ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/15948/24

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ассісто" (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 про заміну позивача у справі) звернулося до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства (надалі - ПрАТ) "Укрпромтеплиця" та ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", в якому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів збитки в розмірі 4 000 000 гривень у зв`язку зі знищенням предмета іпотеки за іпотечним договором.

1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є новим кредитором на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а тому має право вимоги до відповідача-1 щодо його майна, забезпеченого іпотекою, та яке спільними діями з відповідачем-2 незаконно знищено. Зазначені обставини призвели до неможливості звернути стягнення на предмет іпотеки, що спричинило збитки позивачу, частину з яких він просить стягнути у межах цього спору.

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 позов задоволено.

2.2 Суд виснував правомірність та доведеність заявлених позивачем вимог про стягнення шкоди, яка не виходить за межі невиконаного основного зобов`язання за кредитним договором та заподіяна спільними діями відповідачів у зв`язку зі знищенням предмета іпотеки.

2.3 За результатами нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 рішення суду залишено без змін.

3.1 У касаційних скаргах відповідачі просять наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, ПрАТ "Укрпромтеплиця" посилається на те, що суди:

- (пункт 1): порушили частину 4 статті 236 ГПК та ухвалили рішення, базуючись виключно на припущеннях та всупереч висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. А також не врахували рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява № 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51) та постанови пленуму Вищого господарського суду України;

- (пункт 4): порушили норми процесуального права, неналежно дослідили наявні в матеріалах докази, проігнорували постанову Верховного Суду від 05.02.2026 у цій справі, в якій Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність посилань у розгляді цього спору та з`ясуванні питання наявності у діях відповідачів складу правопорушення, на преюдиційність встановлених у справах № 910/2354/19 та № 916/1791/19(916/2003/21) обставин щодо відсутності у діях ПрАТ "Укрпромтеплиця" зі знищення предмета іпотеки незаконності з огляду на те, що висновки суду у вказаних справах є правовою оцінкою, а не обставинами справи, які мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню у цій справі (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).

3.3 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" посилається на те, що суди ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21, від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18, від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 24.02.2021 у справі № 233/3516/18-ц, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 18.12.2018 у справі № 910/20363/17, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 24.05.2023 у справі № 910/1895/20.

3.4 У відзивах позивач просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, оскільки вважає, що судові рішення є законними та такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам й нормам права.

3.5 15.09.2026 надійшла заява відповідача-1 про розгляд справи без участі у судовому засіданні його представника.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили наступні обставини:

Щодо виникнення кредитних та іпотечних правовідносин

4.2 Між ПАТ "Фінбанк" (Кредитор) та ТОВ "Консолідація" (Позичальник) 02.06.2011 укладено Кредитний договір № 88/06/11, у відповідності до якого Кредитор, на умовах вищезазначеного договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 9 000 000 гривень, зі строком користування кредитними коштами до 01.06.2012.

4.3 Надалі додатковими угодами сторони збільшили розмір кредитної лінії до 53 131 811 гривень та 2 028 836 доларів США та строк повернення - до 18.06.2018.

4.4 06.12.2012 ПАТ "Фінбанк" (Іпотекодержатель), ПАТ "Укрпромтеплиця" (Іпотекодавець), ТОВ "Ошер", як боржником за кредитним договором № 74/09/10 від 29.09.2010 (із врахування додаткових угод), ТОВ "Одесбудінвест", як боржником за кредитним договором № 73/09/10 від 29.09.2010 (із врахування додаткових угод) та ТОВ "Консолідація", як боржником за кредитним договором № 88/06/11 укладено Іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 8-3554 (надалі Іпотечний договір).

4.5 Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору Іпотекодавець (ПАТ "Укрпромтеплиця") передає в іпотеку Іпотекодержателю (ПАТ "Фінбанк") у якості забезпечення виконання зобов`язань боржника, зокрема ТОВ "Консолідація" за Кредитним договором, наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29, яке належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2008 у справі № 2-2481/08.

4.6 Згідно з пунктом 1.3 Іпотечного договору від 06.12.2012 вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 150 921 684 гривень.

4.7 Згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (від 06.12.2012 № 39182121) встановлено, що до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: підстава обтяження - Іпотечний договір від 06.12.2012 (номер 8-3554); об`єкт обтяження - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв. м загальною площею 2292,20 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 ;власник - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця"; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство "Фінбанк".

Правочини, щодо відступлення прав за Кредитним та Іпотечним договором

4.8 05.12.2014 ПАТ "Фінбанк" відступив на користь ПАТ "Платинум Банк" право вимоги за вказаним Кредитним договором та договорами забезпечення згідно додатку № 1 до такого договору, пунктом 2 Реєстру кредитних договорів, права вимоги за яким відступаються вказано Кредитний договір із сумами відступленої заборгованості ТОВ "Консолідація", а пунктом 1 Реєстру іпотечних договорів закріплено передачу прав по Іпотечному договору, укладеного у якості забезпечення виконання зобов`язань зокрема ТОВ "Консолідація" за Кредитним договором.

4.9 Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 30553372 від 05.12.2014) до Державного реєстру внесено запис про іпотеку 7963909 на підставі Іпотечного договору від 06.12.2012 (номер 8-3554); іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"; іпотекодавець - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця"; об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29.

4.10 У розділі "Відомості щодо відступлення права" у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 30553372 від 05.12.2014) міститься інформація, що на підставі Договору відступлення права вимоги від 05.12.2014 іпотекодержателем щодо нерухомого майна (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 ) є Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"; дата державної реєстрації - 05.12.2014.

4.11 Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень (індексний номер 30554451 від 05.12.2014) встановлено, що 06.12.2012 було проведено державну реєстрацію обтяження на підставі Іпотечного договору від 06.12.2012 (номер 8-3554); вид обтяження - заборона на нерухоме майно; особа, майно якої обтяжується - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця", обтяжувач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"; об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29.

4.12 04.09.2020 ПАТ "Платинум Банк" відступив право вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги № 401/3 від 04.09.2020 згідно додатків № 1 та № 2 до вказаного договору, якими закріплено реєстр договорів, за якими відступаються права вимоги.

4.13 Пункт 10 додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 401/3 від 04.09.2020 закріплено Кредитний договір, а пунктом 23 додатку № 1 закріплено Іпотечний договір.

4.14 25.11.2021 між ТОВ "Вердикт Капітал" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" укладено:

- Договір № 07/25/11/2021/25 про відступлення прав вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за № 2424;

- Договір № 06/25/11/2021/19 купівлі-продажу майнових прав за Договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за № 2425.

4.15 Відповідно до умов вищезазначених договорів, ТОВ "Вердикт Капітал" відступив на користь АТ "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд" право вимоги до ТОВ "Консолідація" за Кредитним договором та майнові права за Іпотечним договором.

4.16 Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 12.06.2025 № 12/06/2025-12 та договору про купівлю-продаж майнових прав від 12.06.2025 № 12/06/2025-13, АТ "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд" відступило на користь ТОВ "Ассісто" право вимоги до ТОВ "Консолідація" за Кредитним договором та майнові права за Іпотечним договором.

Договір про забудову

4.17 21.07.2016 відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір № 168/ф, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі.

4.18 Відповідно до умов пункту 2.1 Договору про забудову, відповідач-1 взяв на себе зобов`язання за рахунок та сприяння відповідача-2 змінити цільове призначення земельної ділянки на таке, що дозволяє багатоповерхове житлове будівництво на ній, а також отримати містобудівні умови та обмеження для такого будівництва.

4.19 Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору про забудову, відповідач-1 зобов`язується здійснити демонтаж Об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, та передати відповідачу-2 будівельний майданчик, звільнений від зелених насаджень, об`єктів нерухомості та інших об`єктів, що можуть заважати початку будівництва, про що сторонами підписується відповідний Акт прийому-передачі.

4.20 29.01.2018 до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про закриття об`єкта нерухомого майна - комплексу будівель і споруд нежитлового призначення загальною площею 6976 м2 за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29.

4.21 Підставою для внесення запису зазначено знищення об`єкта нерухомого майна, що підтверджується довідкою від 29.03.2017 № 28-03/17, складеною ФОП Бражніковим П. М.

4.22 Згідно з цією довідкою, за результатами інвентаризації, всі будівлі та споруди знесені, а земельна ділянка звільнена від забудов.

4.23 Акт перевірки від 24.05.2018, складений представником ПАТ "Платинум Банк", підтвердив, що нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 м2 за цією адресою знесені, а на їх місці розпочато будівництво житлового комплексу "Медовий" із забудовником ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд".

4.24 04.01.2022 між відповідачами укладено Акт про повне виконання зобов`язань за Договором, яким сторони підтвердили повне виконання зобов`язань за Договором та зафіксували отримання ними частин площ в об`єкті: відповідач-1 отримав: 17918,1 кв. м житлових приміщень (квартир), 696,6 кв. м нежитлових приміщень, 476,40 кв. м паркомісць; відповідач-2, як замовник будівництва, отримав решту площ в об`єкті.

Обставини справи № 910/2354/19

4.25 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2354/19 за позовом ПАТ "Платинум Банк" до ПрАТ "Укрпромтеплиця" про: 1) визнання незаконним знищення нежитлових будівель загальною площею 6989,30 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29, що становили предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору без попереднього погодження із ПАТ "Платинум Банк"; 2) зобов`язання ПрАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684 гривень.

4.26 Судом першої інстанції рішенням від 29.07.2019 позов задоволено, проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, що залишена без змін постановою Касаційного господарського суду від 02.06.2020 рішення скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4.27 Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про, зокрема, брання неналежного способу захисту порушеного права.

Обставини справи про банкрутство ТОВ Консолідація" № 916/1791/19

4.28 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 у справі № 916/1791/19 визнано вимоги ПАТ "Платинум Банк" (правонаступником якого є позивач) до ТОВ "Консолідація" за Кредитним договором у сумі 133 916 289,06 грн, які наразі є непогашеними у зв`язку з відсутністю майна в банкрута. ТОВ "Консолідація" визнано банкрутом, наразі триває ліквідаційна процедура.

Розгляд справи судом касаційної інстанції

4.29 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.30 Спірним у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення збитків на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України у розмірі вартості предмета іпотеки, завданих унаслідок спільних дій відповідачів щодо знищення предмета іпотеки.

4.31 Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 05.02.2026 зазначив про те, що апеляційний суд, спростовуючи висновки суду першої інстанції про доведеність позивачем складу правопорушення у діях відповідачів у межах цієї справи, в обґрунтування своїх висновків щодо його (складу) недоведеності послався у тому числі на обставини, які не є преюдиційними.

4.32 Так, Верховний Суд вважав слушними доводи позивача про безпідставність посилань апеляційного суду у розгляді цього спору та з`ясуванні питання наявності у діях відповідачів складу правопорушення, на преюдиційність встановлених у справах № 910/2354/19 та № 916/1791/19(916/2003/21) обставин щодо відсутності у діях ПАТ "Укрпромтеплиця" зі знищення предмета іпотеки незаконності.

4.33 Окрім того, Верховний Суд вважав також слушними доводи позивача про те, що з урахуванням предмета та підстав позовів у справах № 910/2354/19 та № 916/1791/19(916/2003/21), у межах їх розгляду, судами не надавалася оцінка Договору будівництва та акта про повне виконання зобов`язань від 04.01.2022, якими позивач у цій справі № 910/15948/24 доводить свої вимоги, зокрема, намір відповідачів саме знищити предмет іпотеки з метою здійснення на його місці будівництва житлового комплексу.

4.34 Залишаючи без змін рішення суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи дійшов висновку про те, що:

- позивач довів наявність у нього права вимоги за кредитним та іпотечним договорами: 1) судовими рішеннями у справі № 910/2354/19 відомості про набуття ПАТ "Платинум Банк" на підставі договору відступлення права вимоги від 05.12.2014 прав іпотекодержателя та про наявність запису про обтяження щодо нежитлових будівель на його користь в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відображено ще з 05.12.2014; 2) станом на час вирішення цієї справи жодних доказів, які б свідчили про повне чи часткове виконання зобов?язань ТОВ "Консолідація" чи ПрАТ "Укрпромтеплиця" стосовно заборгованості за Кредитним договором перед будь-яким з кредиторів суду надано не було, тому твердження про відсутність у відповідача-1 зобов`язань перед позивачем через неповідомлення про факт відступлення прав є неспроможними та підставності звернення позивача до суду як і висновків суду першої інстанції не спростовують;

- наявні всі елементи складу правопорушення, а саме:

1) протиправна поведінка відповідачів (відповідач-1 недотримався обов`язків, встановлених Законом України "Про іпотеку", щодо збереження предмета іпотеки протягом строку для виконання основного зобов`язання, а відповідач-2 недотримався загальних умов здійснення господарського діяльності через вчинення дій та внаслідок допущеної бездіяльності в частині обов`язку переконатися, що спільна мета, визначена відповідачами в Договорі про забудову є досяжною без завдання шкоди третім особам, зокрема іпотекодержателю, адже відомості про обтяження знесеного майна були відкритими та доступними);

2) збитки (загальна сума збитків, завданих позивачу становить 133 916 289,06 грн, які наразі є непогашеними у зв`язку з відсутністю майна в банкрута відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 у справі № 916/1791/19);

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками (унаслідок дій відповідачів правове та майнове становище позивача перебуває у ситуації, коли заборгованість за Кредитним договором, право вимоги за яким він набув у встановленому законом порядку, не погашена, а предмет іпотеки знищений, що унеможливлює реалізацію позивачем права задовольнити свої інтереси за рахунок такого майна, що є очевидним порушенням положень Закону України "Про іпотеку");

4) вина (саме відповідачі мали спростовувати свою вину, натомість послалися на відсутність у справі доказів щодо їх вини);

- завдяки взаємопов`язаним сукупним діям відповідачів у поєднанні з єдністю їхнього наміру, позивачу було завдано неподільну шкоду, що в силу вимог статті 1190 ЦК України презюмує їх солідарну відповідальність за таку шкоду та солідарний обов`язок з відновлення порушених прав позивача шляхом відшкодування збитків;

- позовна давність з урахуванням дії статті 257 ЦК України під час карантину та воєнного стану не пропущена з огляду на те, що право позивача (його правопопередників) на подання цього позову не могло виникнути раніше 29.01.2018, тобто моменту, коли відповідні відомості про знищення іпотечного майна були офіційно оприлюднені у відповідному реєстрі.

Щодо касаційної скарги Приватного акціонерного товариства ?Укрпромтеплиця?

4.35 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.36 У касаційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що суди не врахували висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові) та від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем).

4.37 Однак колегія суддів зазначає, що у цій справі не встановлено таких обставин, на які скаржник посилається у касаційній скарзі.

4.38 При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 щодо застосування позовної давності з огляду на те, що у справі № 444/9519/12 позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

4.39 Натомість у цій справі, що розглядається, заявлений позов про стягнення збитків, завданих унаслідок знищення предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя та заміни на інше майно.

4.40 З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач-1 посилається на висновки Верховного Суду, сформовані щодо застосування цих норм права у неподібних правовідносинах.

4.41 Також колегія суддів зазначає, що за положенням частини пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України відповідною підставою для касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, а тому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами рішень ЄСПЛ та постанов пленуму Вищого господарського суду України.

4.42 Отже, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача-1 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.43 Касаційне провадження за цією касаційною скаргою відповідача-1 у справі відкрито також за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме на підставі пункту 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, за змістом якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.44 У касаційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що суди неналежно дослідили наявні в матеріалах докази, проігнорували постанову Верховного Суду від 05.02.2026 у цій справі, в якій Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність посилань у розгляді цього спору та з`ясуванні питання наявності у діях відповідачів складу правопорушення, на преюдиційність встановлених у справах № 910/2354/19 та № 916/1791/19(916/2003/21) обставин щодо відсутності у діях ПрАТ "Укрпромтеплиця" зі знищення предмета іпотеки незаконності з огляду на те, що висновки суду у вказаних справах є правовою оцінкою, а не обставинами справи, які мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню у цій справі.

4.45 Проте колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2026 у цій справі, оскільки це спростовується вищевикладеним у пункті 4.34 цієї постанови.

4.46 Щодо посилання скаржника на те, що суди неналежно дослідили докази, то суд касаційної інстанції зазначає, що з урахуванням визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.47 У цій частині колегія суддів зазначає, що неналежне дослідження доказів не визначено положеннями частини 2 статті 287 ГПК України, з урахуванням положень частин 1, 3 статті 310 цього Кодексу, як виключний випадок касаційного оскарження, касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги у цій частині доводів скаржника.

Щодо касаційної скарги Приватного акціонерного товариства ?Холдингова компанія ?Київміськбуд?

4.48 У касаційній скарзі відповідач-2 посилається з урахуванням судової практики Верховного Суду на те, що суди не визначили підстав для визначення його як належного відповідача у цій справі, не встановили та не навели підстав виникнення у позивача збитків, не залучили до участі у справі належних осіб, зокрема, боржника за Кредитним договором від 02.06.2011 - ТОВ "Консолідація".

4.49 Колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача-2 з огляду на таке.

4.50 Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини перша, четверта статті 45 ГПК України).

4.51 Відповідно до статті 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

4.52 Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

4.53 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки наведені в постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

4.54 Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього (пункт 7.14 постанови Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.10.2025 у справі № 917/1173/22).

4.55 Визначаючи відповідачів у цій справі, позивач мотивував це тим, що саме спільними, недобросовісними, умисними та свідомими діями обох відповідачів йому заподіяно шкоди в розмірі вартості іпотечного майна та з урахування розміру непогашених кредитних зобов`язання, зокрема ТОВ "Консолідація", що свідчить про солідарний обов`язок відповідачів з відшкодування на підставі статті 1166 ЦК України завданої шкоди.

4.56 За положенням частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

4.57 Також частиною 1 статті 1190 ЦК України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

4.58 Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі № 916/3281/21 особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого (пункт 123).

4.59 За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку (пункт 124).

4.60 Отже, спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб, тобто дій або бездіяльності таких осіб мають бути неправомірними.

4.61 Як встановили суди попередніх інстанцій, умовами іпотечного договору на іпотекодавця був покладений обов`язок, зокрема, не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки; не пізніше наступного дня після настання змін надати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі і про зазіхання на нього третіх осіб; у разі загибелі або зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі, внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, негайно повідомити про це іпотекодержателя, та протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем.

4.62 Отже, з урахуванням того, що іпотечні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем-1 і про те як саме вони врегулювали їх умовами укладеного між ними договору відповідач-2 не був обізнаний (іншого суди попередніх інстанцій не встановили), тому на момент знесення іпотечного майна саме відповідач-1 порушив іпотечні зобов`язання, завдавши цим позивачу збитків. Судами не встановлено неправомірних дій або бездіяльності відповідача-2 (обізнаності його із вказаними обставинами, як і того, що він мав вчиняти, з урахуванням принципу добросовісності, дії із дослідження питання обтяження щодо вказаного майна).

4.63 При цьому наявність обтяження у Реєстрі не може свідчити про протиправну поведінку відповідача-2 і бути єдиною підставою для покладення солідарно на нього збитків з огляду на те, що іпотечним договором передбачено обов`язок відповідача-1 як іпотекодавця, по-перше, не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки, а по-друге - у разі загибелі предмета іпотеки негайно повідомити про це іпотекодержателя, та протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем.

4.64 Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач-2 вважається таким, що спільно із відповідачем-1 завдав шкоди позивачу. З цих підстав ця касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-2 заявлених позивачем збитків.

4.65 В іншій частині ця касаційна скарга зводиться до додаткової перевірки наявних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції у силу положень частини 2 статті 300 ГПК України.

4.66 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.67 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.68 Також за положенням частин 1, 4 статті 311 цього Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.69 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що

- касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, належить закрити, а в іншій частині оскарження (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України) цю касаційну скаргу належить залишити без задоволення;

- касаційну скаргу відповідача-2 задовольнити частково, скасувавши судові рішення в частині задоволених до нього позовних вимог та виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення суду у новій редакції.

4.70 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги Приватним акціонерним товариством ?Укрпромтеплиця? покладаються на це товариство, а судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг Приватним акціонерним товариством ?Холдингова компанія ?Київміськбуд? покладаються на позивача.

4.71 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видачу наказу має здійснити Господарський суд міста Києва.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 309, 311, 315, 317 ГПК України,