ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/4224/19

1. Описова частина

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 08 серпня 2018 року у сумі 11 000,00 доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі

10 000,00 доларів США за договором позики від 07 грудня 2018 року скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10 000,00 доларів США за договором позики від 07 грудня 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у нескасованій частині після апеляційного перегляду та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - Шеремет М. О. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку від представника ОСОБА_1 - Шеремет М. О. , в якій він просить поновити строк на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із переглядом справи № 756/4224/19-ц в суді касаційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із переглядом справи № 756/4224/19-ц у суді касаційної інстанції, представник ОСОБА_1 - Шеремет М. О. посилається на те, що копію постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року отримав 08 листопада 2022 року, після чого на електронну пошту Верховного Суду була надіслана заява про ухвалення додаткового рішення, проте ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року його заяву залишено без розгляду і роз`яснено про право на повторне звернення до суду у порядку, встановленому законом.

Разом із заявою про поновлення строку в січні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Шеремет М. О. , у якій вона просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу.

Заявник вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн у зв`язку із оскарженням ОСОБА_2 судових рішень першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку повинні бути компенсовані йому за рахунок останньої.

Також, представник ОСОБА_1 - Шеремет М. О. , вважає, що розмір гонорару є співмірним з обсягом наданої ОСОБА_1 професійної правничої допомоги та складності справи.

2. Мотивувальна частина

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення

(частина перша статті 127 ЦПК України).

Постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31 жовтня 2022 року.

Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 08 листопада 2022 року, що підтверджується копією конверта.

Аналіз клопотання, поданого адвокатом Шеремет М. О., свідчить, що строк на подання доказів понесення судових витрат у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції пропущений з поважних причин, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

Як вбачається з матеріалів справи у відзиві на касаційну скаргу

ОСОБА_1 вказував, що орієнтований розрахунок витрат, які він поніс у зв`язку із оскарженням ОСОБА_2 судових рішень першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку, становить 100 000,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представника

ОСОБА_1 - Шеремет М. О. додано копії ордера на надання правничої (правової) допомоги від 12 квітня 2021 року серії АО № 1027828, додаткової угоди від 18 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 22 жовтня 2017 року № 22/10/17, акта виконаних робіт/наданих послуг від 08 листопада 2022 року на загальну суму 50 000,00 грн, а також копію дубліката квитанції від 08 листопада 2022 року № Р24А465323900D34379 у розмірі 30 000,00 грн та копію поштового конверта.

Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено

(пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вважає, що стягненню із ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі

5 000,00 грн, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг - складання і подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, конкретних обставин справи, її складності та обґрунтованості таких витрат.

Керуючись статтями 127, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду