ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_6 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200080000638, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Конотопський міськрайонний суд Сумської області вироком від 08 вересня 2020 року визнав винуватою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 2500 грн. витрат на правову допомогу й у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , ПрАТ «УПСК» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 1000 грн. франшизи та 2500 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Згідно з вироком 12 червня 2020 року, приблизно о 13.10 год., ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «DACIA SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Євгена Коновальця у м. Конотопі Сумської області в напрямку центра міста, на перехресті вулиць Євгена Коновальця, Садової, Братів Лузанів та Миколи Амосова, виконуючи виїзд на дорогу з круговим рухом, порушуючи п. 10.1 та п. 16.12 ПДР, не врахувала дорожню обстановку, не надала перевагу в русі мотоциклу «DEFIANT DT 110», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався через вказане перехрестя зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого відбулося їх зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2021 року апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_11 та прокурора задовольнив частково, а вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2020 року змінив в частині вирішення цивільного позову.
Зокрема, цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 та ПрАТ «УПСК» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 5000 грн. витрат на правову допомогу й 1000 грн. витрат на залучення оцінювача.
Стягнув з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_9 150 000 грн. моральної шкоди, 13 844,10 грн. витрат на поховання, 883,84 грн. витрат на відновлення мотоцикла. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_7 та ПрАТ «УПСК» відмовив.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_7 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 5000 грн. витрат на правову допомогу та 250 000 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовив.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції, стягнувши з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_9 150 000 грн. моральної шкоди, вийшов за межі позовних вимог, оскільки остання у своєму цивільному позові не заявляла таких вимог до страхової компанії.
Крім цього, вказує, що п. 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює ліміт відповідальності по страховому відшкодуванню моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що на день настання страхового випадку становило 56 676 грн., тому суд, стягнувши зі страхової компанії 150 000 грн. морального відшкодування, порушив вимоги закону.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу.
Засуджена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_12 подали до суду заяву, у якій просять скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду. Підтримують позицію суду першої інстанції. Також просять провести розгляд без їх участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.
Судами встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілим ОСОБА_9 (донька загиблого) та ОСОБА_8 (дружина загиблого) було заподіяно матеріальну та моральну шкоди. З метою відшкодування заподіяної шкоди потерпілі звернулися з цивільними позовами.
Вказані цивільні позови були вирішені місцевим судом, однак апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення вказаних цивільних позовів. При цьому ухвала Сумського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 (дружини загиблого) в касаційному порядку не оскаржується.
Що стосується вирішення апеляційним судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 (доньки загиблого) в межах морального відшкодування, колегія суддів вбачає наступне.
Доводи касаційної скарги про порушення, допущені судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_9 150 000 грн. моральної шкоди, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими.
Потерпіла ОСОБА_9 з метою відшкодування заподіяної шкоди звернулась з цивільним позовом, у якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_7 500 000 грн. моральної шкоди, 1000 грн суму франшизи та 5000 грн. витрат на правничу допомогу, а також залучити в якості цивільного відповідача ПрАТ «УПСК», з якого на її користь стягнути 13 844,10 грн. витрат на поховання, 883, 84 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу і 1000 грн. на залучення оцінювача (т. 1 а. с. 35-39).
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2020 року ПрАТ «УПСК» визнано цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, оскільки між ОСОБА_7 та СК «УПСК» укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 197311576, відповідно до якого ОСОБА_7 застрахувала цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_1 . Цей поліс на момент ДТП був чинний (т. 1 а. с. 119).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПКУкраїни шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до приписів, встановлених в частинах 1, 4, 5ст. 128 КПКУкраїни особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист. Позивач з метою реалізації приватного інтересу визначає предмет позову на власний розсуд.
Заявивши цивільний позов у кримінальному провадженні, потерпіла ОСОБА_9 просила стягнути на її користь з ОСОБА_7 500 000 грн. моральної шкоди. Вимог про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди до страхової компанії потерпіла не заявляла. У апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 також не просила стягнути моральну шкоду зі страхової компанії.
Однак, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_9 , крім іншого, стягнув саме з ПАТ «УПСК» 150 000 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_9 .
Колегія суддів Верховного Суду вважає таке рішення необґрунтованими і прийнятим з порушенням вимог закону, оскільки потерпіла висловила своє волевиявлення заявивши цивільний позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди виключно до засудженої й до страхової компанії таких вимог не заявляла.
Крім цього, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 щодо цивільно- правової відповідальності, заподіяної власником автомобіля «Dacia Sandero», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована СК «УПСК» (поліс № 197311576).
Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200 000 грн – за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 100 000 грн – за шкоду, заподіяну майну.
Відповідно до п. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закону) страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачами) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на день настання страхового випадку становив 4723 грн. Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого становить 56 676 грн.
За приписами п. 36.1. ст. 36 Закону страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Положення цього Закону не вимагають від заявника доказувати страховику розмір моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Завдання моральної шкоди презюмується законодавцем внаслідок самого факту настання смерті через ДТП. Водночас за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів законодавець встановив обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування (за наявності підстав), загальний розмір якого стосовно одного померлого встановив у сумі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.
Матеріали провадження не містять відомостей про наявність вимоги потерпілої ОСОБА_9 до страховика ПАТ «СК «УПСК» з приводу відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в ДТП, і вона не позбавлена права звернутись із такою вимогою до страхової компанії чи суду цивільної юрисдикції в порядку, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України і ЦПК України.
В цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що з вимогою про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 звернулась виключно до ОСОБА_7 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована в ПАТ «СК «УПСК», суд, вирішуючи заявлений цивільний позов, визначає, що розмір тієї моральної шкоди, що підлягає стягненню саме із засудженої становить 150 000 грн. Визначений колегією суддів розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню із засудженої, не виключає обов`язку ПАТ «СК «УПСК» відшкодувати заподіяну внаслідок смерті потерпілого моральну шкоду згідно з положеннями вказаного вище Закону за полісом № 197311576, за наявності підстав для того.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Сумського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року в частині вирішення питання про стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_9 потрібно змінити, і стягнути вказану вище суму із засудженої ОСОБА_7 .
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд