ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/3470/25

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Заступник керівника Бучанської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської області державної адміністрації (далі - Позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Білд Лайф" (далі - Відповідач, Товариство), в якому просив:

1) визнати недійсним пункт 3.1 Договору будівельного підряду № 157-23 від 15.09.2023 на виконання робіт по об`єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою вул. Центральна 17Є у с. Бузова Бучанського району Київської області", що укладений між Департаментом і Товариством в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 1 677 190, 69 грн;

2) визнати недійсним пункт 3.1 Договору будівельного підряду № 157/1-23 від 20.12.2023 на виконання додаткових робіт по об`єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою вул. Центральна 17Є у с. Бузова Бучанського району Київської області", що укладений між Департаментом і Товариством в частині включення до ціни договору суми ПДВ в розмірі 1 199 015, 69 грн;

3) стягнути з Товариства на користь Департаменту безпідставно збережені кошти в сумі 2 876 206, 38 грн, що сплачені за Договорами будівельного підряду № 157-23 від 15.09.2023 та № 157/1-23 від 20.12.2023.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав про те, що у 2023 році Позивач і Відповідач уклали відповідні договори будівельного підряду, згідно з умовами яких до ціни договорів включили суми ПДВ.

3. Водночас сторони не врахували, що вказані договори фінансуються за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету, а відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, та житла, що будується за державні кошти, звільняються від оподаткування ПДВ.

4. Отже, у спірних правовідносинах всупереч інтересам держави, без будь-яких законних підстав у ціну робіт, які не підлягали оподаткуванню було неправомірно включено суми ПДВ, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України.

5. Виходячи з наведеного, Прокурор просив визнати недійсними пункти 3.1 договорів підряду у частині безпідставного включення сум ПДВ та на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 876 206, 38 грн безпідставно сплачених сум означеного податку.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. Розглядаючи заявлений позов, місцевий суд встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що 15.09.2023 за результатами публічної закупівлі UA-2023-08-07-011244-a Департамент (як замовник) і Товариство (як підрядник) уклали договір № 157-23 будівельного підряду по об`єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Центральна, 17 Є с. Бузова Бучанського району Київської області" (далі - Договір № 157-23).

7. За умовами вказаного договору:

- підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи з нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Центральна, 17 Є с. Бузова Бучанського району Київської області (об`єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (п.1.1);

- строки виконання робіт до 31.12.2024, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток № 2) (п.2.1);

- ціна цього договору становить 172 165 247,06 грн, у тому числі ПДВ 28 694 207,84 грн (п.3.1);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.19.1).

8. Додатком № 1 до договору визначено договірну ціну на будівництво. Додатком № 2 погоджено календарний графік виконання робіт. У додатку № 3 відображено протокол погодження договірної ціни за весь період будівництва. Договірна ціна на весь період будівництва становить 172 165 247, 06 грн. У додатку № 3-23 відображено протокол погодження договірної ціни на 2023 рік, а саме в сумі 97 946 893, 95 грн. Передбачено, що джерелом фінансування є державні кошти, яких, за рахунок субвенції з державного бюджету, виділено 100 817 231, 00 грн.

9. Сторони неодноразово вносили зміну до Договору № 157-23 та додатків до нього.

10. Так, 20.12.2023 сторони уклали додаткову угоду 1 до Договору № 157-23, якою п. 3.1 договору виклали в новій редакції, а саме: "Ціна цього договору становить 133 897 027,40 грн у тому числі ПДВ 22 316 171, 23 грн".

11. Внесли також відповідні зміни до додатку № 1 (договірна ціна), додатку № 2 (календарний графік виконання робіт), додатку № 3 (протокол погодження договірної ціни на весь період будівництва) та додатку № 3-23. Згідно з додатком № 3-23 договірна ціна на 2023 рік становить 71 599 201, 00 грн та фінансується за рахунок субвенцій з державного бюджету на суму 73 817 231, 00 грн.

12. 25.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору № 157-23, якою виключили пп. 2 п. 20.2 договору у зв`язку із чим нумерацію пп. 3, 4, 5, 6, 7 п. 20.2 замінили на 2, 3, 4, 5, 6 відповідно.

13. 26.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 3 до Договору № 157-23, якою п. 4.2 Договору виклали в новій редакції.

14. 26.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору № 157-23, якою календарний графік виконання робіт (додаток № 2) та протокол погодження договірної ціни на 2023 рік (додаток № 3-23) виклали в новій редакції. Згідно з додатком № 3-23 договірна ціна на 2023 рік становить 31 895 854, 62 грн, субвенція з державного бюджету становить 33 000 000, 00 грн.

15. 09.04.2024 сторони уклали додаткову угоду № 5 до Договору № 157-23, якою п. 2.1 та п. 19.1 договору виклали в новій редакції, а саме продовжили строк виконання робіт до 31.12.2025 та строк дії договору до 31.12.2025. Крім того, внесли зміни до додатку № 2 (календарний графік) та додатку № 3-24 (протокол погодження договірної ціни на 2024 рік). Згідно з додатком № 3-24 договірна ціна на 2024 рік становить 101 812 082,00 грн, субвенція з державного бюджету становить 105 022 943, 00 грн.

16. 22.04.2024 сторони уклали додаткову угоду № 6 до Договору № 157-23, якою календарний графік виконання робіт (додаток № 2) та протокол погодження договірної ціни на 2024 рік (додаток № 3-24) виклали в новій редакції. Згідно з додатком № 3-24 договірна ціна на 2024 рік становить 101 346 081, 52 грн, субвенція з державного бюджету становить 104 971 385, 14 грн.

17. 25.10.2024 сторони уклали додаткову угоду № 7 до Договору № 157-23, якою п. 4.2 договору виклали в новій редакції.

18. 04.11.2024 сторони уклали додаткову угоду № 8 до Договору №157-23, якою п. 3.1 договору виклали в новій редакції, а саме: "Ціна цього договору становить 133 872 246, 71 грн, у тому числі ПДВ 22 312 041,12 грн". Внесли також відповідні зміни до додатків №№ 1, 2 та 3.

19. 19.11.2024 сторони уклали додаткову угоду № 9 до Договору № 157-23, якою п. 4.2 договору виклали в новій редакції.

20. 27.12.2024 сторони уклали додаткову угоду № 10 до Договору № 157-23, якою календарний графік виконання робіт (додаток № 2) та протокол погодження договірної ціни на 2024 рік (додаток № 3-24) виклали в новій редакції. Згідно з додатком № 3-24 договірна ціна на 2024 рік становить 54 035 942, 13 грн, субвенція з державного бюджету становить 57 146 803, 13 грн.

21. 05.09.2025 сторони уклали додаткову угоду № 11 до Договору № 157-23, якою п. 2.1 та п. 19.1 договору виклали в новій редакції, а саме продовжили строк виконання робіт до 31.12.2026 та строк дії договору до 31.12.2026. Пункт 3.1 виклали в новій редакції, за яким ціна цього договору становить 96 335 684, 14 грн, у тому числі ПДВ 16 055 947,36 грн. Внесли відповідні зміни до додатків №№ 1, 2 та 3.

22. На виконання Договору № 157-23 сторони погодили, підписали та скріпили печатками довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в).

23. Департамент перерахував Товариству кошти включно із ПДВ на загальну суму 80 364 260,58 грн (оплата за виконані роботи та аванс), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

24. Поряд з цим, 20.12.2023 за результатами публічної закупівлі UA-2023-12-20-020903-а Департамент (як замовник) і Товариство (як підрядник) уклали також договір № 157/1-23 будівельного підряду на додаткові роботи по об`єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Центральна, 17 Є с. Бузова Бучанського району Київської області" (далі - Договір № 157/1-23).

25. За умовами вказаного договору:

- підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати додаткові будівельні роботи з нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Центральна, 17 Є с. Бузова Бучанського району Київської області (об`єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовнику зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (п.1.1);

- строки виконання робіт до 31.12.2024, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток № 2) (п.2.1);

- ціна цього договору становить 44 151 765, 24 грн, у тому числі ПДВ 7 358 627, 54 грн (п. 3.1);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.19.1).

26. Додатком № 1 до договору визначено договірну ціну на будівництво. Додатком № 2 погоджено календарний графік виконання робіт. У додатку № 3 відображено протокол погодження договірної ціни за весь період будівництва. Договірна ціна на весь період будівництва становить 44 151 765, 24 грн. У додатку № 3-23 відображено протокол погодження договірної ціни на 2023 рік, а саме в сумі 26 047 490, 94 грн. Передбачено, що джерелом фінансування є державні кошти, яких, за рахунок субвенції з державного бюджету, виділено 27 000 000, 00 грн.

27. До Договору № 157/1-23 і його додатків сторони також неодноразово вносили зміни.

28. Так, 22.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 157/1-23, якою внесли зміни до додатку № 3-23, а саме визначили, що договірна ціна на 2023 рік становить 26 047 490, 94 грн, субвенція з державного бюджету становить 27 000 000, 00 грн.

29. 09.04.2024 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору № 157/1-23, якою календарний графік виконання робіт (додаток № 2) виклали в новій редакції. Крім того, договір доповнили додатком № 3-24 "протокол погодження договірної ціни на 2024 рік", за яким договірна ціна на 2024 рік становить 18 104 274, 31 грн, субвенція з державного бюджету 18 828 308, 00 грн.

30. 27.12.2024 сторони уклали додаткову угоду № 3 до Договору № 157/1-23, якою п. 2.1 та п. 19.1 виклали в новій редакції, а саме продовжили строк виконання робіт до 31.12.2025 та строк дії договору до 31.12.2025. Крім того, внесли зміни до додатку № 2 (календарний графік) та додатку № 3-24 (протокол погодження договірної ціни на 2024 рік). Згідно з додатком № 3-24 договірна ціна на 2024 рік становить 6 000 000, 00 грн, субвенція з державного бюджету становить 6 704 447, 87 грн.

31. На виконання Договору № 157/1-23 сторони погодили, підписали та скріпили печатками довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в).

32. Департамент перерахував Товариству кошти включно із ПДВ на загальну суму 31 009 113,37 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

33. Таким чином, виконані Товариством роботи Департамент оплатив в повному обсязі.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

34. Виходячи з наведених обставин, розглянувши заявлений позов, Господарський суд Київської області рішенням від 17.03.2026 задовольнив його частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 2 876 206, 38 грн безпідставно збережених коштів сум ПДВ. В іншій частині вимог відмовив. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 10.06.2026 рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.

34.1. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій вказали про те, що приписами пункту 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України) чітко визначено, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

34.2. Оскільки, згідно із встановленими у цій справі обставинами, за умовами укладених сторонами договорів підряду фінансування останніх здійснювалось саме за рахунок державних субвенцій, тобто виконання робіт з нового будівництва багатоквартирного житлового будинку у спірних правовідносинах повністю фінансувалось за рахунок Державного бюджету України, про що як Позивачу, так і Відповідачу було достеменно відомо, при розрахунку вартості будівельно-монтажних робіт за цими договорами, сторони мали враховувати положення пункту 197.15 статті 197 ПК України, однак такі положення проігнорували. Водночас не врахування ними означених положень призвело до порушення інтересів держави, що виражається у нераціональному використанні коштів спеціального Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, що загалом негативно впливає на відновлення інфраструктури територіальних громад, які забезпечуються за рахунок таких коштів.

34.3. Встановлення обставин невідповідності умов Договорів № 157-23 і № 157/1-23 в частині включення до ціни робіт суми ПДВ імперативним приписам пункту 197.15 статті 197 ПК України, свідчить про те, що такі умови порушують публічний порядок, відтак згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемними і визнання їх недійсними в судовому порядку взагалі не вимагається.

34.4. В свою чергу, враховуючи нікчемність спірних пунктів вказаних договорів підряду, сплачені Департаментом суми ПДВ відповідно до приписів статті 1212 ЦК України є безпідставно одержаними Товариством коштами, а тому підлягають стягненню з останнього у примусовому порядку.

34.5. Матеріалами цієї справи підтверджується, що Відповідач, виконуючи взяті на себе податкові зобов`язання, зареєстрував та подав до ЄРПН податкові накладні, а також сплатив вказані суми податку, що сторонами не заперечується та додатково підтверджується наданими експертними висновками.

34.6. Однак, вказане не спростовує наведені висновки, оскільки визначальним у даному випадку є встановлення самого факту виконання Відповідачем будівельно-монтажних робіт житла, що будується за державні кошти, та встановлення факту включення до ціни робіт суми ПДВ. Зі свого боку Відповідач не позбавлений права вирішити питання про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ відповідно до норм ПК України.

Касаційна скарга

35. Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

36. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив підстави, передбачені у пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

37. Обґрунтовуючи наявність означених підстав стверджує про те, що суди неправильно застосували статті 215, 216, 228, 1212 ЦК України та не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 01.07.2026 у справі № 757/28705/19-ц, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 24.09.2025 у справі № 904/2383/24, від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, від 09.02.2026 у справі № 914/2420/24 та ін. У цій частині наполягає, що для застосування статті 228 ЦК України необхідно встановити умисел хоча б однієї зі сторін, чого суди не зробили. Крім того зауважує, що наслідки, визначені цієї статтею мають спеціальний характер і не зводяться до стягнення коштів за статтею 1212 ЦК України.

38. Скаржник також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у випадку, коли отриманий у складі ціни ПДВ уже був самостійно сплачений відповідачем до державного бюджету. На думку Товариства, у такій ситуації кошти вже не зберігаються у відповідача, а інтерес держави відновлений. У цій частині скаржник окремо зауважує, що суди не дослідили докази сплати ПДВ до бюджету, зокрема, первинні документи та висновок експерта, і не надали оцінки доводу про відсутність підстав для повторного стягнення цієї ж суми на користь Департаменту.

Узагальнені доводи інших учасників справи

39. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, а посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду - нерелевантними. З висновками судів попередніх інстанцій Прокурор погоджується, а тому у задоволенні скарги просить відмовити, оскаржені рішення і постанову залишити без змін.

40. Департамент у відзиві на касаційну скаргу також висловлює свою незгоду з доводами скаржника. Стверджує, що подана касаційна скарга підставами касаційного оскарження належним чином не обґрунтована, а цитовані скаржником правові висновки надавалися судом касаційної інстанції у неподібних правовідносинах, тому врахуванню судами попередніх інстанцій у цій справі не підлягали. За цим Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржені рішення і постанову - без змін.

41. Відповідно до частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

42. Водночас частиною четвертою цієї статті передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

43. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, колегія суддів з`ясувала, що у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 за позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" про визнання недійними пунктів договорів підряду та стягнення 269 616, 83 грн безпідставно збережених коштів ПДВ з підстав неправомірного (всупереч пункту 197.15 статті 197 розділу V ПК України ) включення вказаного податку до ціни договорів Верховний Суд вказав таке:

"…8.7. Як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями п.197.15 статті 197 Податкового кодексу України щодо формування вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.

8.8. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

8.9. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.10. Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

8.11. Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.12. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

8.13. За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

8.14. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24).

8.15. При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

8.16. Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

8.17. Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

8.18. Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

8.19. Відповідно до частини першої статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

8.20. Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

8.21. Згідно з пунктом 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0 %, 7 % та 20 % від бази оподаткування.

8.22. Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

8.23. Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.

8.24. Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

8.25. У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).

8.26. Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

8.27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

8.28. Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

8.29. Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

8.30. Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

8.31. Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

8.32. При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.

8.33. За наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 269 616,83 грн, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

8.34. Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК України відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

8.35. Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів в сумі 269 616,83 грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком № 2 до договору № 153-23 сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком № 3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету у розмірі 6 165 041 грн.

8.36. За сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

8.37. Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

8.38. Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.

8.39. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

8.40. З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 269 616,83 грн, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

8.41. Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24…".

44. Як вже зазначалося, відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі, зокрема, необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Тому встановлення під час касаційного перегляду наявності сформованого після подання касаційної скарги у справі № 911/3470/25 (14.07.2026) правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанову від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 опубліковано в ЄДРСР 18.08.2026) є самостійною процесуальною підставою для виходу суду касаційної інстанції за межі доводів та вимог касаційної скарги Товариства з метою забезпечення правильного й однакового застосування норм права.

45. Предметом спору у цій справі є дійсність пунктів договорів підряду щодо включення до ціни договорів ПДВ, у вказаному розмірі, а також, як наслідок, наявність у Відповідача обов`язку повернути Позивачу частину отриманого ПДВ у складі вартості робіт за договорами.

46. Водночас відповідно до встановлених судами обставин цієї справи, Відповідач, виконуючи взяті на себе податкові зобов`язання, зареєстрував та подав до ЄРПН податкові накладні, а також вже сплатив спірні суми податку, що сторонами не заперечувалося та додатково підтверджується наданими експертними висновками.

47. Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25, колегія суддів доходить висновку про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння грошових коштів у розмірі 2 876 206, 38 грн. У розумінні положень статті 1212 ЦК України Відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів і на час звернення Прокурора до суду з цим позовом їх фактичний володілець не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна.

48. Беручи до уваги відсутність порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, Верховний Суд доходить до висновку й про відсутність порушеного права Позивача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заявленого Прокурором позову.

49. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

50. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

51. З огляду на викладене, у даному касаційному провадженні наявні підстави для скасування оскаржених рішення і постанови судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

52. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 315 ГПК України у зв`язку із скасуванням судових актів попередніх інстанцій і ухваленням нового рішення підлягають новому розподілу і судові витрати.

53. Таким чином, відповідно до статті 129 ГПК України з Київської обласної прокуратури на користь Товариства підлягають стягненню 59 038, 92 грн за подання апеляційної скарги та 78 718, 56 грн за подання касаційної скарги у цій справі, а всього 137 757, 48 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд