ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/3057/25

1.1. У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЛВІ В" (далі - ТОВ "МАЛВІ В") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (далі - ПрАТ "Одеський автоскладальний завод") про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Ю. В. (далі - державний реєстратор) від 31.05.2023 № 67825296 (далі - рішення державного реєстратора від 31.05.2023, оспорюване рішення державного реєстратора).

1.2. На обґрунтування позову позивач послався на те, що 30.05.2023 відповідач звернувся до державного реєстратора із заявою про скасування запису державного реєстратора Державного підприємства "Центр обслуговування громадян" (далі - ДП "Центр обслуговування громадян") Ковач В. П. про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, зареєстрованих на праві приватної власності за ТОВ "МАЛВІ В". Разом із заявою відповідач надав рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20, яким було скасовано рішення з питання 3 "Про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу товариства" порядку денного рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В" від 21.03.2018, прийняте Публічним акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" (далі - ПАТ "Одеський автоскладальний завод", наразі - ПрАТ "Одеський автоскладальний завод") в особі голови правління Горіна Е. О., засвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. та зареєстроване в реєстрі за № 2026. На підставі вказаної заяви рішенням державного реєстратора від 31.05.2023 було скасовано запис про право власності позивача, вчинений 23.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" за № 31378909.

Однак, як зазначав позивач, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20 було скасоване рішення, яке не приймалось 21.03.2018, а вказана описка не була виправлена на 21.03.2019; вказаним рішенням суду не були скасовані інші документи, що стали підставою для реєстрації права власності позивача на об`єкт нерухомого майна; рішенням суду не вирішувався спір про право та не встановлювалось набуття товариством, як відповідачем у вказаній справі, права власності на об`єкт нерухомого майна; скасування запису державного реєстратора не передбачалось чинним законодавством, що виключало прийняття заяви відповідача до виконання та вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведення наявності обставин і підстав для визнання протиправним і скасування оспорюваного рішення державного реєстратора і порушення прав позивача у наведеному випадку. Суд установив, що доводи позивача фактично зводяться виключно до незгоди з рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2019 у справі № 916/31/20, на підставі якого державний реєстратор прийняв оспорюване у цій справі рішення про скасування запису про речове право ТОВ "МАЛВІ В", та виконанням такого судового рішення, що суперечить принципу res judicata та положенням чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили.

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями у цій справі, ТОВ "МАЛВІ В" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) стосовно того, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою; стосовно того, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами); від 14.02.2023 у справі № 907/726/20 щодо того, що скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить; від 21.02.2024 у справі № 520/7983/21 стосовно того, що існування судового рішення, яке набрало законної сили, резолютивна частина якого не встановлює набуття заявником права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, свідчить про існування суперечності між заявленими вимогами та документами, що їх посвідчують, і це відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації на такий об`єкт; від 20.12.2023 у справі № 400/2839/22 стосовно того, що зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення; від 20.02.2018 у справі № 917/553/17 щодо того, що скаржником не враховано положення частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Отже, законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами; (2) недослідження судами зібраних у справі доказів, а саме акта-прийому передачі у сукупності з рішенням наглядової ради ПАТ "Одеський автоскладальний завод"; нез`ясування подальшого правового режиму спірного майна після виконання державним реєстратором рішення суду у справі № 916/31/20.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги та просить її залишити без задоволення, а оскаржені рішення та постанову - без змін як законні та обґрунтовані.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 14.02.2019 на засіданні наглядової ради ПАТ "Одеський автоскладальний завод" були прийняті рішення, оформлені протоколом №1/19, про (1) створення ТОВ "МАЛВІ В"; (2) формування статутного капіталу вказаного товариства за рахунок внеску у негрошовій формі шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 19/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 5948,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі літ. "J", площею 1145,0 м2, які є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д; (3) уповноваження голови правління ПАТ "Одеський автоскладальний завод" Горіна Е. О. на прийняття рішення про створення ТОВ "МАЛВІ В".

21.03.2019 ПАТ "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Е. О. було прийнято рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В", за змістом якого вирішено: створити ТОВ "МАЛВІ В" (питання № 1 порядку денного); визначити місцезнаходження товариства за адресою: 65012, м. Одеса вул. Вячеслава Чорновола, буд. 6, кв. 2 (питання № 2 порядку денного); для забезпечення діяльності товариства сформувати статутний капітал у розмірі 150 000,00 грн за рахунок внеску учасника, який здійснюється шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 19/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 5948,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі літ. "J", площею 1145,0 м2, яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д; затвердити грошову оцінку вкладу у виді нерухомого майна у розмірі 150 000,00грн; затвердити наступний розподіл статутного капіталу: учасник: ПАТ "Одеський автоскладальний завод"; внесок до статутного капіталу: 19/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 5948,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д; вартість внеску: 150 000,00 грн; у відсотках - 100 %; кількість голосів 100 (питання № 3 порядку денного); обрати директоркою товариства ОСОБА_1 (питання № 4 порядку денного); затвердити статут товариства у запропонованій редакції (питання № 5 порядку денного); провести державну реєстрацію товариства у встановленому законом порядку та уповноважити Глущенка Р. І. на вчинення дій, необхідних для державної реєстрації товариства (питання № 6 порядку денного).

Справжність підпису голови правління ПАТ "Одеський автоскладальний завод" Горіна Е. О. на рішенні від 21.03.2019 № 1 засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального кругу Ярош О. М. 21.03.2019, зареєстровано в реєстрі за №2026.

11.04.2019 між ПАТ "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Е. О. (сторона-1) та ТОВ "МАЛВІ В" в особі директорки ОСОБА_1 (сторона-2) складено акт № 1/19 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна, що передається засновником як внесок до статутного капіталу ТОВ "МАЛВІ В", відповідно до якого сторона-1 передає, а сторона-2 приймає як внесок до статутного капіталу ТОВ "МАЛВІ В" право власності на наступне нерухоме майно: 19/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 5948,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1600372451101; зазначена частка складається з нежитлової будівлі літ. "J", площею 1145,0 м2, яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д (пункт 1); об`єкт оцінений сторонами в 150 000,00 грн; право власності на об`єкт переходить до сторони-2 із моменту державної реєстрації цього права відповідно до норм чинного законодавства України (пункт 2).

Справжність підписів голови правління ПАТ "Одеський автоскладальний завод" Горіна Е. О. та директорки ТОВ "МАЛВІ В" ОСОБА_1 на акті прийому-передачі від 11.04.2019 № 1/19 посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. 11.04.2019, зареєстровано в реєстрі за № 2553, № 2566.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.04.2019 за індексним номером 165185731, 23.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. за ТОВ "МАЛВІ В" було зареєстровано право спільної часткової власності на 19/100 часток об`єкта нерухомого майна, яке складається з нежитлової будівлі літ. "J", загальною площею 1145,0 м2, за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д (номер запису про право власності 31378909). Загалом об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1600372451101, загальною площею 5948,9 м2, складався з нежитлових будівель літ. "Ы", площею 153,6 м2; нежитлових будівель літ. "Щ", площею 340,6 м2; нежитлових будівель літ. "Ш", площею 1133,0 м2; нежитлових будівель літ. "Ч", площею 14,8 м2; нежитлових будівель літ. "Ю", площею 513,2 м2; нежитлових будівель літ. "J", площею 1145,0 м2; нежитлових будівель літ. "S", площею 1330,6 м2; нежитлових будівель літ. "S1", "S2", "S3", площею 1318,1 м2.

Про реєстрацію права власності позивача на об`єкт нерухомого майна 26.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. було прийнято рішення за індексним номером 46682897. Як підставу для державної реєстрації права власності позивача зазначено: заява, серія та номер 237, видана 03.04.2019, видавник: приватний нотаріус ОМНО Ярош О. М.; рішення, серія та номер: 2026, видане 21.03.2019, видавник: приватний нотаріус ОМНО Ярош О. М.; протокол, серія та номер: 1/19, виданий 14.02.2019, видавник: члени наглядової ради; акт прийому-передачі, серія та номер: 2553, 2566, виданий 11.04.2019, видавник приватний нотаріус ОМНО Ярош О. М.

У подальшому рішенням одноосібного учасника ТОВ "МАЛВІ В" від 16.05.2019 № 2/19 затверджено наступний розподіл часток в статутному капіталі товариства: ОСОБА_1 , внесок до статутного капіталу: 19/100 частин нежитлових будівель, загальною площею 5948,9 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; вартість внеску: 150 000,00 грн; у відсотках - 100 %; кількість голосів 100.

Попередні судові інстанції у цій справі, що розглядається, установили, що рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20 позовні вимоги акціонера ПАТ "Одеський автоскладальний завод" ОСОБА_2 до ПАТ "Одеський автоскладальний завод", державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Горін О. Е. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ТОВ "МАЛВІ В", про визнання недійсним рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В" від 21.03.2018 № 1, прийнятого ПАТ "Одеський автоскладальний завод", скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. за індексним номером 46682897 від 26.04.2019 про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, за ТОВ "МАЛВІ В", та скасування запису державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, та зареєстрованих на праві приватної власності за ТОВ "МАЛВІ В", - задоволено частково.

Визнано недійсним рішення з питання 3 "Про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу Товариства" порядку денного рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В" від 21.03.2018, прийнятого ПАТ "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Е. О., засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. і зареєстрованого в реєстрі за № 2026.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П., індексний номер 46682897 від 26.04.2019, про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, за ТОВ "МАЛВІ В".

Скасовано запис державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, та зареєстрованих на праві приватної власності за ТОВ "МАЛВІ В".

У задоволенні решти позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що з метою ухилення від передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства" порядку прийняття рішення про вчинення значного правочину ПАТ "Одеський автоскладальний завод" здійснено поділ належного йому об`єкта нерухомості загальною площею 52076,9 м2 на окремі самостійні об`єкти, які в подальшому за відсутності визначеної і затвердженої ринкової вартості майна були передані низці новостворених товариств, єдиним засновником яких стало товариство відповідача, зокрема, афілійованій особі - ТОВ "МАЛВІ В", при цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дотримання ПАТ "Одеський автоскладальний завод" встановленого вказаним законом порядку укладення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного позивачем рішення в частині формування статутного капіталу за рахунок внесеного нерухомого майна та, як наслідок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про державну реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ "МАЛВІ В". Водночас місцевий господарський суд зауважив на недоведеності позивачем факту порушення його корпоративних прав у зв`язку з прийняттям оспорюваного рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В" від 21.03.2018 № 1 стосовно інших питань порядку денного, окрім питання про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ПАТ "Одеський автоскладальний завод" оскаржило його до Південно-західного апеляційного господарського суду, звернувшись із апеляційною скаргою на таке рішення, однак у подальшому подало до суду заяву про відмову від апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 916/31/20 заяву ПАТ "Одеський автоскладальний завод" про відмову від апеляційної скарги задоволено та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Одеський автоскладальний завод" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2019 у справі № 916/31/20.

Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20 набрало законної сили 10.12.2020.

Ухвалою від 09.09.2025 Господарський суд Одеської області виправив описку в тексті ухваленого ним рішення від 17.06.2020 у справі № 916/31/20 та у пункті 1 резолютивної частини, вказавши вірний рік рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В", прийнятого ПАТ "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Е. О., засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2026, а саме 21.03.2019.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "МАЛВІ В" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 про виправлення описки у справі № 916/31/20 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 про виправлення описки у справі № 916/31/20 залишено без змін.

Поряд із цим, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.05.2023 за індексним номером 334129748 вбачається, що станом на 31.05.2023 за ТОВ "МАЛВІ В" було зареєстровано право спільної часткової власності на 19/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 5948,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1600372451101, що складається з нежитлової будівлі літ. "J", площею 1145,0 м2.

30.05.2023 ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" подало державному реєстратору прав на нерухоме майно Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Козлову Ю. В. заяву із реєстраційним номером 55544355 про скасування запису державного реєстратора державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про право власності № 31378909 на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20.

За результатами розгляду вказаної заяви, 31.05.2023 вказаним державним реєстратором прийнято рішення № 67825296 про скасування за заявою та 31.05.2023 внесено до реєстру відомості про скасування запису про право власності ТОВ "МАЛВІ В" № 31378909, вчиненого 23.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав від 31.05.2023 за індексним номером 334130500, запис про речове право ТОВ "МАЛВІ В" було скасовано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20.

Відповідачем надано суду розпорядження Пересипської районної адміністрації від 30.09.2024 № 822р, у якому зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:

- ПАТ "Одеський автоскладальний завод" (код ЄДРПОУ 00231604) є власником 78/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29 Д; державна реєстрація прав власності здійснена 11.07.2018;

-Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЄЛАКАН" (код ЄДРПОУ 45093540) є власником 22/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою; м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, буд. 29 Д; державна реєстрація прав власності здійснена 29.06.2023.

Згідно з висновком про можливість поділу від 05.08.2024 № 05/08-2024-МХ (реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - DT01:8132-2112-3103-2673), виготовленим фізичною особою-підприємцем Кедь А. А., та відповідно до договору про поділ нежитлових будівель від 28.08.2024, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіною Л. С., за № 2718, об`єкт нерухомого майна може бути поділено.

Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна: 1) нежитлові будівлі літ. "О", загальною площею 513,2 м2, - ПрАТ "ОДАЗ" (код ЄДРПОУ 00231604); 2) нежитлові будівлі літ "ЬІ", "Щ", "Ш", "Ч", "S", загального площею 2972,6 м2, - ПрАТ "ОДАЗ" (код ЄДРПОУ 00231604); 3) нежитлові будівлі літ. "J", загальною площею 1145,0 м2, - ПрАТ "ОДАЗ" (код ЄДРПОУ 00231604); 4) нежитлові будівлі літ. "S1, S2, S3", загальною площею 1318,1 м2, - ТОВ "ГЄЛАКАН" (код ЄДРПОУ: 45093540).

Вказаним розпорядженням присвоєно адреси об`єктам нерухомого майна, утвореним у результаті поділу, зокрема, нежитловим будівлям загальною площею 1145,0 м2, які належать ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" (код ЄДРПОУ 00231604), присвоєно адресу: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29-С.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "МАЛВІ В" до ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 31.05.2023.

4.4. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні такого позову.

4.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили, зокрема, із того, що положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Як уже зазначалося, позов у цій справі заявлено про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 31.05.2023, яким було скасовано запис про право власності позивача на частку в об`єкті нерухомого майна, вчинений 23.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. за № 31378909.

Суди попередніх інстанцій установили та це підтверджено матеріалами справи, що, як свідчить інформація з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.04.2019 № 165185731, ТОВ "МАЛВІ В" на праві спільної часткової власності володіло 19/100 часток об`єкта нерухомого майна, що складались з нежитлової будівлі літ. "J", загальною площею 1145,0 м2, за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д. Загалом об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1600372451101, загальною площею 5948,9 м2, складався з нежитлових будівель літ. "Ы", площею 153,6 м2; нежитлових будівель літ. "Щ", площею 340,6 м2; нежитлових будівель літ. "Ш", площею 1133,0 м2; нежитлових будівель літ. "Ч", площею 14,8 м2; нежитлових будівель літ. "Ю", площею 513,2 м2; нежитлових будівель літ. "J", площею 1145,0 м2; нежитлових будівель літ. "S", площею 1330,6 м2; нежитлових будівель літ. "S1", "S2", "S3", площею 1318,1 м2. Номер запису про право власності 31378909.

Підставою виникнення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності були зазначені: заява, серія та номер 237, видана 03.04.2019, видавник: приватний нотаріус ОМНО Ярош О. М.; рішення, серія та номер: 2026, видане 21.03.2019, видавник: приватний нотаріус ОМНО Ярош О. М.; протокол, серія та номер: 1/19, виданий 14.02.2019, видавник: члени наглядової ради; акт прийому-передачі, серія та номер: 2553, 2566, виданий 11.04.2019, видавник: приватний нотаріус ОМНО Ярош О. М.

Підставою внесення запису стало рішення державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46682897 від 26.04.2019.

Водночас рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення з питання 3 "Про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу Товариства" порядку денного рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В" від 21.03.2018, прийнятого ПАТ "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Е. О., засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2026; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П., індексний номер 46682897 від 26.04.2019, про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, за ТОВ "МАЛВІ В"; скасовано запис державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, та зареєстрованих на праві приватної власності за ТОВ "МАЛВІ В".

Ухвалою від 09.09.2025 Господарський суд Одеської області виправив описку в тексті ухваленого ним рішення від 17.06.2020 у справі № 916/31/20 та у пункті 1 резолютивної частини, вказавши правильний рік рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ "МАЛВІ В", прийнятого ПАТ "Одеський автоскладальний завод" в особі голови правління Горіна Е. О., засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2026, а саме 21.03.2019.

Вказана ухвала була залишена без змін згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 916/31/20.

Отже, вказане рішення стосувалося визнання недійсною правової підстави набуття ТОВ "МАЛВІ В" права власності на спірне майно, а також скасування державної реєстрації такого права.

Таким чином, як установили суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, підставою для прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення слугували обставини ухвалення рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20, яке набрало законної сили.

Надавши оцінку предмету і підставам заявленого позову, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, попередні судові інстанції установили, що аргументи позивача щодо незаконності оспорюваного рішення державного реєстратора фактично зводяться виключно до його незгоди з рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2019 у справі № 916/31/20, що набрало законної сили, та виконанням такого судового рішення, що проте суперечить принципу res judicata та положенням чинного законодавства стосовно обов`язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

У частині 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Здійснюючи аналіз вказаного принципу правової (юридичної) визначеності, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд, ЄСПЛ неодноразово розкривали його зміст, зокрема зазначали, що: "принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). ЄСПЛ у справі "Христов проти України" (рішення від 19.02.2009, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип "юридичної визначеності", згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. ЄСПЛ зазначав, що сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 408/8040/12).

За обставинами цієї справи, з метою виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20, яким, зокрема, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П., індексний номер 46682897 від 26.04.2019, про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, за ТОВ "МАЛВІ В", та скасовано запис державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про право власності № 31378909 на зазначені частки вказаних нежитлових будівель, зареєстровані на праві приватної власності за ТОВ "МАЛВІ В", ПрАТ "Одеський автоскладальний завод" подало державному реєстратору заяву про скасування запису державного реєстратора ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П. про право власності № 31378909.

На підставі вказаної заяви оспорюваним рішенням державного реєстратора було скасовано запис про право власності ТОВ "МАЛВІ В" № 31378909, вчинений 23.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П., шляхом внесення запису про скасування речового права.

При цьому, як свідчить витяг з Державного реєстру речових прав від 31.05.2023, 30.05.2023 речове право ТОВ "МАЛВІ В" було скасовано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/31/20.

Отже, як констатували, попередні інстанції, у наведеному випадку державним реєстратором саме на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі № 916/31/20, що набрало законної сили 10.12.2020, прийнято рішення від 31.05.2023 № 67825296 та скасовано речове право ТОВ "МАЛВІ В" (запис про право власності № 31378909, вчинений 23.04.2019 державним реєстратором ДП "Центр обслуговування громадян" Ковач В. П.), що відповідає положенням законодавства.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення і запис про реєстрацію за ТОВ "МАЛВІ В" речового права на 19/100 часток нежитлових будівель були скасовані Господарським судом Одеської області рішенням від 17.06.2020 у справі № 916/31/20 не у зв`язку із порушенням процедури державної реєстрації чи законодавства про державну реєстрацію, а за наслідками надання правової оцінки підставам набуття ТОВ "МАЛВІ В" права на спірне майно, а отже, як акцентував апеляційний господарський суд, наразі відсутні правові підстави для його перегляду з посиланням на той факт, що суд не вирішив спір про право.

Натомість, як уже зазначалося, фактично метою позову у цій справі № 916/3057/25 є спроба переглянути рішення суду у справі № 916/31/20, яке набрало законної сили, що не відповідає принципу res judicata "остаточності судового рішення" та суперечить нормативним приписам щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили.

4.6. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

4.7. Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних у справі рішення і постанови в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.8. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Здійснивши аналіз зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов, на які він послався на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника мають бути безпосередньо спрямовані на спростування саме тих висновків, які суди попередніх інстанцій поклали в основу своїх рішень. Недостатньо посилатися на правові норми чи цитувати окремі висновки Верховного Суду, що має місце у наведеному випадку, необхідно продемонструвати, як неправильне їх застосування чи порушення призвело до помилкового висновку у конкретній справі. Водночас при посиланні на правові позиції Верховного Суду скаржник має довести їх релевантність (подібність правовідносин та фактичних обставин у справі) до висновків судів у рішеннях, які оскаржуються. Саме по собі цитування правових висновків Верховного Суду, без доведення подібності обставин справи та обґрунтування того, як саме ці висновки мали би вплинути на прийняття судами іншого рішення у цій справі, не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо обґрунтування касаційної скарги.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Зміст оскаржених судових рішень не свідчить, що суди попередніх інстанцій застосували норми права не так чи в інший спосіб.

Наведене свідчить про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору предмета, підстав спору, застосування правових норм, фактично-доказової бази, юридично-значущих фактів та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування господарськими судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц виснувала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у кожній конкретній справі.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.9. Поза тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Проте скаржник належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (на яку посилався скаржник) не знайшла підтвердження.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.06.2007 у справі "Васильєв проти України" (заява №11370/02) також зазначається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Отже, зважаючи на викладене, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій з такої підстави.

5.1. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим оскаржені у справі рішення та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування оскаржених у справі судових рішень та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд