ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/2131/24

1.1. ПАТ «Укренерго» звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 373 919 841,04 грн основної суми боргу, 7 689 650,15 грн 3%річних і 32 930 404,02 грн втрат від інфляції.

1.2. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління щодо повної і своєчасної оплати вартості отриманих послуг за період з січня до вересня 2024 року.

2.1. Господарський суд Запорізької області рішенням від 13.05.2025 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 373 919 841,04 грн, 3% річних у розмірі 3 844 825,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 930 404,02 грн, судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

2.2. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

2.2.1. ПАТ «Укренерго» в апеляційній скарзі просило рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №908/2131/24 скасувати в частині зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, а також в частині відстрочення його виконання.

2.2.2. АТ «ДТЕК Дніпроенерго» в апеляційній скарзі просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 у справі №908/2131/24 скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. За доводами АТ «ДТЕК Дніпроенерго» позивач не забезпечив належного, точного складання прогнозного балансу електричної енергії, що призвело до надання команд на розвантаження, у зв`язку із системними обмеженнями, тобто неналежним чином виконував умови договору з диспетчерського управління, що є підставою для відмови у стягненні з користувача вартості послуг з диспетчеризації за період з січня по вересень 2024 року, а також рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 396 040,67 грн 3% річних є неправомірним, оскільки встановлену положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) міру відповідальності позивач нарахував на планові обсяги поставки електроенергії, водночас, для визначення суми відсотків річних, необхідно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів виникає саме за фактично надані послуги.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 14.04.2026 апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» залишив без задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ «Укренерго» задовольнив частково.

2.4. Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 змінив, виклав пункт другий резолютивної частини в іншій редакції, стягнувши з відповідача на користь позивача 373 919 841,04 грн основної суми боргу, 7 689 650,15 грн 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 32 930 404,02 грн, судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. В іншій частині рішення залишив без змін. Стягнув з відповідача на користь позивача 69 206,85 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

3.1. АТ «ДТЕК Дніпроенерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №908/2131/24 в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн; ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову в цій частині відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 625 ЦК України та порушення норм процесуального права, а саме статті 269 ГПК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23.

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Укренерго» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

6.1. ПАТ «Укренерго» (оператор системи розподілу (ОСР)) уклало 01.01.2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» (користувач) договір №0421-03015-ПД про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - договір), який регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

6.2. Згідно з пунктами 1.1., 1.2. договору цей договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів.

6.3. Відповідно до з абз. 2 пункту 2.1. договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга). Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору, відповідно до пункту 2.2. договору.

6.4. Згідно з пунктом 3.1. договору його ціна визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

6.5. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (пункт 3.2. договору).

6.6. За приписами пункту 3.3. договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП.

6.7. Пунктом 3.4. договору передбачено, що планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/ або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

6.8. Відповідно до пункту 3.5. договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків (див. пункт 3.5. договору).

6.8. Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду (пункт 3.6. договору).

6.9. За приписами пункту 3.7. договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або Акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники Акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

6.10. Згідно з пунктом 3.8. договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

6.11. У період з січня до вересня 2024 року позивач надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується такими актами надання послуг:

- акт №ДУА-0003986 за січень 2024 року, фактичний обсяг 520602,980 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 65327218,86 грн;

- акт №ДУА-0004751 за лютий 2024 року (з урахуванням акта коригування від 13.06.2024), фактичний обсяг 429905,973 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 53946321,12 грн;

- акт №ДУА-0005497 за березень 2024 року (з урахуванням акта коригування від 25.06.2024), фактичний обсяг 449843,932 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 56448215,96 грн;

- акт № ДУА-0006276 за квітень 2024 року (з урахуванням акта коригування від 04.07.2024), фактичний обсяг 276832,247 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 34738017,68 грн;

- акт №ДУА-0007019 за травень 2024 року (з урахуванням акта коригування від 09.07.2024), фактичний обсяг 261861,634 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 32859696,25 грн;

- акт №ДУА-0007784 за червень 2024 року, фактичний обсяг 251203,455 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 31522014,35 грн;

- акт №ДУА-0008549 за липень 2024 року, фактичний обсяг 223715,768 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 28072749,43 грн;

- акт №ДУА-0009315 за серпень 2024 року, фактичний обсяг 276254,331 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 34665498,47 грн;

- акт №ДУА-0010089 за вересень 2024 року, фактичний обсяг 289 542,410 МВт*год., ставка тарифу 104,57 грн/МВт*год., вартість з ПДВ 36 332939,77 грн.

6.12. Відповідно до умов договору позивач направив відповідачу рахунки-фактари на оплату послуг: №ДУ-0013524/0421-03015-ПД від 15.01.2024 на суму 19 321 744,36 грн; №ДУ-0014266/0421-03015-ПД від 25.01.2024 на суму 22 809 32632 грн; №ДУ-0015011/0421-03015-ПД від 05.02.2024 на суму 23 196 148,19 грн; №ДУ-0017268/0421-03015-ПД від 15.02.2024 на суму 20 739 406,502 грн; №ДУ-0018651/0421-03015-ПД від 05.03.2024 на суму 15 862 785,43 грн; №ДУ-0020096/0421-03015-ПД від 15.03.2024 на суму 20 170 899,23 грн; №ДУ-0020830/0421-03015-ПД від 25.03.2024 на суму 20 054 143,52 грн; №ДУ-0021571/0421-03015-ПД від 05.04.2024 на суму 16 248 177,04 грн; №ДУ-0023059/0421-03015-ПД від 15.04.2024 на суму 10 693 899,95 грн; №ДУ-0023790/0421-03015-ПД від 25.04.2024 на суму 13 964 050,51 грн; №ДУ-0024516/0421-03015-ПД від 06.05.2024 на суму 10112 051,47 грн; №ДУ-0025890/0421-03015-ПД від 15.05.2024 на суму 10 438 695,11 грн; №ДУ-0026706/0421-03015-ПД від 25.05.2024 на суму 8 929 928,94 грн; №ДУ-0027434/0421-03015-ПД від 05.06.2024 на суму 13 482 794,02 грн; №ДУ-0028904/0421-03015-ПД від 15.06.2024 на суму 14 396 008,60 грн; №ДУ-0029634/0421-03015-ПД від 25.06.2024 на суму 12 173 687,96 грн; №ДУ-0030366/0421-03015-ПД від 05.07.2024 на суму 4 946 881,57 грн; №ДУ-0031838/0421-03015-ПД від 15.07.2024 на суму 10 890 094,06 грн; №ДУ-0032574/0421-03015-ПД від 25.07.2024 на суму 9 0377 727,74 грн; №ДУ-00333310/0421-03015-ПД від 05.08.2024 на суму 8167 811,41 грн; №ДУ-0034785/0421-03015-ПД від 15.08.2024 на суму 11 150 519,92 грн; №ДУ-0035519/0421-03015-ПД від 25.08.2024 на суму 12 521799,40 грн; №ДУ-0036245/0421-03015-ПД від 05.09.2024 на суму 10 987589,86 грн; №ДУ-0037712/0421-03015-ПД від 15.09.2024 на суму 10 657 907,24 грн; №ДУ-0038441/0421-03015-ПД від 25.09.2024 на суму 11 736 143,70 грн; №ДУ-0039171/0421-03015-ПД від 05.10.2024 на суму 13 923 687,44 грн.

6.13. Вказані акти та рахунки на їх оплату надіслані на адресу користувача електронною поштою у відповідності до пункту 3.7. договору за допомогою сервісу АСКОД, що підтверджено витягами з відповідного онлайн сервісу.

6.14. Матеріали справи не містять оформлених відповідачем зауважень до актів наданих послуг за спірний період січень-вересень 2024 року.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №908/2131/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М.↗ (головуючої), суддів Бенедисюка І.М.↗, Власова Ю.Л.↗

7.2. Верховний Суд ухвалою від 02.07.2026 відкрив касаційне провадження у справі №908/2131/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Від АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 25.08.2026 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

7.4. ПАТ «Укренерго» 26.08.2026 подало до Суду додаткові пояснення у справі.

7.5. Суд протокольною ухвалою долучив вказані додаткові пояснення до матеріалів справи з огляду на статтю 42 ГПК України і оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.

8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, яка змінила рішення суду першої інстанції рішення, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн. Судові рішення попередніх інстанцій в частині, в якій позовні вимоги були задоволені, не є предметом касаційного перегляду.

8.1.1. У частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн АТ «ДТЕК Дніпроенерго» оскаржує судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.2. Розглядаючи касаційну скаргу з підстави касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд має з`ясувати: (1) чи спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) чи вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду є релевантними до обставин цієї справи; (3) чи наявні висновки Верховного Суду, які не застосовані судом апеляційної інстанції.

8.3. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.4. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.5. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.6. Так, за доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23.

8.7. Надаючи оцінку доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

8.8. У контексті наведених доводів колегія суддів зауважує, що метою передачі справи №914/2625/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 13.08.2025 був відступ від висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 щодо застосування пунктів 6.1., 6.4. глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач, пункту 2.4. Типового договору, частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку з тим, що сторони в договорі не можуть відступити (змінити) від імперативного припису про форму розрахунків у вигляді попередньої оплати, яка нараховується на плановий обсяг послуг, а тлумачення судом умов договору має відбуватися із урахуванням норм типового договору.

8.9. Тобто предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №914/2625/23 було питання застосування частини другої статті 625 ЦК України під час нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми попередньої оплати планового обсягу послуг згідно з договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

8.10. У справі №908/2131/24, що переглядається, предметом позову, зокрема, є стягнення 3% річних, нарахованих позивачем на суми планової вартості послуги згідно з договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

8.11. Таким чином, предметом спору у справах №908/2131/24 та №914/2625/23 є, зокрема, стягнення 3% річних за порушення строків здійснення планових платежів на підставі статті 625 ЦК України, що свідчить про однакове нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та за одним і тим самим же видом договору, зокрема, про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

8.12. З огляду на те, що, що спірні правовідносини у справах №908/2131/24, №914/2625/23 виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, предметом оскарження було застосування частини другої статті 625 ЦК України при нарахуванні 3% річних на суми попередньої оплати, Верховний Суд враховує правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у справі №914/2625/23.

8.13. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, позивач довів надання заявленого обсягу послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління за договором №0421-03015-ПД від 01.01.2024 у період з січня до вересня 2024 року та наявність у відповідача заборгованості з оплати їх вартості у заявленому розмірі, тому задовольнив позов в цій частині, стягнувши основну суму боргу.

8.13.1. Місцевий господарський суд визнав обґрунтованим нарахування за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань 3% річних у сумі 7 689 650,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 32 930 404,02 грн, водночас зменшив розмір 3% на 50%, через скрутний матеріальний стан відповідача, обумовлений завданими ударами по його інфраструктурі, що спричинило значні пошкодження будівель, енергоблоків та іншого обладнання відповідача.

8.13.2. Суд першої інстанції відстрочив виконання рішення, оскільки в умовах воєнного стану боржник зазнав значних збитків, спричинений постійними обстрілами його об`єктів, тому у разі примусового стягнення грошових коштів після набрання рішенням законної сили, може мати для нього негативні наслідки.

8.14. Задовольняючи частково апеляційну скаргу ПАТ «Укренерго» та змінюючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд помилково зменшив нараховану позивачем суму 3% річних, з огляду на те, що саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж 3% річних.

8.14.1. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги АТ «ДТЕК Дніпроенерго», суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга АТ «ДТЕК Дніпроенерго» обґрунтована порушенням позивачем зобов`язань з точного складання прогнозного балансу електричної енергії, тобто неналежним виконанням умов договору з диспетчерського управління. Тобто, фактично користувач зазначає про наявність у нього спору з оператором системи розподілу щодо небалансів обсягів виробництва електричної енергії. Предметом спору у справі №908/2131/24 є заборгованість користувача зі сплати вартості отриманих від оператора системи розподілу послуг з диспетчерського обслуговування, предметом доказування у якій є встановлення обсягу наданої послуги та її вартості, водночас, скаржник не ставить під сумнів встановлений господарським судом обсяг наданих послуг, а зазначає про виникнення небалансів в учасників балансуючої групи та покладення на нього відповідальності у розмірі їх вартості, тобто зазначає про наявність іншого спору, який не є предметом розгляду у цій справі. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що її доводи не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду про надання позивачем послуг з диспетчеризації протягом січня-вересня 2024 року на суму 373 919 841,04 грн.

8.15. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 20.03.2026 переглянув у касаційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №914/2625/23 у частині наявності / відсутності підстав для стягнення з відповідача, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем вартості наданих згідно з договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

8.16. Так, ухвалюючи постанову про залишення в силі рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачу у стягненні суми інфляційних втрат та 3% річних, об`єднана палата у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 виходила з того, що як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з умовами Договору сторони погодили, що: вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3 Договору); розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги (пункт 2.4 Договору); виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 2.5 Договору); планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю; виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (пункт 10.1 Договору). Отже, на відміну від Типового договору в умовах укладеного сторонами Договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, хоча і встановлено обов`язок відповідача здійснювати часткову попередню оплату (пункт 2.4), проте, у такому випадку слід виходити з вартості наданих послуг, а не вартості планових обсягів послуги (оплата планових обсягів не передбачена).

8.16.1. Об`єднана палата зазначила, що Типовий договір у розумінні статей 179, 184 ГК України є ані нормативним актом, ані самостійним укладеним договором. Натомість він становить собою сукупність істотних умов, які уповноважений орган визначає як такі, що є обов`язковими при укладенні сторонами договору відповідного типу, але сторони можуть включати до умов фактично укладеного ними договору додаткові положення, які уточнюють прямо не встановлений або достатньою мірою не деталізований у відповідному Типовому договорі порядок здійснення прав та виконання обов`язків сторін.

8.16.2. Об`єднана палата вказала на відсутність підстав для тлумачення судом умов Договору з урахуванням норм Типового договору, який передбачає поетапну оплату планового обсягу послуг, оскільки таке тлумачення не враховує погодженого сторонами у Договорі порядку оплати за надану позивачем послугу і така умова Договору не визнавалася недійсною в судовому порядку.

8.16.3. Отже, об`єднана палата у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 підтвердила, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.

8.17. Зважаючи на наведені висновки, за наслідками розгляду справи №914/2625/23, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що відповідно до змісту укладеного сторонами договору обсяг наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акта надання послуги, отже, для визначенням сум інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити з обсягу фактично наданої послуги, тоді як позивач здійснив розрахунок вказаних сум з урахуванням планових обсягів послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління.

8.18. Верховний Суд зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.19. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (стаття 901 ЦК України).

8.20. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.21. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимогою (постанови від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (пункт 43), від 09.02.2021 у справі №520/17342/18 (пункт 7.53), від 19.07.2023 у справі №910/16820/21 (пункт 8.45), від 03.10.2023 у справі №366/203/21).

8.22. Верховний Суд у цій справі також звертається до постанови Верховного Суду від 17.06.2026 у справі №904/220/24 (оприлюднена в ЄДРСР 07.07.2026) в контексті розуміння суті і правової природи 3% річних і порядку їх нарахування на суми планової вартості послуги, зокрема, пункти 6.20.- 6.22., 6.26., 6.28.:

« 6.20. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимогою (постанови від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (пункт 43), від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (пункт 7.53), від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 (пункт 8.45), від 03.10.2023 у справі № 366/203/21).

6.22. Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, умови укладеного сторонами договору у цій справі, обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат та процентів річних на існуючу заборгованість, тобто на заборгованість за фактично надані послуги, а обсяг наданих послуг та їх вартість визначається на підставі акта наданих послуг з урахуванням (за наявності) акта коригування до акта приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді.

6.26. Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

6.28. Тому висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої ним суми інфляційних втрат та процентів річних, є передчасними та такими, що зроблені без урахування змісту статті 625 ЦК України, яка пов`язує застосування інфляційних втрат та відсотків річних саме зі сплатою існуючої, а не потенційної (абстрактної) заборгованості. Адже не може бути компенсовано знецінення грошових коштів, підстави для утримання яких не існують. При цьому, врахуванню підлягає позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 щодо порядку оплати вартості саме наданих послуг, а не вартості планових обсягів послуги, звідси і для визначення сум за статтею 625 ЦК України - необхідно виходити з обсягу фактично наданої послуги».

8.23. Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається здійснення судами попередніх інстанцій перевірки розрахунку позивача, зокрема, не з`ясовано, яка сума нарахована за планові обсяги послуг, а яка сума за фактичні обсяги послуг; з якого обсягу послуг (планових чи фактичних) виходив позивач при нарахуванні 3% річних.

8.24. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

8.25. Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

8.26. Верховний Суд ураховує, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8.27. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.28. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.29. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

8.30. Зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається, що суд, з урахуванням положень статей 86, 269 ГПК України, перевіряючи правильність розрахунків суду першої інстанції та здійснюючи перевірку розрахунків позивача в частині нарахування до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 396 040,67 грн, врахував всі наявні в матеріалах справи документи та доводи відповідача про те, що для визначення суми відсотків річних, необхідно виходити із обсягу фактично наданої послуги.

8.31. Тому висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої ним 3% річних в сумі 396 040,67 грн, є передчасними та такими, що зроблені без урахування змісту статті 625 ЦК України.

8.32. З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236-238, 269 ГПК України) та статті 625 ЦК України, що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи щодо наявності/відсутності підстав в частині нарахування позивачем 3% річних у сумі 396 040,67 грн за порушення відповідачем строків оплати за послугу (планову чи фактичну) за спірним договором за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин та умови договору, за наявними у справі доказами, доводами та запереченнями сторін.

8.33. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.34. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн та передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, адже спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення.

8.35. Беручи до уваги, що суди попередніх інстанцій порушили, зокрема, норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.36. Верховний Суд звертається до пункту 7.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №227/2301/21 такого змісту:

«Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від наведеного правового висновку щодо застосування статті 389 ЦПК України, викладеного в ухвалах Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 753/405/20 та від 16 лютого 2024 року у справі № 653/790/20 та зазначає, що відповідно до положень статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення першої інстанції (крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті) або судові рішення в частині, які були предметом апеляційного перегляду, незалежно від того, за скаргою якого учасника судового провадження вони переглядалися. Якщо судове рішення першої інстанції або рішення в якійсь частині не переглядалися апеляційним судом, приписи пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України виключають можливість касаційного оскарження такого рішення або його відповідної частини».

8.36.1. Верховний Суд зауважує, що норми ГПК України щодо означеного питання є аналогічними за змістом із положеннями ЦПК України.

8.37. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені ПАТ «Укренерго» у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях у справі, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові, а також щодо предмета оскарження, з огляду на пункт 8.36. цієї постанови.

8.38. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.39. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.4. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення у справі в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення в цій частині, а скасовує рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396 040,67 грн та передає справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд