ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 815/1402/18

У березні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у формі протоколу в частині внесення подання щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 за №011043 від 03.06.2013;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №38 від 01.03.2018 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 за №011043 від 03.06.2013.

На обґрунтування позову зазначав, що анулювання кваліфікаційного сертифікату позивача є протиправним, вина позивача в порушенні норм законодавства не встановлена, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2015 року №497-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» (далі - Закон № 497-VІІІ) до спірних правовідносин не застосовується, за результатами перевірки діяльності виконавців робіт із землеустрою мав бути складений акт перевірки, який розглядається на засіданні комісії, однак такого акта не складалося, що є порушенням порядку притягнення позивача до відповідальності.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 липня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в матеріалах справи міститься звернення Держгеокадастру про порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, за результатами розгляду якого Кваліфікаційною комісією одностайно вирішено внести подання до Держгеокадастру про притягнення позивача до відповідальності у вигляді анулювання кваліфікаційного сертифікату, зазначене подання було внесено на адресу Держгеокадастру, що стало підставою для прийняття наказу про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 за №011043 від 03.06.2013, тому суд не вбачає будь-яких порушень порядку прийняття такого рішення.

Крім того, розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 14.10.2008 року №315/А-2008 на час укладення договору з позивачем на виготовлення землевпорядної документації втратило свою чинність та не могло бути підставою для виготовлення документації із землеустрою.

Відповідно до пункту 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб, а тому саме від цього органу мав бути дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд погодився із твердженнями представника відповідача про те, що з 1 січня 2013 року районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до змін внесених до статті 122 Земельного кодексу України Законом № 497-VІІІ, а тому доводи позивача щодо наявності у нього підстав для розроблення землевпорядної документації на підставі розпоряджень Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області є необґрунтованими.

11 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.

У скарзі посилається на те, що судові рішення винесені з порушенням матеріального та процесуального права.

Зазначає, що рішення відповідачів є неправомірними, оскільки при вирішенні питання про позбавлення його сертифіката Кваліфікаційною комісією взято до уваги лише лист Держгеокадастру. Водночас Комісією не встановлено наявності його вини у порушенні вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області у межах наданих їй повноважень видала розпорядження від 01.01.2008 № 315А-2008 та зі змінами від 18.08.2017 № 148А-2017, що стало підставою розроблення даного проекту землеустрою.

Посилання судами на те, що зазначене розпорядження на час укладення договору по виготовленню землевпорядної документації втратило свою чинність та не могло бути підставою для виготовлення документації із землеустрою, спростовується тим, що дане розпорядження у судовому порядку не визнане протиправним (незаконним) та не скасоване.

Враховуючи зміни до статті 25 Закону України «Про землеустрій» згідно із Законом № 497-VІІІ такий вид документації, як проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань (пункт «е»), зовсім відсутній.

Беручи до уваги викладене, як зазначає, скаржник, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VІІІ стосується дозволів, які надавалися згідно з пунктом «е» статті 25 Закону України «Про землеустрій» в редакції до 02.06.2015.

Отже, як зазначає скаржник, висновок експерта державної експертизи ОСОБА_2 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.12.2017 № 627/82-17 з посиланням на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VІІІ в частині непогодження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) ґрунтується на порушенні норм діючого законодавства, тому не повинен був братися Кваліфікаційною комісією як належний доказ порушення.

Під час розгляду справи відповідачами не доведено, в чому саме виявилось грубе порушення мною вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а відтак позбавлення його інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката № 011043 від 03.06.2013 відбулось не у відповідності до визначеного законом порядку, необґрунтовано та з непередбачених законом підстав.

Вважає, що до прийняття спірного рішення Комісія підійшла формально і поверхово, не перевіряючи наявності в його діях порушень вимог чинного законодавства у сфері землеустрою з урахуванням всіх належних доказів.

Посилається на те, що у випадку якщо ініціатива з перевірки фактів порушення законодавства у сфері землеустрою виконавцями робіт із землеустрою виходить від Держгеокадастру, саме він повинен провести відповідну перевірку в порядку державного нагляду у сфері землеустрою. Зазначає, що за наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов`язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії. Згідно зі статтею 611 Закону України «Про землеустрій» за наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки Держгеокадастру є обов`язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії.

Посилається на те, що рішення про звернення з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання його кваліфікаційного сертифікату було не прийнято, отже, були відсутні підстави для звернення. Проте судом не було дано цьому оцінки.

У відзиві на касаційну скаргу Держгеокадастр просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І. , судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.05.2019 № 434/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл провадження та визначено нову колегію суддів: головуючий суддя ОСОБА_5, судді: Бучик А.І., Рибачук А.І.

Верховний Суд ухвалою від 29.05.2019 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 10.07.2019 відкрив касаційне провадження.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 902/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями визначено такий склад колегії: головуючий суддя Тацій Л.В., суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді доповідачу.

ОСОБА_1 14.11.2016 зареєстрований як ФОП з основним видом економічної діяльності 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, а 3 червня 2013 року позивач отримав кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника № 011043.

01.03.2018 наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №38 кваліфікаційний сертифікат, в тому числі, інженера-землевпорядника ОСОБА_1 № 011043 від 03.06.2013 анульовано.

Підставою для анулювання позивачу кваліфікаційного сертифікату стало направлене на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подання кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 18/71 від 31.01.2018.

Подання обґрунтоване тим, що за результатами проведених Держгеокадастром обов`язкових державних експертиз документації із землеустрою видані негативні висновки проектам землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що свідчить про їх невідповідність вимогам законодавства, встановленим нормам і правилам, а за якість робіт із землеустрою відповідає інженер-землевпорядник, що є підставою для анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників, в тому числі, позивача.

Згідно з протоколом засідання кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №1 від 25.01.2018 до кваліфікаційної комісії надійшов лист Держгеокадастру від 15.01.2018 №32-28-0.23-432/2-17 стосовно порушень вимог законодавства інженерами-землевпорядниками, в тому числі, позивачем при складанні документації із землеустрою, яка не пройшла державну експертизу (наявний висновок експерта про відому у погодженні документації із землеустрою).

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту), розроблений ФОП ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 03.06.2013 №011043), отримав висновок експерта Грудецького В.С. (ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 21.12.2017 №6271/82-17) про відмову у погодженні проекту відведення з підстав невідповідності розробленої документації із землеустрою пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VІІІ, а також статті 122 Земельного кодексу України, а тому комісія одностайно вирішила звернутися з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням у формі протоколу в частині внесення подання щодо анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №011043 від 03.06.2013 року та наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №38 позивач звернувся до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) розробниками документації із землеустрою є фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з пунктом «а» частини другої статті 28 Закону №858-IV розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Статтею 60 Закону № 858-IV визначено, що державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Частиною дев`ятнадцятою статті 66 Закону № 858-IV передбачено, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:

а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника;

б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;

в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону;

г) на підставі свідоцтва про смерть.

За змістом частин першої-другої статті 68 Закону № 858-IV, яка встановлює відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою, особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом. Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), зокрема, з підстав грубого порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (абзац 2 частини друга статті 68 Закону №858-IV).

Водночас, в силу приписів частин сьомої-восьмої статті 611 Закону № 858-IV, під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. За наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов`язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії. За результатами розгляду акта Кваліфікаційна комісія направляє подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру. Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру, в свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, які фіксують порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Колегія суддів зауважує, що законодавець розмежував два окремі випадки внесення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, а саме: за наслідком розгляду актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 611 Закону № 858-IV); за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою (стаття 68 Закону № 858-IV).

Слід наголосити, що жодною вищенаведеною нормою не встановлено заборони для центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері землеустрою, на звернення до Кваліфікаційної комісії саме як до органу державної влади у порядку статті 68 Закону № 858-IV, як і не встановлено статтею 611 цього Закону імперативного припису щодо здійснення останнім державного нагляду виключно шляхом проведення планових та позапланових заходів.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 806/290/16, від 23.01.2020 у справах № 804/5700/16 та № 821/1216/17, від 30.01.2020 у справі № 806/3290/17 та від 30.03.2020 у справі № 140/2220/18, від 18.05.2022 № 810/1807/18.

У справі, що розглядається, як встановили суди, вирішується питання про позбавлення позивача сертифікату інженера-землевпорядника не на підставі акта складеного за результатами здійснених заходів державного нагляду, а на підставі письмового звернення Держземагенства України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що доводи позивача про порушення порядку анулювання його кваліфікаційного сертифікату, з підстав відсутності акта перевірки, оскільки подання вносилося на адресу Держгеокадастру не за результатами здійснення заходів державного нагляду, а за результатами розгляду письмового звернення органу державної влади про порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Що стосується порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою при складанні ним документації із землеустрою, колегія суддів виходить із такого.

Як вбачається з протоколу засідання Кваліфікаційної комісії № 1 від 25.01.2018, Кваліфікаційна комісія при прийнятті рішення про внесення подання щодо позивача брала до уваги наявний на час прийняття рішення висновок (від 21.12.2017 № 6271/82-17), у якому надано негативну оцінку та не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської сільської ради Тетербунарського району Одеської області (за межами населеного пункту), оскільки, зокрема проект розроблений (розробник ФОП ОСОБА_1 ) всупереч пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VІІІ.

Колегія суддів зазначає, що будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оспорюване рішення та наказ на відповідність наведеним у статті 2 КАС України критеріям, колегія суддів виходить із такого.

Згідно із статтею 28 Закону №858-IV розробники документації із землеустрою мають право: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; г) авторства на створену ними документацію із землеустрою; ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

При цьому, Закон № 858-IV не дає визначення грубого порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів.

Поняття «грубе порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів», яке застосоване законодавцем у статті 68 Закону №858-IV має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід досліджувати допущене порушення у сукупності з урахуванням усіх обставин та попередніх проступків. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.

Як зазначалося Верховним Судом неодноразово, зокрема у постанові від 18.05.2022 у справі № 810/1807/18, визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об`єктивних ознак здійснюваного порушення; суб`єктивних ознак здійснюваного порушення.

Як встановлено судами, позивачу анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника внаслідок порушення ним вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, висновок про що Держгеокадастр зробив на підставі розглянутого та опрацьованого висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою, що знайшло відображення у листі № 32-28-023-432/2-18 від 15.01.2018 «Про порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками вимог законодавства при розробленні документації із землеустрою», направленому до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру.

Отже, наявність одної лише інформації від Держгеокадастру не може свідчити про грубе порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою і матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачами під час встановлення факту грубого порушення позивачем вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою досліджувались, збирались та оцінювались додаткові докази, аналізувалась попередня робота позивача, проводилась перевірка кваліфікації та якості його професійної підготовки, як інженера-землевпорядника, проводилась оцінка характеру порушення, категорії виконавця, об`єктивних та суб`єктивних ознак здійснюваного порушення, що свідчить про відсутність достатніх підстав стверджувати про допущення ним саме грубого порушення (такий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 26.05.2020 у справі № 820/429/17).

Також Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 806/290/16 зазначив, що чинним законодавством не встановлено, що наявність негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації свідчить про грубе порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що відповідачами не доведено, а також і не встановлено судами наявність вини сертифікованого інженера-землевпорядника в грубому порушенні вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а тому спірні рішення Держгеокадастру та Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог.

Колегія суддів Верховного Суду також враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.

Мета застосування державою юридичної відповідальності до правопорушника обумовлена цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей слід віднести наступну:

охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, й анулювання кваліфікаційного сертифікату.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 у справі № 803/1122/17, від 05 березня 2019 у справі № 814/1049/18, від 17 лютого 2021 у справі № 806/2828/18.

У справі, що розглядається, відповідачами в оскаржуваних рішеннях не обґрунтовано наявності підстав для застосування такої юридичної відповідальності як анулювання кваліфікаційного сертифікату.

За таких обставин, оскаржувані рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, викладене у формі протоколу засідання №1 від 25.01.2018, та наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01.03.2018 № 38 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів», в оскаржуваних частинах, є необґрунтованими, тобто винесеними без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, та непропорційними, тобто прийнятими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, а тому висновки судів попередніх інстанцій, щодо правомірності прийнятих відповідачем рішень не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що прийняті на підставі неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Що стосується розподілу судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати позивача за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг підлягають відшкодуванню.

Так, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3524,00 грн відповідно до квитанцій від 19.03.2018 № 0.0.990990989.1 (на суму 1762,00 грн) та від 12.04.2018 № 0.0.1008823717.1 (на суму 1762,00 грн), отже поверненню підлягає 3524,00 грн.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 2650,00 грн відповідно до квитанції від 20.08.2018 № 0.0.1113471143.1, отже поверненню підлягає 2650,00 грн.

За подання касаційної скарги (на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018) позивачем сплачено судовий збір у сумі 1763,00 грн відповідно до квитанції від 09.10.2018 № 0.0.1153489087.1, отже поверненню підлягає 1763,00 грн.

За подання касаційної скарги (на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019) позивачем сплачено судовий збір відповідно до квитанцій від 08.05.2019 № 0.0.1346528982.1 на суму 3842,00 грн та від 11.06.2019 № 0.0.1377312825.1 на суму 3206,00 грн, отже поверненню підлягає 7048,00 грн.

Керуючись статтями 139, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,