ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/18134/18

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.05.2016 №23 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського, соціально-культурного та освітнього призначення в с. Чайки».

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що в порушення вимог статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555, не забезпечено оприлюднення прийнятого рішення та його проекту, а також не проведено громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території.

Також покликалась на те, що детальний план території, який повинен лише уточнювати положення генерального плану населеного пункту та визначати планувальну організацію і розвиток території, суперечить генеральному плану.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.05.2016 №23 затверджено детальний план території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського, соціально-культурного та освітнього призначення в с. Чайки.

Як стверджує позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідачем, в порушення вимог статі 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555, не забезпечено оприлюднення прийнятого рішення та його проекту, а також не проведено громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території.

Крім того, позивач зазначає, що затверджений відповідачем детальний план території суперечить генеральному плану населеного пункту

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.05.2016 № 23 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського, соціально-культурного та освітнього призначення в с. Чайки».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ОМОКС" задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2023 касаційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «Агропромислова фірма «Агрома», ГО «Ініціативні мешканці с. Чайки» задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі №640/18134/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було належним чином оприлюднено графічні матеріали детального плану території та повідомлення про проведення щодо нього громадських слухань

Також суд першої інстанції виходив з того, що ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" долучило до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Генерального плану с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, на підставі якого було виготовлено та затверджено детальний план рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.05.2016 №23 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського, соціально-культурного та освітнього призначення в с. Чайки», з якого вбачається, що розроблений та затверджений детальний план території с.Чайки уточнював його вимоги до планувальної організації і розвитку частини території, не зменшував кількість об`єктів соціальної інфраструктури

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Агромаксим 2021" задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №23 від 27.05.2016 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови з об`єктами громадського, соціально-культурного та освітнього призначення в с. Чайки».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, не надала суду ані під час розгляду справи у першій інстанції, ані в апеляції копії генерального плану населеного пункту, який діяв у 2016 році, або іншого доказу, який би підтверджував відповідність детального плану його положенням.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що генеральний план населеного пункту, на який він посилається у своїх запереченнях, є саме тим генеральним планом, який був затверджений рішенням відповідної сільської ради.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданий відповідачем примірник генерального плану не містить жодних ознак офіційного затвердження, зокрема відсутні відмітки про його погодження, затвердження, реквізити рішення органу місцевого самоврядування, печатки чи підписи посадових осіб, що унеможливлює встановлення його офіційного статусу та відповідності вимогам чинного законодавства.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданий представником Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Генеральний план села Чайки відрізняється за змістом та графічними матеріалами від Генерального плану цього ж населеного пункту, який наявний у матеріалах справи та був витребуваний судом у Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД"».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність у матеріалах справи генерального плану населеного пункту або доказів відповідності йому детального плану є істотною обставиною, яка свідчить про протиправність дій органу місцевого самоврядування при його затвердженні, оскільки детальний план території є похідним документом від генерального плану, і його затвердження без перевірки відповідності генеральному плану є порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Оцінивши наведені норми права та матеріали справи в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, не надавши генеральний план населеного пункту, який дів у 2016 році, не довела відповідність детального плану території положенням генерального плану.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду вказаний офіційно затверджений Детальний план, що унеможливлює перевірку його змісту, автентичності та відповідності Генеральному плану с. Чайки.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Омокс» подало до суду Детальний план території с. Чайки, проте суд позбавлений можливості встановити, чи відповідає цей документ Генеральному плану села Чайки та чи є він тотожним офіційному затвердженому варіанту, оскільки, як зазначалося вище, до матеріалів справи не долучено Генеральний план із доказами його затвердження у встановленому законом порядку.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилось ТОВ "ОМОКС", подало касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування легітимності наявного в матеріалах справи генерального плану, суміщеного з ДПТ с.Чайки 2008 року, наданого не відповідачем, а ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», як його розробником, а також забудовником. А також відсутній висновок Верховного Суду щодо неможливості надання відповідачем Детального плану території, який вилучений у відповідача органом СБУ, тобто не наданий до суду не з вини відповідача.

Також покликається на те, що до Шостого апеляційного адміністративного суду на виконання ухвали від 23.09.2024 було ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" надано копію Генерального плану суміщеного з ДПТ с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, на підставі якого було виготовлено та затверджено детальний план рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.05.2016 № 23, який судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано.

Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач та треті особи проти касаційної скарги заперечили. Вважають рішення суду апеляційної інстанції законним, справедливим і таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №3038-VI), планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових електронних носіях.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Верховний Суд вже розглядав справи, в яких аналізував правову природу містобудівної документації.

Зокрема, у постанові від 21.11.2019 у справі №1840/3059/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території.

У постанові від 01.08.2024 у справі № 640/25171/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі Генерального плану території та не можуть йому суперечити.

«… функціональне призначення території не є тотожним поняттю цільового призначення земельної ділянки, а стосується визначення організації, призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, тощо та може стосуватись декількох земельних ділянок. Тому визначення функціонального призначення території в оскаржуваному ДПТ не означає зміни цільового призначення земельних ділянок, включених до нього, яке, водночас, має відбуватись у порядку, передбаченому чинним земельним законодавством на підставі проектів землеустрою щодо їх відведення. Проте детальний план території повинен відповідати положенням генерального плану, а не суперечити йому.»

Однією з ключових обставин, з якими позивач пов`язувала підстави позову щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного Детального плану території с.Чайки, була його невідповідність Генеральному плану с.Чайки.

Для відповіді на такі доводи позивача судам необхідно було встановити обставини справи, дослідити оскаржуваний Детальний план території та Генеральний план с.Чайки і на підставі встановлених обставин справи зробити висновок про дотримання чи недотримання відповідачем під час затвердження оскаржуваного детального плану території вимог статті 19 № 3038-VI щодо його відповідності генеральному плану.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії Генерального плану с.Чайки та оскаржуваного Детального плану території.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування, відповідачем не надано Генеральний план с. Чайки, на підставі якого було виготовлено та затверджено оскаржуваний Детальний план території, а надана відповідачем копія не містить необхідних реквізитів і належним чином не завірена.

Покликання третьої особи ТОВ "ОМОКС" в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував копію Генерального плану с.Чайки, надану ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД", є безпідставним, оскільки в цій частині судом апеляційної інстанції встановлено, що надана ДП "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" копія Генерального плану відрізняється за змістом та графічними матеріалами від Генерального плану цього ж населеного пункту, який надано відповідачем.

Покликання третьої особи в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що відповідач був позбавлений можливості надати Детальний план території у зв`язку з його вилученням в рамках кримінального провадження також є безпідставним і висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки процесуальний обов`язок доказування носить суб`єктивний характер, відтак неможливість його виконання не може доводитись особою, якої такий обов`язок не стосується.

Так, відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини шостої статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Предметом оскарження у цій справі є Детальний план території, який, як і Генеральний план, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 363/3786/17, Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а та інших, є нормативно-правовими актами.

У справі, яка розглядається, учасники справи ставили під сумнів автентичність та достовірність наявних у справі копій Генерального плану с.Чайки, що потребувало надання його належним чином завіреної копії або ж у інший спосіб доведення його автентичності та достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, чиє рішення оскаржується, покладений на нього процесуальним законом обов`язок доказування не виконано, ненадання суду належним чином завіреної копії Генерального плану не заперечується і рішення суду апеляційної інстанції, яким встановлено такі обставини, в касаційному порядку не оскаржується.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення в частині відповідності затвердженого Детального плану території Генеральному плану с.Чайки та постановив рішення про задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги пов`язані з необхідністю встановлення або визнання доведеними обставини, що не були встановлені у постанові суду та потребують вирішення питання достовірності доказів та про перевагу одних доказів над іншими, додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,