ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/12515/24

1.1. До Господарського суду міста Києва 10.10.2024 надійшла позовна заява заступника керівника Рівненської обласної прокуратури (надалі також - позивач, прокурор) з вимогами до Державної служби геології та надр України (надалі також - відповідач-1, Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбербур" (надалі також - відповідач-2, ТОВ "Амбербур") про визнання недійсними результату аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами.

1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення від 17.07.2024 у справі № 70/110-р/к дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур", яке обрано переможцем аукціону, вчинило порушення передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки цінових пропозицій та участі в аукціоні, проведеному Державною службою геології та надр України за лотом "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка Нетреба" (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro.Продажі": UA-PS-2020-11-04-000036-3, а тому результати вищевказаного аукціону, договір купівлі-продажу спеціального дозволу від 29.01.2021 № 10/8-20 та спеціальний дозвіл на користування надрами (дослідно-промислова розробка родовищ бурштину Ділянки Нетреба) від 01.03.2021 № 5137 є недійсними.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/12515/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсними результати електронного Аукціону, оформленого протоколом про результати Аукціону № UA-PS-2020-11-04-000036-3 від 12.01.2021. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ бурштину Ділянки Нетреба, яка знаходиться в Володимирецькому районі Рівненської області від 29.01.2021 № 1020. Визнано недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами Ділянки Нетреба від 01.03.2021 № 5137, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Амбербур". Стягнуто з Державної служби геології та надр України на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 4 542 грн 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбербур" на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 4 542 грн 00 коп.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється з додержанням, зокрема, принципів відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами та забезпечення максимально ефективного і раціонального використання надр, а узгоджені дії учасників аукціону та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозорий та відкритий аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, чим порушуються інтереси держави та суспільства, суд першої інстанції встановив, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у справі № 910/12515/24 апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбербур" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/12515/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів електронного Аукціону, оформленого протоколом про результати Аукціону № UA-PS-2020-11-04-000036-3 від 12.01.2021. У цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними результатів електронного Аукціону, оформленого протоколом про результати Аукціону № UA-PS-2020-11-04-000036-3 від 12.01.2021 відмовлено.

3.1. У касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить суд касаційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у справі № 910/12515/24 скасувати в частині, у якій залишено задоволеними позовні вимоги про: користування надрами від 29 січня 2021 року № 10/8-20, укладеного між Державною службою геології та надр України і ТОВ "Амбербур"; визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами ділянки Нетреба від 01 березня 2021 року № 5137, виданого ТОВ "Амбербур"; у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити повністю; постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформлених протоколом № UA-PS-2020-11-04-000036-3 від 12 січня 2021 року, залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Касаційна скарга скаржника, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційний суд застосував частину третю статті 228 ЦК України, статті 203 і 215 ЦК України та норми щодо ефективного способу захисту без урахування висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, який сформульований у подібних правовідносинах.

4.2.1. Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував критерії подібності, визначені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що якщо Верховний Суд вважатиме, що до спору безпосередньо застосовні висновки постанов від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, скаржник просить відступити від них у тій частині, у якій вони можуть тлумачитися як такі, що дозволяють автоматично визнавати недійсними договір купівлі-продажу спеціального дозволу та сам дозвіл лише через встановлене АМКУ спотворення торгів, без доведення всіх елементів частини третьої статті 228 ЦК України та без перевірки пропорційності втручання.

4.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування частини третьої статті 228 ЦК України після постанови об`єднаної палати у справі № 922/3456/23 до договору продажу спеціального дозволу на користування надрами, а також щодо можливості застосовувати до такого продажу Закону України "Про публічні закупівлі" і Закону України "Про адміністративну процедуру", який не набрав чинності на момент аукціону та укладення договору.

4.5. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди встановили юридично значущі обставини щодо фактичного користування надрами, одержаної вигоди та пропорційності втручання без посилання на досліджені докази, не надали відповіді на істотні доводи апеляційних скарг і не встановили обставин, без яких застосування частини третьої статті 228 ЦК України є неможливим.

5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить Суд касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбербур" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 та рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 у справі

№ 910/12515/24 - без змін.

5.2. Прокурор у своєму відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на те, що висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в справі № 922/3456/23 хоча і є схожими за предметом спору, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданій справі з іншого) за суб`єктним складом, матеріально-правовим регулюванням, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи й зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення.

5.3. Прокурор зазначає про те, що на відміну від справи № 922/3456/23 у справі № 910/12515/24, з огляду на специфіку правовідносин, яка полягає у реалізації державою владних управлінських повноважень із розпорядження надрами, слід застосувати також положення спеціальних законодавчих актів - Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Закону України "Про адміністративну процедуру".

5.4. За твердженням прокурора, на відміну від справи № 922/3456/23 у справі

№ 910/12515/24 не встановлено обставин отримання особою, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії та за результатами яких стала переможцем аукціону, грошових коштів внаслідок виконання спірного договору, що в свою чергу свідчить про різну сутність і спрямованість оспорюваних у цих справах правочинів.

6.1. На електронному порталі "Прозоро продажі" (ідентифікатор доступу: UA-PS-2020-11-04-000036-3) розміщено дані про аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянка Нетреба (далі - Аукціон).

6.2. Вартість пакету аукціонної документації- 11 349 грн 62 коп. (з ПДВ), початкова ціна лоту - 363 770 грн 00 коп.

6.3. Замовником електронного аукціону є Державна служба геології та надр України. Електронні торги проведено 23.12.2020.

6.4. У торгах взяли участь 2 учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд".

6.5. Відповідно до протоколу про результати електронного Аукціону № UA-PS-2020-11-04-000036-3, сформованого 12.01.2021 о 18 год 07 хв, аукціон відбувся та його переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур", учасник який подав єдину заявку з ціновою пропозицію - 385 000 грн 00 коп., оскільки інший учасник відмовився від підписання протоколу в строки, передбачені пунктом 27 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" з ціновою пропозицією 4 250 000 грн 00 коп.).

6.6. У подальшому, 29.01.2021, на підставі протоколу електронного аукціону Державна служба геології та надр України уклала з Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

6.7. Також, Товариству з обмеженою відповідальністю "Амбербур" Державною службою геології та надр України видано спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.03.2021 № 5137.

6.8. В обґрунтування позову заступник керівника Рівненської обласної прокуратури посилався на те, що під час проведення публічних закупівель в системі "ProZorro" з продажу спеціального дозволу на користування надрами були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів.

6.9. Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 17.07.2024 прийнято рішення № 70/110-р/к у справі № 2/01-62-23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

6.10. Відповідно до пункту 1 цього рішення визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки цінових пропозицій та участі в аукціоні, проведеному Державною службою геології та надр України за лотом "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка Нетреба" (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro.Продажі": UA-PS-2020-11-04-000036-3).

6.11. Як встановлено Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" подали заявки на участь у аукціонах, які проводились Державною службою геології та надр України за допомогою електронної системи "Prozorro.Продажі", зокрема спеціальний дозвіл на користування надрами - "Ділянка Нетреба" (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro.Продажі": UA-PS-2020-11-04-000036-3) (Стислий опис активу та забезпечення - ділянка Нетреба розташована у східній частині Володимирецького району Рівненської області, за 3 км на захід від околиці с. Нетреба. Районний центр (смт. Володимирець) розташований за 12 км на північний схід від ділянки. Обласний центр (м. Рівне) розташований за 100 км на південь. За 5 км на південь від ділянки проходить залізниця Київ-Ковель, а за 10 км на південь - шосе Ковель-Київ. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл - геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ бурштину, 5 років. Організатор Аукціону № 1 - ТОВ "Українська енергетична біржа". Початок прийому пропозицій (дата і час) - 04.11.2020 (14 год. 55 хв.). Кінцевий строк подання цінових пропозицій (дата і час) - 22.12.2020 (20 год. 00 хв.). Початок аукціону (дата і час) - 23.12.2020 (13 год. 44 хв.). Початкова ціна продажу лоту - 363 770,00 грн без ПДВ. Розмір мінімального кроку підвищення - 10 000 грн.

6.12. За порушення, яке викладене в резолютивній частини вказаного рішення, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" накладено штраф у загальному розмірі 204 000 грн 00 коп.

6.13. Відділення зазначило, що відповідачі в антимонопольній справі (Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд") узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в аукціоні, що, зокрема, підтверджується використанням однієї і тієї ж точки доступу до мережі Інтернет під час подання цінових пропозицій та участі в аукціоні з незначним інтервалом у часі; використанням однієї і тієї ж точки доступу до мережі Інтернет під час подання податкової звітності з невеликим проміжком у часі; використанням однієї і тієї ж точки доступу до мережі Інтернет під час входу до автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування клієнт-банк для проведення операцій по банківських рахунках з невеликим проміжком у часі; зазначенням учасниками одного і того ж телефонного номеру при реєстрації на електронному майданчику; зазначенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбербур" телефонного номеру, який виділявся засновнику (учаснику), кінцевому бенефіціарному власнику та керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" під час участі в аукціоні; комунікацією між учасниками шляхом використання телефонних дзвінків; уповноваженням одних і тих же осіб для представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" у державного реєстратора, в ГУ ДПС у місті Києві, в районних ДПІ м. Києва, в управлінні статистики та в установах банку; видачею учасниками ідентичних довіреностей, які є схожими за своїм замістом та формою; одночасним перебуванням однієї і тієї ж особи у трудових відносинах з учасниками; однаковими властивостях електронних файлів, завантажених Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" для участі в аукціоні.

6.14. Як встановлено Відділенням та вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації, яка була надана Державним підприємством "Прозорро.Продажі" (лист від 05.10.2022 № 649-07/2022) Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" здійснювали вхід до аукціонів та завантажували свої цінові пропозиції для участі в аукціонах із незначним інтервалом у часі та за допомогою використання однієї і тієї ж ІР-адреси.

6.15. За інформацією, наданою ДПС УКРАЇНИ (лист від 26.10.2023 № 13170/5/99-00-24-05-05 (вх. № 70-01/2307 від 03.11.2023)), у період з 04.11.2020 по 29.01.2021 (період підготовки та участі в Аукціонах) Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" подавали свої податкові звітності в один і той же день, з незначним інтервалом у часі та з використанням однієї і тієї ж ІР-адреси.

6.16. Враховуючи викладене, учасники, зокрема в період проведення аукціонів, подавали свої цінові пропозиції та приймали участь в аукціонах, здійснювали вхіддо автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування клієнт-банк для проведення операцій по банківських рахунках та подання фінансової звітності синхронно з однієї і тієї ж ІР-адреси із незначним інтервалом у часі. Отже, викладене вище свідчить про спільне здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" господарської діяльності, доступ до інформації про господарську діяльність один одного, а також про узгодженість їх поведінки під час участі в аукціонах.

6.17. З інформації, наданої Товариством "Закупки.Пром.УА" (оператор електронного майданчика "zakupki.prom.ua") листом від 23.11.2022 № 23/11/ZK-429/1 (вх. № 70-01/1768 від 02.12.2022), вбачається, що при реєстрації на електронному майданчику Товариствм з обмеженою відповідальністю "Амбербур" (дата реєстрації - 14.12.2020) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" (дата реєстрації - 27.10.2020) вказали контактним один і той же телефонний номер - (067) 829-40-75, який належить до номерного ресурсу Приватного акціонерного товариства "Київстар".

6.18. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбербур" під час відкриття банківських рахунків в ПАТ "КБ "Акордбанк" (банківський рахунок відкривався в період участі в аукціонах) телефонного номеру (067) 190-22-22, який виділявся в користування засновнику, кінцевому бенефіціарному власнику та керівнику конкурента в аукціонах - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" свідчить про спільне здійснення учасеиками господарської діяльності та доступ до інформації про господарську діяльність один одного.

6.19. Згідно з інформацією, наданою ПрАТ "Київстар" листом від 17.07.2023 № 19908/01, встановлено, що у період проведення аукціонів(період проведення: 04.11.2020 - 29.01.2021) білінговою системою зафіксовано дев`ять телефонних з`єднань, між телефонним номером (093) 040-38-53 (зазначався при реєстрації електронної поштової скриньки, за допомогою якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" подавало свої податкові звітності) та телефонним номером (098) 972-07-09 (виділявся в користування засновнику, кінцевому бенефіціарному власнику та керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд"), що свідчить про комунікацію, координацію між учасниками та обмін інформацією між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" під час періоду проведення аукціонів.

6.20. Окрім того, ГУ ДПС у Рівненській області листом від 20.09.2022 № 5258/5/17-00-12-01-04 та ГУ ДПС у місті Києві листом від 21.09.2022 № 22121/5/26-15-12-07-03 надано до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України копії довіреностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбербур", які є однаковими за змістом (ідентичний текст), формою та видані в один день - 13.10.2020 та під однаковим реєстраційним номером - № 1, з яких вбачається, що відповідачі у період з 13.10.2020 по 31.11.2020 (зокрема, період підготовки та участі в аукціонах) уповноважили представляти їх інтереси у державного реєстратора, ГУ ДПС у місті Києві, районних ДПІ м. Києва, управлінні статистики та установах банків одних і тих же осіб, які, у період з листопада 2020 року по січень 2021 року (зокрема, період підготовки та участі в аукціонах) у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбербур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" не перебували

6.21. За результатами аналізу документів, завантажених учасниками в електронному вигляді до системи "Prozorro.Продажі" з метою участі в аукціонах, Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що файли створені з використанням однакової офісної техніки, ідентичного програмного забезпечення та з незначним інтервалом у часі.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

8.2. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.3. Згідно з частиною першою та частиною четвертою статті 11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

8.4. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

8.5. Частиною першою статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

8.6. Згідно із частиною першою статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

8.7. Відповідно до пункту 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

8.8. Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (пункт 30 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

8.9. Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

8.10. Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (стаття 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

8.11. За встановленими судами обставинами, матеріали справи підтверджують наявність вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону "Спеціальний дозвіл на користування надрами - "Ділянка Нетреба".

8.12. Судами встановлено, що сторонами не надано доказів оскарження рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2024 № 70/110-р/к у справі № 2/01-62-23 у судовому порядку.

8.13. Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля здійснюється за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

8.14. Змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

8.15. Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

8.16. Антиконкурентні узгоджені дії в силу Закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

8.17. За змістом статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

8.18. При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

8.19. Узгодження дій між суб`єктами господарювання в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спростовує результат, тобто порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

8.20. При цьому за змістом приписів статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.

8.21. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

8.22. Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 924/381/17, від 12.06.2018 у справі № 922/5616/15, від 18.10.2018 у справі № 916/3214/17, від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2018 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20.

8.23. Отже, у цьому випадку судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" під час підготовки документації для участі в аукціоні діяло не самостійно, а узгоджувало свої дії та не змагалося з іншим учасником аукціону, за умови, що конкуренція є одним з основних принципів проведення аукціонів.

8.24. За висновками судів, внаслідок узгодженості поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" з іншим учасником право на укладення договору за результатами аукціону двома учасниками (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хупо Се Трейд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур") одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати Аукціону. Узгодивши свою поведінку та цінові пропозиції, подані в пакетах аукціонної документації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" тим самим усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками аукціону, а отже, спотворило результати проведеного аукціону, порушивши право на отримання найбільш ефективного для Держгеонадра результату, а відтак вчинило антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції", що в свою чергу є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні від 29.01.2021 № 10/8-20.

8.25. Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

8.26. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

8.27. При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

8.28. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

8.29. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17).

8.30. Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів аукціону. Водночас, оскільки надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється з додержанням, зокрема, принципів відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування надрами та забезпечення максимально ефективного і раціонального використання надр, а узгоджені дії учасників аукціону та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозорий та відкритий аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, чим порушуються інтереси держави та суспільства, суд першої інстанції вірно встановив, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

8.31. Враховуючи участь в аукціоні двох учасників, які здійснювали антиконкурентні узгоджені дії для спотворення результатів торгів, його результати суперечать принципу прозорості та конкурентності при реалізації права користування надрами, що визначені Кодексом України про надра, а також враховуючи, що під час проведення спірного електронного аукціону не дотримано принципу реалізації права на користування надрами на конкурентних засадах, чим порушено інтереси держави та суспільства, в силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку про те, що результати аукціону є недійсними, що зумовлює недійсність дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

8.32. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.

8.33. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.34. Обґрунтовуючи вказані доводи, скаржник зазначає, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

8.35. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.36. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.37. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.38. Колегія суддів також враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Так, за висновками Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.39. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.40. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.41. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.42. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц та № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.43. Так, у справі, що розглядається (№ 910/12515/24), предметом позову є вимоги про визнання недійсними результату аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами.

8.44. Як вбачається із з`ясованих попередніми судовими інстанціями обставин:

- на підставі протоколу електронного аукціону 29.01.2021 Державна служба геології та надр України уклала з Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбербур" договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Амбербур" Державною службою геології та надр України видано спеціальний дозвіл на користування надрами від 01.03.2021 № 5137;

- Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 17.07.2024 прийнято рішення № 70/110-р/к у справі № 2/01-62-23 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу";

- двоє учасників аукціону здійснювали антиконкурентні узгоджені дії для спотворення результатів торгів, його результати суперечать принципу прозорості та конкурентності при реалізації права користування надрами, що визначені Кодексом України про надра.

8.45. Отже, за встановленими у цій справі обставинами, спір виник у зв`язку із діями, що мали наслідком спотворення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, за відсутності добросовісної конкуренції.

8.46. Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з наступного:

- у справі № 910/12515/24 суб`єктами є прокурор як самостійний позивач і Держгеонадра (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, актом видачі спірного спеціального дозволу якого порушуються інтереси держави) та ТОВ "Амбербур" (надрокористувач) як відповідачі - сторони оспорюваних правочинів;

- суди покликалися на положення Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Закону України "Про адміністративну процедуру";

- у спірних у справі № 910/614/25 правовідносинах правова природа аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами полягає в тому, що такий аукціон - це відкрита та прозора процедура, що виникає у зв`язку із з реалізацією державою владних управлінських повноважень із розпорядження надрами шляхом надання дозвільним органом (Держгеонадрами) відповідного документа дозвільного характеру у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру";

- правова природа оспорюваного у справі № 910/12515/24 договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами дуалістична - він містить у собі як складники адміністративної процедури, так і господарського договору;

- правопорушення характеризується свідомим (ТОВ "Амбербур" усвідомлювало, що антиконкурентні узгоджені дії прямо заборонені частиною четвертою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є недопустимими згідно з частиною другою статті 42 Конституції України та частиною п`ятою статті 13 ЦК України) та умисним (дії ТОВ "Амбербур" були спрямовані на здобуття перемоги в аукціоні будь-якою ціною, у тому числі шляхом змови з іншим учасником) способом їх вчинення;

- матеріально-правові вимоги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, заявлені у позовній заяві у цій справі, узгоджуються з принципом пропорційності втручання держави в право на мирне володіння майном; у спірних правовідносинах відсутній будь-який негативний майновий вплив для добросовісної сторони оспорюваних правочинів (Держгеонадр); питання забезпечення раціонального використання надр має надважливе для Українського народу значення, особливо в умовах дії правового режиму воєнного стану;

- конвенційний захист, передбачений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, не може поширюватися на право користування надрами Токівського родовища, набуте ТОВ "Токівський гранкар`єр" унаслідок вчинення оспорюваних правочинів і надання спеціального дозволу на користування надрами від 16.06.2021 № 6524, з огляду на наявність винної та недобросовісної поведінки, яка виключає мирне володіння цим активом, тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не може бути застосована до спірних у цій справі правовідносин;

- встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України;

- враховуючи участь в аукціоні двох учасників, які здійснювали антиконкурентні узгоджені дії для спотворення результатів торгів, його результати суперечать принципу прозорості та конкурентності при реалізації права користування надрами, що визначені Кодексом України про надра, а також враховуючи, що під час проведення спірного електронного аукціону не дотримано принципу реалізації права на користування надрами на конкурентних засадах, чим порушено інтереси держави та суспільства, в силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України результати аукціону є недійсними, що зумовлює недійсність дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

8.47. Разом із тим, у справі № 922/3456/23, на неврахування висновку Верховного Суду у якій покликається скаржник, предметом розгляду був позов про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів (світильників та освітлюваної арматури) та стягнення коштів.

8.48. Вказаний позов було заявлено прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Північно-Східного офісу Держаудитслужби до Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

8.49. За встановленими обставинами у вказаній справі:

- у 2019 році СКП "Харківзеленбуд" провело відкриті торги із закупівлі світильників та освітлюваної арматури. З переможцем - ПП "ЛСВ "Моноліт" було укладено договір на загальну суму 2 370 000 грн. У торгах взяло участь також Приватне підприємство "Будерія" (далі - ПП "Будерія"), яке запропонувало ціну, яка на 10 тис. грн перевищувала ціну переможця;

- ПП "ЛСВ "Моноліт" виконало договір, отримало кошти;

- прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Аудитслужби на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

8.50. Таким чином, за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків суду апеляційної інстанції Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які містяться у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначеній скаржником справі хоча і є схожими за предметом спору, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданій справі з іншого) за суб`єктним складом, матеріально-правовим регулюванням, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи й зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення.

8.50.1. Що стосується суб`єктного складу, то на відміну від справи № 922/3456/23 у справі яка розглядається (№ 910/12515/24) прокурор є самостійним позивачем, а відповідний державний орган, який був учасником спірних правовідносин є одним із відповідачів. Водночас, колегія суддів враховує, що касаційна скарга у справі № 922/3456/23 не містила доводів про порушення та/або неправильне застосування судами норм права щодо вирішення спору в частині неправильного визначення позивача, в інтересах якого подано позов і об`єднана палата Касаційного господарського суду не формулювала у цьому аспекті правових висновків.

8.50.2. Що стосується підстав позову та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, то на відміну від справи № 922/3456/23 у справі яка розглядається (№ 910/12515/24), з огляду на специфіку правовідносин, яка полягає у реалізації державою владних управлінських повноважень із розпорядження надрами, судами було застосовано також положення спеціальних законодавчих актів - Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Закону України "Про адміністративну процедуру".

8.50.3. Що стосується фактично-доказової бази, то на відміну від справи № 922/3456/23 у справі яка розглядається (№ 910/12515/24) не встановлено обставин отримання особою, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії та за результатами яких стала переможцем аукціону, грошових коштів внаслідок виконання спірного договору, що в свою чергу свідчить про різну сутність і спрямованість оспорюваних у цих справах правочинів.

8.51. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах, зокрема з урахуванням змісту правовідносин та доводів учасників справи, якими вони обґрунтовували свої позиції.

8.52. Водночас виокремлюючи певні висновки Суду у наведеній вище постанові скаржник не враховує, що у зазначеній скаржником справі висновки Суду на неврахуванні якого наголошує скаржник, є загальними та у кожному конкретному випадку питання про їх застосування підлягає дослідженню виключно крізь призму змістовного критерію, подібності правовідносин, матеріально-правового регулювання та фактично-доказової бази (пункти 24, 25, 26, 31, 32, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

8.53. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про неподібність справи № 922/3456/23 за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій постанові, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане скаржником судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.54. У цьому аспекті Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі таких встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, без аналізу та врахування фактичних обставин справи, які мають юридичне значення та за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

8.55. Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на вказану постанову Верховного Суду ніяким чином не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власного бачення скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах.

8.56. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.57. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.58. Отже, Верховний Суд, враховуючи мотиви, наведені вище, дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.59. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.60. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків, що містяться в постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 щодо застосування положень статті 228 ЦК України, які враховані судами попередніх інстанцій.

8.61. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.62. За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

8.63. Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі

№ 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено наступне: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

8.64. Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

8.65. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:

1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);

2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;

3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;

4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;

5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

8.66. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинні бути ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

8.67. Водночас колегія суддів не вважає, а скаржником не доведено, що відповідні висновки, викладені у постановах від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, є помилковими, неефективними чи застосований у рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

8.68. Відтак зазначена заявником в касаційній скарзі підстава щодо необхідності для відступу від правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

8.69. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.70. На обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження, скаржник покликається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування частини третьої статті 228 ЦК України після постанови Об`єднаної палати у справі № 922/3456/23 до договору продажу спеціального дозволу на користування надрами, а також щодо можливості застосовувати до такого продажу Закону України "Про публічні закупівлі" і Закону України "Про адміністративну процедуру", який не набрав чинності на момент аукціону та укладення договору.

8.71. Як вже було зазначено Судом, справа № 922/3456/23 за наведеними істотними правовими ознаками не є подібною до справи № 910/12515/24, що розглядається, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним.

8.72. Правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

8.73. Разом з тим, з огляду на неподібність вказаних справ, у Суду в цьому випадку відсутні правові підстави для формування висновків щодо застосування положень частини третьої статті 228 ЦК України в контексті висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати у справі № 922/3456/23.

8.74. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.75. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.76. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду.

8.77. Крім того, як уже зазначалося вище, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

8.78. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин.

8.79. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.80. Зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.81. Ураховуючи наведене у цій постанові крізь призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

8.82. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.83. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.84. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З огляду на встановлену Судом неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у справах наведених скаржником, а інші доводи не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, залишення касаційної скарги без задоволення в частині підстави, передбаченої пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд