ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/2525/20-а

І. СУТЬ СПОРУ

1. До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Вінницької області, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

ІI. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

2. Рішенням суду від 10 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено повністю та вирішено:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" № 18 від 05 березня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Вінницької області від 29 квітня 2020 року № 421к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 06 травня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області та органів прокуратури;

- стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2020 року по лютого 2021 року (включно) у розмірі 234435,60 грн. (двісті тридцять чотири тисячі чотириста тридцять п`ять гривень шістдесят копійок) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 25118,10 грн. (двадцять п`ять тисяч сто вісімнадцять гривень десять копійок) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.

3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Вінницька обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора оскаржили його в апеляційному порядку.

4. Судом апеляційної інстанції було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Вінницька обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 640/20211/19 задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №120/2525/20-а до набрання законної сили рішення у справі № 640/20211/19.

7. Зупиняючи провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач проходив атестацію відповідно до вимог Порядку № 221, в свою чергу положення Порядку №221 оскаржуються в адміністративній справі № 640/20211/19, а рішення у справі може вплинути на права та обов`язки сторін у справі, що розглядається.

8. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

9. Скаржник зауважує, що у справі № 640/20211/19 та цій справі правовідносини не є подібними, а отже, рішення, яке буде прийняте, не впливає на результат розгляду цієї справи, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зупинення провадження в справі.

9.2. Крім того, позовні вимоги у вказаних вище справах також не є тотожними, оскільки оскаржувані накази про звільнення позивачки носять індивідуальний характер та є актом індивідуальної дії і містять окремі обставини.

9.3. Таким чином, на думку скаржника, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 236, 242 КАС України, застосування яких призвели до неправильного вирішення питання у справі, що у силу частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 120/2525/20 стало оскарження судового рішення зазначених у частині 3 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

11. Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.

13. За правилом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

14. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), зупинення провадження в адміністративних справах до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі може бути визнано необхідним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

15. Водночас, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва за наслідками розгляду справи № 640/20211/19 і предметом цього спору. До того ж, у достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення зазначеної справи та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

16. Фактично підставою для зупинення стало те, що у позиції позивачки є посилання на те, що вона проходила атестацію відповідно до вимог Порядку № 221, який оскаржується у адміністративній справі № 640/20211/19. Однак, у чому полягає потреба зупинення провадження та її взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, судом належним чином не обґрунтовано.

17. Верховний Суд зауважує, що у розглядуваному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення №640/20211/19, з огляду на те, що Порядок №221 наразі є чинним та регулює чіткі правила поведінки для визначеного кола осіб, а посилання суду апеляційної інстанції на гіпотетичність визнання його протиправним та нечинним не містить під собою правового підґрунтя.

18. Крім того, суд звертає увагу на положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція), відповідно до якого, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

19. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

20. Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

21. Не вдаючись до детального аналізу практики Європейського суду з прав людини з питання, що розглядається, Верховний Суд ураховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

22. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

23. Аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15 та постанові Верховного Суду від 7 квітня 2021 року у справі №200/5251/20-а, 18 листопада 2021 року у справі №120/2101/20-а.

24. Окремо слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.

25. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.

26. У зв`язку з цим, для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.

27. Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

28. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/20211/19 щодо вирішення питання про часткове або повне визнання протиправним та скасування Порядку №221.

29. Оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у зазначених справах, так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить приписам пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.

30. Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

31. Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

32. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

33. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

34. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд