ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/7478/25

14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування цієї підстави скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування положення пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №303, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у взаємозв`язку із статтями 2, 3, частиною шостою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме, щодо визначення:

змісту та критеріїв поняття «загроза, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави»;

обсягу та меж дискреційних повноважень НКРЕКП при формуванні річного плану перевірок і прийнятті рішення про проведення планової перевірки в умовах воєнного стану, а також у частині того, чи зобов`язаний Регулятор додатково доводити в тексті відповідного рішення наявність конкретних загроз, визначених пунктом 3 Постанови №303.

16. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що саме НКРЕКП відповідно до наданих повноважень визначає наявність підстав для проведення позапланової перевірки під час дії воєнного стану, визначає, чи створюють порушення загрозу, характер яких свідчить про значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави відповідно до вимог Постанови №303. Вказує на те, що саме невиконання вимог НКРЕКП і значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави слугували підставою для включення Товариства до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2025 рік, затверджених постановою НКРЕКП від 13.11.2024 №1940.

17. Відповідач вважає, що позбавлення НКРЕКП права на проведення перевірок з метою контролю за негативним впливом на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, є неприпустимим в умовах воєнного стану і свідчить про зловживання правом на мораторій на проведення таких перевірок з боку Ліцензіатів і дозволяє суб`єктам з ознаками порушень уникати контролю, послаблюючи енергетичну безпеку в країні.

18. Скаржник акцентує увагу на тому, що дотримання Товариством вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов, є критично важливим, оскільки від стабільності, законності та прозорості його роботи залежить постачання електричної енергії для населення, підприємств, установ та інших об`єктів, в тому числі, об`єктів критичної інфраструктури, водночас, як їх порушення може призвести до перебоїв у постачанні електричної енергії, що в умовах війни створює критичні ризики для національної безпеки.

19. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку, що перевірка здійснювалась не на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері та за наявності значного негативного впливу на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, залишив поза увагою те, що постановою від 13.11.2024 №1940 НКРЕКП, виконуючи функцію центрального органу у сфері енергетики, включило Товариство до плану перевірок. Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що у Стратегії енергетичної безпеки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 №907-р, зазначено, що енергетична безпека - це захищеність національних інтересів у сфері забезпечення доступу до надійних, стійких, доступних і сучасних джерел енергії технічно надійним, безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом в нормальних умовах і в умовах особливого або надзвичайного стану; загрози енергетичній безпеці - короткочасні або тривалі, реальні або потенційні обставини, явища, чинники або події, що можуть порушити безпеку та стійкість функціонування енергетичного сектору країни, обмежити або порушити енергозабезпечення споживачів, призвести до аварій та інших негативних наслідків. Тому належне, своєчасне та у повному обсязі виконання Ліцензіатом всіх вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також ліцензійних умов у відповідній сфері, спрямовано на забезпечення безперебійної роботи ринку електричної енергії, забезпечення належної якості послуг на відповідному ринку, що надаються його учасниками, а також на забезпечення енергетичної безпеки держави.

20. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відсутність значного негативного впливу на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, підмінив дискреційні повноваження НКРЕКП, який має це визначати відповідно до вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

21. Скаржник доводить, що суди не перевірили і не надали оцінку доводам відповідача про те, що порушення Товариством законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, необхідність яких в подальшому стала підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки під час дії воєнного стану, створювали загрозу, характер якої свідчив про значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

22. У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки стосується планових та позапланових перевірок, що проводяться НКРЕКП під час дії правового режиму воєнного стану в порядку пункту 3 Постанови №303, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, як державного колегіального органу, оскільки недопущення НКРЕКП до проведення заходів державного контролю, дезорганізує ринок та дозволить суб`єктам ринку, які здійснюють господарську діяльність з порушенням Ліцензійних умов та вимог нормативно-правових актів, що регулюють відповідний ринок, уникати контролю, послаблюючи енергетичну безпеку в країні.

23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

24. Позивач наполягає на тому, що перевірку проведено протиправно з підстав дії заборони на проведення перевірок НКРЕКП в умовах воєнного стану відповідно до вимог Постанови №303, та відповідно висновки, прийняті за результатами такої перевірки є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

26. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом №1540-VІІІ.

Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

27. Відповідно до вимог статті 2 Закону України №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері комунальних послуг: діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

28. Згідно з положеннями статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

29. Частиною четвертою, п`ятою та дев`ятою статті 14 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

30. Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 19 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб`єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону № 2019-VIII, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту, щодо якого здійснювалася перевірка, або уповноваженій ним особі.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, санкції, передбаченої цим Законом.

31. Згідно з частиною сьомою статті 19 Закону №1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав; обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних / теплових / газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок; перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.

У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.

32. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

33. Процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень Національної комісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов установлює Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою Національної комісії від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок №428).

Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що його дія поширюється на суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг Національна комісія може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії

34. Аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону №1540-VIII.

Частинами третьою, четвертою цієї норми встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом та, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з пунктом 10.1 Порядку №428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов Нацкомісія розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій.

35. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону №1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.

36. Перевіряючи доводи скаржника про проведення перевірки всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №303, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), колегія суддів зазначає наступне.

37. Пунктом 1 Постанови №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

38. Одночасно пунктом 3 Постанови №303 (у редакції, на час проведення перевірки) передбачено, що протягом періоду воєнного стану планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, здійснюються за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

39. Аналіз викладеного дає Суду підстави дійти до висновку, що протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

40. Разом з тим Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг має право проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов на підставі свого рішення, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 06.08.2026 у справі №460/8001/25.

41. Суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку про дію мораторію на проведення перевірок протягом періоду воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», і покликаючись на практику Верховного Суду з цього питання, не з`ясував, не перевірив і не дослідив, що саме слугувало підставою для прийняття НКРЕКП рішення про включення Товариства до Плану перевірок, проведення такої перевірки, за наслідками якої була прийнята оскаржувана постанова, саме у цій справі.

42. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, та дійшовши до висновку, що невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки не перевірив і не надав оцінку доводам відповідача про те, що порушення Товариством законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, необхідність яких зумовила і в подальшому стала підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки під час дії воєнного стану, створювали загрозу, характер якої свідчив про значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

43. Суд апеляційної інстанції не дослідив доводи відповідача, що відповідно до акту перевірки планова перевірка проводилась, зокрема, з питань дотримання Ліцензіатом ліцензійних умов з виробництва теплової енергії, яке спрямовано на безперебійну роботу ринку енергетики та комунальних послуг, а також на забезпечення енергетичної безпеки держави, що в умовах діючого воєнного стану та постійних обстрілів об`єктів електроенергетики може спричинити загрозу не тільки безпеці держави, але й навколишньому середовищу, та впливу на інтереси, життя та здоров`я людини. Суди не дослідили склад порушень та яким чином ці порушення впливають на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, не перевірили доводи відповідача, що відповідно до акту перевірки перевірка позивача охоплювала питання провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, встановленої потужності наявного теплогенеруючого обладнання, що також має вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

44. Колегія суддів звертає увагу, що 27.08.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №955 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. №303», якою було надано НКРЕКП можливість проводити планові перевірки.

Офіційне опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2022 № 955 відбулося в газеті «Урядовий кур`єр» від 31.08.2022 випуск №188, отже, з 31.08.2022 НКРЕКП набула права в умовах воєнного стану на проведення за своїм рішенням планових заходів державного контролю дотримання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

45. Однак суд апеляційної інстанції не дослідив (1) підстав для прийняття відповідачем рішення про проведення перевірки, (2) які питання охоплювала перевірка, і (3) чи стосуються ці питання створюванню загрози, характер якої свідчив про значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

46. Належне, своєчасне та у повному обсязі виконання Ліцензіатом всіх вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування сфери теплопостачання, а також ліцензійних умов з виробництва теплової енергії спрямовано на безперебійну роботу ринку енергетики та комунальних послуг, а також на забезпечення енергетичної безпеки держави, а тому дослідження судами цих питань є важливим для вирішення питання щодо правомірності проведення перевірки.

47. Суди також не перевірили висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог Ліцензійних умов, які на думку відповідача, створювали загрозу, характер якої свідчив про значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя і здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

48. Твердження позивача про заборону проведення відповідачем перевірки у спірний період та посилання на висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 28.11.2025 у справі №160/4625/23, від 20.01.2026 у справі №320/18444/24, від 30.03.2026 у справі №240/23207/24, підлягають дослідженню з урахуванням обставин у цій справі.

49. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 26.01.2026 у справі №320/18444/24, від 28.11.2025 у справі №160/4625/23, щодо правомірності прийняття НКРЕКП рішень за результатами проведення перевірки у період воєнного стану, оскільки такі висновки зроблені за інших обставин справи. У наведених скаржником справах, на відміну від обставин цієї справи, вирішувалось питання правомірності проведення позапланових перевірок.

За обставинами справи №320/18444/24 питання дотримання АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у взаємовідносинах з КП «Обласний інформаційно-технічний центр» та КП «Теплові мережі Роганської селищної ради» у 2020 та 2021 роках законодавства, яке регулює ринок природного газу, договорів постачання природного газу, підпункту 13 пункту 2.2. Ліцензійних умов увійшли у період, за який Регулятор вже здійснював планову перевірку та в обсяг питань, які перевірялися Регулятором під час проведення планової перевірки (пункт 53 постанови).

У справі №160/4625/23, на відміну від обставин цієї справи, перевіркою охоплювалось питання приєднання до електричних мереж і суди встановили, що відповідач не довів наявність загроз, які б відповідно до пункту 3 Постанови №303 дозволяли проведення перевірки позивача під час воєнного стану. Відсутність доказів проживання третьої особи в квартирі, необхідність приєднання якої до електричних мереж зумовило виникнення спірних правовідносин, а також встановлена судами належність її до складу єдиної архітектурної споруди (виробничо-адміністративної будівлі) також свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем загроз, що мають значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, та відсутності передбачених пунктом 3 Постанови №303 підстав для проведення перевірки позивача.

50. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в справі.

51. Обов`язок суду встановити обставини справи при розгляді позову випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

52. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

53. При наданні оцінки наданим сторонами доказам підлягають врахуванню приписи частин першої та другої статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

54. У межах цієї справи суд апеляційної інстанції не дотримався обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи, з огляду на що не були з достовірністю встановлені обставини справи, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги.

55. За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

56. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

57. Верховний Суд не може визнати законним і обґрунтованим постанову суду апеляційної інстанції, оскільки не встановлення предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

58. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

59. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині встановлення обставин і дослідження доказів, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд