ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 335/2660/23

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

У цьому провадженні суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Під час перегляду оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених у вироку фактичних обставин.

Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.

Так, суд встановив, що винуватість ОСОБА_7 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 , яка була безпосереднім очевидцем події, протоколом проведення слідчого експерименту із цим свідком, де вона детально пояснила та відтворила всі обставини, показала взаємне розташування обвинуваченого та потерпілого під час конфлікту, вказала яким чином і куди наносилися удари.

Також суд послався на протокол огляду місця події, яким були зафіксовані обстановка на місці, сліди та предмети, що вилучені під час огляду. Протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 зафіксовано вилучення у нього алкогольних напоїв, парфумів, комп`ютерної миші та ноутбука, при цьому ноутбук та комп`ютерна миша були впізнані братом загиблого як такі, що належали останньому.

Згідно акту про пожежу та звіту про причини виникнення пожежі встановлено, що причиною виникнення пожежі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 стало занесення вогневого джерела запалювання.

Висновком судової медичної експертизи від 08 лютого 2023 року причиною смерті потерпілого ОСОБА_8 є відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепу з крововиливами під оболонки головного мозку, ділянками забою головного мозку, що призвело до набряку головного мозку.

Згідно протоколу за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 23 березня 2023 року ОСОБА_7 , в простій і добровільній формі розповів, що в стані алкогольного сп`яніння вбив сусіда, свідком чого стала його співмешканка ОСОБА_11 . Після цього він забрав за місцем проживання потерпілого алкогольні напої та ноутбук і кинув у будинку недопалок, від якого почалася пожежа. Ця НСРД була проведена за наявності попереднього дозволу слідчого судді, а складений за її результатами протокол відповідає вимогам кримінального процесуального закону, наведені у протоколі відомості повністю узгоджується з рештою досліджених у судовому засіданні доказів.

Посилання на застосування до ОСОБА_7 під час досудового розслідування недозволених методів слідства з метою примушування його визнати свою вину були предметом перевірки судів, які зазначили, що обвинувачений не вказує ким саме і яким чином на нього здійснювався тиск. Суди послалися на досліджену довідку про стан здоров`я ОСОБА_7 при поміщенні його до слідчого ізолятора, де чітко зафіксована відсутність будь-яких тілесних ушкоджень. Крім того, за заявою обвинуваченого про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування судом була ініційована перевірка з направленням до слідчих органів відповідної ухвали від 01 жовтня 2024 року. Станом на час здійснення касаційного розгляду постановою слідчого від 08 травня 2026 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 08 жовтня 2024 року за цією заявою, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Також органом досудового розслідування були внесені відомості до ЄРДР за заявою обвинуваченого про підробку документів, а тому суд обґрунтовано відмовив стороні захисту у проведенні почеркознавчої експертизи, оскільки на вирішення такої експертизи виносяться питання, дослідження яких передбачено у рамках іншого кримінального провадження.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому встановлення наявності чи відсутності певних обставин, які не були встановлені в судах попередніх інстанцій, не відносяться до компетенції касаційного суду. Посилаючись на певні факти, сторона оскарження має довести, що наведені нею обставини істотно порушили права та законні інтереси учасників судового провадження, а також вплинули на правильність постановлених у справі судових рішень. Таких доводів стороною захисту не наведено. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_7 був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі, у тому числі на підставі ухвал суду про його ознайомлення від 28 червня та 14 серпня 2024 року, що підтверджено розписками обвинуваченого, наданими суду, правдивість підписів у яких ним не заперечується.

Сторона захисту стверджує про неналежне встановлення судом особи ключового свідка ОСОБА_10 та безпідставну відмову в допиті цього свідка у судовому засіданні.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування внаслідок наявності обґрунтованих підстав вважати, що у цьому провадженні існують обставини, які можуть у подальшому унеможливити допит свідка ОСОБА_10 слідчий суддя виніс ухвалу від 06 січня 2023 року про допит свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні. При цьому цей допит відбувався за участі підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника, які мали можливість ставити свідку запитання для з`ясування всіх обставин. Цей допит фіксувався відповідно до вимог закону, особу свідка було встановлено. Протягом всього допиту свідка ОСОБА_7 не висловлював заперечень щодо особи свідка, наявних між ними стосунків. Під час допиту в порядку ст. 225 КПК України суд з`ясував характер відносин між свідком та підозрюваним, останній також не заперечував що саме допитувана особа в день подій перебувала разом із ним. Отже, у суду немає підстав вважати, що під час досудового розслідування було допитано іншу особу, а не співмешканку обвинуваченого, яка була безпосереднім свідком подій.

Що стосується виклику цього свідка в судове засідання під час судового розгляду, то з матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово вживав усі необхідні заходи для виклику та допиту свідка ОСОБА_10 , у тому числі шляхом застосування до неї примусового приводу. Проте, внаслідок відсутності свідка за місцем проживання та відсутності даних про місце її перебування, вона не могла бути допитана в суді першої інстанції. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що допит свідка в порядку ст. 225 КПК України відбувався з дотриманням вимог закону, а отже суд мав усі підстави вважати такі показання допустимими.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції оцінив усі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого «поза розумним сумнівом», оскільки вони прямо та непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Твердження сторони захисту про порушення права ОСОБА_7 на захист були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і визнані безпідставними.

Так, у суді було встановлено, що від початку досудового розслідування інтереси ОСОБА_7 представляв адвокат ОСОБА_9 , якого було залучено до участі в якості захисника постановою слідчого від 06 січня 2023 року. Матеріали справи містять також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та угоду. Цей захисник здійснював свої повноваження під час досудового розслідування та в суді першої інстанції до 13 червня 2023 року, коли в судовому засіданні ОСОБА_7 відмовився від захисника ОСОБА_9 і заявив клопотання про призначення безоплатного захисника, оскільки він не може знайти спільну мову з адвокатом і не має можливості йому платити. Суд задовольнив зазначене клопотання.

Слід звернути увагу на те, що до цього моменту від обвинуваченого жодних клопотань про заміну захисника не надходило. ОСОБА_7 не скаржився на дії адвоката, від його послуг не відмовлявся, не зазначав про те, що ОСОБА_9 здійснював свої повноваження неналежним чином. Матеріали провадження свідчать про те, що ОСОБА_7 на всіх етапах досудового розслідування та в суді був ознайомлений зі своїми правами, в тому числі з правом на захист, про що є відповідні розписки. За таких обставин суди дійшли переконливого висновку, що під час досудового розслідування захист ОСОБА_7 здійснювався особою, яка за законом має на це право, а відсутність жодних заперечень чи скарг зі сторони підозрюваного свідчить, що участь цього захисника у справі відповідала інтересам ОСОБА_7 , а отже йому був забезпечений належний правовий захист. Суд звертає увагу, що в суді першої інстанції за участю захисника ОСОБА_9 було проведено лише три судові засідання, під час яких не досліджувалися докази, отже всю сукупність доказів суд досліджував вже за участі адвоката, якого було призначено в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого і повноваження якого не оспорюються. Крім того, у касаційних скаргах не наведено обґрунтованих тверджень, що саме внаслідок участі адвоката ОСОБА_9 підозрюваний був позбавлений можливості належним чином здійснювати захист від пред`явленої йому підозри або це істотним чином негативно позначилося на реалізації права на ефективний захист. Доводи скарги в цій частині зводяться до оформлення повноважень захисника та обставин вступу його до участі у справі, що за наведених вище мотивів не може бути розцінено як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та вплинути на висновки про допустимість доказів у цьому кримінальному провадженні.

Засуджений у своїй касаційній скарзі вказує на порушення вимог ч. 4 ст. 87 КПК України, оскільки слідчим суддею 5 і 6 січня 2023 року було винесено 6 ухвал без проведення фіксації судових засідань.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_7 не вказує, які саме ухвали були винесені слідчим суддею, законність яких ним оскаржується. Водночас матеріали провадження містять ухвали слідчого судді від вказаних дат, винесені під час досудового розслідування, зокрема, ухвали про задоволення клопотання щодо проведення огляду житла, проведення обшуку, арешт тимчасово вилученого майна та допит свідка ОСОБА_10 під час досудового розслідування в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України зазначені вище ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, чого обвинуваченим зроблено не було. Згідно ст. 433 цього Кодексу ці ухвали слідчого судді не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у діях ОСОБА_7 доведено склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України та є обґрунтованим. Крім того, суд апеляційної інстанції досліджував питання відповідності висновків суду фактичним обставинам справи і допустимості доказів та зазначив, що обставини справи встановлено правильно, а докази зібрані з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та є допустимими.

Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог ст. 404 КПК України розглянув апеляційні скарги сторони захисту, дав в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на усі доводи, наведені в цих скаргах, та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2025 року і ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.