ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/2404/22

До суду надійшла позовна заява Товариства про стягнення з Служби 31 161 091,68 грн основного боргу з ПДВ.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду від 25.06.2021 № 213-21 в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 позов задоволено.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 18.02.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі № 908/2404/22 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі № 908/2402/22 - без змін.

Верховний Суд постановою від 29.05.2025: касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України задовольнив частково; рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 скасував; справу № 908/2404/22 передав на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2025 (суддя Педорич С.І.): позов задоволено; стягнуто зі Служби на користь Товариства 31 161 091,68 грн основного боргу та 467 416,39 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026: апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2025 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовлено повністю; здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023, у виконаній частині а саме стягнуто з Товариства на користь Служби 31 161 091,68 грн основного боргу; стягнуто з Товариства на користь Запорізької обласної прокуратури витрати на сплату судового збору на загальну суму 2 009 890,48 грн.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2025 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про порушення судом апеляційної інстанції принципу "вірогідності доказів" з посиланням на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 879, статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 01.09.2023 у справі № 906/386/21.

Товариством подано клопотання про поворот виконання постанови суду в якому просить у разі скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та ухвалення судового рішення, яким касаційну скаргу Товариства буде задоволено повністю або в меншому розмірі, здійснити поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026.

Товариством подані додаткові пояснення у справі, які долучені до матеріалів справи.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції приписів частини четвертої статті 879 та статті 883 ЦК України є формальним, а позиція скаржника ґрунтується на переоцінці доказів, також вказує про існування постанови Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22, яка прийнята у подібних правовідносинах, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що з наданих позивачем доказів не вбачається доведення обставин щодо виконання ним робіт на заявлену суму та недоведеність позивачем обставин необхідності для застосування частини четвертої статті 879 ЦК України, за яких односторонньо підписані акти можуть породжувати для замовника обов`язок щодо оплати виконаних робіт, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 - без змін.

Інші клопотання учасників справи

Товариством 17.09.2026 через Електронний суд подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник Товариства 17.09.2026 зайнятий у слідчих діях.

Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке. Явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою Судом. Водночас обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду касаційної скарги і за відсутності представника Товариства.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

25.06.2021 Службою автомобільних доріг у Запорізькій області (замовник, у подальшому перейменовано на Службу) та Товариством (генпідрядник) укладено договір №213-21 Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог) на ділянці км 428+343-км 442+731 (45230000-8-Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь; далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору генпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи з капітального ремонту автомобільної дороги державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог) на ділянці км 428+343-км 442+731 (45230000-8-Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), а замовник зобов`язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.4 Договору місце виконання робіт: автомобільна дорога державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог) на ділянці км 428+343-км 442+731.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що строк виконання робіт: з дати укладання по 28.02.2023 при умові постійного фінансування.

Відповідно до пункту 15.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрат" (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинного ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 (далі - ДСТУ) та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 15.3 Договору замовник здійснює поетапні проміжні платежі в міру виконання робіт після підписання "Акту приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат" (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДСТУ та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 15.5 Договору визначено, що "Акти приймання виконаних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" (форма № КБ-3) готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника на протязі п`яти робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних робіт. Генпідрядник надає для перевірки реєстр накладних на придбані матеріали, конструкції, вироби та інші документи, які підтверджують витрати та документи, передбачені цим договором, а випадку залучення субпідрядників - з виділенням робіт виконаних субпідрядником.

Тобто за умовами Договору генпідрядник повинен надавати замовнику для підписання "Акти приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) за відповідний звітний місяць.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.01.2023, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункту 19.1 Договору).

Сторони підписали календарний план виконання робіт по об`єкту (додаток № 2 до Договору), у якому погодили найменування робіт, термін їх виконання - з липня 2021 року по лютий 2023 року.

23.03.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 2303/1, в якому зазначив, що Товариство як генпідрядник по об`єктам Служби інформує, що станом на 15.03.2022 наявні виконані та неприйняті роботи на загальну суму 240 784,6872 тис. грн (додаток реєстр з актами виконаних робіт). Усвідомлюючи відсутність можливості на даний час прийняти та оплатити фактично виконані роботи (надані послуги), просить перевірити та зафіксувати обсяги і вартість фактично виконаних робіт для можливості подальшого їх прийняття та оплати при настанні сприятливих соціально-економічних умов в Україні.

До листа було додано акти приймання виконання будівельних робіт на 416 аркушах, в тому числі за Договором на загальну суму 31 442 900,10 грн.

Вказані акти підписані представником позивача, з боку відповідача підписи на вказаних актах відсутні.

За поясненнями позивача акти за Договором на загальну суму 31 442 900,10 грн направлялися листом від 23.03.2022 на адресу відповідача для перевірки та узгодження. Після перевірки відповідачем вказані акти були повернуті позивачу для коригування.

Листом від 12.09.2022 № 1209/01 Товариство інформувало, що станом на 12.09.2022 наявні виконані та не прийняті роботи на загальну суму 118 803 194,80 грн. Просив прийняти та оплатити виконані роботи. Додатком до цього листа додані акти приймання виконаних будівельних робіт - 259 арк.

Так, матеріали справи свідчать, що до листа від 12.09.2022 № 1209/01 позивачем додані довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в:

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт б/н та без дати на суму 16 705 147,87 грн;

-акт б/н та без дати приймання виконаних будівельних робіт на суму 502 998,97 грн;

-акт б/н та без дати приймання виконаних будівельних робіт на суму 16 202 148,90 грн;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт б/н та без дати на суму 14 455 943, 81 грн;

-акт № 3 без дати приймання виконаних будівельних робіт на суму 12 494 143, 31 грн;

-акт № 4 без дати приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 961 800,50 грн.

Загальна сума актів за Договором складає 31 161 091,68 грн, що відповідає сумі позову.

Листом від 28.10.2022 № 22/1160 замовник надав відповідь на вказаний лист, в якому зазначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) ним не підписані виключно за обставин відсутності достатнього фінансування, що об`єктивно не залежало від замовника. Відповідно до договору та вимог законодавства під час виконання генпідрядником робіт з капітального ремонту здійснювалися нагляди за виконаними роботами. Також у листі замовник зазначив, що генпідрядником забезпечено ведення журналу виконання робіт за формою, передбаченою ДБН та спеціальних журналів по окремим спорудам. Також були надані акти на закриття прихованих робіт. У зв`язку з чим Служба відновлення не заперечує факт виконання Товариством робіт, згідно з наданими актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) у сумі 31 161 091,68 грн. Разом з тим відповідач зазначив, що наразі автомобільна дорога державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), на ділянці км 428+343-км 442+731 Запорізької області є такою, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Тому у працівників/повноважних спеціалістів Служби відсутня сьогодні можливість для виїзду на місце ремонту автомобільної дороги та огляду будівельного майданчика з метою засвідчення станом на поточні дати виконаних фізичних обсягів робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт на суму 31 161 091,68 грн з ПДВ.

Невиконання замовником зобов`язання за договором щодо оплати виконаних генпідрядником робіт стало підставою для звернення Товариства до господарського суду з позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову виходив з того, що позивачем доведено факт виконання робіт за Договором на загальну суму 31 161 091,68 грн, а надані до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 є тотожними тим документам, які були направлені відповідачу листом від 12.09.2022 № 1209/01 для підписання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що роботи, вартість яких є предметом спору, відповідають Календарному плану виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), були фактично виконані позивачем у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, а додаткові роботи виконувалися за погодженням замовника в межах передбачених договором видів робіт.

Місцевий господарський суд також встановив, що реальність виконання спірних робіт підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів, зокрема виконавчою документацією, журналами виконання робіт, актами на закриття прихованих робіт, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості, фотоматеріалами, а також висновком будівельно-технічного дослідження від 18.06.2025 № 25-93/СД. При цьому суд зазначив, що відповідач не надав доказів на спростування факту виконання робіт, їх обсягів чи якості, а причиною непідписання актів приймання виконаних робіт була відсутність належного фінансування та подальша тимчасова окупація території виконання робіт.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень статті 882 ЦК України та усталеної практики Верховного Суду передання і прийняття робіт на підставі акта, підписаного однією стороною, можливе за умови реального виконання робіт та відсутності обґрунтованої відмови замовника від їх прийняття. Оскільки відповідач не висловив заперечень щодо обсягів, якості чи відповідності виконаних робіт умовам договору, а доказів обґрунтованості відмови від підписання актів не надав, суд визнав непідписання відповідачем актів безпідставним.

Крім того, місцевий господарський суд відхилив доводи прокурора щодо несвоєчасного направлення позивачем актів виконаних робіт та їх неналежного оформлення, зазначивши, що такі обставини самі по собі не спростовують факт реального виконання робіт і не звільняють замовника від обов`язку їх оплати.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з такого.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався й триває до теперішнього часу.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області (з 25.02.2022, код UA23080070000068953).

З урахуванням наведеного суд установив, що автомобільна дорога державного значення М-14 Одеса Мелітополь Новоазовськ (на м. Таганрог) на ділянці км 428+343 км 442+731 з 25.02.2022 перебуває на тимчасово окупованій території.

З огляду на відсутність у спірних актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках форми КБ-3 відомостей щодо звітного періоду виконання робіт суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити, чи виконувалися заявлені до стягнення роботи до введення воєнного стану чи після нього, а також співвіднести їх із строками, визначеними Календарним планом.

У матеріалах справи відсутні докази того, що роботи, вартість яких просить стягнути позивач, були виконані раніше початку введення воєнного стану, так само як і відсутні докази звернення до початку введення воєнного стану до відповідача з актами на підписання щодо виконання спірних робіт.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено низку актів приймання виконаних будівельних робіт, які підписані виключно представником генпідрядника Чорним О.Ю. При цьому в них відсутні відомості щодо дати їх складання та періоду виконання відповідних робіт, оскільки у графі щодо звітного періоду зазначено лише "за ______ 202_ року".

Крім того, жоден із наведених актів не містить відомостей про відмову замовника від їх підписання або про ухилення останнього від прийняття робіт, як це передбачено частиною четвертою статті 882 ЦК України для випадків оформлення результатів виконаних робіт актом, підписаним однією стороною.

Також, позивачем долучені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) на суму 16705147,87 грн та на суму 14455943,81 грн, в яких міститься підпис генпідрядника та його печатка, без зазначення дати її підписання та періоду виконання робіт.

З огляду на відсутність у поданих актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (форма КБ-3) відомостей щодо дати їх складення та звітного періоду виконання робіт, суд позбавлений можливості встановити час (місяць, рік) фактичного виконання відповідних робіт, а також дату оформлення зазначених документів генпідрядником.

За таких обставин неможливо перевірити дотримання позивачем передбаченого умовами пункту 15.5 Договору порядку та строків передачі відповідачу актів приймання виконаних будівельних робіт і довідок форми КБ-3 для їх розгляду та підписання, а також встановити, чи були зазначені документи направлені відповідачу листом від 12.09.2022 № 1209/01 у строки, визначені Договором.

Саме по собі підтвердження отримання відповідачем документів (актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форма КБ-3) на суму 31 161 091,68 грн) не усуває наведених вище недоліків первинних документів, пов`язаних із відсутністю відомостей про дату їх складання та звітний період виконання робіт, що виключає можливість встановлення часу виконання спірних робіт та перевірки дотримання порядку їх передачі замовнику.

У листі від 28.10.2022 № 22/1160 відповідачем в т.ч. вказано, про відсутність можливості виїзду на місце виконання робіт та їх огляду, оскільки автомобільна дорога державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог) на ділянці км 428+343 км 442+731 Запорізької області є такою, що знаходиться на поки що окупованій території.

Водночас колегія суддів зазначила, що наведена відповідачем обставина щодо відсутності можливості здійснити огляд об`єкта виконання робіт через його перебування на тимчасово окупованій території не стосується виконання ним грошового зобов`язання за Договором, а пов`язана саме з об`єктивною неможливістю перевірити факт виконання робіт, їх обсяг, якість та відповідність умовам Договору, проектно-кошторисній документації й вимогам чинного законодавства.

Отже, станом на час отримання від позивача вищевказаних актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3 відповідач був позбавлений, через незалежні від нього обставини, можливості прийняти виконані позивачем підрядні роботи за Договором, а саме: оглянути місце виконання робіт, перевірити їх фактичне виконання та відповідність технічним вимогам ремонту на даній ділянці дороги (встановити їх реальне виконання та фактичне підтвердження документально).

Висновок експертизи від 18.06.2025 № 25-93/СД суд апеляційної інстанції оцінив критично, оскільки проведення експертного дослідження виключно на підставі виконавчої документації та фотоматеріалів, наданих замовником дослідження, без можливості їх співставлення з фактичним станом об`єкта будівництва в натурі, не дає можливості визнати висновки експерта достатніми для підтвердження фактичного виконання спірних робіт.

Таким чином, сукупність встановлених обставин, а саме несвоєчасність направлення відповідних документів, відсутність у первинних документах відомостей про дату їх складення та звітний період виконання робіт, неможливість встановити час виконання заявлених до стягнення робіт, відсутність можливості співвіднести їх із Календарним планом, а також об`єктивна неможливість здійснення відповідачем огляду об`єкта після його окупації, не дає підстав для висновку про доведеність позивачем необхідних для застосування частини четвертої статті 882 ЦК України обставин, за яких односторонньо підписані акти можуть породжувати для замовника обов`язок щодо оплати виконаних робіт.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, яка наведена скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження за касаційною скаргою відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Предметом спору у даній справі є питання наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2025 у справі № 908/2404/22, скасовуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 і передаючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, зазначив, що виходячи із критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справі № 908/2400/22 та у справі № 908/2404/22, в яких розглядалися тотожні спори між тими ж сторонами (на підставі різних договорів будівельного підряду, які мають аналогічні умови), є подібними.

Однак, суди не застосували відповідний висновок Верховного Суду, наведений в цій постанові, щодо можливості оплати виконаних робіт за актом, підписаним в односторонньому порядку, лише у разі наявності реального виконання робіт за договором у строк, визначений у договорі, та у разі, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт та не встановив:

- відповідність зазначених Товариством робіт за вказаним договором, про які воно вказує у позовній заяві, Календарному плану;

- чи є причини непідписання Службою первинних документів (акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) безпідставними;

- тотожність актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які позивач надсилав відповідачу листом від 12.09.2022 № 1209/01 для підписання та одного акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і однієї довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які долучені Товариством до позовної заяви.

Суд касаційної інстанції зазначає, що, постановляючи ухвалу від 25.04.2024 про закриття касаційного провадження в справі № 908/2317/22 зі спору, що виник з подібних правовідносин, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасне направлення позивачем документів відповідачу, які необхідні для перевірки реальності виконаних робіт в частині обсягів і вартості виконаних будівельних робіт, свідчить про прострочення з боку кредитора, що вплинуло на можливість прийняття виконання відповідачем (через окупацію міста Енергодара). На час розгляду справи у суді ані позивач, ані відповідач доступу до об`єкта будівництва не мають, відповідно відповідач не має можливості здійснити перевірку реальності актів виконаних робіт, що звільняє його від обов`язку їх оплати. У вирішенні даного спору суд зазначив, що вирішальним вважає неможливість прийняття робіт в умовах воєнної окупації та захоплення Запорізької АЕС. При цьому суд не може спонукати відповідача до оплати виконаних позивачем робіт за умови неможливості перевірки їх повноти та якості.

Суд апеляційної інстанції у новому розгляді цієї справи з`ясував, зокрема, таке.

За умовами Договору генпідрядник повинен надавати замовнику для підписання акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за відповідний звітний місяць.

Згідно з Календарним планом, який був підписаний сторонами при укладенні Договору, період надання всіх видів робіт визначений з липня 2021 року по лютий 2023 року.

У період з моменту підписання Договору і по дату звернення з позовом до суду в листопаді 2022 року календарний план робіт не змінювався.

З огляду на відсутність у спірних актах приймання виконаних будівельних робіт та довідках форми КБ-3 відомостей щодо звітного періоду виконання робіт суд позбавлений можливості встановити, чи виконувалися заявлені до стягнення роботи до введення воєнного стану чи після нього, а також співвіднести їх із строками, визначеними Календарним планом.

У матеріалах справи відсутні докази того, що роботи, вартість яких просить стягнути позивач, були виконані раніше початку введення воєнного стану, так само як і відсутні докази звернення до початку введення воєнного стану до відповідача з актами на підписання щодо виконання спірних робіт.

За таких обставин неможливо перевірити дотримання позивачем передбаченого умовами пункту 15.5 Договору порядку та строків передачі відповідачу актів приймання виконаних будівельних робіт і довідок форми КБ-3 для їх розгляду та підписання, а також встановити, чи були зазначені документи направлені відповідачу листом від 12.09.2022 № 1209/01 у строки, визначені Договором.

Станом на час отримання від позивача спірних актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3 відповідач був позбавлений, через незалежні від нього обставини, можливості прийняти виконані позивачем підрядні роботи за Договором, а саме оглянути місце виконання робіт, перевірити їх фактичне виконання та відповідність технічним вимогам ремонту на даній ділянці дороги (встановити їх реальне виконання та фактичне підтвердження документально).

Відсутність у відповідача конкретних зауважень щодо обсягів чи якості виконаних робіт не може свідчити про необґрунтованість відмови від підписання актів, оскільки без проведення огляду об`єкта відповідач був об`єктивно позбавлений можливості перевірити фактичне виконання робіт та сформулювати мотивовані зауваження щодо їх обсягу, якості й відповідності умовам Договору.

Сукупність встановлених обставин, а саме несвоєчасність направлення відповідних документів, відсутність у первинних документах відомостей про дату їх складення та звітний період виконання робіт, неможливість встановити час виконання заявлених до стягнення робіт, відсутність можливості співвіднести їх із Календарним планом, а також об`єктивна неможливість здійснення відповідачем огляду об`єкта після його окупації, не дає підстав для висновку про доведеність позивачем необхідних для застосування частини четвертої статті 882 ЦК України обставин, за яких односторонньо підписані акти можуть породжувати для замовника обов`язок щодо оплати виконаних робіт.

Так, частиною четвертою статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Разом з тим колегія суддів наголошує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18 (на неврахування яких посилається скаржник у касаційній скарзі).

Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України.

У пункті 45 постанови Верховного Суду від 01.09.2023 по справі № 906/386/21 зазначено наступне: "Правова позиція щодо застосування судами ч. 4 ст. 882 ЦК є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у п. 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у цій справі № 908/2404/22 не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції, на незастосування яких посилається скаржник, оскільки у цій справі позивачем не доведено фактичного виконання робіт за Договором, стягнення оплати за які є предметом спору.

Крім того, скаржник стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності застосування стандарту доказування вірогідності доказів для встановлення обставин справи.

Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування вірогідності доказів судами не порушені. Суди оцінили наявні докази у їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням (стаття 86 ГПК України) і дійшли висновку, який ґрунтується на встановлених обставинах. Незгода скаржника з результатом такої оцінки не є неврахуванням висновку щодо застосування норми права та не свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Інші аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, дійшли не спростованого доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї постанови.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 908/2404/22 - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 зі справи № 908/2404/22, зокрема, зупинив виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки Суд залишає касаційну скаргу Товариства без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції у справі - без змін, виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 908/2404/22, підлягає поновленню.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд