ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/911/25

1.1. ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Ісакової О. О. про стягнення 22 510,66 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021, укладеного на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

1.2. Рішенням від 30.05.2025 місцевий суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Це рішення було оскаржено в апеляційному порядку, однак ухвалою від 01.12.2025 Західний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

1.3. Відповідачка 24.02.2026 подала заяву про перегляд рішення від 30.05.2025 за нововиявленими обставинами (надалі Заява).

1.4. Заява мотивована тим, що після ухвалення рішення відповідачка отримала довідки БТІ про фактичну загальну площу будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20 у м. Львові, з яких убачається використання позивачем неправильних вихідних даних при розрахунку плати за теплопостачання. Крім того, за результатами адвокатських запитів відповідачка отримала відомості та документи, які підтверджують відсутність належних доказів припинення договору № 1536 Ш від 01.04.2013 про постачання теплової енергії та приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021.

2.1. Рішенням від 01.04.2026 місцевий суд задовольнив Заяву, переглянув рішення за нововиявленими обставинами та відмовив у задоволенні позову.

2.2. Вказане рішення мотивовано тим, що з наданих відповідачкою довідок БТІ вбачається, що загальна площа будинків, використана позивачем при розрахунку плати за теплопостачання, не відповідає фактичній площі цих будинків, що може свідчити про неправильність визначення розміру заборгованості. Крім того, з відповідей ЛМКП "Львівтеплоенерго" на адвокатські запити суд дійшов висновку про відсутність належних доказів припинення договору про постачання теплової енергії від № 1536 Ш від 01.04.2013 та належного приєднання відповідачки до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021. Місцевий суд визнав зазначені обставини нововиявленими.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/911/25 скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви фізичної особи підприємця Ісакової Ольги Олексіївни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 у справі № 914/911/25 за нововиявленими обставинами.

3.1. У касаційній скарзі скаржниця просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2026 у справі № 914/911/25 про задоволення заяви про перегляд рішення у цій справі у зв`язку з нововиявленими обставинами; поновити строк на подання касаційної скарги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає наступне:

- сформована практика Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц) чітко розмежовує поняття "нових доказів" та "нововиявлених обставин". Західний апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові від 08.07.2026 фактично об`єднав ці два поняття в одне, помилково застосувавши зазначені правові висновки до обставин цієї справи, оскільки проігнорував факт документальної фальсифікації доказів;

- ЛМКП "Львівтеплоенерго" на підтвердження своєї позиції надало лист № 08-282 та заяву-приєднання, датовану 21.12.2021. В цих документах зазначено адресу: м. Львів, вул. І. Вакарчука. Проте, вулиця І. Вакарчука була перейменована (з вул. К. Рилєєва) лише 18.08.2022;

- ЛМКП "Львівтеплоенерго" продовжує нараховувати плату за комунальні послуги за наступні періоди (листопад 2022-2026 роки). Відповідач категорично не погоджується з нав`язаним їй публічним договором (оскільки заява-приєднання є сфальсифікованою) та заперечує проти використання у розрахунках площі 9 878,10 кв.м замість реальної (за даними "БТІ") площі у 14 761,10 кв.м.;

- ЛМКП "Львівтеплоенерго" неправильно розраховувало дані, які були використані при формуванні рахунків за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, з порушенням вимог щодо їх достовірності, оскільки такі розрахунки ґрунтувалися на некоректних даних про площу приміщення. Зазначена інформація не відповідає даним щодо площі об`єкта, яка надана "БТІ", у зв`язку з чим усі подальші розрахунки, здійснені на її підставі, є помилковими та не можуть вважатися достовірними. У цій справі нововиявленою обставиною є фактична сумарна площа будинків № 18 та № 20 по вул. Ю. Липи, яка є константою і становить 14 761,10 кв.м. Наведені вище Довідки "БТІ" від 29.01.2026 року є лише засобом доказування цієї нововиявленої обставини;

- лист від 22.12.2021 № 08-282 про укладення індивідуальних договорів із долученням заяви-приєднання для підписання, який за твердженням ЛМКП "Львівтеплоенерго" було направлено Ісаковій О.О., є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відомою особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тобто є нововиявленою обставиною;

- на цей час Ісакова О.О. вважає чинним Договір від 01.04.2013, укладений між ФОП Ісаковою О.О. та ЛМКП "Львівтеплоенерго" № 1536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Ю. Липи, 20;

- у постанові Львівського апеляційного суду від 19.04.2024 у справі № 461/6885/22, в суд встановив, що 01.04.2013 між ФОП Ісакова О.О. та ЛМКП "Львівтеплоенерго" було укладено договір № 1536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Ю. Липи, 20. При цьому, суд зазначив про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про припинення договору № 1536/Ш від 01.04.2013 шляхом відмови від виконання сторонами умов договору чи його розірвання;

- скаржниця покликається також на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 921/96/18, від 16.03.2026 у cправі

№ 910/9262/23, від 05.09.2024 у cправі № 904/2828/22, від 20.05.2024 у справі

№ 404/4385/21;

- Західний апеляційний господарський суд не врахував принципів, закріплених у статтях 3 та 13 ЦК України, а саме принципу добросовісності та встановлених законом меж здійснення цивільних прав, а також похідної від них доктрини venire contra factum proprium;

- у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 5009/1481/11 Суд сформував правовий висновок щодо природи юридичних фактів як нововиявлених обставин, який не було враховано судом апеляційної інстанції;

- скаржниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо кваліфікації як нововиявленої обставини факту встановлення фальсифікації в документах, що приховувалися стороною під час первісного розгляду справи;

- Західний апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не надав жодної оцінки висновкам суду першої інстанції про перейменування вулиці, про Ухвалу ЛМР № 2218.

5.1. ЛМКП "Львівтеплоенерго" подано відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 914/911/25 - без змін.

5.2. Відзив мотивовано наступним:

- обставина щодо фактичної загальної площі будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20 існувала на момент розгляду справи та могла бути встановлена шляхом отримання відомостей з відповідної технічної документації. При цьому відповідачка не навела жодних аргументів, які б свідчили про неможливість отримання таких відомостей до ухвалення рішення від 30.05.2025;

- загальна площа цілого будинку № 20 не може братися до уваги при здійсненні нарахувань за спожиті нежитловим приміщенням, належним п. Ісаковій, послуги, оскільки теплова енергія в гарячій воді, що постачається до нього, обліковується тепловим лічильником, встановленим для потреб 1 та 2 під`їзду будинку № 20 та будинку № 18 по вул. Ю.Липи, тому при розрахунку береться до уваги та площа будинку № 20, що припадає на 1 і 2 під`їзди;

- ні довідка з Бюро технічної інвентаризації, ні посилання на звернення до ЛМКП з адвокатськими запитами, не є доказами, які раніше не могли бути доступними заявниці та могли будь-яким чином призвести до інших результатів судового розгляду;

- Закон не вимагає від сторін цих правовідносин вчинення будь-яких додаткових дій для укладення договору про постачання теплової енергії та гарячої води. Презюмується, що такі договори укладені, а цей факт не потребує доведення;

- відповідачка здійснювала оплати за спожиті послуги платежами від 31.01.2022, 03.03.2022 та 18.03.2022 (виписки з розрахункового рахунку ЛМКП "Львівтеплоенерго" долучено до позовної заяви), а також фактично отримувала послуги, що підтверджується Актом включення системи теплоспоживання за опалювальний період 2021-2022 років, двосторонньо оформленим з балансоутримувачем ж/б (ЛКП "Варшавське-407"), що теж наявний в матеріалах справи, а також поданням показів індивідуального лічильника за місяці, що передували спірному періоду, що відображено в Інформації по об`єкту ФОП Ісакової О.О. за період з 31.10.2021 по 30.04.2022;

- Верховним Судом зроблено висновок, що власник нежитлового приміщення в житловому будинку не може бути споживачем у розумінні Закону України "Про теплопостачання", а є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ. А, відтак, між сторонами цього спору не може продовжувати свою дію Договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений на підставі Закону України "Про теплопостачання";

- зазначена розбіжність у назві вулиці має суто технічне походження та є наслідком автоматизованого формування документа. Більше того, сама наявність цієї розбіжності підтверджує саме автоматизований, а не "ручний" характер формування роздруківки;

- відповідачка свідомо уникає виконання свого обов`язку із сплати за спожиті житлово-комунальні послуги і зловживає своїми процесуальними правами.

5.3. Також, скаржницею подано відповідь на відзив, яка мотивована наступним:

- сам факт отримання відповідачкою довідки про площу власного приміщення у 2022 році не спростовує того, що об`єктивно ні підстав, ні приводу для отримання окремої довідки про сумарну площу обох будинків у відповідачки не було. Лише 04.07.2023 вперше розкрив конкретну числову величину такої площі (9 878,10 кв.м.), застосовану в розрахунку, і то в іншій справі, матеріали якої не досліджувалися і не могли досліджуватися судом у межах справи № 914/911/25 до подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами;

- твердження позивача про те, що інформація про загальну площу будинків не входить до предмета доказування у цій справі, спростовується власними ж поясненнями Позивача, поданими у справі № 461/6885/22 від 04.07.2023, де детально розписано формулу нарахування загальнобудинкових витрат саме через величину сумарної площі будівель;

- У відзиві позивач уперше стверджує, що загальна площа цілого будинку № 20 не застосовується при нарахуванні, оскільки третій під`їзд цього будинку обладнаний окремим тепловим лічильником, а тому нарахування здійснюються виходячи з площі лише 1 та 2 під`їздів будинку № 20 та будинку № 18;

- пояснення позивача не спростовує, а фактично підтверджує головну тезу касаційної скарги, що у справі відсутні достовірні докази того, що відповідачка будь-коли отримувала пропозицію приєднатися до Індивідуального договору від 01.12.2021, а єдиний документ, наданий позивачем на підтвердження цього факту, є недостовірним;

- у цивільній справі № 461/6885/22 і Львівський апеляційний суд (постанова від 19.04.2024), і Верховний Суд (постанова від 26.08.2024) дійшли висновку про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження припинення дії договору № 1536/Ш від 01.04.2013. Ці висновки набрали законної сили і не потребують доведення при розгляді цієї справи, оскільки стосуються тих самих сторін.

5.4. Окрім того, ЛМКП "Львівтеплоенерго" подано додаткові пояснення.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції якою скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

7.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, крім випадків, обумовлених частиною четвертою статті 300 ГПК України.

7.4. У вирішенні доводів касаційної скарги щодо правильності застосування судами пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з такого.

7.5. Відповідно до положень частин першої, другої та п`ятої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

7.6. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

7.7. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

7.8. У вирішенні доводів касаційної скарги Верховний Суд у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вважає за необхідне застосувати правові висновки Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду, зокрема такого змісту:

"… Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення" (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі № 361/161/13-ц).

7.9. Звертаючися із заявою підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідачка визначила, зокрема, пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

7.10 У застосуванні приписів пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України Верховний Суд сформулював чіткі та послідовні правові позиції (аналогічної за змістом норми - пункту 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України) і які Суд у вирішенні питання правильності застосування цієї норми враховує, у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зазначає:

- нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17);

- нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17);

- нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам судового процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20);

- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);

- нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

7.11. Верховний Суд також неодноразово наголошував, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

7.12 Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

7.13. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

7.14. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

7.15. Судова система ґрунтується, зокрема, на принципі правової визначеності, реалізація якого має на меті забезпечення стабільності правового регулювання наявних правовідносин, щоб кожен з їх учасників міг бути впевненим у незмінності свого правового статусу, набутих прав та обов`язків. З огляду на це зміна правової позиції суду в інших подібних справах, так само як і встановлення під час розгляду справ, у яких беруть участь інші сторони, певних конкретних обставин, що стосуються саме цих сторін, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України.

7.16. Верховний Суд зауважує, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

7.17. Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

7.18. У рішенні від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" ЄСПЛ наголосив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення).

7.19. У пункті 24 постанови від 15.09.2025 у справі № 914/1896/22 Верховний Суд зазначив, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час.

7.20. Як встановлено судом апеляційної інстанції, обставина щодо фактичної загальної площі будинків по вул. Ю. Липи, 18 та 20 існувала на момент розгляду справи та могла бути встановлена шляхом отримання відомостей з відповідної технічної документації. При цьому відповідачка не навела жодних аргументів, які б свідчили про неможливість отримання таких відомостей до ухвалення рішення від 30.05.2025.

7.21. Також, суд апеляційної інстанції встановлено зі змісту позовної заяви у цій справі обставини щодо того, що позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що після припинення дії договору № 1536/Ш від 01.04.2013 правовідносини сторін регулювалися індивідуальним договором від 01.12.2021. Питання припинення дії договору № 1536/Ш та виникнення між сторонами правовідносин на підставі індивідуального договору становили один із ключових предметів доказування у справі під час її розгляду по суті.

7.22. На підтвердження своєї позиції про те, що правовідносини сторін продовжували регулюватися договором № 1536/Ш від 01.04.2013, відповідачка покликалася на документи, отримані після ухвалення рішення (відповіді на адвокатські запити, листування, журнал вихідної кореспонденції), а також на висновки судів, викладені у судових рішеннях у справі № 461/6885/22.

7.23. Відповідачка не обґрунтувала, чому наведені нею обставини та докази не могли бути встановлені й подані під час розгляду справи до ухвалення рішення від 30.05.2025.

7.24. При цьому, Суд враховує, що за встановленими Господарським судом Львівської області в рішенні від 30.05.2025 у цій справі (яке відповідачка просила переглянути за нововиявленими обставинами) обставинами:

- договірні відносини між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" та фізичною особою-підприємцем Ісаковою Ольгою Олексіївною врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, укладеним на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Ці договори є публічними договорами приєднання, тексти договорів розміщені 30.10.2021 на сайті ЛМКП "Львівтеплоенерго";

- такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги;

- отже, з усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і станом на 01 грудня 2021 року не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважатимуть укладені публічні договори приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 № 1022.

- відповідно до умов договору, ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов`язане надавати послугу з постачання теплової енергії в гарячій воді та послугу постачання гарячої води до приміщення, розташованого за адресою м. Львів, вул. Ю.Липи, 20, а Споживач - її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі;

- до 01.12.2021 між сторонами діяв Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1536 Ш від 01.04.2013.

7.25. Верховний Суд у постанові від 02.07.2026 у справі № 908/1049/23 зазначив, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

7.26. Крім того, у постанові від 08.06.2026 у справі № 925/1123/24 Верховний Суд зазначив, що не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

7.27. Отже, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що ні наведені відповідачкою документи, отримані після ухвалення рішення, ні судові рішення у справі № 461/6885/22 самі по собі не можуть свідчити про існування нововиявленої обставини.

7.28. Натомість, відповідачка фактично просить суд надати іншу оцінку обставинам, дослідженим під час розгляду справи, та дійти протилежного висновку щодо регулювання спірних правовідносин.

7.29. При цьому, перевірка правильності таких висновків повинна здійснюватися під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, а не в порядку його перегляду за нововиявленими обставинами.

7.30. Верховний Суд зазначає, що згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

7.31. У своїх постановах Верховний Суд стало та послідовно сформулював правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема: не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.

7.32. У постанові від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

7.33. Відтак, наведені відповідачкою обставини не являються нововиявленими, а є фактично новими доказами на підставі яких відповідачка наводить заперечення проти позовних вимог та які, у свою чергу не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки не узгоджуються з вимогами частини четвертої статті 320 ГПК України.

7.34. Оскільки заявниця не надав доказів наявності нововиявлених обставин, що дають підстави для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами, а наведені нею обставини не є такими, що відповідають пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на правильному тлумаченні цієї норми права висновку і відмовив у задоволенні заяви фізичної особи підприємця Ісакової Ольги Олексіївни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 у справі № 914/911/25 за нововиявленими обставинами.

7.35. Верховний Суд наголошує, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правильності застосування норм процесуального права. Такі доводи зводяться лише до неправильного тлумачення вимог закону.

7.36. Верховний Суд також відхиляє як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, припущення скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 10.03.2020 у справі № 921/96/18, від 16.03.2026 у cправі № 910/9262/23, від 05.09.2024 у cправі № 904/2828/22, від 20.05.2024 у справі № 404/4385/21, від 03.08.2018 у справі № 5009/1481/11, оскільки доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до цитування загальних висновків Верховного Суду у застосуванні цієї норми, однак не спростовують наведеного вище. Посилаючися на висновки у означених справах скаржник фактично виокремлює їх із контексту вказаних судових рішень, не враховуючи правових висновків, викладених в цілому у означених постановах.

7.37. Щодо посилань скаржниці на відсутність висновку Верховного Суду щодо кваліфікації як нововиявленої обставини факту встановлення фальсифікації в документах, колегія суддів зазначає, що у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо фальсифікації документів.

7.38. Щодо доводів скаржниці про те, що Західний апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не надав жодної оцінки висновкам суду першої інстанції про перейменування вулиці, про Ухвалу ЛМР № 2218, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції надано відповідну оцінку аналогічним доводам відповідачки та відповідним доказам, в контексті визначення наявності / відсутності підстав для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 у цій справі за нововиявленими обставинами.

7.39. З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви фізичної особи підприємця Ісакової Ольги Олексіївни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2025 у справі № 914/911/25, ухвалена відповідно до вимог процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

7.40. Аргументи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, беруться до уваги Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.41. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.1. Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд