесено до реєстру 21 квітня 2016 року, номер запису про право власності ОСОБА_1 14270010, рішення про державну реєстрацію з відкриттям розділу № 29363415 від 21 квітня 2016 року, запис про державну реєстрацію вчинено приватним нотаріусом Юрченко І. П.

Державна реєстрація іпотеки на вказану земельну ділянку: номер запису про іпотеку 23780830 від 06 грудня 2017 року, рішення про державну реєстрацію номер 38567166 вчинено приватним нотаріусом Сегеченко І. М., державна реєстрація обтяження: номер запису про іпотеку 23780775 від 06 грудня

2017 року, рішення про державну реєстрацію обтяження № 38567166 вчинено приватним нотаріусом Сегеченко І. М., номер запису про обтяження 23780775, рішення № 38567126 вчинено приватним нотаріусом Сегеченко І. М., обтяжувач - ПАТ «Державний ощадний банк України».

Щодо незавершеного будівництвом житлового будинку: реєстраційний номер об`єкта 908139051237, номер запису про право власності ОСОБА_1 14269683 від 21 квітня 2016 року, рішення про державну реєстрацію з відкриттям розділу № 29363158 вчинено приватним нотаріусом Юрченко І. П.

Державна реєстрація іпотеки на вказаний будинок: номер запису про іпотеку 23780635 від 06 грудня 2017 року, рішення про державну реєстрацію іпотеки

№ 38566960 вчинено приватним нотаріусом Сегеченко І. М., державна реєстрація обтяження: номер запису 23780428 від 06 грудня 2017 року, рішення про державну реєстрацію обтяження № 38566755 вчинено приватним нотаріусом Сегеченко І. М., обтяжувач - ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 26 жовтня 2020 року наявна така актуальна інформація із спеціального розділу:

щодо житлового будинку: номер запису про іпотеку 14171160 (спеціальний розділ) від 15 січня 2008 року вчинено державним реєстратором

Колесніченко І. С., підстава для державної реєстрації - іпотечний договір

№ 6365, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29261269 від 14 квітня 2016 року державного реєстратора Іскрова О. В., боржник - ОСОБА_2 , майновий поручитель - ОСОБА_3 , іпотекодержатель - ТОВ ФК Алькор Інвест»;

щодо земельної ділянки: номер запису про іпотеку 14171132 (спеціальний розділ) від 15 січня 2008 року вчинено державним реєстратором

Колесніченко І. С., підстава для державної реєстрації - іпотечний договір

№ 6365, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29261316 від 14 квітня 2016 року державного реєстратора Іскрова О. В., боржник - ОСОБА_2 , майновий поручитель - ОСОБА_3 , іпотекодержатель - ТОВ ФК Алькор Інвест»;

щодо житлового будинку: номер запису про обтяження 14171066 (спеціальний розділ) від 16 жовтня 2007 року вчинено державним реєстратором

Колесніченко І. С., підстава для державної реєстрації - іпотечний договір

№ 6365, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29261246 від 14 квітня 2016 року державного реєстратора Іскрова О. В., особа, майнові права якої обтяжуються, - ОСОБА_3 ;

щодо земельної ділянки: номер запису про обтяження 14171018 (спеціальний розділ) від 16 жовтня 2007 року вчинено державним реєстратором Колесніченко І. С., підстава для державної реєстрації - іпотечний договір номер 6365, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 29261204 від 14 квітня

2016 року державного реєстратора Іскрова О. В., особа, майнові права якої обтяжуються, - ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Звернувшись із цим позовом, позивач вважав, що 17 липня 2019 року приватний нотаріус, зареєструвавши іпотекодержателем відповідача у справі

ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2019 року та договору про внесення змін № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2019 року та договору про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, прийняла незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими внесла зміни до іпотек відносно земельної ділянки та незавершеного будівництвом житлового будинку, оскільки на час вчинення таких дій саме він, а не ОСОБА_3 як первинний іпотекодавець, був належним власником цього майна.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13).

У справі, що переглядається, між первинним кредитором ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» укладено договір про відступлення права вимоги, у тому числі за договором іпотеки, власником якої була іпотекодавець ОСОБА_3 .

На підставі договору про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Алькор Інвест» як правонаступник є іпотекодержателем предмета іпотеки за договором іпотеки, укладеним 16 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_3 , відповідно до якого на забезпечення виконання кредитного договору передано в іпотеку: незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 58 % на АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,0500 га, що знаходиться за цією ж адресою.

За таких обставин правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при зміні власника майна, переданого в іпотеку, іпотека залишається дійсною.

Касаційний суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що приватний нотаріус як державний реєстратор у разі скасування судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, зобов`язаний відновити записи про іпотеку і про обтяження з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

та договору поруки недійсними, а також про виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, тому не повинен нести обов`язки іпотекодавця, касаційний суд відхиляє та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що права ОСОБА_1 у зв`язку з дійсністю іпотеки не порушені, оскільки заочне рішення від 19 січня 2016 року у справі № 509/5326/15-ц не набрало законної сили, було скасоване, а ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без розгляду. Крім того, добросовісність набуття позивачем переданого в іпотеку майна не була предметом дослідження під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення про відмову в позові є законними та обґрунтованими, прийняті з урахуванням частини четвертої статті 263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

2021 року у справі № 925/1222/19, на які посилається у касаційній скарзі особа, яка її подає.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статі 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін, оскільки такі рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані судові рішення без змін підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду