ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/23444/24

28.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» до заступника Міністра Крамаренко Олени Володимирівни, Директора Департаменту Шимкус Марини Олександрівни, заступника директора Департаменту Грицак Олени Анатоліївни, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в якій позивач просить:

визнати дії суб`єкта владних повноважень: заступника Міністра Крамаренко Олени Володимирівни, директора Департаменту Шимкус Марини Олександрівни, заступника директора Департаменту Грицак Олени Анатоліївни, які полягають у видачі Публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» (Гірничий департамент, відкриті розробки. Нове будівництво Хвостосховища «ІІІ карта»), місцезнаходження: вул. Криворіжсталі (Орджонікідзе), 1 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50095, ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 24432974), передбаченого пунктом 4 додатку до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» документа дозвільного характеру у формі висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 і від 27.02.2024 № 21/01-202361210773/1, протиправними;

скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля від 27.02.2024 № 21/01-202361210773/1;

тимчасово заборонити (зупинити) будівництво хвостосховища «ІІІ карта» шламового господарства рудозбагачувальної фабрики ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке належить до утворювачів та розміщувачів у довкіллі найбільшої кількості відходів в України, наслідком чого є значне забруднення атмосферного повітря, розвиток зсувонебезпечних явищ, підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських угідь, що, в свою чергу, перетворило більшість сільської території Криворізького (раніше Широківського) району в зону непридатну для проживання людини, заборонити всі викиди забруднюючих речовин у вигляді суспендованих твердих частинок недиференційованих за складом (неорганізований викид) в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 9702, 9703, 9704, 9705, 9706, 9707, 9708, 9709, розміщення відходів підприємства (ЄДРПОУ 24432974) на земельних ділянках кадастрові номери: 1225885700:07:002:0703, 1225885700:07:002:0704, 1225885700:07:002:0705, 1225885700:07:002:0706, 1225885700:07:002:0707, 1225885700:07:002:0708, 1225885700:07:002:0709, 1225885700:07:002:0710, 1225885700:07:002:0800 і 1225885700:07:002:0801, до винесення остаточного рішення в судових справах №160/4073/21, №197/349/21, №197/419/21, №197/444/21, №197/1075/21, №197/417/21, №197/54/21, №197/58/21, №197/446/21, №197/1023/21, №197/448/21, №197/1101/21, №197/1069/21, №197/1073/21, №197/1025/21, №197/373/21, №197/1074/21, №197/1068/21, №197/1071/21, №197/436/21, №197/1024/21, №197/861/21, №197/748/21, №197/999/21, №197/144/21, №197/370/21, №197/826/21, №197/762/21, №197/447/21, №197/1207/21, №197/202/21, №177/440/21, №197/761/21, №197/390/21, №197/1206/21, №197/445/21, №197/349/21, №197/1100/21, №197/417/21, №197/1026/21, №197/718/21, №197/1072/21, №177/434/21, №197/863/21, №177/471/21, №197/77/21, №197/1102/21 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013040320000001 від 28.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365-2 частиною першою статті 364 КК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовну заяву Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» до заступника Міністра Крамаренко Олени Володимирівни, Директора Департаменту Шимкус Марини Олександрівни, заступника директора Департаменту Грицак Олени Анатоліївни, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання протиправними дій, скасування висновку та тимчасову заборону (зупинення) діяльності повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02.09.2024 в адміністративній справі № 160/23444/24 скасовано, а матеріали справи № 160/23444/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

31.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» (далі також позивач), в якій у якості відповідача визначено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі також відповідач, правонаступником якого є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України), а також викладено позовні вимоги в оновленій редакції, а саме:

скасувати як протиправні висновки з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 і від 27.02.2024 № 21/01-202361210773/1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 уточнену позовну заяву Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами в частині щодо скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин;

доказів надсилання іншим учасникам справи копій уточненої позовної заяви та всіх доданих до неї документів.

21.04.2025 від Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» на виконання вимог ухвали суду 11.04.2025 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить суд:

визнати адміністративну справу № 160/23444/24 такою, що належить до категорії справ, щодо яких законом передбачено інший строк звернення до суду, ніж визначений у Кодексі адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Позивач вважає, що вирішуючи питання строків звернення необхідно застосовувати приписи, які встановлені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»;

відкрити провадження в адміністративній справі № 160/23444/24 без застосування положень про позовну давність, відклавши вирішення цього питання на той етап судового процесу, коли суд попередньо встановить наявність порушеного права, на захист якого подано позов, а також обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, яку залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025, повернуто позивачеві позовну заяву в частині позовних вимог про скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2026 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

02.03.2026 від третьої особи ОСОБА_23 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити для продовження розгляду.

23.03.2026 від третьої особи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшли додаткові пояснення, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

13.04.2026 від позивача надійшло заперечення.

14.04.2026 від позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що з урахуванням соціально- економічного та майнового характеру спору, триваючих порушень прав територіальної громади й необхідності застосування підвищених стандартів судового захисту розгляд цієї справи належить до предметної юрисдикції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

14.04.2026 ОСОБА_52 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_3 , звернулися до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційної скарги Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 160/23444/24.

Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2026 задоволено зазначену заяву.

22.04.2026 від третьої особи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшла заява, в якій просить врахувати висновки Верховного Суду у справі № 160/11014/24.

27.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає про безпідставність покликання третьої особи на висновки Верховного Суду у справі № 160/11014/24.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 замінено відповідача у справі Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України на правонаступника - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повертаючи уточнену позовну заяву в частині позовних вимог про скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами в частині щодо скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та несправедливими.

На думку скаржника, справа № 160/23444/24 є такою, що належить до категорії справ щодо яких законом передбачено інший строк звернення до суду, ніж визначений КАС України.

Вважає, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

На переконання скаржника, для висновку з оцінки впливу на довкілля законом передбачена така особливість судового оскарження як можливість ініціювати останнє будь-якою особою протягом всього строку його чинності, адже у спірних правовідносинах наявний саме екологічний інтерес, а судовому захисту підлягають екологічні права, що порушуються через неодноразове застосування цього індивідуального акта упродовж наступних п`яти років з дати видачі.

Наполягає на необхідності відкриття провадження у цій справі без застосування положень про позовну давність, відклавши вирішення цього питання на той етап судового процесу, коли суд попередньо встановить наявність порушеного права, на захист якого подано позов, а також обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 120/4999/20-а, від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, від 02.09.2024 у справі № 160/9394/24.

Водночас доводи касаційної скарги зводяться до поняття позовної давності, правової оцінки, висновків Верховного Суду в цивільних та господарських справах щодо застосування позовної давності.

Акцентує увагу на тому, що спірний висновок є актом індивідуальної дії, який не вичерпав своєї дії і може бути предметом самостійного оскарження у суді.

Також зазначає, що судами перепедніх інстанцій порушені норми процесуального права, оскільки без заяви сторони у справі позовна давність застосовуватися не може.

Скаржник просить надати правову оцінку порушенню норм процесуального права, а саме залишення без розгляду заяви з процесуальних питань від 18.04.2025, поданої на виконання ухвали суду першої інстанції з метою усунення недоліків позовної заяви.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа ОСОБА_23 просить задовольнити касаційну скаргу позивача.

Також відзив містить позицію третьої особи щодо суті спору.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначає, що чинним законодавством України не передбачені виключення щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду з вимогами про скасування висновків з оцінки впливу на довкілля.

На переконання третьої особи, позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

У запереченні на відзив ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» позивач зазначив, що суд має оцінити чи не було надмірного формалізму при застосуванні правил щодо строків та чи були належно враховані доводи заявника про об`єктивні перешкоди та характер спірних правовідносин.

ОСОБА_57., яка діє в інтересах недієздатної особи - інваліда 2 групи ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах недієздатної особи - інваліда 2 групи ОСОБА_3 , в заяві поданій до Верховного Суду зазначили, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що шестимісячний строк звернення до суду щодо третіх осіб підлягає обчисленню з моменту прийняття висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022, не врахувавши, що порушення має триваючий характер, а кожен день реалізації планової діяльності відновлює втручання у права осіб з інвалідністю та продовжує нові негативні наслідки.

На думку третіх осіб, формальний підхід до застосування процесуальних строків призвів до фактичного позбавлення третіх осіб ефективного судового захисту та нівелювання змісту їх конституційних прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас положення статті 2 та частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною третьою статті 9 КАС передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

В уточненій позовні заяві позивач просить, серед іншого, скасувати як протиправний висновок з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1.

Предметом касаційного перегляду є перевірка дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, та необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених статтями 169, 123 КАС України.

Частинами другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

За змістом частини другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Водночас протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За сталою судовою практикою, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Водночас Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Разом з цим, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, з первинної та уточненої позовної заяви Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» вбачається, що про видачу Публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» (Гірничий департамент, відкриті розробки. Нове будівництво Хвостосховища "ІІІ карта") висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 позивачу було відомо вже 14.07.2023.

Судами попередніх інстанцій зауважено, що позивачем самостійно зазначено про реєстрацію 14.07.2023 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України за вхідним № Н-698 листа Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» з зауваженнями щодо розміщеного на веб-сайті Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України повідомлення про намір ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» провадити планову діяльність, яка полягає в будівництві хвостосховища «ІІІ карта» шламового господарства рудозбагачувальної фабрики ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з урахуванням висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1.

Проте з уточненою позовною заявою з вимогами щодо скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 позивач звернувся до суду лише 28.03.2025, що підтверджується відомостями підсистеми «Електронний суд» через яку подано цю уточнену позовну заяву (зареєстровано судом 31.03.2025 вх. № 16250/25), тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

В уточненій позовній заяві, і поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, позивачем щодо дотримання строку звернення до суду з позовними вимогами в частині про скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1, з покликанням, зокрема, на постанову Верховного Суду від 02.09.2024 у справі № 160/9394/24, зазначено, що для висновку з оцінки впливу на довкілля законом передбачена така особливість судового оскарження як можливість ініціювати останнє будь-якою особою протягом всього строку його чинності, адже у спірних правовідносинах наявний саме екологічний інтерес, а судовому захисту підлягають екологічні права, що порушуються через неодноразове застосування цього індивідуального акта упродовж наступних п`яти років з дати видачі.

Позивачем акцентовано увагу на тому, що документ дозвільного характеру у формі висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 на дату звернення за судовим захистом чинний, рішення уповноваженим центральним органом про його скасування не приймалося.

В контексті спірних правовідносин суд першої інстанції слушно покликався на висновки Верховний Суду у постанові від 02.09.2024 у справі № 160/9394/24, а саме:

«Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Верховний Суд тлумачить підстави для звернення з позовом до суду для захисту охоронюваного законом інтересу на безпечне довкілля в світлі гарантій, закріплених в Орхуській конвенції - міжнародному договорі, який встановив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України від 06.07.1999 № 832-ХІV, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон № 2059-VIII).

«…»

Питання, пов`язані з оскарженням в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля, унормовані статтею 12 Закону № 2059-VIII, яка встановлює, що висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.

Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку.

«….»

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Спірний в межах цієї справи висновок з оцінки впливу на довкілля від 20.03.2024 № 21/01-4296/1 є індивідуальним актом.

Відповідно до сталої судової практики право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Водночас колегія суддів наголошує, що спеціальною нормою статті 12 Закону № 2059-VIII передбачено право на оскарження в судовому порядку висновку з оцінки впливу на довкілля будь-якою фізичною або юридичною особою.

Тобто, для такого індивідуального акта як висновок з оцінки впливу на довкілля законом передбачена така особливість судового оскарження як можливість ініціювати останнє будь-якою особою.».

Отже, Верховний Суд у справі № 160/9394/24 дійшов висновку, що висновок з оцінки впливу на довкілля є індивідуальним актом та відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» може бути оскаржений в судовому порядку будь-якою фізичною або юридичною особою.

У свою чергу, Суд зауважив недопустимість обмеження тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відтак, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Проте, Орхуська конвенція не містить положень щодо звернення громадян або громадських організацій до суду у будь-який час без дотримання строків звернення до суду, які передбачені національним законодавством.

Зважаючи на те, що висновок з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 № 21/01-20214137683/1 є індивідуальним актом, то й строки звернення до суду з позовом щодо оскарження цього висновку обмежені відповідно до приписів частини першої, абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України.

Дійсно, під час перегляду рішень, які стосуються довкілля слід утримуватись від створення бар`єрів у вигляді формалістичних трактувань строків, проте в межах спірних правовідносин скаржником не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б суди оцінили з надмірним формалізмом.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на низку висновків Верховного Суду щодо позовної давності в цивільних та господарських правовідносинах.

Верховний Суд констатує, що позивач звернувся до адміністративного суду, відповідно строки звернення до суду врегулюванні статтею 122 КАС України.

За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки жодних перешкод щодо своєчасного з`ясування позивачем, що його право порушено, об`єктивно не існувало і позивачем це не спростовано, водночас, існування поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не доведено.

Враховуючи, що позивач не довів наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання ним процесуального обов`язку щодо своєчасного звернення до адміністративного суду, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог про скасування висновку з оцінки впливу на довкілля від 02.08.2022 №21/01-20214137683/1 у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду, визначеного абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Також безпідставним є покликання третіх осіб на дотримання ними права звернення до суду, оскільки з позовом звернулась саме Громадська організація «Міжрегіональне бюро екологічного захисту», яка була обізнана про спірний висновок з оцінки впливу на довкілля ще у 2023 році.

Водночас колегія суддів зазначає, що будь-яка фізична чи юридична особа має право на оскарження в судовому порядку висновку з оцінки впливу на довкілля у встановлений чинним законодавством строк.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на висновки Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 120/4999/20-а, оскільки у зазначеній постанові надалась оцінка строкам звернення з апеляційною скаргою.

Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, на яку покликався скаржник, містить висновки по суті спору за правовідносин, які не є релевантними.

Також колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на висновки Верховного Суду у справі № 160/11014/24, оскільки в межах касаційного перегляду судом не надавалась оцінка строкам звернення до суду.

Щодо доводів скаржника про необхідність першочергового розгляду спору по суті, колегія суддів зазначає, що за процесуальними нормами КАС України, вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду передує розгляду справи по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, колегія суддів не надає оцінку та не спростовує доводи позивача щодо протиправності спірного висновку.

Щодо доводів скаржника про залишення без розгляду заяви позивача з процесуальних питань, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції була розглянута заява, яка подана на усунення недоліків позовної заяви, та за результатом розгляду відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Водночас Верховний Суд зазначає, що нормами КАС України не передбачено вирішення судом такого процесуального питання як визнання адміністративної справи № 160/23444/24 такою, що належить до категорії справ, щодо яких законом передбачено інший строк звернення до суду, ніж визначений у Кодексі адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення суд керується нормами 122 КАС України або іншими законами, які регулюють строки звернення до суду у відповідних правовідносинах.

Проте в межах спірних правовідносин жодними іншими законами не передбачені інші строки для звернення до адміністративного суду.

Отже, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду колегія суддів уважає необґрунтованим з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Проте позивач не покликався на висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати, від якого необхідно відступити.

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд