ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 813/4060/17

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому Винниківської міськради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники »;

скасувати надані Виконкомом Винниківської міськради міста Львова містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТОВ «Бальтазар» багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова б/н у м. Винники від 29.07.2014 № Н0-13-07-2014;

скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 за № ЛВ 083142430172 на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б/н у м. Винники (замовник - ТОВ «Бальтазар») згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники від 29.07.2014 № Н0-13-07-2014, які надані Виконкомом Винниківської міськради міста Львова згідно із рішенням Виконкому Винниківської міськради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники ».

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ТОВ «Бальтазар» розпочало будівництво блокованих житлових будинків на суміжній земельній ділянці з належною йому земельної ділянкою площею 1,02223 га, на якій розташований ставок площею 0,4214 га, без дотримання передбачених Водним кодексом України (далі - ВК України) меж прибережної захисної смуги водойм - ставка, що належить позивачу та річки Маруньки. Відтак позивач вважає, що Виконком Винниківської міськради міста Львова при наданні оспорюваних містобудівних умов та обмежень зобов`язаний був врахувати передбачені ВК України межі прибережної захисної смуги водойм - ставка та річки Маруньки, щоб уникнути в майбутньому протиправної їх забудови. Також позивач вважає протиправною реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 № ЛВ 083142430172 на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б/н у м. Винники, оскільки така здійснена на підставі незаконно виданих містобудівних умов та обмежень.

2. Справа розглядалась судами неодноразово.

3. При новому розгляді Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.05.2021 задовольнив позовні вимоги.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.12.2021 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. 11.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 - залишити в силі.

6. Верховний Суд ухвалою від 01.06.2022 поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №813/4060/17; відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,02223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування будівель. На вказаній земельній ділянці розташований ставок-водоймище, площею 0,4214 га з площею водного дзеркала 0,3706 га. Водний об`єкт розташований на водоскидному каналі з Винниківського озера, басейна річки Маруньки. Із земельною ділянкою позивача межує земельна ділянка площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міськрада міста Львова, правонаступником якої є Львівська міськрада.

29.07.2014 рішенням Виконкомому Винниківської міськради міста Львова за №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники » надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники , за № Н0-13-07-2014.

29.08.2014 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ ЛВ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова у м. Винники (замовник ТОВ «Бальтазар»).

Рішенням Винниківської міськради м. Львова від 12.05.2016 № 349 ТОВ «Бальтазар» продовжено строком на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 0,3172 га за адресою: вул. Ломонсова, у м. Винники , кадастровий номер 4610160300:07:002:0167 для будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за умови погодження плану забудови, обмеженої охоронними зонами існуючих водних об`єктів та відступу від існуючого житлового будинку.

Рішенням Виконкому Винниківської міськради від 03.03.2017 №67 «Про затвердження «Актів обстеження водних об`єктів в м. Винники, визначення їх статусу та встановлення захисних смуг» затверджено, в тому числі, акт обстеження річки Марунька від 22.02.2017, встановлено межу захисної смуги 25 метрів, для виготовлення окремого проекту землеустрою.

Крім того, згідно із висновком судової гідротехнічної експертизи Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування від 10.12.2021 № 10, наданим ТОВ «Бальтазар» до суду апеляційної інстанції, експертами надані такі відповіді на поставлені питання:

1) За проміжок часу, що складає більше 70 років (з 1950 року до 2021 року) про який наголошує Замовник щодо можливих змін русла річки Марунька за цей час, можна однозначно відповісти, що за такий великий період часу відбулися значні зміни гідрологічного режиму (водності) річки Марунька, планового та висотного розташування (конфігурації) русла, наносного режиму, гідрохімічного складу води тощо не тільки на досліджуваній ділянці річки: (вул. Б. Хмельницького - Винниківське озеро - вул. Забава), але на всій її довжині, що складає 14 км. Безумовно, що більша частина цих змін в житті річки викликана внаслідок прямого або побічного втручання та здійснення негативних дій з боку антропогенного фактора за останні роки.

Якщо порівняти планове розташування (конфігурацію) русла р. Марунька в часі на зазначеній ділянці (вул. Б. Хмельницького - Винниківське озеро - вул. Забава), особливо вздовж території ОСОБА_1 , то можна прийти до висновку, що значних планових змін на цій ділянці русло не притерпіло. Проблема полягає в тому, що русло «втратило» заплави, а також відбулися значні зміни висотного (вертикального) положення дна русла річки, і тому річка в зв`язку з цими процесами зазнала змін рівнів води вільної поверхні і водності вищерозташованих ділянок.

Частина русла річки, яка протікає вздовж приватної території ОСОБА_1 каналізована, що неприпустимо: річка, практично, зникла і перетворилась в канал.

2) Дії, які спричинили зміни русла річки, що призвело до погіршання стану р. Марунька, та можуть призвести до подальшої деградації річки та її існування, наступні:

- тотальна забудова заплавних територій малої річки Марунька, русло якої натепер, як виявилось, проходить через приватизовані забудовані території, які раніше вважались заплавами та брали активну участь в житті річки під час паводків або повеней, то натепер такі території (заплави) відсутні, що не дає змоги здійснюватись процесу самоочищення річки, про це зазначають і місцеві жителі м. Винники;

- повна відсутність водоохоронних зон і прибережних захисних смуг (ПЗС) для річки, та нехтування щодо їх влаштовування (винесення в натуру) з боку забудовників на приватизованих територіях, що є порушенням водного законодавства по відношенню до природних водних об`єктів (річок), оскільки вони відносяться до об`єктів державного фонду;

- надмірне антропогенне навантаження з боку будівництва вище за течією дріжджового комбінату безпосередньо на заплаві і в руслі річки, що призвело до попадання надмірної кількості будівельного піску в русло річки, який зменшує живий переріз русла, зменшує пропускну спроможність річки, спричиняє надмірне підвищення відміток дна русла та рівнів води в річці внаслідок відкладання піску (наносів) в руслі, а також на невисоких берегах річки, особливо під час спаду паводка або повеней. Виявилось, що рівень ґрунтових вод, який виклинюється в колодязях місцевих жителів, набагато нижчий за рівень води в річці Марунька, що не дозволяє дренувати прибережні території і може спричиняти їх підтоплення;

- відсутність водоохоронних зон і прибережних захисних смуг навколо водойми. Попереднє влаштування ставка (ще у 1053 році в якості пожежної водойми), з наступним, спонтанним його використанням на території приватного підприємства «ГЛОБУС», надалі, з переоформленням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер №4610160300:07:002:0163,- на ОСОБА_1 з використанням водойми у своїх власних цілях виконувалось без належних умов, без належних проектів реконструкції такої водойми, адже з однієї водойми на сьогоднішній день є дві окремі, без зміни функціонального призначення (згідно з документами щодо відчуження цілісного майнового комплексу у 1996 році - пожежна водойма), без створення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг і для річки і для водойми/водойм.

3) Дії щодо відновлення русла річки.

Повернути річці природний стан практично неможливо, але її захистити від подальшої деградації та знищення з боку дії антропогенних факторів можна, а саме:

1) Повернути річкам запливи - це вимога водного законодавства.

2) Виконати проекти і вивести в натуру межі водоохоронних зон і прибережних захисних смуг на усій довжині річки, що складає 14 км.

3) Рекомендувати здійснити витребування земель, на яких розташовані водні об`єкти у комунальну чи державну власність, які не можуть перебувати у власності фізичних осіб з врахуванням обмежень визначених водним законодавством.

4) Однозначно можна зробити висновок про зміни, що сталися, і стаються в подальшому часі з руслом р. Марунька, відбулися з безпосереднього або побічного втручання конкретної особи або групи осіб для вирішення своїх особистих потреб з використанням при цьому, природних водних ресурсів, які, як вважають задіяні в цьому процесі особи, що природні води нічого не вартують, не задумуючись про наслідки від такого рішення.

Осіб, які мають відношення до змін русла річки можна визначити, оскільки русло річки частково проходить по забудованих приватизованих територіях, власникам яких хтось надав дозвіл на незаконне будівництво або вони на свій розсуд зреалізували таке будівництво, порушуючи там самим водне законодавство України, не дотримуючись норм, вимог та меж влаштування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг. Є інша частина власників, що мають приватизовані території, які межують з руслом названої річки, і вони теж не виконують вимог щодо влаштування ПЗС.

Яким чином (внаслідок яких дій) відбулися зміни русла річки Марунька ми вже надали відповідь у - «Відповіді на 2 питання».

Основне зусилля усіх повинно бути направлено на збереження запасів прісної води, бо в недалекому майбутньому нас усіх очікує гострий дефіцит питної води.

5) Паспорт на водний об`єкт №8.5 в м. Винники, вул. Хмельницького, Львів, 2012, Паспорт водного об`єкта, розроблений Дублянським управлінням водних ресурсів, 2014 та Заходи по організації ПЗС ставка по вул. Забава, 106, м. Винники, Львів, 2017, не є офіційними документами і не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки за такими документами неможливо ідентифікувати водойму, яка в ньому зазначена, оскільки відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, план водного об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водопідвідних, водорегулювальних, водовідвідних, водоскидних та інших споруд), поздовжний профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях (створах), графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму води у ставку від відмітки рівня води.

Відповідно до Закону України від 04.10.2016 №1641-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів управління водними ресурсами з басейновим принципом» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 №372 внесено зміни до Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 №413. Зокрема, зазначеними змінами передбачено, що розділ «Поверхневі води» державного водного кадастру доповнюється частиною щодо обліку водних об`єктів. Повноваження щодо ведення розділу «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів покладено на Держводагенство України. Відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС наразі розроблено геопортал «Водні ресурси України», в якому міститься інформація про розташування та межі поверхневих водних об`єктів за такими дескрипторами для річок - довжиною більше 10 км, для озер - площею більше 0,5 кв.м. На сьогодні інших вимог щодо обліку поверхневих водних об`єктів не існує. Під час дослідження було використано геопортал «Водні ресурси України» Водного кадастру України та за даними геопорталу було встановлено, що у межах досліджуваної ділянки, кадастровий номер №4610160300:07:002:0163, природні водні об`єкти відсутні.

6) Взявши до уваги відповідь на 5 питання, яке було поставлено до судової гідротехнічної експертизи, де було сказано, що за результатами дослідження геопорталу «Водні ресурси України» Водного кадастру України встановлено, що у межах приватної ділянки, кадастровий номер №4610160300:07:002:0163 ( ОСОБА_1 ), природні водні об`єкти відсутні, а наявність штучних водних об`єктів не підтверджується жодними офіційними документами. В такому випадку можна констатувати, що будівництво багатоквартирного блокового житлового будинку на земельній ділянці: кадастровий номер №461016030007:002:0167, за адресою вул. Ломоносова, м. Винники (ТОВ «Бальтазар») можна здійснювати, оскільки це не суперечить водному законодавству України.

ОСОБА_1 вважаючи противоправним рішення про надання ТОВ «Бальтазар» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та відповідно протиправною реєстрацію на підставі цих умов декларації про початок виконання будівельних робіт протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що Виконком Винниківської міськради, надаючи оспорюваним рішенням від 29.07.2014 №126 містобудівні умови та обмеження від 29.07.2014 №НО-13-07-2014, порушив вимоги водного та природоохоронного законодавства, існуючі обмеження забудови на місцевості, оскільки останній був зобов`язаний врахувати прибережні захисні смуги розташованих на місцевості водних об`єктів шириною 25 метрів вздовж урізу води (у меженний період), встановлені статтею 88 ВК України, обмеживши можливість будь-якої забудови в межах існуючої прибережної захисної смуги, а відтак вони підлягають скасуванню разом з реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29.08.2014 на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б/н у м. Винники (замовник - ТОВ «Бальтазар»).

9. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог взяв до уваги висновки судової гідротехнічної експертизи Незалежного центру судових експертиз Навчально-наукового інституту права Національного університету водного господарства та природокористування від 10.12.2021 № 10, згідно із якими за результатами дослідження геопорталу «Водні ресурси України» Водного кадастру України встановлено, що у межах приватної ділянки, кадастровий номер №4610160300:07:002:0163 ( ОСОБА_1 ), природні водні об`єкти відсутні, а наявність штучних водних об`єктів не підтверджується жодними офіційними документами. У зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Виконком Винниківської міськради міста Львова, надаючи оскаржуваним рішенням від 29.07.2014 №126 містобудівні умови та обмеження від 29.07.2014№НО-13-07-2014 не порушив вимоги водного та природоохоронного законодавства, існуючі обмеження забудови на місцевості, та відповідно Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було правомірно зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 за № ЛВ 083142430172 на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б/н у м. Винники.

10. Касаційна скарга позивача мотивована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №6-162цс15, від 01.07.2015 у справі №6-184цс15 та постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №810/726/18, від 24.04.2019 у справі №826/13358/17, від 22.04.2019 у справі №806/11/16, від 26.06.2019 у справі №814/2389/15.

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

14. Відповідно до частин першої - третьої статті статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

15. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону № 3038-VI).

16. Частиною п`ятою статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

17. За правилами частин сьомої та восьмої статті 29 Закону № 3038-VI склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

18. На виконання частини четвертої та дев`ятої статті 29 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109).

19. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

20. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

21. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15, від 20.03.2019 у справі № 810/726/18, від 24.04.2019 у справі № 826/13358/17, від 14.05.2019 у справі № 405/1090/17, від 29.11.2019 у справі № 335/2236/15-а (2-а/335/1/2016).

22. Спірним у цій справі є, зокрема, рішення Виконкому Винниківської міськради м. Львова від 29.07.2014 № 126, яким ТОВ «Бальтазар» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники.

23. Таким чином, судовій ревізії підлягає їх відповідність зазначених вище містобудівних у мов та обмежень затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій м. Винники, у тому числі щодо врахування у містобудівних умовах та обмеженнях прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці по вул. Забава, 106 у м. Винники.

24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 87 ВК України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється, встановлюється для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

25. Статтею 88 ВК України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

26. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом (частини третя - восьма статті 88 ВК).

27. Аналогічні за змістом положення закріпленні у статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

28. Згідно з положеннями статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

29. Таким чином, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим та яка встановлюється за окремими проектами землеустрою, проте не може бути меншою за 25, 50 та 100 метрів залежно від площі відповідних водних об`єктів, як це передбачено у частині другій статті 88 ВК України та у статті 60 ЗК України. Винятком можуть бути випадки, коли прибережна захисна смуга водойми знаходитися в межах населеного пункту, тоді слід виходити із затверджених проектів забудови цього населеного пункту.

30. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, визначені у статті 89 ВК України, згідно із частиною першої якої прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

31. Пунктом 4 частини другої статті 89 ВК України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

32. Відповідно до статті 87 ВК України Кабінет Міністрів України постановою від 08.05.1996 № 486 затвердив Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486), яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

33. Так, наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 № 44 затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92), які обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

34. Згідно з підпунктом «а» пункту 10.4 ДБН 360-92 розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон.

35. Відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92 розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки: для річок довжиною понад 100 км - до 100 м.; для річок довжиною 50 - 100 км - до 50 м.; для річок довжиною до 50 км - не менше 20. Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

36. У справі, яка розглядається суди встановили відсутність проектів землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги існуючих водних об`єктів.

37. Також судами становлено, що ТОВ «Бальтазар» розпочало будівництво блокованих житлових будинків, секцію «Б» розміщено в водоохоронній зоні водойми (9м) та річки Маруньки (3 м), прибережні смуги.

38. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів у спірних відносинах необхідно керуватись нормативами розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

39. Колегія суддів наголошує на тому, що у зазначеній нормі права - статті 88 ВК України законодавець визначає правовий підхід до встановлення меж прибережної захисної смуги виходячи із природного чи штучного походження водойми, її реального існування і площі водної поверхні.

40. На думку Верховного Суду врахування судом апеляційної інстанції висновків судової гідротехнічної експертизи щодо не підтвердження жодними офіційними документом наявності штучних водних об`єктів, жодним чином не спростовує їх фактичну наявність та відповідно необхідність дотримання правого режиму використання в межах існуючої прибережної захисної смуги як у продовж річки так і ставка.

41. До того ж, колегія суддів звертає увагу на висновки цієї ж експертизи, згідно із якою діями, які спричинили зміни русла річки, що призвело до погіршання стану річки Марунька, та можуть призвести до подальшої деградації річки та її існування, є:

тотальна забудова заплавних територій малої річки Марунька, русло якої натепер, як виявилось, проходить через приватизовані забудовані території, які раніше вважались заплавами та брали активну участь в житті річки під час паводків або повеней, то натепер такі території (заплави) відсутні, що не дає змоги здійснюватись процесу самоочищення річки, про це зазначають і місцеві жителі м. Винники;

повна відсутність водоохоронних зон і прибережних захисних смуг (ПЗС) для річки, та нехтування щодо їх влаштовування (винесення в натуру) з боку забудовників на приватизованих територій, що є порушенням водного законодавства по відношенню до природних водних об`єктів (річок), оскільки вони відносяться до об`єктів державного фонду;

надмірне антропогенне навантаження з боку будівництва вище за течією дріжджового комбінату безпосередньо на заплаві і в руслі річки, що призвело до попадання надмірної кількості будівельного піску в русло річки, який зменшує живий переріз русла, зменшує пропускну спроможність річки, спричиняє надмірне підвищення відміток дна русла та рівнів води в річні внаслідок відкладання піску (наносів) в руслі, а також на невисоких берегах річки, особливо під час спаду паводка або повеней. Виявилось, що рівень ґрунтових вод, який виклинюється в колодязях місцевих жителів, набагато нижчий за рівень води в річці Марунька, що не дозволяє дренувати прибережні території і може спричиняти їх підтоплення;

відсутність водоохоронних зон і прибережних захисних смуг навколо водойми. Попереднє влаштування ставка (ще у 1053 р. в якості пожежної водойми), з наступним, спонтанним його використанням на території приватного підприємства «ГЛОБУС», надалі, з переоформленням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер №4610160300:07:002:0163, на ОСОБА_1 з використанням водойми у своїх власних цілях виконувалось без належних умов, без належних проектів реконструкції такої водойми, адже з однієї водойми на сьогоднішній день є дві окремі, без зміни функціонального призначення (згідно з документами щодо відчуження цілісного майнового комплексу у 1996 році - пожежна водойма), без створення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг і для річки, і для водойми/водойм.

42. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів Виконкомом Винниківської міськради міста Львова вирішуючи питання про надання ТОВ «Бальтазар» містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, за адресою: вул. Ломоносова у м. Винники, яка межує із водними об`єктами, був зобов`язаний врахувати прибережні захисні смуги розташованих на місцевості водних об`єктів шириною 25 метрів вздовж урізу води (у меженний період), встановлені статтею 88 ВК України, обмеживши можливість будь-якої забудови в межах існуючої прибережної захисної смуги.

43. За таких обставин Виконкомом Винниківської міськради міста Львова, надаючи оскаржуваним рішенням від 29.07.2014 №126 містобудівні умови та обмеження від 29.07.2014 №НО-13-07-2014, порушив вимоги водного та природоохоронного законодавства, існуючі обмеження забудови на місцевості, у зв`язку із чим оспорюване рішення підлягає скасуванню.

44. До того ж, оскільки внаслідок неврахування Виконкомом Винниківської міськради міста Львова вимог водного та природоохоронного законодавства, а також фактичних містобудівних обмежень на місцевості, ТОВ «Бальтазар» отримало право на виконання будівельних робіт з нового будівництва в межах прибережної захисної смуги ставка, розміщеного на земельній ділянці позивача, та річки Маруньки, у зв`язку із реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 № ЛВ 083142430172 на будівництво вказаного об`єкту згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, виданих незаконно, колегія суддів вважає, що вказана реєстрація зазначеної декларації також підлягає скасуванню.

45. Вказані обставини є достатніми та самостійними для висновку про те, що відповідачі приймаючи оспорювані у цій справі рішення діяли не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що є безумовною підставою для їх скасування, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

46. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

47. З огляду на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 слід скасувати із залишенням в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,