ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/6356/21-а

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Чернівецької обласної прокуратури щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь період затримки виплати вихідної допомоги при звільненні;

- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме: з 10.08.2020 по 21.10.2021 в сумі 395 905, 25 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що наказом від 10.08.2020 його звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». В день звільнення відповідачем не здійснено повного розрахунку з позивачем, а саме: не виплачено вихідну допомогу. З огляду на що позивач був вимушений звернутися до суду з позовом. Рішенням у справі № 600/2895/20-а позов задоволено частково, зокрема стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу. Вказує, що на виконання рішення суду у справі № 600/2895/20-а та виконавчого листа від 15.09.2021 відповідачем 21.10.2021 виплачено вихідну допомогу. З посиланням на положення статті 117 Кодексу законів про працю України вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні.

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Чернівецької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за увесь період затримки виплати вихідної допомоги при звільненні. Стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме: з 10.08.2020 по 20.10.2021 в сумі 13 954, 04 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідачем не проведено своєчасно розрахунок при звільненні, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені. Водночас, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, суди дійшли висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат належить у сумі 13 954, 04 грн.

5. Посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволених вимог та закрити провадження у справі.

6. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимог статей 170, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянули справу по суті, у той час як провадження у цій справі підлягало закриттю, оскільки рішення щодо даного спору прийнято судом у справі № 600/2895/20-а. Заявник наголошує, що спір щодо стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку уже був предметом судового розгляду у справі № 600/2895/20-а і судом уже постановлено рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької обласної прокуратури.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі № 600/2895/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за весь час затримки її виплати - задоволено частково. Стягнуто з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 27 908, 08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

11. На виконання вказаного рішення суду та виконавчого листа Чернівецькою обласною прокуратурою 21.10.2021 виплачено вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі 27 908, 08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 204597599, № 204610455, № 204620481.

12. 25.10.2021 позивач звернувся до виконувача обов`язки керівника Чернівецької обласної прокуратури із проханням виплатити йому середній заробіток за увесь період затримки виплати йому вихідної допомоги, а саме з 10.08.2020 по 21.10.2021.

13. Відповідач листом від 04.11.2021 № 21-359вих-21 повідомив позивачу, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду виконане в повному обсязі. Зазначено, що в резолютивній частині рішення відсутня вимога, щодо відшкодування середнього заробітку за весь період затримки по день фактичного розрахунку.

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Судові рішення у справі оскаржуються скаржником лише з підстав неправильного застосування судами норм процесуального права, а саме: статей 170, 238, 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому перегляд судових рішень здійснюється лише в частині правильного застосування ними норм процесуального права.

17. Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що предметом оскарження у цій справі є повторний розгляд судами ідентичного спору за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який уже був предметом спору у справі № 600/2895/20-а і по якому судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог. Враховуючи, що у справах № 600/2895/20-а та № 600/6356/21 ідентичний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет позову, з тих же підстав, скаржник вважає, що провадження у цій справі підлягало закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

18. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

19. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

20. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

21. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

22. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

23. З матеріалів справи встановлено, що у справі № 600/2895/20-а ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності Чернівецької обласної прокуратури щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу в розмірі 27 908,08 грн., а також середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

24. У цій справі ОСОБА_1 заявив позовні вимоги також до Чернівецької обласної прокуратури, та просив суд визнати протиправною відмову Чернівецької обласної прокуратури щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь період затримки виплати вихідної допомоги при звільненні та стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, а саме: з 10.08.2020 по 21.10.2021 в сумі 395 905, 25 грн.

25. При цьому попри побіжну схожість предмету позовних вимог у обох справа відмінними є підстави позову.

26. Так, щодо підстав позовів у цій справі та у справі № 600/2895/20-а колегія суддів зазначає наступне.

27. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

28. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

29. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16.

30. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

31. Так, судом встановлено, що підставою позову у справі № 600/2895/20-а було те, що при звільненні позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідачем не виплачено позивачу вихідну допомогу, а тому позивач просив стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на його користь вихідну допомогу, а також середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

32. Розглядаючи справу № 600/2895/20-а суди дійшли висновку, що в даному випадку має місце спір про право на належні звільненому працівнику суми, а саме право позивача на отримання вихідної допомоги. Водночас, заявлені позивачем вимоги в частині позову, яка стосується стягнення середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду (у справі № 600/2895/20-а) не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому право позивача в цій частині не є порушеним.

33. У справі, що розглядається звернення позивача до суду обумовлено виплатою відповідачем вихідної допомоги у зв`язку із звільненням.

34. Таким чином, підставою звернення з цим позовом на відміну від позову ОСОБА_1 , який був предметом розгляду у справі № 600/2895/20-а, слугувало проведення з позивачем повного розрахунку на виконання рішення у справі № 600/2895/20-а.

35. Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що підстави позовних вимог у цій справі - № 600/6356/21-а та у справі № 600/2895/20-а не співпадають і є різними, у зв`язку з чим підстави для закриття провадження у адміністративній справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

36. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

38. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд