ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30

1. В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" (далі - ТОВ "Бонус", боржник).

2. 04.05.2026 до суду від арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просив:

- зобов`язати державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича винести постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення штрафу на Білай Ольгу Сергіївну за невиконання вимоги державного виконавця про надання декларації про майно боржника;

- зобов`язати державного виконавця вжити заходів щодо виконання наказу господарського суду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

3. Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 13.05.2026 у задоволенні скарги арбітражного керуючого Оберемка Р.А. на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" відмовив.

4. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця винести постанову про накладення штрафу за невиконання вимоги щодо подання декларації про доходи та майно боржника не узгоджуються з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 188-13 КУпАП можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, зокрема порушення законних вимог виконавця. При цьому, повноваження щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення належать державному виконавцю та реалізуються виконавцем залежно від встановлення відповідних обставин, тобто перебувають у межах його дискреційних повноважень. Крім того, суд зазначив, що постанову про накладення адміністративного стягнення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення виносить начальник органу державної виконавчої служби, а не державний виконавець, як просив скаржник.

6. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржник не навів інших належних обґрунтувань порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання наказу господарського суду, а доводи про невжиття заходів щодо примусового виконання судового рішення суд визнав передчасними.

7. Постановою від 25.06.2026 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 13.05.2026 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 - залишив без змін.

8. Апеляційний господарський суд мотивував постанову, зокрема, тим, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно боржника необхідним є наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а саме порушення законних вимог виконавця.

9. Тобто обов`язок вчинення оспорюваної дії має бути покладено на виконавця виключно за наявності складу адміністративного правопорушення. При цьому, норми Закону України "Про виконавче провадження" передбачають, що повноваження з прийняття рішень щодо складення адміністративного протоколу за фактом вчинення передбаченого статтею 188-13 КУпАП правопорушення покладається саме на державного виконавця.

10. Право на вчинення такої дії лежить в площині дискреційних повноважень державного чи приватного виконавця в залежності від наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення для вжиття такої дії.

11. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що державний виконавець не є тією посадовою особою, яка уповноважена виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за статтею 188-13 КУпАП, а вимога скаржника у цій частині не узгоджується з визначеним законом порядком притягнення особи до адміністративної відповідальності.

12. Апеляційний господарський суд визнав необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд мав самостійно визначити інший спосіб усунення порушень та зобов`язати державного виконавця скласти протокол про адміністративне правопорушення, оскільки складення такого протоколу можливе лише за умови встановлення державним виконавцем наявності у діях відповідної особи ознак складу адміністративного правопорушення.

13. Вирішення питання про наявність чи відсутність таких ознак не може бути вчинене судом у межах розгляду скарги на дії чи бездіяльність виконавця.

14. Водночас саме по собі посилання скаржника на неподання декларації у визначений строк або на подання декларації з неповними, на його думку, відомостями не свідчить автоматично про обов`язок суду зобов`язати державного виконавця скласти протокол чи забезпечити накладення штрафу.

15. Такі обставини підлягають оцінці у встановленому законом порядку уповноваженими посадовими особами органу державної виконавчої служби.

16. Крім того, суд першої інстанції врахував, що станом на час розгляду скарги декларацію про доходи та майно боржника було подано, а скаржником не наведено інших належних обґрунтувань порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання наказу господарського суду, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника про невжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення є передчасними.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

17. Арбітражний керуючий Оберемко Р.О. 13.07.2026 засобами електронного зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30.

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5010/1133/2012-Б-26/30 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я.↗, суддя - Огороднік К.М.↗, суддя - Васьковський О.В.↗, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.07.2026.

19. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Оберемка Р.А. на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026;

ухвалено здійснити перегляд ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2026.

витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №5010/1133/2012-Б-26/30.

20. Від представника АТ "Імексбанк" - Мізунського А.І. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник банку просив касаційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Р.А. на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

21. Відзив мотивовано тим, що судом правильно встановив, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 188-13 КУпАП необхідна наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, а повноваження щодо складання відповідного протоколу належать до дискреційних повноважень державного виконавця. Крім того, суд першої інстанції підкреслив, що постанову про накладення адміністративного стягнення виносить саме начальник органу державної виконавчої служби, а не державний виконавець, як того вимагав Заявник. Водночас з моменту затвердження ліквідаційного балансу (17.05.2022) активи банку реалізовано. АТ "Імексбанк" не може і не зобов`язане нести відповідальність за бездіяльність третіх осіб (покупців), які ухилилися від обов`язку своєчасно перереєструвати придбані транспортні засоби у сервісних центрах МВС. Дослідження первинних договорів щодо кожного проданого під час ліквідації ПАТ "Імексбанк" активу, в межах оскарження дій державного виконавця не може входити в межі судового розгляду даної скарги.

22. Матеріали справи № 5010/1133/2012-Б-26/30 надійшли до Верховного Суду 31.08.2026 із супровідним листом від 28.07.2026 № 5010/1133/2012-Б-26/30/14181/26 від Господарського суду Івано-Франківської області.

23. Суддя Погребняк В.Я.↗ перебував у відпустці з 31.07.2026 до 28.08.2026 та з 29.08.2026 до 30.08.206 /наказ В.о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 № 3600/0/5-26/; суддя Васьковський О.В.↗ перебував у відпустці з 31.07.2026 до 01.09.2026 /наказ В.о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 № 3599/0/5-26/.

24. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), з огляду на обставини, зазначені в пунктах 22, 23 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 5010/1133/2012-Б-26/30 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(арбітражний керуючий Оберемка Р.А.)

25. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що:

- висновки суду першої інстанції про те, що вимоги боржника винести постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за невиконання вимоги державного виконавця про надання декларації про майно боржника не узгоджується з наведеними судом положеннями законодавства винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права;

- суд не взяв до уваги той факт, що скаржник звертався до державного виконавця не за винесенням постанови про притягнення до відповідальності директора скаржника, а з клопотанням про вжиття заходів до притягнення до відповідальності, що передбачає складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи. Також, скаржник у своїй скарзі просив суд зобов`язати усунути державного виконавця інші порушення чинного законодавства. Таким чином, суд першої інстанції при встановленні факту бездіяльності державного виконавця по складанню протоколу про притягнення винної особи (гр-ка ОСОБА_1 ) до відповідальності, мав зобов`язати державного виконавця усунути порушення вимог закону визначаючи такий спосіб на власний розсуд;

- бездіяльність державного виконавця по не здійсненню заходів по притягненню ОСОБА_1 до відповідальності за не подання вчасно декларації про майновий стан боржника мало бути визнана судом протиправною та бути усунена у визначений самостійно судом спосіб. Уникнення від відповідальності ОСОБА_1 зумовило подальше подання декларації з неправими даними, що затрудняє виконанню судового рішення. Зазначені діяння керівника боржника порушує права стягувача на своєчасне виконання судового рішення.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів, зазначених в пункті 25 описової частини цієї постанови.

31. Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

32. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішення апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.

33. Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

34. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

35. Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).

36. Частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

37. Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

38. Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

39. Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

40. За змістом підпункту а) частини першої статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

41. Відповідно до частин другої, третьої статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

42. Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

43. Водночас, протиправною бездіяльністю державного виконавця як суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

44. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливим є також встановлення причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

45. Крім того, необхідно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

46. За змістом оскаржуваних судових рішень та наявними матеріалами справи вбачається, що 14.04.2026 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленком Є.І. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 про примусове виконання Наказу № 5010/1133/2012-Б-26/30 Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з АТ "Імексбанк" (ідентифікаційний код 20971504) на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 118 791 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора. Водночас постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

47 Водночас, за змістом скарги на дії державного виконавця, поданої скаржником до місцевого суду 01.05.2026 через систему "Електронний суд", строк для подання декларації про доходи та майно сплив 20.04.2026, тому скаржник просив зобов`язати державного виконавця Загорського Ю.Ю. винести постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за не виконання вимоги державного виконавця про надання декларації про майно боржника, а також зобов`язати державного виконавця вжити заходів щодо виконання наказу Господарського суду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

48. Крім того, за містом оскаржуваних судових рішень вбачається, що місцевий суд, з яким у подальшому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги арбітражного керуючого на дії/бездіяльність державного виконавця, оскільки в цьому випадку:

- банк перебуває в процедурі ліквідації, тому ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності, а відомості МВС про транспортні засоби не підтверджують наявності у банку права власності на них;

- обов`язок вчинення оспорюваної дії має бути покладено на виконавця виключно за наявності складу адміністративного правопорушення;

- державний виконавець не є тією посадовою особою, яка уповноважена виносити постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 188-13 КУпАП, а тому вимога скаржника у цій частині не узгоджується з визначеним законом порядком притягнення особи до адміністративної відповідальності;

- саме по собі посилання скаржника на неподання декларації у визначений строк або на подання декларації з неповними, на його думку, відомостями не свідчить автоматично про обов`язок суду зобов`язати державного виконавця скласти протокол чи забезпечити накладення штрафу.

49. З огляду на зазначені обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає обґрунтованою відмову у задоволенні скарги арбітражного керуючого в частині зобов`язання державного виконавця Загорського Ю.Ю. винести постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за не виконання вимоги державного виконавця про надання декларації про майно боржника

50. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди надали оцінку твердженню скаржника про те, що державним виконавцем не вчинено дії з метою примусового виконання наказу суду.

51. Зокрема, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили обставин виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 про стягнення з АТ "Імексбанк" (ідентифікаційний код 20971504) (надалі боржник) на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. 118 791 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора, а також не спростували доводи скаржника про те, що в цьому випадку виконавцем вчинялися інші заходи щодо примусового виконання рішення суду, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

52. З огляду на зазначене та положення статті 343 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги арбітражного керуючого на дії/бездіяльність державного виконавця у цій справі.

53. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявні порушення є такими порушеннями, які є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки висновок судів про відсутність порушень в діях державного виконавця є передчасними. Отже, оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 84, 236, 238 ГПК України.

54. Водночас, неповне дослідження усіх обставин справи та їх доведення чи спростування відповідними доказами свідчить про неможливість та передчасність ухвалення нового рішення у цій справі щодо визнання дій/бездіяльності виконавця протиправними з подальшим зобов`язанням державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

55. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

56. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги частково підтвердилися, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржених ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

57. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

58. Згідно із частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

59. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Р.А. слід задовольнити частково, оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-