ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/8017/21-а

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування лютого 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, (далі - Порядок №1078) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 73573,91 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року в сумі 105366,75 грн із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії закрито.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року - без змін.

4. Закриваючи провадження у справі №120/8017/21-а, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що є така, що набрала законної сили, постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

5. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги у справі, що розглядається, та у справі №120/2967/20-а не є тотожними. Судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального і процесуального права, неправильно визначено характер спірних правовідносин, предмет, підстави, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду з позовною заявою у справі №120/8017/21-а, що, як наслідок, призвело до прийняття незаконного рішення про закриття провадження у цій справі.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. ухвалою від 03 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року - без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

9. 09 січня 2023 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 грудня 2022 року в справі №460/3473/21.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 29 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 30 листопада 2023 року.

11. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

12. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16 січня 2020 року №17-ос ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

13. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №65-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

14. ОСОБА_1 , посилаючись на те, що йому за період перебування на військовій службі з 01 грудня 2015 року по 17 лютого 2020 року не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог законодавства, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості (справа №120/2967/20-а), у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 17 лютого 2020 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 186502,64 грн;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача заборгованість з невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 17 лютого 2020 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в сумі 186502,64 грн.

15. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2020 року в справі №120/2967/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за періоди з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за періоди з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року. У решті позовних вимог відмовив.

16. Не погодившись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в справі №120/2967/20-а, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (військова частина НОМЕР_1 ) подали касаційні скарги, за якими Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду ухвалами від 28 січня 2021 року та від 11 лютого 2021 року відмовив у відкритті касаційних проваджень.

17. У липні 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що йому не в повному розмірі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що у період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач протиправно застосував лютий 2016 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року протиправно проігнорував вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (справа №120/8017/21-а), у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування лютого 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 73573,91 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року в сумі 105366,75 грн із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

18. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить із таких міркувань.

19. За правилами частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

20. Так, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

21. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

22. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

23. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, чи ухвали про закриття провадження у справі, що набрали законної сили.

НОМЕР_2. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

25. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

26. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

27. У постанові від 09 жовтня 2018 року в справі №809/487/18 Верховний Суд констатував, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі, або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

28. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

29. Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

30. Закриваючи провадження у справі №120/8017/21-а, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що є така, що набрала законної сили, постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ураховуючи наявність рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в справі №120/2967/20-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості.

31. Так, суди першої та апеляційної інстанцій оскаржуваними судовими рішеннями установили, що позовні вимоги у справі №120/8017/21-а стосуються періоду з 01 березня 2016 року по 17 лютого 2020 року, а у справі №120/2967/20-а періоду - з 01 грудня 2015 року по 17 лютого 2020 року.

32. Зі змісту рішення суду в справі №120/2967/20-а вбачається, що суд надав оцінку визначенню базових місяців і зробив висновок щодо необхідності нарахування індексації у періоди з 01 грудня 2015 року по лютий 2016 року, з липня 2016 року по лютий 2018 року і з січня 2019 року по листопад 2019 року, січень-лютий 2020 року.

33. Щодо встановлення базового місяця січень 2008 року, то суд зробив висновок щодо можливості застосування такого базового місяця з 01 грудня 2015 року по лютий 2016 року. А в період з березня 2016 року, коли позивачеві збільшено посадовий оклад з 530 грн до 724,31 грн/645 грн, визначено березень 2016 року як базовий місяць для розрахунку індексації.

34. При цьому зазначено, що поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01 березня 2016 року по 30 червня 2016 року не перевищив 103%, а отже, індексація грошового забезпечення за цей період позивачеві не мала проводитись, відповідно, не підлягає виплаті.

35. Окрім того рішенням суду встановлено, що у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшено з 645 грн до 2820 грн, а отже, березень 2018 року став базовим місяцем для розрахунку індексації.

36. Водночас поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01 березня 2018 року по листопад 2018 року не перевищив 103%, а отже, індексація грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року позивачеві не мала проводитись. Окрім того, у грудні 2018 року і грудні 2019 року позивачеві виплачено індексацію, що підтверджується інформацією щодо нарахованого грошового забезпечення у 2018, 2019 роках.

37. Отож у задоволенні позову в частині стягнення індексації за періоди з 01 березня 2016 року по 30 червня 2016 року та з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року, грудень 2019 року відмовлено.

38. Таким чином, рішенням суду в справі №120/2967/20-а встановлено базові місяці для розрахунку індексації позивачеві за спірний період з 01 грудня 2015 року по 17 лютого 2020 року - січень 2008 року лише до лютого 2016 року, далі визначено базові місяці березень 2016 року та березень 2018 року, а також відповідно до Порядку №1078 визначено місяці, за які належить виплатити індексацію позивачеві.

39. Окрім того судами попередніх інстанцій з`ясовано, що у позовній заяві у справі №120/2967/20-а позивачем також зазначалося про протиправне незастосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в періоді з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року. Разом із тим, рішенням суду визначено березень 2018 року як базовий місяць та періоди, зокрема, з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року, за які необхідно нарахувати індексацію у спірний період.

40. Суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зауважили, що позивач, ігноруючи висновки суду у рішенні, яке набрало законної сили, маючи на меті отримати бажане для себе рішення та виплати, заявляє позовні вимоги змінюючи їхній зміст, але при цьому їхня суть не змінюється. Наведеним у позові аргументам і підставам визначення базових місяців та періодів, за які належить нарахувати індексацію, надано оцінку та вирішено судом.

41. ОСОБА_1 у касаційній скарзі, з-поміж іншого, зазначає, що на виконання судового рішення у справі №120/2967/20-а, зобов`язальна (резолютивна) частина якого передбачала нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, відповідачем було здійснено позивачеві нарахування та виплату індексації.

42. Проте, виходячи із наданих відповідачем відомостей про нараховану та виплачену індексацію за весь період, стало відомо, що таку неправильно нараховано та виплачено позивачеві, а саме:

- у період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року в порушення вимог абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 відповідач протиправно застосував лютий 2016 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць);

- у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року відповідач протиправно проігнорував вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

43. Указані протиправні дії відповідача призвели до невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення в повному розмірі, у зв`язку з чим він був змушений повторно звернутися до суду за захистом своїх прав.

44. Скаржник стверджує, що щодо періоду позовних вимог з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року в справі №120/2967/20-а, на яку посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, - визначення базового місяця відповідно до вимог абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078, - не здійснювалося, а зобов`язано відповідача тільки здійснити нарахування та виплату індексації на власний розсуд.

45. У справі №120/2967/20-а правова оцінка щодо встановленого відповідачем базового місяця лютий 2016 року, що є предметом спору в справі №120/8017/21-а, - не надавалася, оскільки індексація позивачеві взагалі не була нарахована відповідачем і визначення базового місяця не здійснювалося.

46. Щодо періоду позовних вимог з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року, то предметом спору є виплата суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплата визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), що врегульовано абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, тобто в цей період спірним між сторонами є саме виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

47. Водночас у справі №120/2967/20-а, на яку посилаються суди попередніх інстанцій, не досліджувалося та не встановлювалося, чи розмір підвищення грошового доходу позивача перевищує суму індексації, яка припадала на місяць підвищення такого доходу (березень 2018 року), що врегульовано абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

48. Судами у справі №120/2967/20-а, як стверджує ОСОБА_1 , не встановлювалося і не досліджувалося: місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року; місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року; розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року; розмір індексації, який припадав на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року); чи перевищив розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року суму індексації, яка припадає на цей місяць (місяць підвищення грошового доходу).

49. Скаржник указує, що саме зазначені обставини є предметом розгляду в справі №120/8017/21-а, і такі жодним чином не досліджувалися та не встановлювалися у межах розгляду справи №120/2967/20-а.

50. Таким чином, як наголошує ОСОБА_1 , характер спірних правовідносин, предмет, підстави, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду з цією позовною заявою, є іншими, ніж у справі №120/2967/20-а. Обставини, які підлягають встановленню під час розгляду справи №120/8017/21-а, не досліджувалися судами у справі №120/2967/20-а та рішень з цього приводу не приймалось.

51. Так, у справі №120/2967/20-а Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за періоди з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за періоди з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року. У решті позовних вимог відмовив.

52. З`ясувавши зі змісту судових рішень у справі №120/2967/20-а, що ними установлено базові місяці для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 17 лютого 2020 року - січень 2008 року лише по 28 лютого 2016 року, далі визначено базові місяці березень 2016 року та березень 2018 року, а також відповідно до Порядку №1078 визначено місяці, за які належить виплатити позивачеві індексацію, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, дійшли висновку, що спір у цій справі є тотожним спору в справі №120/2967/20-а, судове рішення у якій набрало законної сили, такий виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

53. Проте в аспекті зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі здійснили порівняльний аналіз підстав і обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує заявлені позовні вимоги у справі №120/8017/21-а у частині, що стосується періоду з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року, та заявлені позивачем і розглянуті судами позовні вимоги у справі №120/2967/20-а.

54. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15 грудня 2022 року в справі №460/3473/21, від 31 січня 2023 року в справі №340/3391/22, від 09 травня 2023 року в справі №420/1185/22, від 15 червня 2023 року в справі №580/5040/21, від 20 липня 2023 року в справі №380/14636/22, від 27 липня 2023 року в справі №380/14200/22, від 09 серпня 2023 року в справі №200/15017/21, від 26 жовтня 2023 року в справі №560/2917/23, від 09 листопада 2023 року в справі №160/20796/22, від 16 листопада 2023 року в справі №160/15054/23 та інших, ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їхнього обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати йому індексації грошового забезпечення, з розміром якого він не погоджується.

55. Закриваючи провадження у справі №120/8017/21-а на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що предметом позову в цій справі у частині, що стосується заявлених позовних вимог за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року, є фактично питання наявності розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру, що не було предметом дослідження та правової оцінки судами у справі №120/2967/20-а. Судами у справі №120/2967/20-а не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачеві сум індексації грошового забезпечення за вказаний період із урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

56. Таким чином, висновки про те, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у справі №120/8017/21-а у частині, що стосується періоду з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року, вже були предметом судового розгляду в справі №120/2967/20-а та їх вирішено по суті, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій без надання відповідної оцінки аргументам позивача і без належного з`ясування всіх необхідних обставин, що свідчить про їхню передчасність та помилковість.

57. Відтак, закриваючи на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі №120/8017/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії у частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року і зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року в сумі 105366,75 грн із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, - суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового закриття провадження у справі №120/8017/21-а в означеній частині позовних вимог. Отже, з огляду на приписи статті 353 КАС України, оскаржувані ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року в частині закриття провадження у справі №120/8017/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії у частині зазначених вище позовних вимог підлягають скасуванню із направленням справи у цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

58. Щодо заявлених ОСОБА_1 у справі №120/8017/21-а позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 у частині, що стосується періоду з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року, то Верховний Суд уважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідні вимоги фактично вже були предметом правової оцінки судами у справі №120/2967/20-а, рішення у якій набрало законної сили.

59. Посилання скаржника на те, що судові рішення у справі №120/2967/20-а мають виключно зобов`язаний характер щодо нарахування та виплати йому відповідачем індексації й визначення, зокрема, за спірний період базового місяця не здійснювалося, спростовуються змістом судових рішень у справі №120/2967/20-а, а суд у межах розгляду справи №120/8017/21-а не має права переоцінювати докази та обставини справи №120/2967/20-а, перевіряти правильність застосування судами у цій справі норм матеріального і процесуального права.

60. У розрізі наведених обставин необхідно зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

61. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачеві під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

62. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

63. Варто також зазначити, що розділом ІV КАС України та Законом України «Про виконавче провадження» урегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, і питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю.

64. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для закриття на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі №120/8017/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії у частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо врахування лютого 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року і зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 73573,91 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). У цій частині порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не встановлено. Отож з огляду на приписи статті 350 КАС України оскаржувані ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року в частині закриття провадження у справі №120/8017/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії у частині зазначених вище позовних вимог підлягають залишенню без змін.

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду