ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/9115/25

ТОВ "Юкойл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) про визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5, 7 і 8 рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 22.05.2025 №60/90-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зі справи №426/60/100-рп/к.24 (далі - рішення АМК) в частині, що стосується Товариства.

Господарським судом міста Києва рішенням від 12.01.2026, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 13.05.2026 позовні вимоги ТОВ "Юкойл" задоволено у повному обсязі, скасовано пункти 1, 2, 4, 5, 7 і 8 рішення АМК в частині, що стосується ТОВ "Юкойл".

Суди дійшли висновку про те, що Рішення АМК не містить доказів спотворення результатів досліджуваних процедур закупівлі із застосуванням електронних засобів відбору учасників в електронній системі "Prozorro", наявності конкретних узгоджених дій, вчинених при проведенні процедур закупівель, наявності погодження чи узгодження цих дій, стосунку згаданих узгоджених дій спотворення результатів торгів, наявність наміру ТОВ "Юкойл" змінити змагання під час участі в закупівлях координацією своєї діяльності.

У касаційній скарзі (у новій редакції) Комітет, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Комітет визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 22.08.2024 у справі №910/20567/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18 щодо застосування статті 86 ГПК України, відповідно до яких «…питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій повинно досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку» та від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20 щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до яких «Сам факт відповідності дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства»;

- від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18 щодо застосування статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є компетенцією виключно Комітету. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об`єктивного з`ясування обставин справи».

Від ТОВ "Юкойл" 17.08.2026 (через систему "Електронний суд") надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №910/9115/25- без змін.

Від ТОВ "Авіа Оіл" 19.08.2026 (через систему "Електронний суд") надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №910/9115/25- без змін.

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із наявністю/відсутністю підстав для визнання недійсними в частині, що стосується позивача, пунктів 1, 2, 4, 5, 7 і 8 Рішення АМК.

Розпорядженням Комітету від 13.06.2024 № 60/11-рп/к розпочато розгляд справи № 426/60/100-рп/к24 за ознаками вчинення ТОВ "Юкойл" та іншим учасником торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівель.

За результатами розгляду справи Рішенням АМК:

- визнано, що ТОВ "Юкойл" і інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" №2210-ІІІ від 11.01.2001 (далі за текстом - Закон №2210), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А 1 (Jet A 1) або еквівалент", яка проводилась Спеціальним авіаційним загіном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2021-04-02-002419-c (пункт 1 резолютивної частини рішення №60/97-р/к);

- за порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини рішення №60/97-р/к, накладено на ТОВ "Юкойл" штраф у сумі 68 000 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення №60/97-р/к);

- визнано, що ТОВ "Юкойл" і інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А 1 (Jet A 1) або еквівалент", яка проводилась Спеціальним авіаційним загіном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2021-02-09-005501-a (пункт 4 резолютивної частини рішення №60/97-р/к);

- за порушення, яке викладене в пункті 4 резолютивної частини рішення №60/97-р/к, накладено на ТОВ "Юкойл" штраф у сумі 68 000 грн (пункт 5 резолютивної частини рішення №60/97-р/к);

- визнано, що ТОВ "Юкойл" і інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А 1 (Jet A 1) або еквівалент", яка проводилась Спеціальним авіаційним загіном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2020-10-19-011324-c (пункт 7 резолютивної частини рішення №60/97-р/к);

- за порушення, яке викладене в пункті 7 резолютивної частини рішення №60/97-р/к, накладено на ТОВ "Юкойл" штраф у сумі 68 000 грн (пункт 8 резолютивної частини рішення №60/97-р/к).

Розглядаючи антимонопольну справу №426/60/100-рп/к.24 Відділенням АМК було встановлено, що за інформацією, наданою ТОВ "Авіа Оіл" (лист від 15.11.2023 №17 [вх. Відділення АМК від 15.11.2023 №60-01/3742]) і Товариством (лист від 28.12.2023 №28.12./6 [вх. Відділення АМК від 28.12.2023 №60-01/4251]), ТОВ "Авіа Оіл" і ТОВ "Юкойл" у 2021 році, в тому числі під час участі у Процедурах закупівель, знаходились за однією адресою: просп. Академіка Палладіна, 32, офіси 433 і 432 (ТОВ "Авіа Оіл") та 434 (Товариство), м. Київ, на підставі договорів оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, від 01.12.2018 №100/18 (Товариство) та від 28.12.2019 №101/19-1 (ТОВ "Авіа Оіл").

При цьому, юридична адреса ТОВ "Авіа Оіл": вул. Басейна, буд. 9, кім. 3, м. Київ.

Відповідно до договорів про співробітництво №19/05/БАС/20-Ю від 04.06.2020 і №18/05/БАС/2І-Ю від 04.06.2021, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "Стайлінг" (ідентифікаційний код 38273807; далі за текстом - Бюро) та ТОВ "Авіа Оіл", останнє тимчасово користувалося приміщенням площею 34,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Басейна, буд. 9, кім. 3, м. Київ. Термін дії договорів до 03.06.2021 та 03.06.2022 відповідно.

Крім того, Бюро зобов`язувалося здійснювати для ТОВ "Авіа Оіл" інформаційні та секретарські послуги щодо поштової кореспонденції, надісланої за адресою орендованого приміщення, а саме: отримувати поштову кореспонденцію та забезпечувати зберігання протягом 180 календарних днів з моменту отримання від поштового відділення; повідомляти про надходження кореспонденції керівнику ТОВ "Авіа Оіл" або уповноваженій ним особі; видавати ТОА "Авіа Оіл" отриману кореспонденцію за адресою: вул. Антоновича, 51, 6 поверх, кімната 609, м. Київ; надавати ТОВ "Авіа Оіл" окрему послугу з розкриття, сканування та надсилання копії кореспонденції на електронну адресу ТОВ "Авіа Оіл".

Враховуючи наведене, протягом 2021 року, зокрема, і в період проведення Процедур закупівель, ТОВ "Авіа Оіл", попри наявність чинних договорів тимчасового спільного користування об`єктом нерухомого майна, фактично не здійснювало діяльності за місцем реєстрації: вул. Басейна, буд. 9, к. 3, м. Київ, 01024.

Таким чином, за висновками Відділення АМК, фактичне місцезнаходження відповідачів за однією адресою у сусідніх офісах (кімнатах) свідчить про наявність умов для обміну ними інформацією, що й зумовило їх домовленість про підготовку й участь у Процедурах закупівель.

Згідно з інформацією, яка була надана ДП "Прозорро" листом №206/01/2524/04 від 16.11.2021 (вх. Відділення АМК від 03.12.2021 №60-01/5785), Товариство для участі у Процедурі закупівлі-1 заходило в аукціон з ІР-адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та для участі у Процедурі закупівлі-1 подавало свою тендерну пропозицію з електронного майданчика ТОВ "Смарттендер", а для участі у Процедурі закупівлі-3 заходило в аукціон з ІР-адреси НОМЕР_1 .

За інформацією, наданою ТОВ "Смарттендер" (лист №520 11.09.2023 [вх. Відділення АМК від 12.09.2023 №60-01/3072]), Товариство для участі у Процедурі закупівлі-1 подавало свою пропозицію з ІР-адреси НОМЕР_2 .

Водночас під час проведення Процедури закупівлі-1 ТОВ "Авіа Оіл" і ТОВ "Юкойл" здійснювали керування своїми банківськими рахунками (02.04.2021 - 08.06.2021) з ІР-адреси НОМЕР_2 , а під час проведення Процедури закупівлі-2 (09.02.2021 - 15.03.2021) з ІР-адрес НОМЕР_2 , НОМЕР_1 (листи АТ КБ "ПриватБанк" №20.1.0.0.0/7-220120/11014 від 21.01.2022 [вх. Відділення АМК від 25.01.2022 №60-01/107кі] та АТ "Райффайзен Банк" від 26.01.2022 №81-15-9/933-бт [вх. Відділення АМК від 31.01.2022 №60-01/123кі]) та подавали фінансову звітність (лист ГУ ДПС у м. Києві №55047/5/26-15-12-07-19 від 07.12.2021 [вх. Відділення АМК від 16.12.2021 №60-01/1942кі]).

Під час проведення Процедури закупівлі-3 ТОВ "Юкойл" подавало фінансову звітність (19.01.2020 - 27.11.2020) з ІР-адреси НОМЕР_2 .

Також ТОВ "Юкойл" з ІР-адреси НОМЕР_2 у період проведення Процедури закупівлі-2 подавало фінансову звітність (09.02.2021 - 15.03.2021) [лист ГУ ДПС у м. Києві від 07.12.2021 №55047/5/26-15-12-07-19 (вх. Відділення АМК від 16.12.2021 №60-01/1942кі)], а з ІР-адреси НОМЕР_1 для участі у Процедурі закупівлі-2 подавало свою тендерну пропозицію (лист ТОВ "Смарттендер" від 11.09.2023 №520 [вх. Відділення АМК від 12.09.2023 №60-01/3072]).

Водночас з ІР-адреси НОМЕР_1 ТОВ "Авіа Оіл" у період проведення Процедури закупівлі-2 подавало фінансову звітність (09.02.2021 - 15.03.2021) [лист ГУ ДПС у м. Києві від 07.12.2021 №55047/5/26-15-12-07-19 (вх. відділення АМК від 16.12.2021 №60-01/1942кі)] та подавало свою тендерну пропозицію для участі у Процедурі закупівлі-2 (лист ТОВ "Е-Тендер" від 07.09.2023 №338-23 [вх. Віддіення АМК від 18.09.2023 №60-01/1452кі]).

Крім того, з ІР-адреси НОМЕР_2 ТОВ "Авіа Оіл" під час проведення Процедури закупівлі-3 (19.01.2020 - 27.11.2020) здійснювало керування своїми банківськими рахунками, а з ІР-адреси НОМЕР_1 подавало свою тендерну пропозицію для участі у Процедурі закупівлі-3 та фінансову звітність.

Відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за IP-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 і 194.44.219.100 надаються Державним підприємством "Науково-телекомунікаційний центр "Українська академічна і дослідницька мережа" Інституту фізики конденсованих систем НАН України" (ідентифікаційний код 30275262; далі за текстом - ДП НТЦ "УАРНЕТ").

ДП НТЦ "УАРНЕТ" листом №275 від 22.11.2023 (вх. Відділення АМК від 22.11.2023 №60-01/3826) повідомило, що послуги з доступу до мережі Інтернет за ІР-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 2021 року надавались ТОВ "Юкойл" на підставі договору №151139 від 05.02.2015 про надання послуг. Адреса надання послуг: просп. Академіка Палладіна, буд. 32, оф. 434, м. Київ.

Листом №83 від 03.04.2023 (вх. Відділення АМК від 10.04.2023 №60-01/1185) ДП НТЦ "УАРНЕТ" повідомило, що ІР-адреса НОМЕР_1 у період з 19.01.2016 до 31.03.2021, в тому числі в період проведення Процедури закупівлі-2, використовувалась ТОВ "Авіа Оіл" на підставі договору №160637 від 19.01.2016. Адреса надання послуг: просп. Академіка Палладіна, буд. 32, м. Київ.

Відділення АМК дійшло висновку, що використання ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл" однієї і тієї ж ІР-адреси для здійснення керування своїми банківськими рахунками та подання фінансової звітності, з якої ТОВ "Юкойл" заходило в аукціон та подавало свою тендерну пропозицію і яка була надана йому в користування, свідчить про координацію дій ТОВ "Авіа Оіл" і ТОВ "Юкойл" та обмін інформацією під час участі у Процедурі закупівлі-1,2.

Згідно з банківськими виписками, наданими АТ "Райффайзен Банк" листом від 26.01.2022 №81-15-9/933-бт (вх. Відділення АМК від 31.01.2022 №60-01/123кі), між ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл" під час проведення Процедур закупівель існували господарські відносини, а саме:

- ТОВ "Авіа Оіл" під час проведення Процедури закупівлі-1 купувало у ТОВ "Юкойл" товар, а саме: 07.06.2021 сплатило 313 840 грн (призначення платежу "За товар згідно рахунків за лютий-травень 2021 року…"), 5 443 531,63 грн (призначення платежу "За авіаційне паливо згідно рахунку № 39 від 02.03.21") і 5443531,63 грн (призначення платежу "За авіаційне паливо згідно рахунку № 105 від 19.04.21...");

- під час проведення Процедури закупівлі-2 між ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл" були такі розрахунки:

04.02.2021 ТОВ "Авіа Оіл" перерахувало ТОВ "Юкойл" 19 641,60 грн, призначення платежу "За товар згідно рахунка №СФ 0908 від 09.12.2020…";

19.02.2021 ТОВ "Юкойл" перерахувало ТОВ "Авіа Оіл" 705 510 грн, призначення платежу "За паливо згідно рахунку № 10 від 18.01.21...";

19.02.2021 ТОВ "Юкойл" перерахувало ТОВ "Авіа Оіл" 684 120 грн, призначення платежу "За товар згідно рахунку № 8 від 13.01.21…";

19.02.2021 ТОВ "Юкойл" перерахувало ТОВ "Авіа Оіл" 919 677,60 грн, призначення платежу "За товар згідно рахунку № 12 від 26.01.21...";

02.03.2021 ТОВ "Авіа Оіл" перерахувало ТОВ "Юкойл" 150 грн, призначення платежу "За товар згідно рахунка № СФ-00025 від 01.01.2024...";

- під час проведення Процедури закупівлі-3 між ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл" були такі розрахунки:

ТОВ "Юкойл" 21.10.2020 перерахувало ТОВ "Авіа Оіл" 1 000 000 грн, призначення платежу "За оливи та масла згідно рахунків за липень-серпень 2020р…."; 11.11.2020 перерахувало ТОВ "Авіа Оіл" 1 000 000 грн, призначення платежу "З оливи та масла згідно рахунків за серпень-вересень 2020р…"; 12.11.2020 перерахувало ТОВ "Авіа Оіл" 6 711 162,46 грн, призначення платежу "За авіаційне пальне - Паливо для реактивних двигунів з/р № 323 від 19.10.20…".

Також за інформацією ТОВ "Юкойл" (лист від 14.11.2023 №14.11/2 [вх. Відділення АМК від 14.11.2023 №60-01/3734]) останнє протягом лютого і червня 2021 року купувало паливо Джет А-1 (товар Процедур закупівель-1,2) у ТОВ "Авіа Оіл".

Зазначене свідчить про те, що в період проведення Процедури закупівлі-1,2 між відповідачами існували господарські відносини з продажу виду товару - предмета Процедури закупівлі-1,2, що свідчить про позиціонування цих суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів.

Внаслідок існування сталих господарських відносин між відповідачами усувається або відчутно зменшується взаємна невизначеність учасників щодо їх поведінки під час участі у процедурах закупівель, оскільки наявність господарських відносин зумовлює виникнення в суб`єктів, які пов`язані такими відносинами, певних прав та обов`язків.

Відтак, на думку Відділення АМК, такі комерційні відносини відповідачів, у тому числі щодо виконання майбутнього закупівельного договору, свідчить про єдність їх економічних інтересів, що обумовлює їх обізнаність із діяльністю один одного, внаслідок чого вони мали можливість обміну інформацією, у тому числі щодо участі в Процедурі закупівлі-1,2,3.

ТОВ "Авіа Оіл" у листі від 29.12.2023 №44 (вх. Відділення АМК від 02.01.2024 №60-01/14) повідомило, що протягом IV кварталу 2020 року використовувало в господарській діяльності номер телефону (044) 424 74 93 "з 2013 року часу початку оренди офісного приміщення".

Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком") листом від 20.05.2021 №2593-вих-80Д731-80Д922-2021 (вх. Відділення АМК від 24.05.2021 №60-01/964кі) повідомило, що протягом 2013 - 2020 років абонентський номер +380 (44) 424-74-93 було присвоєно ТОВ "Юкойл" на підставі договору №3300055835 від 28.08.2001. Абонентський номер був встановлений за адресою: просп. Академіка Палладіна, буд. 32, поверх 4, кімната (офіс) 434, м. Київ.

За інформацією АТ "Укртелеком", наданою листом від 20.05.2021 №2593-вих-80Д731-80Д922-2021 (вх. Відділення АМК від 24.05.2021 №60-01/964кі), протягом періоду з 01.01.2013 до 31.12.2020 абонент, якому присвоювався номер телефону +380 (44) 424-74-93, не змінювався.

Таким чином, ТОВ "Авіа Оіл" для здійснення зв`язку з ним, вказувало номер телефону, що був наданий у користування ТОВ "Юкойл".

Крім того, за результатами аналізу договорів про надання послуг №151139 від 05.02.2015 та №16063 від 19.01.2016, укладених ДП НТЦ "УАРНЕТ" та Товариством і ТОВ "Авіа Оіл" відповідно, встановлено, що відповідачі у вказаних договорах зазначили однаковий контактний номер телефону +380 (44) 424-74-93. Строк дії зазначених договорів: до 31.12.2020.

Отже, ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл", які б мали виступати конкурентами під час участі у Процедурі закупівлі-3, використовували у своїй господарській діяльності для зв`язку з ними один і той же номер телефону.

Викладені факти використання ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл" у своїй господарській діяльності одного й того ж телефонного номера, наданого в користування одному із відповідачів, на думку Відділення АМК, свідчить про координоване здійснення ними господарської діяльності протягом тривалого періоду часу та наявність умов для обміну інформацією.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК.

Як встановили суди попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковані за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), які стосуються спотворення результатів торгів.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, Відділення АМК зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах Верховного Суду від 22.08.2024 у справі №910/20567/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, зазначаючи про те що, суди попередніх інстанцій не врахували таких правових висновків Верховного Суду, зокрема, у частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів, у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Правові позиції у справах, що зазначені вище, стосуються застосування статті 86 ГПК України, яка є нормою процесуального права та як норма процесуального права є загальною.

Зазначені справи і ця справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову та застосування статті 86 ГПК України. При цьому рішення АМК у вказаних справах були прийняті з урахуванням редакції Закону № 2210, яка діяла до 01.01.2024, а у справі, що розглядається - після цієї дати. Водночас внесені зміни до Закону № 2210 не вплинули на кваліфікацію правопорушення за пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, тому висновки Верховного Суду у вказаних справах підлягають застосуванню і до спірних правовідносин у цій справі.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Сама собою різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

Відповідно до приписів Закону №2210 (в редакції чинній станом на 13.06.2024):

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. (частина перша статті 59).

Так, скаржник вказує, що спір у цих правовідносинах виник у зв`язку з оскарженням Рішення АМК, згідно з яким визнано, що, зокрема, ТОВ "ЮКОЙЛ" вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурах закупівель.

Втім, суди попередніх інстанцій задовольнили позов і визнали недійсним Рішення в частині, що стосується ТОВ "ЮКОЙЛ".

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим та/чи визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію, встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами з урахуванням усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, (на які вказує скаржник у касаційній скарзі). Вказаний висновок хоча і прийнятий у справах за нормативно-правового регулювання правовідносин Законами №2210 та Закону України "Про Антимонопольний комітет України" в редакції до 01.01.2024, водночас кваліфікація правопорушення за пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210 не змінилася разом зі зміною законодавства, тому вказані висновки є релевантними та такими, що підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин.

Натомість застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний характер для усіх справ, в тому числі які виникають у спорах щодо захисту економічної конкуренції, адже встановлює оптимальний порядок оцінки доказів, на підставі яких вирішується справа по суті, а тому має класичний, регулятивний характер, у кожній конкретній справі оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмета та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом статті 35 Закону при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Отже, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу Закону виключною компетенцією АМК. Такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18, від 30.01.2020 зі справи № 910/14949/18, на які посилається скаржник.

Водночас у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази і в разі їх підтвердження вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.

Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності / відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України фактично впроваджує у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто із введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу; іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що вона покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно у статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- отже, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- у цьому випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17]. Такий стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Слід також зазначити, що сукупна оцінка доказів у порядку статті 86 ГПК України, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження. Тобто з урахуванням основних завдань та виключних повноважень АМК встановлення і доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій має бути здійснено останнім у тому числі і через призму наведеного у статті 61 Конституції України поняття "щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності". Саме такий підхід може свідчити про повноту виявлення кола причетних (зокрема до порушення) осіб з доведенням дійсних мотивів їх поведінки, що, крім того, є підставою для притягнення їх до відповідальності.

Так, АМК, приймаючи Рішення, виходив з того, що: ТОВ "Юкойл" та інший відповідач у антимонопольній справі знаходилися за однією адресою в сусідніх приміщеннях, що на думку АМК, свідчить про можливість обміну інформацією; вони використовували в господарській діяльності один і той же номер телефона; господарські відносини між з іншим учасником та ТОВ "ЮКОЙЛ" були сталими; вхід в аукціон здійснений із однакової ІР-адреси та подання тендерних пропозицій здійснено в близький проміжок часу, які мають спільну адресу місцезнаходження.

Колегія суддів апеляційного суду, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначила, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання, чи мали місце обставини, які наведені в розділі в цій постанови, та наявністю/ відсутністю яких обґрунтовуються вимоги/ заперечення сторін, вказав таке.

1. Товариства вільні у виборі контрагентів, перебування учасників торгів у господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами. Окрім того, наявність певних господарських правовідносин між двома юридичними особами не свідчить про відсутність між ними конкуренції та про безумовну єдність їх інтересів. Крім того, наявність господарського договору між суб`єктами господарювання не може свідчити про сталість господарських відносин між такими особами. Придбання ТОВ "Юкойл" протягом лютого 2021 року палива Джет А-1 у ТОВ "Авіа Оіл" не пов`язано з участю у торгах, оскільки ТОВ "Юкойл" не було переможцем у цій закупівлі, а отже така закупівля не була пов`язана з виконанням майбутнього закупівельного договору.

2. Саме по собі знаходження офісів суб`єктів господарювання в одному приміщенні, а також керування банківськими рахунками та подання фінансової звітності з однієї ІР-адреси не є безумовним доказом наявності узгоджених дій між Товариством і ТОВ "Авіа Оіл". IP-адреса не є інструментом, який в об`єктивній реальності дає можливість мати доступ до будь-якої інформації та за своєю суттю не є шляхом чи методом обміну господарською інформацією між ними. Також, судом першої інстанції досліджено, що IP-адреси для входу в систему "Клієнт-банк" між ТОВ "Юкойл" і ТОВ "Авіа Оіл" пояснюються відкритим доступом до wi-fi, про що є докази в матеріалах антимонопольної справи.

3. ТОВ "Авіа Оіл" у період проведення Торгів, мав чинні договори оренди на користування приміщеннями (офісами) № 433 та 432, що належать до майнового комплексу НАН України, та знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Академіка Палладіна, 32. Винаймання приміщень було пов`язано з необхідністю забезпечити працівників ТОВ "Авіа Оіл" робочими місцями. Та обставина, що два товариства орендують два різні офісні приміщення в одного орендодавця також не вказує на наявність фактів обміну будь-якою інформацією, пов`язаною з участю в Торгах, між такими товариствами.

4. ТОВ "Авіа Оіл" починаючи з 2013 року орендував у Інституту офісне приміщення - кабінет № 433, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Академіка Палладіна, 32. На етапі переговорів щодо укладення договору оренди однією із умов оренди зазначеного офісного приміщення з боку ТОВ "АВІА ОІЛ" була наявність телефонної лінії. На момент виникнення орендних відносин між Інститутом та ТОВ "Авіа Оіл" до офісного приміщення була проведена телефонна лінія 044 424 74 93. Телефонна лінія 044 424 74 93 була закріплена АТ "УКРТЕЛЕКОМ" за попереднім користувачем цього приміщення (офісу) - ТОВ "Юкойл".

Однак, суди як першої, так і апеляційної інстанцій залишили поза увагою необхідність здійснення оцінки доказів у цій справі у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності (правова позиція, викладена, зокрема, у постановах від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 27.01.2022 у справі №910/16243/20, від 09.11.2023 у справі № 924/1230/21, від 05.12.2023 у справі № 924/1266/21).

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій здійснили оцінку кожного доказу окремо, втім, не провели належної оцінки всіх встановлених обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, відповідно, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами з урахуванням усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, їх вірогідності і взаємозв`язку, відповідно до статті 86 ГПК України

Поза увагою суду залишилося встановлення вірогідності щодо наявності / відсутності випадкового збігу всіх встановлених АМК обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, або ж обґрунтування збігу іншим чинником.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, а також досліджувати вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі в їх сукупності. Тобто питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій суди мають досліджувати з огляду на всю сукупність обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Суди попередніх інстанцій, помилково не врахували наведених висновків Верховного Суду та оцінили лише кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи з огляду на всю сукупність з`ясованих та досліджених у справі обставин і доказів у їх взаємозв`язку і вірогідності.

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд не бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з огляду на висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

З огляду на те що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказаних порушень, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбаченими статтею 300 ГПК України.

Ураховуючи що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання стосовно розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд