ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 825/2618/13-а

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування наказу ДПА в Чернігівській області від 22 травня 2008 року №116-о про звільнення;

- поновлення на займаній посаді з 22 травня 2008 року;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року адміністративний позов задоволено та зобов`язано відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції - скасовано та відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2015 року скасовано рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції - змінено в частині дати поновлення позивача на займаній посаді, з якої його звільнено, скасовано таке судове рішення в частині вирішення позовних вимог щодо оплати за час вимушеного прогулу та направлено в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року за результатами нового розгляду цієї справи в частині вимог щодо стягнення коштів за вимушений прогул позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року змінено рішення суду першої інстанції в частині періоду вимушеного прогулу та суми до стягнення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

21 січня 2020 року представником позивача подано клопотання про заміну відповідачів на його правонаступника.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року замінено відповідачів Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області та Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на їх правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

04 серпня 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про заміну відповідача в цій справі на Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і підстави для здійснення заміни відповідача в порядку статті 52 або статті 48 КАС України відсутні.

Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з ухваленими рішенням судів попередніх інстанцій Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про заміну відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області.

Підставою касаційного оскарження Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року по справі №826/14904/18. В цій постанові Верховним Судом зроблено правовий висновок щодо відсутності правових підстав щодо заміни сторони на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200.

Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2021 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року замінено відповідачів у справі на Головне управління ДПС у Чернігівський області. Указана ухвала набрала законної сили 27 січня 2020 року.

04 серпня 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про заміну відповідача в цій справі на Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

В обґрунтування поданого клопотання Головне управління ДПС у Чернігівській області посилається на той факт, що підрозділи податкової міліції продовжують свою діяльність у складі Державної фіскальної служби, відповідно й фінансування таких підрозділів у Головного управління ДПС у Чернігівській області не передбачено. Кошти на утримання податкової міліції передбачені кошторисом Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Відповідно до даних із Єдиного державного реєстру судових рішень Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року не звертався, що свідчить про те, що Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області погодилось із заміною відповідачів у справі на Головне управління Державної податкової служби у Чернігівський області.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про заміну сторони відповідача.

Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, Верховний Суд зазначає таке.

Для визначення подібності цих правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру та юридичної природи спірних правовідносин, з яких виник спір у наведеній скаржником справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі в оскаржуваній частині, на предмет їх подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскарженого рішення суду апеляційної інстанції по суті, колегія суддів зазначає таке.

У справі №826/14904/18 суди попередніх інстанцій задовольнили заяву про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на те, що ДПС України та Державна митна служба України відповідно до положень Постанови №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби» (надалі - Розпорядження №682-р.) є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності.

Верховний Суд не погодився із такими висновками судів попередніх інстанцій, тому що на момент звернення до Верховного Суду із цією касаційною скаргою ДПС України була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю вчиняти такі дії.

У цій справі судами розглядалось питання заміни відповідача, а не сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, Верховний Суд не приймає посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року по справі №826/14904/18, з огляду на те, що у справі №826/14904/18 та у цій справі правовідносини регулюються різними нормами законодавства, тому ствердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №826/14904/18 є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,