ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/3296/23-а

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі -відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі до 100 000 гривень за періоди з 01.11.2022 по 08.11.2022, з 12.12.2022 по 26.12.2022, з 05.01.2023 по 12.04.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі до 100 000 гривень за вищевказані періоди пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , під час проходження якої, позивач 30.10.2022 під час ворожого обстрілу отримав травму - закритий перелом V п`ясної кістки правої кисті зі зміщенням з тимчасовим порушенням функції правої верхньої кінцівки. У період з 01.11.2022 по 08.11.2022, із 12.12.2022 по 26.12.2022, із 05.01.2023 по 12.04.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманою 30.10.2022 травмою. Однак у вищевказані періоди відповідач не виплачував позивачу додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови № 168 із розрахунку до 100000 грн. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, оскільки на його думку, він набув право на отримання додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі у зв`язку з пораненням, пов`язаним і захистом Батьківщини, за період перебування на стаціонарному лікуванні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Судом встановлено, що згідно первинної медичної картки від 30.10.2022, солдат В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав травму, діагностовану як закритий перелом V п`ясної кістки правої кисті.

4. Відповідно до епікризу до історії хвороби № 7189 ОСОБА_1 в період з 01.11.2022 по 08.11.2022 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КП ЦМЛ м. Олександрії ОМР.

5. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради від 08.11.2022 № 99 діагноз ОСОБА_1 - закритий перелом V п`ясної кістки правої кисті зі зміщенням з тимчасовим порушенням функції правої верхньої кінцівки. (Згідно Наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 пункту 4 класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості - травма легкого ступеня). Травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб - потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

6. 09.12.2022 ОСОБА_1 видано направлення № 2656/к на консультацію до травматолога, ЛОРа, окуліста.

7. Відповідно до наказу В/ч НОМЕР_1 від 12.12.2022 № 253 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня».

8. Згідно з наказом В/ч НОМЕР_1 від 26.12.2022 № 267 позивач вважається таким, що прибув з ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» і приступив до виконання службових обов`язків.

9. Відповідно до наказу В/ч НОМЕР_1 від 04.01.2023 позивач вибув у Військову частину НОМЕР_2 .

10. У період з 23.01.2023 по 09.03.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні в ЦХПНР ЧОПЛ.

11. Згідно з наказом В/ч НОМЕР_1 від 09.03.2023 № 68 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з В/ч НОМЕР_2 і приступив до виконання службових обов`язків з обіду 09.03.2023.

12. Відповідно до наказу В/ч НОМЕР_1 від 09.03.2023 № 68 позивач вибув у ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та у період з 09.03.2023 по 22.03.2023 повторно проходив стаціонарне лікування в ОКНП «ЧОДЛ».

13. У відповідь на адвокатський запит представника позивача про підстави та причини ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у зв`язку з пораненням В/ч НОМЕР_1 листами від 11.02.2023 № 25/2 та від 26.03.2023 № 5220 повідомила запитувача про те, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у В/ч НОМЕР_1 поранення (контузії, каліцтва) та інші пошкодження внаслідок ведення бойових дій не отримував. Про отримання травми 30.10.2022 своїм командирам (начальникам) не доповідав.

14. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.10.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

14.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до абзацу 5 пункту 1 Постанови № 168, пункту 10 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), пункту 7 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяв до 01.02.2023) додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідно до пункту 11 розділу ХХХІV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовця.

14.2. Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановили, що з приводу отримання 30.10.2022 травми позивач до свого безпосереднього начальника не звертався, наказ командира військової частини про обставини отримання травми позивачем не видавався, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідачем позивачу не видавалася, а згідно з наданими позивачем довідками ВЛК причинно-наслідковий зв`язок встановлений - «Травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби», у зв`язку з чим дійшли висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

15. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко А.В., звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позову задовольнити в повному обсязі.

15.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 та пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.

15.3. Скаржник наполягав на тому, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на яке послалися суди попередніх інстанцій, незареєстроване в Міністерстві юстиції України, не пройшло правову експертизу, а тому не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, відтак, на переконання скаржника, положення цього акту не підлягали застосуванню судами при вирішенні питання про право позивача на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду за спірний період. Скаржник підкреслив, що пункт 1 Постанови № 168, своєю чергою, передбачає таку підставу для виплати збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, як перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), що пов`язано із захистом Батьківщини.

15.4. За доводами касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не повідомляв безпосереднього керівника про отримання ним 30.10.2022 травми не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи медичними документами та направленнями позивача на лікування, виданими відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього про отримання позивачем травми.

15.5. Враховуючи стандарти доказування в адміністративному судочинстві (перевагу доказів фізичної особи, баланс ймовірності доказів, їх належність, допустимість достовірність та достатність, а також обов`язок доказування), скаржник доводив, що надані ним докази є належними та достатніми у співвідношенні з доказами відповідача, мають перевагу як по їх кількості, так і по їх значенню, а зважаючи на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, то суди першої та апеляційної інстанції безпідставно встановили для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, гарантований частиною першою статті 2 КАС України

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), судді: Мельник-Томенко Ж.М., Уханенко С.А. від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

17. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.08.2025 № 857/0/78-25 (на підставі службової записки в.о. секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 08.08.2025 № 581/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н. М. у відпустці по вагітності та пологах) для розгляду справи №600/3296/23-а визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Білак М.В., Соколов В.М.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2025 справу № 600/3296/23-а прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

19. Не погоджуючись із наведеними доводами скаржника, В/ч НОМЕР_1 подала Суду письмовий відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що є законними та обґрунтованими.

19.1. В/ч НОМЕР_1 підкреслила, що надані позивачем докази перебування на стаціонарному лікуванні в лікувальних закладах не підтверджують факт отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, оскільки такий факт підтверджується виключно довідкою про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), яка відповідачем позивачу не надавалась.

19.2. Наголошуючи на тому, що позивач отримав травму 30.10.2022 не під час бойових дій, участі у яких не приймав, не доповідав про отримання травми встановленим порядком, а згідно з наданими позивачем довідками ВЛК причинно-наслідковий зв`язок травми позивача визначений «Так, пов`язана з проходженням військової служби», а не із захистом Батьківщини, В/ч НОМЕР_1 наполягала на тому, що у відповідача були відсутні підстави для видачі довідки про обставини травмування позивача, відповідно і підстав видавати наказ про обставини отриманої позивачем травми у відповідача не було, як не було і підстав виплачувати додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн за всі періоди стаціонарного лікування позивача.

20. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

21. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

22. Спір у цій справі виник у зв`язку із невиплатаю військовослужбовцю на збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із отриманою травмою в період проходження військової служби під час воєнного стану.

23. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

24. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

25. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

26. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

27. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

28. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

29. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

30. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

31. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

32. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 (набрала чинності 02.04.2022 та застосовується з 24.02.2022) пункт 1 Постанови № 168 доповнено абзацами, зокрема, такого змісту:

«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, […] перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії […]».

33. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

34. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

35. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

36. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

37. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

38. Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло до 31.01.2023).

39. 31.01.2023 набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, яким доповнено Порядок № 260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

40. Отже спірні правовідносини, окрім Постанови № 168, у періодах з 01.11.2022 по 08.11.2022, з 12.12.2022 по 26.12.2022, з 05.01.2023 по 31.01.2023 врегульовувалися, окрім Постанови № 168, Окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, а у період з 01.02.2023 по 12.04.2023 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44.

41. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з Окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Роль і значення у подібних правовідносинах Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 вирішувалися, зокрема, у постановах від 08.05.2024 у справі № 620/546/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 у справі № 380/2691/23 та багатьох інших. У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.

43. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних справах, доводи скаржника щодо безпідставності застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 через те, що воно не було зареєстроване, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, не приймаються до уваги, адже прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260. Отже це рішення підлягало врахуванню відповідачем при вирішенні питання про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Висновки судів попередніх інстанцій в частині застосування до спірних правовідносин Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у цих постановах.

44. Відповідно до пункту 7 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяв до 01.02.2023) додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

44.1. Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).

44.2. У довідці обов`язково зазначати:

військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини;

інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вноситься на підставі медичного висновку спеціаліста;

обставини, за яких було отримано поранення (контузія, травма, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (контузії, травми, каліцтва);

підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення тощо).

45. Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

46. Згідно з пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

47. Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

48. Тобто норми Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

49. Основним документом, який підтверджує зв`язок отриманого військовослужбовцем Збройних Сил України поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (пункт 7 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 та пункт 11 розділу XXXIV Порядку № 260).

50. Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі № 380/27432/23, вирішуючи подібний спір, зазначив, що підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), а умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

51. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23, від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23 та інш.

52. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

53. За обставинами цієї справи, встановленими судами попередніх інстанцій, наказ командира військової частини про обставини отримання травми позивачем не видавався, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідачем позивачу не видавалася, а згідно з наданими позивачем довідками ВЛК причинно-наслідковий зв`язок встановлений - «Травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби».

54. Отже, враховуючи, що суд першої інстанції, з оцінкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що аналіз наявних у справі доказів дає підстави для обґрунтованого висновку, що травма, отримана позивачем під час проходження військової служби, не є пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, то висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є правильними.

55. Решта наведених скаржником доводів фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанції та вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами обставинам цієї справи.

56. Колегія суддів повторює, що до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

57. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи.

58. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

62. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

63. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині- без змін.

64. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 359, 350, 356 КАС України, Верховний Суд