ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 909/362/25

1. Громадська організація "Братство демократичної української молоді" (далі - ГО) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль" (далі - Товариство) та державного реєстратора Загвіздянської сільської ради Цалин Ю. В. (далі - реєстратора) про визнання недійсним у цілому з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства від 20.12.2023 за № 1-24, посвідченого нотаріально 26.02.2024 та зареєстрованого у реєстрі за № 283, а також про скасування реєстраційної дії за № 1001061070021000462 реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.04.2024 о 11:28:41 год змін до відомостей про юридичну особу.

2. 15.10.2025 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, про відмову у позові.

3. ГО оскаржувала до Верховного Суду ці судові рішення, у касаційній скарзі просила їх скасувати й ухвалити нове - про задоволення позову.

4. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також заявляло, що очікує понести судові витрати і попередній орієнтовний розрахунок їх складає 40 000 грн.

5. 28.07.2026 Верховний Суд ухвалив постанову, згідно з якою закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГО на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 909/362/25 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а в іншій частині касаційну скаргу ГО залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. 03.08.2026 Товариство звернулося до суду касаційної інстанції із заявою про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді касаційної інстанції, і просить стягнути їх з ГО у розмірі 42 500 грн.

7. До заяви додало ордер від 09.06.2026 про надання правничої допомоги, виданий адвокату Манченко Олені Віталіївні; копію витягу з договору від 18.04.2025 № 199-25 про надання правової допомоги Товариству; копію додатку № 3 до цього договору у вигляді розрахунку вартості послуг адвоката (виконавця), зробленого станом на 28.07.2025, у якому загальну вартість наданих послуг 42 500 грн за супроводження цієї справи у суді касаційної інстанції; копію акта від 28.07.2026 виконаних робіт/наданих послуг, складений після судового засідання у Верховному Суді, у якому відображено види виконаних робіт; копію рахунку на оплату від 28.07.2026 № 01759 послуг адвоката за названим вище договором, виставленого Адвокатським об`єднанням "Перша колегія адвокатів України", Товариству.

8. ГО зі свого боку не скористалася своїм правом на надання заперечень проти вимог Товариства і не клопотало про зменшення розміру заявлених останнім до відшкодування витрат.

9. Розглянувши заяву Товариства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

10. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

11. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина четверта цієї ж статті).

12. 31.08.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, у якій повідомив учасників справи, що питання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у цій справі, відбудеться у порядку письмового провадження без їх повідомлення.

13. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення витрат.

14. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

15. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

16. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

17. Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 названого Закону.

18. Як зазначалося раніше, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Товариство надало докази, перелік яких зазначений у пункті 7 цієї додаткової постанови.

19. Слід звернути увагу на те, що надані Товариством докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже він має бути доведений, документально обґрунтований і відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

20. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Детально розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

21. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку на підставі частини п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому мають бути указані, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково і мотивуванням такого висновку. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну їх необхідність для конкретної справи (правова позиція Верховного Суду у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

22. У пункті 5.44. постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

23. Слід також звернути увагу на висновки Верховного Суду, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи має бути сплачена (постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справи № 925/1137/19).

24. У розгляді заяви Товариства колегія суддів ураховує, що правова позиція сторін у цій справі у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій не змінювалась і адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги (висновки Верховного Суду у постанові від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 і додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

25. Ураховуючи наведені вище критерії, зокрема, реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, а також зважаючи на фактичні обставини цієї справи, співмірність цих витрат до предмета спору, результату касаційного перегляду (залишення без змін рішення та постанови судів попередніх інстанцій), заявлений останнім розмір гонорару не є співмірним і таким, що повністю не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності їх розміру. Тобто не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, наданих у цій справі.

26. Адже у розрахунку вартості послуг адвоката (виконавця), зробленого станом на 28.07.2025, у якому загальну вартість наданих послуг 42 500 грн за супроводження цієї справи у суді касаційної інстанції, й акті від 28.07.2026 виконаних робіт/наданих послуг, у якому відображено види виконаних робіт, зазначено, що вартість адвокатський послуг за складання заперечення щодо відкриття касаційного провадження і відзиву на касаційну скаргу склала 28 500 грн, на що адвокат витратив 19 годин часу.

27. Однак як убачається зі змісту цих документів аргументи й мотивування Товариства у запереченні щодо відкриття касаційного провадження і відзиві на касаційну скаргу у переважній більшості однакові. До того ж при наданні правової допомоги усного характеру, тривалістю 2 години, адвокат погоджував із клієнтом зміст відзиву на касаційну скаргу і він не свідчить, що адвокат здійснював додаткове вивчення спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду.

28. Тому за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, зважаючи на критерії, установлені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 цього ж Кодексу, враховуючи обсяг виконаних робіт із урахуванням фактичних обставин справи, а також беручи до уваги критерії, про які йшлося вище, колегія суддів дійшла висновку не присуджувати до відшкодування ГО всю заявлену Товариством суму витрат на правничу допомогу у розмірі 42 500 грн.

29. Звідси заяву Товариства слід задовольнити частково, стягнувши з ГО на його користь Товариства 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

30. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд