ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 280/6422/23

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2022 року по 31 травня 2023 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2024 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року по справі №280/6422/23 повернуто скаржнику, оскільки скаржник використав спосіб звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

05 січня 2024 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №280/6422/23 залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у розмірі 1052,74 грн.

Копію вказаної ухвали скаржник отримав 22 січня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставлення до електронного кабінету скаржника в системі "Електронний суд" копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 16 січня 2024 року.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору, подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №280/6422/23 повернуто апелянту.

При цьому суд зазначив, що скаржник посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору надав виписки по рахунках, зокрема, з якого сплачується судовий збір, вибірково, лише за окремі дні за час з початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і до дати звернення із клопотанням про продовження строку на усунення недоліків, що виключає можливість суд встановити наявність у скаржника можливості сплатити судовий збір і, відповідно, наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків.

14 лютого 2024 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) втретє подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.

На виконання вимог вказаної ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов письмовий документ, в якому скаржник наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Відповідач зазначив, що первинна апеляційна скарга подана в строк, проте була повернута. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення та є безумовною підставою для поновлення такого процесуального строку. Також апелянт наголошував на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Також суд зазначив, що сама по собі та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

У касаційній скарзі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що ним вживались всі можливі заходи щодо оскарження рішення суду першої інстанції, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосуддя.

Скаржник указує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки перша апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана вчасно, однак ухвалою суду апеляційної інстанції від 02 січня 2024 року скаргу повернуто скаржнику. На наступний день після отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, скаржником без затримок та в межах розумного строку повторно подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року повторно подану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме для надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у розмірі 1052,74 грн.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, 31 січня 2024 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) через підсистему «Електронний суд» було направлено до Третього апеляційного адміністративного суду заяву про продовження процесуальних строків для надання документу, який підтверджує факт сплати судового збору, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках загального фонду разом з доказами неможливості сплати судового збору.

Проте, суд апеляційної інстанції ухвалою від 09 лютого 2024 року відмовив у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернув заявнику.

Після отримання 12 лютого 2024 року зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції, відповідачем 14 лютого 2024 року втретє подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому вказати підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання.

Скаржник зазначає, що на виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року Південно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) через підсистему «Електронний суд» подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року.

Однак, незважаючи на це, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

На переконання скаржника, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) була прийнята з порушенням норм чинного законодавства. Відповідач наголошує, що були наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та зі сплатою судового збору. Тобто, було продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 01 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Системний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотримання термінів її подачі, обов`язкове подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Статтею 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Окрім того, за змістом частини третьої цієї статті апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Отже, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання наведених у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Колегія суддів зауважує, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Разом із тим, пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

При цьому, у разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Тобто, поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частиною другою статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від установлених обставин, доводів і доказів сторін.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

З матеріалів справи видно, що первинну апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року відповідачем було подано в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, визначеного КАС України.

Однак, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2024 року зазначену апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки вона була направлена на електронну адресу суду без використання підсистеми «Електронний суд».

Повторно апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції було подано 05 січня 2024 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року вказану апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору у визначеному законодавством України розмірі.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору, подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору надав виписки по рахунках, зокрема, з якого сплачується судовий збір, вибірково, лише за окремі дні за час з початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і до дати звернення із клопотанням про продовження строку на усунення недоліків, що виключає можливість суд встановити наявність у скаржника можливості сплатити судовий збір і, відповідно, наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків.

Втретє апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року відповідачем було подано 14 лютого 2024 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник зазначив, що повторне подання апеляційних скарг відбулось одразу після отримання ухвали, тобто без невиправданих затримок і зайвих зволікань.

Також скаржник зазначив, що ним було продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження. Водночас, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Суд також зазначив, що сама по собі та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції та звертає увагу на таке.

Не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі №580/1020/19 та від 04 березня 2021 року у справі №160/2538/19.

Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому позивач, подаючи апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору у визначеному законодавством України розмірі, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях відповідача не вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинення ним усіх можливих та залежних від нього процесуальних дій для вчасного подання апеляційної скарги.

Таким чином можна констатувати, що обставини, які зумовили повернення первісної та повторної апеляційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), були пов`язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Варто зазначити, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади чи місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали і погоджується з його висновками.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Суд -