ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 925/1289/25

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Приватне підприємство "Білоусівське" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (далі - Відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 1001, вчиненого 23.04.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною про повернення (вилучення та передання) від Позивача на користь Відповідача, майна, що є предметом договору фінансового лізингу № 71ФЛ-18 від 20.07.2018 за невиплачену в строк до 20.10.2019 року включно, згідно графіку сплати лізингових платежів - Додатку № 2 до Договору № 71ФЛ-18 від 20.07.2018, заборгованість у розмірі 366 017,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що договір фінансового лізингу, який був поданий Відповідачем для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, документи, подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не відповідають вимогам закону та не підтверджують безспірність боргу Позивача перед Відповідачем. Позивач стверджує, що Відповідач не повідомляв Позивача у передбаченому пунктом 13.5 Договору фінансового лізингу порядку про відмову від договору фінансового лізингу, не надсилав письмового повідомлення про наявність заборгованості, Договір фінансового лізингу між сторонами не був розірваний у передбаченому законом порядку.

3. Господарський суд Черкаської області рішенням від 03.02.2026, залишеним без змін постановою Північний апеляційний господарський суд від 15.04.2026 у справі №925/1289/25, у задоволенні позову відмовив.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- Позивач не заперечував факту прострочення сплати лізингових платежів і, зокрема, платежу за жовтень 2019 року в сумі 366 017,00 грн, водночас, заперечив факт отримання повідомлення Відповідача про розірвання договору лізингу та вимоги повернути предмет лізингу. Доводячи обставину належного повідомлення Позивача про розірвання договору з вимогою сплатити заборгованість зі сплати лізингових платежів та повернення майна, Відповідач надав суду фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа та накладну з відміткою про його отримання 27.12.2019 представником Позивача із зазначенням прізвища та підпису особи, що його отримала;

- повідомлення Відповідача надіслане Позивачу на адресу його місцезнаходження відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Ця ж адреса вказана Позивачем у договорі фінансового лізингу;

- Позивач жодним чином не спростував та не довів, що повідомлення Відповідача було отримане не уповноваженою Позивачем особою. Позивач також не довів, що звертався до організації, що надає послуги поштового зв`язку із заявою чи скаргою у зв`язку з неналежним наданням поштових послуг.

5. 26 травня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 925/1289/25, в якій просить:

- касаційну скаргу приватного підприємства "Білоусівське" задовольнити;

- постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 у справі № 925/1289/25 скасувати;

- рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі №925/1289/25 скасувати;

- справу № 925/1289/25 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

6. Підставами касаційного оскарження Скаржник вказав пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункти 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 6 частини 1 статті 3 та частину 3 статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/10490/22.

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 651, 653, 692, 806 ЦК України стосовно вузько сформульованого питання: чи є підставою для визнання виконавчого напису від 23.04.2020 № 1001 про повернення предмета лізингу таким, що не підлягає виконанню, обставина паралельного здійснення примусового виконання такого виконавчого напису (виконавче провадження АСВП № 62340605, відкрите 15.06.2020) та судового рішення (наказу у господарській справі № 925/175/22) про стягнення з лізингоодержувача на користь лізингодавця непогашеної частини лізингових платежів (що включають покупну вартість предмету лізингу) за тим самим договором фінансового лізингу (виконавче провадження АСВП № 79552549, відкрите 10.11.2025).

9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 73, частину 4 статті 75, статті 77, 86, частину 5 статті 236 та частину 4 статті 238 ГПК України, та норми матеріального права, а саме статті 7, 10, частину 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтю 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пункт 8 Переліку, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, на думку Скаржника, суди не дослідили та не надали мотивованої оцінки рішенню Господарського суду Черкаської області у справі № 925/175/22, що набрало законної сили, не врахували преюдиційність встановленої у ньому обставини чинності договору фінансового лізингу, не дослідили зібрані у справі докази щодо суперечливої поведінки Лізингодавця, встановили обставину розірвання договору фінансового лізингу на підставі недопустимого доказу.

10. 15 липня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

11. 20 липня 2018 року Відповідач (лізингодавець) та Позивач (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №71ФЛ-18 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладання Договору наведені в Додатку №1 "Специфікація".

12. Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, Об`єктом лізингу є комбайн зернозбиральний: марка CaseIH, модель 6140, вартістю 222 500,00 доларів США з урахуванням ПДВ, жатка для збирання кукурудзи марка CaseIH модель 2108 (заводський код MRX870), вартістю 35 000,00 Доларів США з урахуванням ПДВ, візок для транспортування жниварок ЛАН-2, вартістю 2 500,00 доларів США з урахуванням ПДВ.

13. Згідно з п. 2.1 Договору вартість Майна становить гривневий еквівалент 260 000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДіліні", сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладення цього Договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (далі - Міжбанківський курс Договору) та на дату укладення цього Договору становить 6 877 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 146 166,67 грн (далі - Вартість майна). Вартість майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майна, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 Договору.

14. Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку, що є Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу.

15. Відповідно до п. 6.1.1 лізингодавець має право відмовитися від Договору та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса,якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів.

16. Згідно з п. 6.4.2 лізингоодержувач зобов`язується повернути майно лізингодавцю у випадках, передбачених цим договором, в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу відповідно до встановлених норм амортизації, сплативши при цьому лізингодавцю заборгованістю по всіх лізингових платижів, що мають бути сплачені на поточну дату, а також відшкодувати заподіяні цим збитки в строк не пізніше 5 днів з дати розірвання цього Договору.

17. Відповідно до п. 9.2.1 Договір може бути розірваний в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі (на підставі письмового повідомлення лізингодавця про розірвання Договору). В цьому випадку Договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лазингодавця про розірвання Договору.

18. Згідно з п. 13.5 усі повідомлення за Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні належним чином у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені особисто або кур`єрською службою (кур`єром) та зазначеними адресами сторін. Датою отримання повідомлень, відправлених рекомендованим листом, буде вважатися дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача про 1) вручення рекомендованого листа; або 2) відмову адресата від одержання рекомендованого листа; або 3) не проживання/незнаходження адресата за зазначеною адресою; або 4) закінчення терміну зберігання рекомендованого листа. Датою отримання повідомлень, вручених особисто або відправлених кур`єрською службою (кур`єром) буд вважатися дата їх вручення іншій стороні за Договором.

19. На виконання умов Договору Відповідачем передано Позивачу об`єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.09.2018, а саме: комбайн зернозбиральний: марка CaseIH, модель 6140, Сер. №YHG015204,2017 р.в.; візок для транспортування жниварок ЛАН-2, Сер. №2018 р.в. та жатка для збирання кукурудзи марка CaseIH модель 2108 (заводський код MRX870), Сер. №786646008, 2017 р.в.

20. 20 липня 2018 року Відповідач (лізингодавець), Приватне підприємство "Мар`янівське-2014" (поручитель) та Позивач (лізингоодержувач) уклали договір поруки №1П/71ФЛ-18, предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №71Фл-18 від 20.07.2018, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу.

21. 18 вересня 2018 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №71ФЛ-18 від 20.07.2018, якою сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу, а саме пункти 11.2.1; 11.1 та до графіку внесення лізингових платежів.

22. Графік внесення лізингових платежів викладений по комбайну зернозбиральному CASE IH 6140 та візку для транспортування жниварок ЛАН-2 у загальній сумі 253 455,26 доларів США, по жатці для збирання кукурудзи модель 2108 (код MRX870) на загальну суму 38 738,05 доларів США.

23. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1, у зв`язку зі змінами строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору фінансового лізингу №71ФЛ-18 від 20.07.2018 до 20.07.2020 включно.

24. Відповідач надіслав Позивачу повідомлення №1912/19-19юр від 19.12.2019 "Про розірвання договору з вимогами сплатити заборгованості по лізинговим платежам та повернути майно" та рахунок №1912/19 від 19.12.2019, що підтверджує фіскальний чек, опис, накладна та в якості доказу вручення повідомлення "Про вручення поштового відправлення" з відміткою про отримання 27.12.2019.

25. 23.04.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліною Анатоліївною було видано виконавчий напис №1001 про повернення (вилучення та передання) від Позивача на користь Відповідача майна: комбайн зернозбиральний: марка CaseIH, модель 6140, сер. №YHG01524, 2017 р.в.; візок від транспортування жниварок ЛАН-2, сер. №2018 р.в.; жатка для збирання кукурудзи марка CaseIH, модель 2108 )заводський код MRX870) сер. №786646008, 2017 р.в., що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором №71ФЛ-18 від 20.07.2018 за невиплачену в строк до 20.10.19 включно, згідно графіку внесення лізингових платежів - Додаток №2 до Договору, заборгованість у розмірі 366017,00 грн. Період за який проводиться стягнення з 21.10.2019 до 19.11.2019. Плата за вчинення виконавчого напису - 8000,00 грн.

26. 15 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. відкрито виконавче провадження АСВП № 62340605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Наразі виконавче провадження триває та незавершене.

27. 06 січня 2023 року Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі №925/175/22, яким позовні вимоги Відповідача задовольнив повністю. Стягнув солідарно з відповідачів: 1) Приватного підприємства "Білоусівське", Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" на користь Відповідача 4 492 836,21 грн заборгованості та обтяжень боргу, 67 392,54 грн судового збору. Рішення суду набрало законної сили 06.02.2023.

28. У рішенні суду від 06.01.2023 у справі №925/175/22 суд встановив, що 20.07.2018 Відповідач (стягувач, кредитор) та Позивач (позичальник, боржник) уклали договір фінансового лізингу №71ФЛ-18, за умовами якого Відповідач передав, а Позивач прийняв предмет лізингу (комбайн зернозбиральний марка Case IH, модель 6140, візок для транспортування жниварки ЛАН-2, жатка для збирання кукурудзи марка Case IH модель 2108, заводський код MRX870) та зобов`язався вносити лізингові платежі на умовах договору згідно додатків до договору.

29. 02 березня 2023 року на виконання рішення Господарського суду Черкаської області № 925/175/22 від 06.01.2023 про стягнення з Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. було відкрито виконавче провадження АСВП №71178920.

30. 01 лютого 2024 року Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення у справі №925/1525/23, позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з Позивача на користь Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" 292 783,81 грн боргу та 43 909,26 грн. судового збору. Рішення суду набрало законної сили 27.05.2024.

31. 20 липня 2018 року Відповідач (стягувач, кредитор) та Приватне підприємство "Мар`янівське-2014" (поручитель, солідарний боржник) уклали договір поруки №1П/71ФЛ-18 за погодженням з лізингоодержувачем, за умовами якого поручитель в повному обсязі відповідає перед Відповідачем за виконання Позивача своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №71ФЛ-18, а також усіх додаткових угод до нього, як вже укладених, та які можуть бути укладені Позивачем до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №71ФЛ-18 від 20.07.2018.

32. У рішенні суду від 01.02.2024 у справі №925/1525/23 суд встановив, що 06.02.2023 на примусове виконання рішенням суду від 06.01.2023 у справі №925/175/22 господарським судом було видано два накази про стягнення з Позивача та Приватного підприємства "Мар`янівське-2014" на користь Відповідача - 4 492 836,21 грн заборгованості та обтяжень боргу, 67 392,54 грн судового збору.

33. 02 березня 2023 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталією Володимирівною було відкрито виконавче провадження №71178920 на виконання судового наказу №925/175/22 від 06.02.2023 року виданого Господарським судом Черкаської області.

34. Приватне підприємство "Мар`янівське-2014" сплатило на користь Відповідача борг у розмірі - 2 927 283,81 грн, у зв`язку з чим у порядку регресу звернулося до Позивача про стягнення 2 927 283,81 грн.

35. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

36. Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

37. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

38. Статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

39. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

40. За приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів.

41. Сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається (ч. 5 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг").

42. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

43. Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом Україні "Про нотаріат". Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

44. Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

45. Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

46. Згідно з пунктами 3.1, 3.5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

47. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік документів).

48. Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

49. При поверненні об`єкта лізингу, згідно з п. 8 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

50. Наведені положення свідчать, що для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу за договором лізингу не потрібно надавати нотаріально посвідчений договір, оскільки такі вимоги стосуються вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів.

51. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 6 частини 1 статті 3 та частину 3 статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/10490/22

52. Так, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/10490/22 (на яку посилається Скаржник) зазначив наступне:

"32. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами відповідач у правовідносинах з позивачем вчинив ряд взаємовиключних дій: спочатку повідомив позивача про відмову від Договору у зв`язку з несплатою лізингових платежів, однак після цього звернувся до позивача з вимогою про погашення заборгованості за чинним Договором та надіслав рахунок на оплату боргу зі строком виконання до 25.07.2022.

33. Відповідач звернувся до нотаріуса з метою примусового вилучення предмета лізингу 14.07.2022, тобто до закінчення встановленого ним самим строку погашення заборгованості з лізингових платежів.

34. При цьому 25.07.2022, тобто у строк встановлений відповідачем, заборгованість у сумі 94 171,48 грн (що включала лізингові платежі за червень 2022 року) була сплачена позивачем.

35. Верховний Суд неодноразово наголошував, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

36. Проаналізувавши поведінку відповідача у спірних правовідносинах, який спочатку вчинив дії з розірвання Договору; потім вимагав від позивача сплати заборгованості стверджуючи про чинність Договору; встановив строк для погашення боргу, до закінчення якого реалізував свої право на примусове вилучення предмета лізингу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали дії відповідача недобросовісними і такими, що мають ознаки зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України).

53. У справі, що розглядається (№ 925/1289/25) суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач не заперечував факту прострочення сплати лізингових платежів і, зокрема, платежу за жовтень 2019 року в сумі 366 017,00 грн, водночас, заперечив факт отримання повідомлення Відповідача про розірвання договору лізингу та вимоги повернути предмет лізингу.

54. Суди попередніх інстанцій також встановили, що Відповідач надав суду фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа та накладну з відміткою про його отримання 27.12.2019 представником Позивача із зазначенням прізвища та підпису особи, що його отримала.

55. Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що повідомлення Відповідача надіслане Позивачу на адресу його місцезнаходження відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Ця ж адреса вказана Позивачем у договорі фінансового лізингу.

56. Також судами попередніх інстанцій підкреслено, що під час розгляду справи Позивач жодним чином не спростував та не довів, що повідомлення Відповідача було отримане не уповноваженою Позивачем особою. Позивач також не довів, що звертався до організації, що надає послуги поштового зв`язку із заявою чи скаргою у зв`язку з неналежним наданням поштових послуг.

57. Відтак, встановивши факт належного повідомлення Позивача про розірвання Договору та вимогу повернути предмет лізингу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у нотаріуса були передбачені законом підстави для вчинення виконавчого напису про повернення предмета лізингу. При цьому судами не встановлено обставин, які б свідчили про вихід нотаріуса за межі наданих йому законом повноважень або про недодержання встановленого законодавством порядку вчинення такого виконавчого напису.

58. За таких обставин Суд не приймає посилання Скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/10490/22, оскільки у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено належне повідомлення Позивача про розірвання Договору та вимогу про повернення предмета лізингу, а також не встановлено обставин, які б свідчили про суперечливу поведінку Відповідача, у зв`язку з чим висновки у справі № 910/10490/22, в якій недобросовісність лізингодавця була зумовлена вчиненням ним взаємовиключних дій щодо чинності договору та зверненням до нотаріуса до спливу встановленого ним строку для погашення заборгованості, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

59. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

60. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 651, 653, 692, 806 ЦК України у вузько сформульованому правовому питанні: чи є підставою для визнання виконавчого напису про повернення предмета лізингу таким, що не підлягає виконанню, обставина паралельного примусового виконання цього виконавчого напису та судового рішення (наказу) про стягнення з лізингоодержувача на користь лізингодавця непогашеної частини лізингових платежів, які включають покупну вартість предмета лізингу, за тим самим договором фінансового лізингу.

61. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 6.1.1 Договору передбачено право лізингодавця відмовитися від Договору та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса вже за умови прострочення оплати лізингового платежу більш як на 30 календарних днів, а пунктом 9.2.1 Договору погоджено аналогічний 30-денний строк для одностороннього розірвання Договору на підставі письмового повідомлення.

62. При цьому виконавчий напис нотаріуса є передбаченим законом інструментом примусового (безспірного) повернення об`єкта лізингу (стаття 18 ЦК України, статті 87, 88 Закону України "Про нотаріат", частина 4 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг"), який лізингодавець вправі використати за наявності визначеної законом або договором підстави, незалежно від того, чи скористався він одночасно або раніше правом на письмове повідомлення про відмову від договору.

63. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач допустив прострочення сплати лізингового платежу, а Відповідач належним чином повідомив Позивача про розірвання Договору та необхідність повернення предмета лізингу. Отримання такого повідомлення уповноваженим представником Позивача 27.12.2019 судами встановлено на підставі належних та допустимих доказів. За таких обставин на момент вчинення 23.04.2020 виконавчого напису існували передбачені законом та Договором підстави для вимоги про повернення предмета лізингу.

64. При цьому саме по собі подальше звернення Відповідача до суду з вимогою про стягнення заборгованості за Договором та ухвалення судового рішення про її стягнення не спростовує наявності у Відповідача права на повернення предмета лізингу, яке було реалізоване шляхом вчинення виконавчого напису 23.04.2020. Такий виконавчий напис та судове рішення мають різні предмети виконання: перший спрямований на повернення предмета лізингу, тоді як другий - на виконання грошового зобов`язання.

65. За таких обставин наведене Скаржником питання не зумовлює необхідності формування Верховним Судом окремого висновку щодо застосування статей 651, 653, 692, 806 ЦК України для вирішення цього спору, оскільки наведені Скаржником обставини не спростовують правомірності вчинення виконавчого напису на момент його вчинення та стосуються насамперед порядку виконання відповідних виконавчих документів.

66. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

67. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

68. Доводи Скаржника про порушення судами статей 73, 75, 77, 86 ГПК України зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів (фіскального чека, опису вкладення, накладної) на підтвердження факту належного повідомлення Позивача про розірвання договору.

69. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують надсилання повідомлення на адресу Позивача, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру та адресі, зазначеній самим Позивачем у Договорі, а також отримання цього повідомлення уповноваженою особою Позивача, що Позивачем не спростовано. Переоцінка встановлених судами попередніх інстанцій обставин не належить до повноважень суду касаційної інстанції (частина 2 статті 300 ГПК України).

70. Доводи Скаржника щодо преюдиційного значення рішення Господарського суду Черкаської області від 06.01.2023 у справі № 925/175/22 не заслуговують на увагу, оскільки предметом дослідження в тій справі було стягнення заборгованості за Договором, а не питання чинності чи розірвання Договору фінансового лізингу №71ФЛ-18 станом на грудень 2019 - квітень 2020 року. Отже, посилання на порушення частини 4 статті 75 ГПК України є необґрунтованим.

71. За таких обставин Суд дійшов висновку, що доводи, викладені Скаржником на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтверджують наявність визначених пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

72. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

73. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

74. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

75. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд