ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/13359/24

Комітет звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Євро Смарт Пауер» в дохід загального фонду Державного бюджету України 3 269 684,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив оплату штрафу, покладеного на нього згідно з рішенням тимчасової адміністративної колегії Комітету від 28.10.2022 № 41-р/тк у справі № 128-26.13/24-22, після закінчення встановленого законодавством двомісячного строку на його сплату, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2024 зі справи № 910/13359/24 (суддя Котков О.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Євро Смарт Пауер» в дохід загального фонду Державного бюджету України пеню у розмірі 3 269 684,00 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Здійснено новий розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано, зокрема з посиланням на добросовісність поведінки відповідача; набрання рішенням у справі № 910/703/23 про відмову у визнанні недійсним Рішення АМК законної сили 21.05.2024, у той час як штраф сплачено відповідачем 22.05.2024 (тобто на наступний день); неможливість відповідача вплинути на дотримання строку відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23, як і на строк складення повного тексту рішення у справі.

Не погоджуючись із судовим рішенням попередньої інстанції, Комітет звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, згідно з якою, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210), який (висновок) викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 зі справи № 917/530/21, від 11.06.2019 зі справи № 910/9272/18, від 22.01.2019 зі справи № 915/304/18, від 19.03.2019 зі справи № 904/3536/18, від 27.11.2018 зі справи № 910/4081/18.

ТОВ «Євро Смарт Пауер» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Комітету на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; у випадку розгляду касаційної скарги по суті - залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням, зокрема на законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.05.2025 № 32.2-01/852 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13359/24, у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.

У судовому засіданні 22.05.2025 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні усного клопотання представника ТОВ «Євро Смарт Пауер» про оголошення перерви у судовому засіданні з метою підготовки до судових дебатів.

У судовому засіданні 22.05.2025 Судом оголошено перерву до 05.06.2025 за ініціативою Суду.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.06.2025 № 32.2-01/1008 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13359/24, у зв`язку з тим, що згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 № 10 суддю Ємця А.А. обрано до Великої Палати Верховного Суду.

Від ТОВ «Євро Смарт Пауер» 04.06.2025 надійшли додаткові письмові пояснення по справі, які долучені Судом до матеріалів справи та враховуються Судом з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

Заяви/клопотання учасників справи

Від ТОВ «Євро Смарт Пауер» 28.04.2025 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Від ТОВ «Євро Смарт Пауер» 04.06.2025 та 05.06.2025 надійшли три ідентичні за змістом клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які (клопотання) розглядаються Судом як єдине клопотання.

Крім того, від ТОВ «Євро Смарт Пауер» 05.06.2025 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Тимчасовою адміністративною колегією АМК прийнято рішення від 28.10.2022 № 41-р/тк у справі № 128-26.13/24-22 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК), згідно з яким:

- визнано, що ТОВ «Євро Смарт Пауер» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 № 2210, у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 22.12.2021 № 128-29/09-18342 у встановлений ним строк (пункт 1);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ТОВ «Євро Смарт Пауер» накладено штраф у розмірі 3 269 684,00 грн (пункт 2).

Витяг з Рішення АМК направлено Комітетом на адресу ТОВ «Євро Смарт Пауер» разом із супровідним листом від 07.11.2022 № 128-26.13/09-4963 та отримано відповідачем 16.11.2022, що підтверджується відміткою останнього про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи дату отримання відповідачем Рішення АМК, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу, з урахуванням приписів частини третьої статті 56 Закону № 2210, є 16.01.2023.

ТОВ «Євро Смарт Пауер» скористалося своїм правом на оскарження Рішення АМК у судовому порядку (справа № 910/703/23).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/703/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, у задоволенні позову ТОВ «Євро Смарт Пауер» про визнання недійсним та скасування Рішення АМК відмовлено.

Відповідач 22.05.2024 сплатив накладений Рішенням АМК штраф у розмірі 3 269 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.05.2024 № 342289.

Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024 закрито касаційне провадження у справі № 910/703/23 за касаційною скаргою ТОВ «Євро Смарт Пауер» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023.

Комітет звернувся з цим позовом до суду, у якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 3 269 684,00 грн. нараховану за період з 14.04.2023 (наступний день після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 910/703/23) по 26.07.2023 включно (день, який передував постановленню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23), що загалом становить 104 дні.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені нарахування не здійснювалося у періоди:

- з 16.01.2023 по 13.04.2023 (розгляд справи № 910/703/23 судом першої інстанції);

- з 27.07.2023 до 21.05.2024 (розгляд справи № 910/703/23 судом апеляційної інстанції).

При цьому позивачем враховано, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з ТОВ «Євро Смарт Пауер» в дохід загального фонду Державного бюджету України 3 269 684,00 грн пені (з урахуванням законодавчого обмеження максимального розміру пені).

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ «Євро Смарт Пауер» в дохід загального фонду Державного бюджету України 3 269 684,00 грн пені.

Підставою касаційного перегляду є питання правомірності відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні вимоги про стягнення 3 269 684,00 грн пені.

Згідно з узагальненими доводами касаційної скарги скаржник (Комітет) не погоджується з відмовою суду апеляційної інстанції у стягненні пені за прострочення ТОВ «Євро Смарт Пауер» сплати штрафу.

Верховний Суд з цього приводу зазначає таке.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210, який (висновок) викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 зі справи № 917/530/21, від 11.06.2019 зі справи № 910/9272/18, від 22.01.2019 зі справи № 915/304/18, від 19.03.2019 зі справи № 904/3536/18, від 27.11.2018 зі справи № 910/4081/18.

Верховний Суд зазначає, що предметом спору у наведених справах (на які посилається скаржник), як і у справі № 910/13359/24, було стягнення пені внаслідок прострочення сплати штрафу, накладеного у кожній зі справ згідно з рішенням органу АМК.

Отже, правовідносини у справі № 910/13359/24 та у наведених скаржником справах є подібними, зокрема за змістовим, об`єктним та суб`єктним критеріями подібності (з урахуванням висновків щодо подібності, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19).

Згідно з правовим висновком щодо застосування абзаців 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210, викладеним у зазначених постановах, Верховний Суд виснував, зокрема таке.

Накладений Рішенням АМК штраф є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в цьому випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

У застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке.

Абзацами 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону № 2210 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Зазначена позиція Верховного Суду щодо застосування абзаців 3-5 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210 є загальною, сталою та послідовною, її застосування не ставиться у залежність від особливостей поведінки сторони у справі (тривалості несплати штрафу, добросовісності/недобросовісності подальшої поведінки особи тощо), як помилково вважає ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Висновок про те, що наведена позиція Верховного Суду є у розумінні чинного процесуального законодавства правовим висновком Верховного Суду, міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 зі справи № 922/1181/24.

Положення статті 302 ГПК України не наділяють повноваженнями суди першої та апеляційної інстанцій вирішувати питання щодо наявності/відсутності підстав для відступу від висновків Верховного Суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції всупереч приписам статті 56 Закону № 2210, внаслідок неправильного тлумачення зазначеної норми Закону, без урахування наведеного вище висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини п`ятої статті 56 Закону № 2210, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування пені за період з 14.04.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/703/23) по 26.07.2023 включно (день, який передував постановленню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/703/23).

Отже, підстави для задоволення клопотання ТОВ «Євро Смарт Пауер» про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, - відсутні.

При цьому суд попередньої інстанції, зосередившись виключно на тому, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу у справі № 910/703/23 було отримано 09.06.2023, проте відкрито апеляційне провадження 27.07.2023, у той час як скаржник не міг зменшити зазначений строк або вплинути на нього, як і не міг вплинути на час виготовлення повного тексту рішення у цій справі, залишив поза увагою те, що підставою для нарахування пені є прострочення сплати штрафу. Положеннями статті 56 Закону № 2210 передбачено лише переривання строку для нарахування пені через оскарження рішення суду по справі про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу. Особа, на яку накладено штраф, повинна враховувати відповідні обставини, а також те, що підставою для припинення нарахування пені є, зокрема сплата штрафу у добровільному порядку.

Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, висновки в якій стосуються правовідносин, які виникають у зв`язку зі сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не є релевантними до спірних правовідносин, що стосуються сфери економічної конкуренції, яка врегульована спеціальним законодавством і не має неоднозначного чи множинного тлумачення, з огляду на сталу та послідовну судову практику.

У свою чергу, суд першої інстанції, врахувавши приписи частини п`ятої статті 56 Закону № 2210, дійшов заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Євро Смарт Пауер» пені за заявлений АМК період (з урахуванням законодавчого обмеження максимального розміру пені).

На підставі викладеного вище колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

Верховний Суд відхиляє доводи, наведені у відзиві ТОВ «Євро Смарт Пауер» на касаційну скаргу, з огляду на викладене у цій постанові.

Стосовно клопотання ТОВ «Євро Смарт Пауер» про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Суд зазначає таке.

У частині другій статті 302 ГПК передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Отже умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду, як і підставою для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, є: (1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; (2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.

ТОВ «Євро Смарт Пауер» посилається на необхідність відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 917/530/21, № 910/9272/18, № 915/304/18, № 904/3536/18, № 910/4081/18 щодо застосування абзацу 3 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210 у питанні порядку зупинення нарахування пені. Так, за доводами ТОВ «Євро Смарт Пауер», підхід Верховного Суду щодо визначення «часу розгляду справи» протягом якого зупиняється нарахування пені не відповідає практиці Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ); відсутнє чітке законодавче визначення поняття «час розгляду справи» - підстава для тлумачення на користь відповідача; Комітет та суд першої інстанції ігнорують факт несвоєчасного відкриття апеляційного провадження не з вини відповідача, протягом якого нарахована пеня; штраф Комітету має надмірний характер згідно з практикою ЄСПЛ; постанови, на які посилається Комітет, не є подібними до даної справи, оскільки мають інші фактичні обставини справи; такі постанови застосовують суто формальний підхід, не враховуючи конкретних обставин справи, відсутність зловживань і сумлінну поведінку особи. Отже, на думку ТОВ «Євро Смарт Пауер», правова позиція, викладена у наведених постановах Верховного Суду, порушує принципи справедливості і пропорційності, а також не враховує конкретних обставин справи.

У зазначеному аспекті Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, такого змісту: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».

Верховний Суд зауважує, що саме з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Також, Верховний Суд зазначає, що ЄСПЛ у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Згідно зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду, такою, що не має неоднозначного та множинного тлумачення, тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Як зазначалося вище, спірні правовідносини стосуються сфери економічної конкуренції, яка врегульована спеціальним законодавством, що не враховує у своїх доводах ТОВ «Євро Смарт Пауер», як і те, що застосування зазначеної правової позиції щодо застосування норми права не ставиться у залежність від особливостей поведінки сторони у справі (тривалості несплати штрафу, добросовісності/недобросовісності подальшої поведінки особи тощо).

Наведені ТОВ «Євро Смарт Пауер» доводи не містять вмотивованих аргументів у контексті вмотивованої та обґрунтованої необхідності відступлення від сталих та послідовних правових висновків Верховного Суду, які є чіткими та зрозумілими, в тому числі, у частині тих питань, на необхідність вирішення яких посилається ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Суд звертає увагу на те, що обґрунтування клопотання про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухвалених різними персональними складами і різними колегіями, втім вони (колегії) є колегіями однієї судової палати Касаційного господарського суду (судова палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством), що розглядає і дану справу, - не визначено умовою, за якої справа має бути передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно положень частини першої статті 320 ГПК України.

Враховуючи викладене вище у задоволенні клопотання ТОВ «Євро Смарт Пауер» про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів відмовляє.

Стосовно клопотання названого Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

Клопотання ТОВ «Євро Смарт Пауер» мотивоване з посиланням на наявність виключної правової проблеми, і передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, за доводами заявника, необхідна для розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики в питанні, що є «часом розгляду справи» протягом якого зупиняється нарахування пені.

Так, заявник зазначає, що існує реальна правова невизначеність щодо тлумачення абзацу 3 частини п`ятої статті 56 Закону № 2210 та відсутність однозначного законодавчого визначення поняття «час розгляду справи»; практика ЄСПЛ, Великої Палати Верховного Суду і практика колегії суддів Верховного Суду щодо наведеного питання, за доводами заявника, розходяться.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, ще вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа із зазначеної підстави може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.

Виходячи з наведених критеріїв, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має бути обґрунтовано її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, наведено інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

Втім, заявник не навів наявності неоднакової та суперечливої судової практики з поставленого питання у сфері застосування антимонопольного законодавства та, відповідно, наявності виключних правових проблем у невизначеній кількості спорів щодо наведеного питання.

Як зазначено вище, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 (на яку у зазначеному аспекті посилається заявник), містить висновки, які стосуються правовідносин, що виникають у зв`язку зі сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно не є релевантними до спірних правовідносин, що стосуються сфери економічної конкуренції, яка врегульована спеціальним законодавством.

Так само скаржник не наводить практику ЄСПЛ у сфері економічної конкуренції, якій би суперечили правові висновки Верховного Суду, що є сталими та послідовними.

Отже, клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументованого обґрунтування наявності розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи у сфері економічної конкуренції, в яких виникає проблема.

Таким чином, заявлене ТОВ «Євро Смарт Пауер» клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, які б надавали можливість подолати бар`єр означених показників, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підґрунтя вважати, що існують підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним у задоволенні клопотання ТОВ «Євро Смарт Пауер» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів відмовляє.

Статтею 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте оскаржувана постанова апеляційного господарського суду таким вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, - залишенню в силі.

Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на те, що заявлені Комітетом у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права - залишенню в силі з підстав, викладених у цій постанові.

Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що Суд задовольняє касаційну скаргу Комітету, судовий збір, понесений скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на ТОВ «Євро Смарт Пауер».

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви Комітету, що не позбавляє Комітет, за наявності відповідних підстав, можливості звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд