ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 620/4544/22

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ на капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29.06.2022 № 336 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 29.06.2022;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.06.2022 до дня поновлення на посаді.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваним наказом на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення за порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присягу працівника поліції, що виявилося у самовільному залишенні 26.02.2022 без будь-якого погодження з керівництвом території дислокації підрозділу (м. Чернігів). Однак позивач зауважує, що він жодного разу не порушував службову дисципліну, будь-яких належних та допустимих доказів не перебування позивача на робочому місці не встановлено. За доводами позивача, з 24.02.2022 по 25.02.2022 позивач виконував свої службові обов`язки по забезпеченню охорони будівлі Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. 25.02.2022 керівництво Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області повідомило поліцейських про можливість евакуації своїх сімей. 26.02.2022 позивач евакуював свою сім`ю до смт. Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, де по 07.04.2022 у зв`язку з оточенням російськими окупаційними військами смт. Ріпки виконував свої службові обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про доведеність відповідачем вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

7. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

8. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник касаційної скарги вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування:

- частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: питання щодо несення служби поліцейського, адже ні Законом, ні жодним наказом Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не було визначено, що позивач як поліцейський, має виконувати обов`язки виключно в якомусь кабінеті чи за якоюсь адресою. Позивач вказує про відсутність наказу та організаційно-розпорядчого документу керівництва, який би визначав адресу робочого місця позивача та обов`язок працювати і знаходитися тільки за цією адресою;

- статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в контексті правової оцінки обов`язку поліцейського виконувати накази керівника, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, адже, як вказує позивач, він виконував накази керівника, однак його неправомірно було звільнено;

- статей 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності проведення повторного службового розслідування з тих же самих підстав. Позивач вказує, що наказами відповідача від 13.05.2022 № 424 та № 212 о/с, якими були скасовані накази від 21.03.2022 в частині звільнення позивача зі служби та притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідач фактично визнав, що накази від 21.03.2022 були виготовлені та реалізовані на підставі висновків службових розслідувань, проведених дисциплінарними комісіями з недотриманням процедури проведення службового розслідування та були протиправними. В подальшому, відповідачем повторно було призначено службове розслідування за тим же самими фактом та з тих же самих підстав, відсутності на службі та невиконання службових обов`язків з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням з цього приводу воєнного стану на території України та позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

9. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вказує про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

10. Позивач наголошує, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи були взяті до уваги лише пояснення відповідача, а докази та аргументи, надані позивачем, не прийнялися до уваги та суд не надав їм належної оцінки, не дослідив належним чином докази, які, на думку позивача, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме пояснення, витребувані у начальника ВРПП Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, І. Грушуна та пояснення заступника начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Комлика О.Л .

11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги

12. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

13. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

14. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

15. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітана поліції О. Роєнка , призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, зокрема, щодо інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1

16. За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджений 11.06.2022 начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області В. Нідзельським.

17. Проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, в частині самоусунення з 26.02.2022 від виконання службових обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом території дислокації підрозділу (м. Чернігів) у напрямку смт. Ріпки, яке на той час перебувало в окупації військовими російської федерації та Дисциплінарна комісія Головного управління Національної поліції в Чернігівській області рекомендувала за недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції притягнути поліцейського капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

18. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області В. Нідзельським від 13.06.2022 № 489 капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 26.02.2022 від виконання службових обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом території дислокації підрозділу (м. Чернігів) у напрямку смт. Ріпки, яке на той час перебувало в окупації військовими російської федерації.

19. Даний вид стягнення реалізований наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області В. Нідзельським від 28.06.2022 № 336 о/с, яким позивача з 29.06.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

22. За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

23. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

25. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

26. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

27. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

28. За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

29. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

30. Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

31. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

32. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

33. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

35. Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

36. Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось у грубому порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції в частині самоусунення з 26.02.2022 від виконання службових обов`язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільне залишення, без будь-якого погодження з керівництвом території дислокації підрозділу (м. Чернігів) у напрямку смт. Ріпки, яке на той час перебувало в окупації військовими російської федерації.

37. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

38. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

39. Окреслюючи загальні риси професії поліцейського варто вказати, що з аналізу положень Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту слідує, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

40. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема, відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.

41. Загальновідомим є те, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України воєнний стан було продовжено і він діє по даний час.

42. Частинами другою та третьою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

43. Отже на позивача, який проходить службу особливого характеру та склав Присягу поліцейського, була покладена додаткова відповідальність щодо захисту інтересів держави під час воєнного стану.

44. Судами встановлено, що позивач з 26.02.2022 був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу (м. Чернігів). Відсутність на робочому місці в період з 26.02.2022 по 04.04.2022 не заперечується і самим позивачем.

45. Ключові аргументи позивача зводяться головним чином до того, що дозвіл на евакуацію родини та залишення у смт. Ріпки він отримав від безпосереднього керівника. Також позивач посилається на проходження ним служби за іншим місцем.

46. Оцінюючи аргументи позивача, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження доводів про отримання позивачем дозволу на залишення території дислокації підрозділу (м. Чернігів) та здійснення патрулювання смт. Ріпки. Також суди врахували, що матеріали справи не містять рапорту позивача на ім`я керівника про залишення місця дислокації підрозділу.

47. Крім того, суди при розгляді справи з посилання на приписи Закону України «Про Національну поліцію», зауважили, що закон не наділяє поліцейського повноваженнями самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.

48. Надаючи оцінку доводам позивача про те, що він був вимушений евакуювати свою родину, суди зауважили, що після евакуації 26.02.2022 сім`ї до смт. Ріпки, що знаходиться на відстані 37 км від м. Чернігів, у позивача в цей же день була можливість негайно повернутися до м. Чернігів, однак позивач такою можливістю не скористався, залишився в смт. Ріпки та повернувся до м. Чернігів лише в квітні 2022 року.

49. За встановлених обставин у цій справі, суди попередніх інстанцій виснували, що невихід позивача на службу з 27.02.2022, неприбуття позивача у подальшому, після евакуації сім`ї, до місця дислокації підрозділу, в якому служив (м. Чернігів), свідчить про безвідповідальне ставлення до своїх функціональних обов`язків.

50. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки за сукупності встановлених у цій справі обставин - безспірності відсутності позивача на службі протягом періоду з 27.02.2022 до квітня 2022 року, неповернення до місця служби, безумовно вказує на те, що наведені позивачем доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, які визнали обґрунтованою позицію відповідача про доведеність обставин недотримання позивачем службової дисципліни та наявності правових підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

51. Колегія суддів зазначає, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

52. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

53. Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість висновку службового розслідування щодо вчинення позивачем стверджуваних порушень, що зумовлює наявність у відповідача правових підстав розцінювати ці дії як дисциплінарний проступок та притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

54. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

55. У розглядуваному випадку судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

56. Щодо доводів позивача у додаткових поясненнях про те, що за аналогічних обставин, відповідачем до працівників поліції було застосовано більш м`яке дисциплінарне стягнення, колегія суддів зазначає, що обставини законності/відповідності обрання заходу дисциплінарної відповідальності щодо інших поліцейських, не є предметом розгляду даного спору, крім того, притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських мають індивідуальні обставини та особливості, тому таке порівняння у межах розгляду даного спору є неможливим.

57. Надаючи оцінку доводам позивача з приводу проведення повторного службового розслідування з тих же самих підстав, колегія суддів зауважує, що згідно змісту доповідної записки від 13.05.2022, а також висновку про службове розслідування від 11.06.2022, останнє було призначено з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, зокрема, відсутності позивача на службі, а також дотримання прав останнього, які гарантовані статтею 18 Дисциплінарного статуту, тобто проведення службового розслідування, призначеного наказом від 13.05.2022 № 595, переслідувало легітимну мету. Це також підтверджується й тим, що у межах цього службового розслідування у ОСОБА_1 відібрані пояснення, а також ознайомлено останнього із змістом статей 18, 19 Дисциплінарного статуту.

58. Крім того, Суд зазначає, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21.03.2022 № 383 і про реалізацію дисциплінарного стягнення від 21.03.2022 № 120 о/с були скасовані наказами відповідача, тому не створили для позивача відповідних наслідків.

59. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

60. Доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності відповідачем наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

61. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

62. Відтак, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489 та від 29.06.2022 № 336 о/с.

63. Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

64. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

66. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

67. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд