ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/4067/24

Товариство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комітету про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Комітету "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі №54/37-23 у частині, що стосується позивача (далі - Рішення АМК).

Товариство зазначало, що під час прийняття Рішення АМК були неповно з`ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи та які визнано встановленими, висновки, викладені в Рішенні АМК, не відповідають обставинам справи та фактам, що дійсно відбулися.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 16.04.2026 (суддя Дичко В.О.) у справі №904/4067/24 у задоволенні позовної вимоги відмовив.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним Рішення АМК в оскаржуваній позивачем частині.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було зібрано та досліджено сукупність доказів, які, на переконання суду, підтверджують наявність між Товариством та Фізичною особою-підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем узгодженості поведінки під час участі у спірних процедурах закупівель.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 17.06.2026 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 - задовольнив; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/4067/24 - скасував; прийняв нове рішення; позов Товариства до Комітету, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Тарана С.І. , про визнання недійсним рішення в частині, що стосується позивача, - задовольнив; визнав недійсними в частині, що стосується Товариства, пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 24 резолютивної частини Рішення АМК.

У касаційній скарзі Комітет, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Комітет визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду:

- від 27.06.2020 у справі №905/1605/19, від 12.02.2019 у справі №915/352/18, від 08.07.2019 у справі №915/756/18, від 27.08.2019 у справі №922/3685/18 від 23.04.2019 у справі №910/6538/18, від 14.03.2023 у справі №910/4518/22, від 20.04.2023 у справі №910/20438/21 в частині того, що пропуск суб`єктом господарювання строків на оскарження є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним та скасування рішень органів Антимонопольного комітету України;

- від 09.02.2023 у справі №910/16662/21, від 07.02.2023 у справі №910/16616/21, від 30.05.2023 у справі №910/1528/22, від 14.08.2025 у справі № 910/3374/24 відповідно до якої питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України;

- від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 24.06.2021 у справі №904/5655/20 в частині того, що обмін інформацією та координація поведінки суб`єктів господарювання може бути доведена сукупністю доказів за відсутністю прямих доказів таких дій;

- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 17.01.2023 у справі № 910/19251/20 в частині необхідності оцінки та дослідження доказів у їх сукупності під час застосування статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо повноти з`ясування обставин, які мають значення для справи та доведеності таких обставин.

Від Товариства 09.08.2026 (через систему "Електронний суд") надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №904/4067/24- без змін.

Предметом доказування в цій справі є встановлення обставин, пов`язаних із наявністю/відсутністю підстав для визнання недійсними в частині, що стосується позивача, пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 24 Рішення АМК.

Розпорядженням Комітету від 22.12.2023 № 54/41-рп/к розпочато розгляд справи № 54/37-23 за ознаками вчинення Товариством та іншим учасником торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, за ідентифікаторами закупівель: UA-2022-08-25-006471-a, UA-2022-08-25-007048-a, UA-2022-09-19-003253-a, UA-2022-12-26-016451-a, UA-2023-03-22-007543-a, UA-2023-03-30-005572-a, UA-2023-04-12-011249-a, UA-2023-04-13-009804-a.

АМК встановило сукупність ознак, які свідчать про спільну підготовку та участь Товариства та іншого учасника у торгах, зокрема:

- використання однієї і тієї самої ІР-адреси під час підготовки та участі в торгах;

- синхронність дій у часі під час підготовки та участі в торгах;

- комунікація засобами мобільного зв`язку між учасниками під час підготовки та участі в торгах;

- надання Товариством та повернення Фізичною особою - підприємцем Тараном І. С. поворотної фінансової допомоги;

- взаємозв`язок між Фізичною особою - підприємцем Тараном І. С. та Товариством через ОСОБА_3 (який був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон") під час підготовки та участі в торгах.

За результатами розгляду справи № 54/37-23 Комітетом прийнято Рішення АМК, яким:

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК021-2015:33730000-6, Офтальмологічні вироби та коригувальні лінзи" (тактичні окуляри) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2022-08-25-006471-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 1).

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 3).

-визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК021-2015:32340000-8 Мікрофони та гучномовці" (активні навушники Howard Leight Impact Sport) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2022-08-25-007048-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 4).

- за порушення, зазначене в пункту 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 6).

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК021-2015:18420000-9: Аксесуари для одягу" (рукавички тактичні, штурмові Mechanix) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2022-09-19-003253-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 7).

- за порушення, зазначене в пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 9).

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК 021:2015:38630000-0: Астрономічні та оптичні прилади" (Тепловізійні прилади) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2022-12-26-016451-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 10);

- за порушення, зазначене в пункті 10 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 12);

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - " 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм" (Радіостанції) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2023-03-22-007543-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 13);

- за порушення, зазначене в пункті 13 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 15);

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК 021:2015: 32230000-4 -Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм" (Радіостанції) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2023-03-30-005572-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 16);

- за порушення, зазначене в пункті 16 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 18);

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК 021:2015: 32230000-4 - Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм" (Радіостанція) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2023-04-12-011249-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 19);

- за порушення, зазначене в п. 19 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 21);

- визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ДК 021:2015:34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном" (Квадрокоптери) (оголошення в системі електронних закупівель "Prozorro" UA-2023-04-13-009804-a), проведених виконавчим комітетом Криворізької міської ради (пункт 22);

- за порушення, зазначене в пункті 22 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" штраф у сумі 68 000 гривень (пункт 24).

Таким чином, за вказані порушення на позивача накладено штраф на загальну суму 544 000гривень.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 19.12.2024 частково задовольнив клопотання Товариства від 07.11.2024 про призначення судової телекомунікаційної експертизи та призначив у справі № 904/4067/24 судову експертизу електронних комунікацій, проведення якої доручив Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" Міністерства юстиції України на вирішення якої були поставлені такі питання:

1. Чи може збіг IP (Internet Protokol address) адреси 134.249.102.32, визначений у розділі 4 "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій" рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23, свідчити, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" та Фізичною особою - підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем подавались тендерні пропозиції з одного пристрою?

2. Чи можливо, що вхід до електронних адрес поштових скриньок та/або особистих кабінетів, який здійснено з використанням різного комп`ютерного обладнання, має однакову мережеву адресу вузла в комп`ютерній мережі, побудованій за протоколом IP (Internet Protocol address)?

3. У яких випадках можливий збіг мережевої адреси вузла в комп`ютерній мережі, побудованій за протоколом IP (Internet Protocol address)?

4. Про що може свідчити збіг мережевої адреси вузла в комп`ютерній мережі, побудованій за протоколом IP (Internet Protocol address)?

5. Чи є IP (Internet Protokol address) адреса 134.249.102.32 статичною? Якщо так, чи використовували вказану IP адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" та Фізична особа - підприємець Таран Іван Сергійович у періоди часу, зазначені в розділі 4 "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій" рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 16.05.2024 №54/25-р/к у справі № 54/37-23?

Згідно з висновком експерта від 07.08.2025 № 14 за результатами проведення судової експертизи електронних комунікації за матеріалами справи № 904/4067/24 від 19.12.2024 (т. 3, а.с.17-38):

1. За результатами проведених досліджень експертним шляхом підтвердити/спростувати збіг IP (Internet Protokol address) адреси 134.249.102.32, визначений у розділі 4 "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій" рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23 (користувачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" та Фізичної особи - підприємця Тарана Івана Сергійовича) - не представилось можливим з причин, наведених у дослідженні. Тому, встановити чи подавалися тендерні пропозиції Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" та/або Фізичною особою - підприємцем Тараном Іваном Сергійовичем з одного пристрою з технічної точки зору - не представилось можливим.

2, 3, 4. Вхід до електронних адрес поштових скриньок та/або особистих кабінетів, який здійснено з використанням різного комп`ютерного обладнання, може мати однакову мережеву адресу вузла в комп`ютерній мережі, що побудована за протоколом IP (Internet Protocol address). Збіг IP-адрес при вході з різного комп`ютерного обладнання можливий через застосування механізмів NAT, VPN, динамічну видачу IP-адрес тощо. Збіг мережевої адреси вузла в комп`ютерній мережі, що побудована за протоколом IP може свідчити про належність пристроїв до одного сегмента мережі провайдера, де використовується статична або NAT-адресація; при використанні віртуальних приватних мереж (VPN) за допомогою підключення користувачів до VPN-сервера; при використанні мобільної точки доступу (Hotspot)/USB-модема за допомогою підключення користувачів до цієї точки доступу/USB-модема тощо. Такий збіг не завжди свідчить про спільну ідентифікацію користувачів, а може бути наслідком технічних особливостей роботи мережі. Для більш детальної ідентифікації комп`ютерного обладнання необхідно мати більш детальніші ідентифікаційні додаткові дані щодо певного пристрою (МАС-адреси, часові мітки, логі аутентифікації тощо).

5. Відповідно до відомостей, зазначених у листі ПрАТ "Київстар" від 08.08.2023 № 22435/01, IP (Internet Protokol address) адреса 134.249.102.32 є статичною:

- відноситься до діапазону IP-адрес для доступу до мережі Інтернет за технологією FTTB (Fiber To The Building, "Оптика в будинок") послуги "Домашній інтернет";

- крім того, послуга "Домашній Інтернет" надається на підставі договору оферти без ідентифікації кінцевого споживача - фізичної особи;

- відомості про певну особу - кінцевого споживача цієї послуги інформаційних системах оператора ПрАТ "Київстар" - не фіксуються та не зберігаються.

Ураховуючи наведене, встановити експертним шляхом певного/конкретного споживача зазначеної послуги, а відповідно особу, якою могло бути проведено використання IP (Internet Protokol address) адреси 134.249.102.32 у періоди часу, вказані в розділі 4 "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій" рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 16.05.2024 № 54/25-р/к у справі № 54/37-23 (користувачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон" та Фізичної особи - підприємця Тарана Івана Сергійовича) - неможливо.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК.

Як встановили суди попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковані за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), які стосуються спотворення результатів торгів.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, Відділення АМК зазначає, що судом апеляційної інстанцій не враховано висновків щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/16662/21, від 07.02.2023 у справі №910/16616/21, від 30.05.2023 у справі №910/1528/22, від 14.08.2025 у справі № 910/3374/24 відповідно до якої питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України; від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 24.06.2021 у справі №904/5655/20 в частині того, що обмін інформацією та координація поведінки суб`єктів господарювання може бути доведена сукупністю доказів за відсутністю прямих доказів таких дій; від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 17.01.2023 у справі № 910/19251/20 в частині необхідності оцінки та дослідження доказів у їх сукупності під час застосування статті 59 Закону №2210 щодо повноти з`ясування обставин, які мають значення для справи та доведеності таких обставин.

Правові позиції у справах, що зазначені вище, стосуються застосування статті 86 ГПК України, яка є нормою процесуального права та як норма процесуального права є загальною.

Зазначені справи і ця справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову та застосування статті 86 ГПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що у Рішенні АМК обґрунтовано встановлено обставини, які, на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, а саме:

- використання однієї і тієї самої ІР-адреси під час підготовки та участі в торгах;

- синхронність дій у часі під час підготовки та участі в торгах;

- комунікація засобами мобільного зв`язку між учасниками під час підготовки та участі в торгах;

- надання Товариством та повернення Фізичною особою - підприємцем Тараном І. С. поворотної фінансової допомоги;

- взаємозв`язок між Фізичною особою - підприємцем Тараном І. С. та Товариством через ОСОБА_3 (який був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон") під час підготовки та участі в торгах.

Відповідно до приписів Закону № 2210-III (в редакції станом на 22.12.2023):

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону №2210, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції, скасувавши його рішення, та ухваливши нове, яким задовольнив позовні вимоги, скасував та визнав недійсним Рішення АМК в частині, що стосується позивача.

Слід зазначити, що алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить, у першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас, згідно з пунктами 1 - 5 частини першої статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-III встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Верховний Суд під час розгляду справ про оскарження рішень АМК дотримується сталої позиції, що для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах від 13.03.2018 у справі № 924/381/17, від 12.06.2018 у справі № 922/5616/15, від 18.10.2018 у справі № 916/3214/17, від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 09.12.2021 у справі № 916/3366/20, від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21.

Верховний Суд наголошує на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними та скасування рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Суд систематично наголошував на тому, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у аукціоні з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Верховний Суд відзначає, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову у цій справі, помилково не врахував наведені висновки Верховного Суду та оцінив кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Водночас питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції сталої та послідовної практики Верховного Суду щодо необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів в порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

При цьому, застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих сторонами аргументів та доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

З урахуванням сталої позиції Верховного Суду щодо оцінки доказів у порядку частини другої статті 86 ГПК України у судовому рішенні згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України має бути наведене обґрунтування суду щодо того, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів у взаємному зв`язку доказів у справі у їх сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін та здійсненням аналізу поведінки саме позивача, як учасника торгів, у контексті узгодженості саме дій позивача з іншими учасниками торгів.

Апеляційний господарський суд виснував про те, що встановлені у Рішенні АМК обставини узгоджених між Товариством та ФОП Тараном С.І. дій під час участі у Торгах не доводять факту узгодження поведінки під час підготовки та участі у процедурі закупівлі.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що цей висновок є таким, що зроблений без урахування дійсного змісту Рішення АМК. Так, зібраними та дослідженими Відділенням АМК доказами встановлено узгоджену поведінку Товариства та іншого учасника торгів під час підготовки та участі у Торгах. Це підтверджується, зокрема, використанням однієї ІР-адреси (фактично висновком експертизи виснувано про неможливість встановлення обставин, а не того, що Товариство та інший учасник не могли узгоджено використовувати одну ІР-адресу), синхронністю дій у часі під час підготовки та участі в торгах, комунікацією засобами мобільного зв`язку між учасниками під час підготовки та участі в торгах, надання Товариством та повернення Фізичною особою - підприємцем Тараном І. С. поворотної фінансової допомоги, взаємозв`язком між ФОП Тараном І. С. та Товариством через ОСОБА_3 (який був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Міжгалузевий регіон") під час підготовки та участі в торгах. Суд виходить з того, що і критична оцінка обставин застосування учасниками торгів однієї ІР-адреси яка не знайшли свого підтвердження, за наявності інших обставин у своїй сукупності виключає їх випадковий характер та свідчить про обмін інформацією і координацію дій між Товариством і ФОП Тараном І. С.

Отже, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування приписів статті 86 ГПК України, не здійснив належної оцінки всіх встановлених обставин справи на підставі доказів і аргументів сторін, у їх сукупності та взаємозв`язку, не дослідив та не перевірив покладені в основу Рішення АМК висновки, та не спростував висновки місцевого господарського суду, які були покладені в основу його рішення, чим допустив порушення статей 1, 5, 6 Заокну №2210.

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та наведені норми процесуального закону, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що зібраними та дослідженими Відділенням АМК доказами встановлено узгоджену поведінку Товариства та ФОП Тарана С.І. під час підготовки та участі у Торгах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність зазначених обставин виключає їх випадковий характер та свідчить про обмін інформацією і координацію дій між Товариством і ФОП Тараном С.І., які діяли не самостійно та не змагалися між собою, що суперечить вимогам конкурентності процедур закупівель, встановленим Законом № 2210.

Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що Рішення АМК прийнято без належного та достатнього доказового обґрунтування встановленого порушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення статей 73-79, 86, 236, 237 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, та порушення матеріального права, зокрема статей 1, 5, 3 Закону №2210 відповідно, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне та правильне по суті рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів скаржника в частині того, що пропуск суб`єктом господарювання строків на оскарження є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним та скасування рішень органів Антимонопольного комітету України з посиланням на висновки Верховного Суду, суд відхиляє з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що посилаючися на зазначену обставину Комітет зазначає про те, що Рішення направлено на адресу реєстрації ТОВ «Міжгалузевий регіон» із супровідним листом від 24.05.2023 №54-02/1134е, та повернуто на адресу Відділення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Інформація про прийняте Рішення оприлюднене в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» від 03.07.2024 № 134 (7794). Таким чином, Рішення вважається таким, що вручене ТОВ «Міжгалузевий регіон» 13.07.2024.

На переконання скаржника граничний строк на оскарження Рішення 16.09.2024 (оскільки 14.09-15.09.2024 припадають на вихідні дні). За твердженням скаржника, як вбачається з позовної заяви Товариства її було подано до суду 17.09.2024, отже Товариство пропустило граничний двомісячний строк на оскарження Рішення.

Оцінюючи цей довід, Верховний Суд зазначає, що дійсно, вхідний штамп Господарського суду Дніпропетровської області на позовній заяві містить дані про її отримання судом 17.09.2024. Водночас з позовної заяви вбачається, що її було направлено до суду засобами поштового зв`язку 13.09.2024 про що свідчать дані на конверті в якому вона надійшла до суду. Отже, враховуючи приписи 116 ГПК України позовна заява подана Товариством 13.09.2024, що спростовує доводи скаржника про пропуск граничного двомісячного строку на оскарження Рішення, передбаченого статтею 60 Закону №2210.

Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За змістом статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на Товариство, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу Відділення АМК задовольняє, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасовує, а рішення місцевого господарського суду залишає в силі.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд