ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 1840/3671/18

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладені в листах від 07.06.2018 № Н--6295-3030/21-18 та від 07.09.2018 № Н-10007-4207/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради у СТ "ОСК "Красносільський";

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність земельної ділянки для садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради у СТ "ОСК "Красносільський", загальною площею 0,059 га. .

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Нижньосироватської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 № 113 безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки членам СТ "ОСК "Красносільський".

Згідно інформаційних довідок міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області, які містяться в матеріалах справи, спірна земельна ділянка знаходиться на території СТ "ОСК "Красносільський" (а.с. 23, 25).

10.05.2018 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою, яка зареєстрована 10.05.2018 за № Н-6295/0/94-18, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,059 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради в межах СТ "ОСК "Красносільський".

Листом від 07.06.2018 № Н-6295-3030/21-18 ГУ Держгеокадастру у Сумській області повідомило ОСОБА_1 про неможливість задоволення вказаної заяви з огляду на те, що за даними міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі земельна ділянка із шифром рядка колективне садівництво, а позивачем не надано погодження землевласника (землекористувача) на вилучення такої землі. Також не надано книжки садовода, яка підтверджує членство у кооперативі та матеріалів про прийняття в період з 1993 по 2002 рік Нижньосироватською сільською радою рішення про передачу у власність земельної ділянки, що планується до відведення.

09 серпня 2018 року позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 09.08.2018, зареєстрована за № Н-10007/0/94-18, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,059 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Нижньосироватської сільської ради в межах СТ "ОСК "Красносільський".

Листом від 07.09.2018 №Н-10007-4207/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення вказаної заяви з підстав, аналогічних до зазначених у листі від 07.06.2018 № Н-6295-3030/21-18 - відсутність погодження землевласника (землекористувача) на вилучення земельної ділянки; неподання книжки садовода; відсутність інформації про підтвердження членства у кооперативі та прийняття в період з 1993 по 2002 рік Нижньосироватською сільською радою рішення про передачу у власність земельної ділянки, що планується до відведення

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Нижньосироватської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 № 113 громадянам надано у приватну власність земельні ділянки як членам СТ "ОСК "Красносільський".

Також судами встановлено, що бажана земельна ділянка знаходиться на території СТ "ОСК "Красносільський", однак ОСОБА_1 не є членом СТ "ОСК "Красносільський".

Також суди виходили з того, що всупереч вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України до клопотання позивачем не було подано погодження землекористувача, в даному випадку СТ "ОСК "Красносільський".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Зокрема, покликається на те, що статтею 118 ЗК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, однак відповідачем таких обставин не встановлено і передбачених статтею 118 ЗК України підстав для відмови не наведено.

Також покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкових висновків щодо перебування спірної земельної ділянки у власності та користуванні садового товариства.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №826/765/17 у питанні застосування розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України дійшов наступного висновку:

«Пунктом 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Фактичне користування земельними ділянками третіми особами є правомірним, оскільки на цих ділянках знаходяться належні їм на праві власності будинки та господарські споруди. При цьому та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

З цих підстав, Суд дійшов висновку, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.».

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться на території СТ "ОСК "Красносільський», а земельні ділянки передано громадянам безоплатно у власність згідно рішення Нижньосироватської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 № 113, що в силу приписів статті 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, суди попереднх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо належності земельної ділянки СТ "ОСК "Красносільський» є безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що земельні ділянки надано громадянам саме у приватну власність як членам СТ "ОСК "Красносільський".

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 346, 349, 350, 356, 359 КАС України,-