ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянуву відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12023231040000879, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК), за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2025 року та вирок Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2026 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК та призначено йому покарання:
за ч. 1 ст.309 КК у виді обмеження волі на строк два роки;
за ч. 2 ст. 310 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Крім того, вказаним вироком було визначено початок обчислення іспитового строку, питання про витрати у провадженні, про заходи забезпечення кримінального провадження та долю речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим слідством час та за невстановлених досудовим слідством обставин, перебуваючи на території присадибної ділянки за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, направлений на незаконний посів та незаконне вирощування конопель, без мети збуту, незаконно, самостійно, на земельній ділянці свого подвір`я, виростив їх в кількості 535 рослин.
Крім того, у невстановлений досудовим слідством час та за невстановлених досудовим слідством обставин ОСОБА_6 , перебуваючи на території присадибної ділянки за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, направлений на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, незаконно придбав та виготовив канабіс шляхом зривання, висушування та подрібнення частини рослини роду коноплі, загальною масою 121,28 г, який незаконно зберігав у будинку за місцем свого проживання до її виявлення та вилучення працівниками Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області під час огляду місця події 06 травня 2023 року з 15:16 до 15:43.
Вказані дії суд кваліфікував за ч. 2 ст. 310 КК як незаконний посів конопель у кількості 50 і більше рослин та за ч. 1 ст. 309 КК як незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Херсонський апеляційний суд 19 січня 2026 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив покарання:
за ч.1 ст.309 КК у виді обмеження волі на строк два роки;
за ч. 2 ст. 310 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений у касаційній скарзі просить скасувати вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2025 року та вирок Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2026 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що при розгляді справи місцевим та апеляційним судами було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило судам першої та апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Наводить доводи про недопустимість ряду доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 06 травня 2023 року; заяви ОСОБА_6 від 06 травня 2023 року щодо дозволу на проведення огляду домоволодіння; висновків експертиз від 11 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1073-НЗПРАП та від 30 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1072-НЗПРАП.
Вказує, що проведений органом досудового розслідування 06 травня 2023 року огляд місця події не містить ознак невідкладної слідчої дії, з огляду на що мав здійснюватися лише після внесення відомостей до ЄРДР. Посилається на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2023 року, де предметом оцінки слідчого судді було питання про те, чи є в розумінні ст. 233 КПК вказана слідча дія невідкладною.
Крім того, засуджений вказує на те, що в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які би були підставою для проведення огляду місця події, при цьому, відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР лише після проведення огляду місця події та на підставі даних, отриманих в результаті проведення такого огляду.
Стверджує, що слідчий фактично здійснив обшук житлового будинку ОСОБА_6 та території домоволодіння, а не огляд місця події, отже, за відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку фактичні дані, отримані як результат здійснення слідчої дії, є недопустимим доказом.
Посилаючись на практику Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 752/11172/15-к (провадження № 51-849км18), засуджений вважає, що огляд місця події було проведено у супереч приписів, ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК, оскільки заперечує факт надання особистого дозволу на проникнення у домоволодіння.
Також вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу слідчому на проведення огляду території домоволодіння та буднику за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 06 травня 2023 року, оскільки слідчий суддя не встановив ознак, притаманних невідкладній слідчій дії.
Крім того, вказує, що під час огляду місця події йому не було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК, вважає, що ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд не дали оцінки цьому факту.
Висновки експертів від 11 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1073-НЗПРАП та від 30 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1072-НЗПРАП як «плоди отруєного дерева» вважає недопустимими доказами, оскільки для проведення експертизи були надані об`єкти, вилучені під час вказаного огляду місця події.
Засуджений вказує, що апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, на наведені в апеляційних скаргах доводи сторони захисту належної уваги не звернув та обґрунтованих відповідей не надав.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги та просила оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, які визначені статтями 412-414 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, які за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує твердження слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки діяння.
За вимогами ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 370, ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. У вироку суду апеляційної інстанції має бути зазначений зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційних скарг, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційних скарг.
Під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 суди попередніх інстанцій дотримались вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанцій дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК, дослідивши показання обвинуваченого, свідка ОСОБА_8 , та письмові докази і документи, серед яких, протокол огляду місця події від 06 травня 2023 року, протокол проведення слідчого експерименту від 13 червня 2023 року, висновок експерта Херсонського НДЕКЦ від 11 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1073-НЗПРАП, висновок експерта Херсонського НДЕКЦ від 30 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1072-НЗПРАП, ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2023 року та інші.
Оцінивши досліджені докази з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що всі докази доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_6 незаконного посіву конопель у кількості 535 рослин та виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу канабісу загальною масою 121,28 г.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та зазначив, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310КК, за обставин, встановлених місцевим судом, ґрунтується на отриманих у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка, і вони правильно покладені місцевим судом в основу вироку, навів мотиви постановлення такого рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій.
Щодо оцінки доводів про недопустимість фактичних даних з протоколу огляду місця події від 06 травня 2023 року, то колегія суддів виходить із такого.
За приписами статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Згідно ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. При цьому огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд місця події спрямований на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони захисту про проведення обшуку, а не огляду місця події в домоволодінні ОСОБА_6 та, проаналізувавши матеріали справи, встановив, що з боку працівників органу досудового розслідування мало місце проведення саме огляду місця події, оскільки слідчий проводив лише поверхневий огляд та опис виявлених предметів, при цьому будь-якого відшукування предметів, притаманного обшуку, при здійснення слідчої дії не відбувалося. На користь такого висновку свідчить відеозапис перебігу слідчої дії, який не дає підстав вважати, що працівники органу досудового розслідування здійснили дії, спрямовані на відшукування предметів, протиправне поводження із якими стало підставою притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд належним чином перевірив чи було надано ОСОБА_6 добровільну згоду на проведення огляду та обґрунтовано вмотивував наявність такої, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей щодо застосування примусу або тиску до ОСОБА_6 з боку працівників поліції. Натомість ОСОБА_6 надав письмову згоду на проведення огляду в його домоволодінні, підтвердив відповідність свого підпису в заяві, як власник домоволодіння брав участь у проведенні вказаної слідчої дії, добровільно супроводжував працівників поліції, розповідав та показував де зростають рослини коноплі та де він зберігає канабіс.
Зафіксований на технічному носії інформації перебіг слідчої дії не свідчить про застосування до ОСОБА_6 будь-якого тиску чи погроз. Будь-яких зауважень чи скарг про те, що під час проведення огляду місця події, або до початку його проведення, до ОСОБА_6 було здійснено психологічний тиск з боку працівників поліції, ні відповідний протокол (підписаний без жодних зауважень ОСОБА_6 та іншими учасниками, серед яких і поняті), ні інші матеріали кримінального провадження, не містять. Відсутні такі доводи і в касаційній скарзі. Наведені апеляційним судом мотиви колегія суддів касаційного суду уважає переконливими та обґрунтованими.
Що стосується аргументів засудженого, за якими огляд місця події 06 травня 2026 року не мав ознак невідкладної слідчої дії, з огляду на що мав здійснюватися лише після внесення відомостей до ЄРДР, то вказані доводи також не залишилися поза увагою апеляційного суду, який вмотивовано визнав їх необґрунтованими.
В приписах ч. 3 ст. 214 КПК визначено, що у невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).
З матеріалів провадження вбачається, що підставою для вжиття невідкладних заходів з метою збереження слідів злочину у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 стало повідомлення, яке надійшло до чергової частини Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області про те, що 06 травня 2023 року близько 14:30 під час відпрацювання за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку ОСОБА_6 виявлено посаджену коноплю, прилад для куріння, поліетиленовий пакет з коноплею.
Вказані обставини були предметом вивчення слідчого судді та відображені в ухвалі слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2023 року, яка була безпосередньо досліджена під час судового розгляду, відповідно до якої слідчим суддею встановлено, що до чергової частини Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області надійшло повідомлення, про те, що 06 травня 2023 року близько 14:30 під час відпрацювання за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку ОСОБА_6 , 1977 року народження, виявлено посаджену коноплю, прилад для куріння, поліетиленовий пакет з коноплею. За рапортом слідчого СВ Херсонського РУП ГУНІ в Херсонській області 06.05.2023 під час відпрацювання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 , 1977 року народження, виявлено посів рослин зовні схожих на рослини роду коноплі.
Верховний Суд бере до уваги, що заперечень проти вказаної ухвали в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, сторона захисту не подавала.
При цьому, огляд місця події 06 травня 2023 року проведено слідчою оперативною групою в період з 15:16 до 15:43, під час якого було виявлено та вилучено працівниками Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області предмети кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК.
Посилання засудженого на постанови Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к (провадження № 51-3331км18), від 05 лютого 2019 року у справі № 236/2029/16-к (провадження № 51-3381км18), від 09 травня 2023 року у справі № 761/11704/18-к (провадження № 51-1014км23) є нерелевантними, оскільки у наведених ним справах інформація про вчинення кримінального правопорушення, яка була би зафіксована у певній процесуальній формі, була відсутня. Водночас у цій справі під час здійснення слідчим суддею судового контролю було встановлено, що проведенню огляду місця події передували повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, які стали підставою до проведення вказаної слідчої дії як невідкладної, що відповідає правозастосовній практиці та висновкам об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22 (провадження № 51-7310кмо23), де неможливість забезпечити збереження доказів без їх негайного відшукання і вилучення обумовила невідкладність вжиття передбачених КПК процесуальних заходів задля їх збереження.
В цьому контексті Верховний Суд вважає обґрунтованою думку апеляційного суду, який відхилив аналогічні доводи сторони захисту про порушення органом досудового розслідування положень ч. 3 ст. 214 КПК, оскільки положення вказаної норми порівняно зі ст. 233 КПК не конкретизують випадки, які є невідкладними для проведення огляду.
При цьому, безпідставними є доводи щодо необхідності проведення огляду житла чи іншого володіння особи лише на підставі ухвали слідчого судді згідно з положеннями ч. 2 ст. 234 КПК та ч. 2 ст. 237 КПК. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 02 червня 2026 року у справі № 296/6284/17 (провадження № 51-7884км18), від 20 червня 2023 року у справі № 756/16122/21 (провадження № 51-641км23), вказував, що за наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК).
З огляду на встановлену судом добровільну згоду ОСОБА_6 , суди обґрунтовано не вважали її такою, що тягне за собою недопустимість протоколу огляду місця події.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_6 про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2023 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу слідчому СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області на проведення огляду території домоволодіння та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки остання отримала належну оцінку під час судового розгляду та апеляційного перегляду.
Матеріали кримінального провадження не викликають сумніву у дотриманні органом досудового розслідування припису ч. 1 ст. 214 КПК, за яким слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР.
Також поза увагою апеляційного суду не залишилися доводи про те, що ОСОБА_6 не були роз`яснені його права під час огляду місця події. Апеляційний суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки 06 травня 2023 року на час проведення огляду місця події на подвір`ї домоволодіння та в помешканні ОСОБА_6 не мав статусу ні затриманого, ні підозрюваного. Зі змісту протоколу огляду вбачається, що у зазначеній слідчій дії ОСОБА_6 приймав участь як власник житла та йому були забезпеченні процесуальні гарантії висловлювати свою думку щодо огляду його домоволодіння.
Право зберігати мовчання і привілей від самовикриття передбачені, аби забезпечити підозрюваній особі, яку допитує поліція, можливість зробити вільний вибір: давати їй свідчення чи мовчати (Allan v. the United Kingdom, заява № 48539/99, рішення від 05 листопада 2002 року § 50). Право зберігати мовчання застосовується з моменту, коли підозрюваний допитується поліцією (John Murray v. the United Kingdom, заява № 18731/91, рішення від 08 лютого 1996 року, § 45). Зокрема, особа, яку підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути повідомленою про її право не свідчити проти себе (Ibrahim and Others v. the United Kingdom, заяви № 50541/08, 50571/08, 50573/08 та 40351/09, рішення від 13 вересня 2016 року§ 272).
Відповідно до усталеної практики касаційного суду, закріпленої у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 295/13008/15-к (провадження №51-8420км18), від 02 березня 2021 року у справі № 737/641/17 (провадження
№51-6562км18), від 03 червня 2021 року у справі № 522/18414/19 (провадження
№51-596км21), від 17 січня 2023 року у справі № 648/1543/15-к (провадження
№51-4764км21), Верховний Суд послідовно визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій, у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе або права бути представленим захисником. Це пояснюється тим, що право особи давати показання без застосування примусу лежить у самому серці кримінального процесу, тому для оцінки допустимості показань визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і, як гарантія цього права, забезпечення його права бути представленим захисником. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань і, таким чином, такі порушення є релевантним фактором для оцінки допустимості показань.
Під час проведення огляду місця події ОСОБА_6 жодних свідчень не давав, суди не спирались на аби які його пояснення щодо мотивування своїх висновків в оскаржених рішеннях, речі, які в подальшому були визнані речовими доказами, об`єктивно існували і виявлені під час огляду місця події внаслідок правомірних дій працівників правоохоронного органу, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і не вбачає порушення прав ОСОБА_6 в цій частині.
Разом із тим, Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, з додатком до протоколу - оптичним диском, за участю понятих та підозрюваного ОСОБА_6 , під час якого останній показував де саме та яким чином він вирощував рослини роду коноплі та де саме зберігав канабіс, підозрюваний на той час ОСОБА_6 повідомлений про його процесуальні права в спосіб, передбачений законом, і сторона захисту на заперечує цього в касаційній скарзі.
Що стосується доводів про недопустимість висновків експертів від 11 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1073-НЗПРАП та від 30 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1072-НЗПРАП як «плодів отруйного дерева», то колегія суддів виходить з того, що за доктриною «плодів отруйного дерева», сформульованою Європейським судом з прав людини, йдеться про те, що суд має оцінити увесь ланцюжок доказів, що ґрунтуються один на одному.
Зазначена доктрина втілена у ст. 87 КПК, де зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Проте, з огляду на відсутність порушень під час проведення огляду місця події, твердження сторони захисту про недопустимість висновків експертів від 11 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1073-НЗПРАП та від 30 травня 2023 року № СЕ-19/122-23/1072-НЗПРАП як «плодів отруйного дерева», не містить належного підґрунтя, через що Верховний Суд відхиляє їх як безпідставні.
Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо належного мотивування судового рішення, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. У змісті вироків судів попередніх інстанцій, ухвалених щодо ОСОБА_6 , наведено достатні мотиви прийнятих судами рішень. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (Salov v. Ukraine, заява № 65518/01, рішення від 06 вересня 2005 року, § 89), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти мотивування судами попередніх інстанцій дотримано.
Отже, за доводами касаційної скарги засудженого істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування або зміни оскаржених судових рішень щодо нього, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд касаційної інстанції не встановив, а тому відсутні підстави до застосування Судом повноважень, передбачених положеннями ст. 436 КПК у їх взаємозв`язку з приписами ст. 438 цього Кодексу, з огляду на що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд