ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/12627/25

1.1 Перший заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Волт Майер Груп" та ТОВ "МЖК ХХІ", в якому просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:194:0009 шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих (Биченко) Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер: 23225300, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "Волт Майер Груп" на нерухоме майно - нежилу будівлю під літерою "А" загальною площею 501,8 м2 та нежилу будівлю під літерою "Б" загальною площею 20,7 м2 за адресою: місто Київ, проспект Московський (Степана Бандери, Червоних Козаків), 44 (кадастровий номер 8000000000:78:194:0009), з припиненням такого права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690598080000);

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих (Биченко) Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер: 23224863, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "МЖК ХХІ" на нерухоме майно - нежилу будівлю під літерою "А" загальною площею 501,8 м2 та нежилу будівлю під літерою "Б" загальною площею 20,7 м2 за адресою: місто Київ, проспект Московський (Степана Бандери, Червоних Козаків), 44 (кадастровий номер 8000000000:78:194:0009), з припиненням такого права із закриттям розділу та реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690598080000);

- зобов`язання ТОВ "Волт Майер Груп" знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Биченка (Золотих) Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер: 23225300;

- зобов`язання ТОВ "Волт Майер Груп" повернути Раді вказану земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Биченка (Золотих) Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер: 23225300, і споруд (металевого паркану та воріт, металевого гаражу, вуликів, дерев`яної споруди (навісу), залишків гуми та будівельних матеріалів, а також транспортних засобів).

1.2 Позовні вимоги мотивував тим, що ця земельна ділянка комунальної форми власності на проспекті Степана Бандери, 44, в Оболонському районі міста Києва належить до прибережної захисної смуги річки Дніпро та відноситься до земель водного фонду, що виключає можливість розташування на цій ділянці приватних будівель і споруд (які є самочинним будівництвом), а відповідно і набуття та реєстрацію відповідачами права власності на них.

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, позов задоволено частково.

2.2 Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1611 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0009), розташованою на проспекті Степана Бандери, 44 в Оболонському районі міста Києва, шляхом:

1) зобов`язання ТОВ "Волт Майер Груп" знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Биченка (Золотих) Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер: 23225300;

2) зобов`язання ТОВ "Волт Майер Груп" повернути Київській міській раді вказану земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Биченка (Золотих) Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер: 23225300, і споруд (металевого паркану та воріт, металевого гаражу, вуликів, дерев`яної споруди (навісу), залишків гуми та будівельних матеріалів, а також транспортних засобів).

2.3 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.4 Суди виходили, зокрема, з того, що будівництво спірних об`єктів нерухомості фактично здійснено за відсутності як документа на право користування землею, так і документа про прийняття об`єкта в експлуатацію. При цьому суд вказав, що позов у частині вимог про скасування рішень державного реєстратора та здійснених на їх підставі державних реєстрацій з припиненням відповідних прав не відповідають належному способу захисту.

3.1 У касаційній скарзі Київська міська прокуратура просить наведені судові рішення в частині відмови у позові скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на застосування норм права (статті 15, 16, 376, 377, 391 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, стаття 152 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, статті 1, 14, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 № 914/1785/22, від 10.04.2024 № 496/1059/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 18.09.2024 у справі № 915/1268/23, від 19.06.2024 у справі № 756/1612/21, від 12.05.2025 у справі № 904/2750/23, від 05.06.2024 у справі № 904/4338/21, від 11.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23, від 15.05.2024 у справі № 925/1043/22, від 12.03.2024 у справі № 925/989/22, не в повній мірі та вибірково застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/1174/22.

3.3 У відзиві на цю касаційну скаргу ТОВ "Волт Майер Груп" посилається, зоврема, на те, що його право власності не визнано недійсним і не скасовано жодним судовим рішенням, похідний від нього факт державної реєстрації не може вважатися таким, що порушує права територіальної громади чи держави в розумінні статей 15, 16 ЦК України. Тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а у разі встановлення відсутності належних повноважень прокурора та/або відсутності підстав для представництва інтересів держави - позов залишити без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України та/або закрити провадження (касаційне провадження) у справі.

3.4 У касаційній скарзі ТОВ "Волт Майер Груп" просить наведені судові рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, який у позові відмовити в повному обсязі.

3.5 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається:

- на застосування статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, щодо необхідності встановлення, інтереси якого суб`єкта - держави в цілому чи територіальної громади - захищає прокурор, та належного визначення позивача (пункт 1);

- на застосування статті 56 ГПК України та статті 24 Закону України "Про прокуратуру" щодо підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу прокуратури, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, відповідно до якого можливість участі у справі за правилами самопредставництва особи, яка не є керівником або членом виконавчого органу, має підтверджуватися приписом закону, статуту, положення або трудового договору (посадової інструкції); саму довіреність законом не визнано самостійним і достатнім підтвердженням таких повноважень - вона може лише додатково супроводжувати інші документи, що підтверджують право на самопредставництво (пункт 1);

- на застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції без належного врахування висновків ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" та постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (на яку також послався сам суд апеляційної інстанції) щодо необхідності оцінки поведінки обох сторін спору, включно з тривалою бездіяльністю органу публічної влади, при вирішенні питання про пропорційність втручання у право власності, при цьому безпідставно звинувативши відповідачів у недобросовісності, мотивуючи це тим, що вони повинні були проявити обачність і здогадатись, що в майбутньому земельна ділянка набуде статусу водного фонду та отримає кадастровий номер з порушенням постанови КМУ (пункт 1);

- на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, в частині автоматичного застосування правових наслідків самочинного будівництва (знесення) без диференціації залежно від часу зведення об`єкта та часу виникнення спеціального правового режиму земельної ділянки (пункт 2);

- на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 376 ЦК України до об`єктів нерухомого майна, зведених до 1991 року, за відсутності на момент будівництва земельної ділянки як об`єкта земельних правовідносин та за умови встановлення спеціального правового режиму щодо такої ділянки через десятиліття після завершення будівництва (пункт 3).

3.6 У відзиві на цю касаційну скаргу Київська міська прокуратура зазначила про те, що вказівка відповідача на неможливість застосування статті 376 ЦК України до об`єкта нерухомого майна, зведеного до 1991 року є безпідставною, адже первинна реєстрація права власності на майно загальною площею 522,5 кв. м на спірній земельній ділянці проведена 28.07.2015 за ТОВ "МЖК ХХІ" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 у справі № 11/576. При цьому, у ТОВ "МЖК ХХІ" не було та на даний час немає належних документів, які підтверджують його право користування або володіння нерухомим майном площею 522,5 кв. м та спірною земельною ділянкою. На думку прокуратури, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності останнього набувача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Тому просить залишити без задоволення цю касаційну скаргу.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням від 22.05.2006 в справі № 24/223 за позовом ТОВ "МЖК ХХІ" до Малого колективного підприємства МЖК "Поділ", за участі третіх осіб: Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" та Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності, Господарський суд міста Києва задовольнив вимоги позивача у цій справі та, зокрема, визнав за ним право власності на нежилу будівлю під літерою "А" загальною площею 501,8 м2 та нежилу будівлю під літерою "Б" загальною площею 20,7 м2, які розташовані за адресою: місто Київ, затока Волковата.

4.2 Означене судове рішення в цій частині було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006 та в установленому законом порядку набрало законної сили.

4.3 Надалі ТОВ "МЖК ХХІ" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" про визнання права власності на нежилу будівлю загальною площею 501,8 м2 під літерою "А" та нежилу будівлю загальною площею 20,7 м2 під літерою "Б", розташовані за адресою: місто Київ, проспект Московський, 44, а також зобов`язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказані будівлі.

4.4 В обґрунтування пред`явлених вимог ТОВ "МЖК ХХІ" посилалося на придбання ним у 1999 році спірного майна та визнання на нього права власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2006 у справі № 24/223, частково зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006. У той же час, розпорядженням Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.11.2006 вказаному майновому комплексу було присвоєно поштову адресу: місто Київ, проспект Московський, 44. Проте, відповідач (Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна") відмовив позивачу в реєстрації права власності на означені приміщення, посилаючись на невідповідність їх поштової адреси, зазначеної в рішенні суду, розпорядженню Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.11.2006.

4.5 Рішенням від 05.02.2010 у справі № 11/576 Господарський суд міста Києва, яке набрало законної сили, частково задовольнив вимоги ТОВ "МЖК ХХІ" та визнав за останнім право власності на нежилу будівлю загальною площею 501,8 м2 під літерою "А" та нежилу будівлю загальною площею 20,7 м2 під літерою "Б", розташовані за адресою: місто Київ, проспект Московський, 44.

4.6 28.07.2015 державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. (Биченко О. О.) прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23224863, яким на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 у справі № 11/576 зареєстрував за ТОВ "МЖК ХХІ" (код ЄДРПОУ: 30218068) право власності на нежилу будівлю під літерою "А" загальною площею 501,8 м2 та нежилу будівлю під літерою "Б" загальною площею 20,7 м2 за адресою: місто Київ, проспект Московський (Степана Бандери), 44 (номер відомостей про речове право 10588873).

4.7 Після цього право власності на означені нежилі будівлі на підставі укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 28.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О.(Биченко О. О.), реєстровий номер 726, перейшло до ТОВ "Волт Майер Груп", у зв`язку із чим того ж дня державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. (Биченко О. О.) вніс до Реєстру відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2015, індексний номер 23225300.

4.8 Земельна ділянка, на якій розташоване вищевказане нерухоме майно (право власності на яке зареєстроване за відповідачем-1), була сформована та 24.01.2022 зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин", затвердженої рішенням Ради від 21.03.2024 № 308/8274 (кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:78:194:0009).

4.9 За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,1611 га з кадастровим номером 8000000000:78:194:0009, розташована на проспекті Степана Бандери, 44 в Оболонському районі міста Києва, належить до категорії земель водного фонду з цільовим призначенням - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, вид використання - 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо статусу прокурора

4.11 Як зазначила Велика Палата Верховного Суд у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 у практиці Верховного Суду сформований підхід, за якого "представництво в суді законних інтересів держави" згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" охоплює представництво таких суспільних інтересів, до яких належать інтереси як держави в цілому, так і інтереси територіальної громади.

Ці інтереси не завжди збігаються.

Певні дії, рішення, правочини, в тому числі стосовно майна територіальної громади можуть не зачіпати інтересів інших, аніж самої територіальної громади. Відповідно й порушення при вчиненні цих дій, ухваленні рішень, вчиненні правочинів не стосуються інтересів держави в цілому (пункт 10.50).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має визначити, на захист яких саме інтересів він звертається (пункт 10.51).

Якщо ж прокурор захищає суто інтереси територіальної громади, то вона в особі відповідного органу місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади (пункт 10.57).

4.12 У цій справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду з урахуванням того, що територіальну громаду міста Києва незаконно позбавили права володіння комунальною земельною ділянкою, натомість позивач неналежно виконує покладені на нього повноваження щодо контролю збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстеження стану їх використання та перевірки фактів наявності порушень прав та інтересів територіальної громади на це майно.

4.13 Суди попередніх інстанцій встановили, що Рада принаймні з липня 2017 року була обізнана про факт забудови та фактичного володіння відповідачем-1 спірною земельною ділянкою водного фонду, однак належних заходів реагування, у тому числі позовного характеру, протягом тривалого часу - не вживала.

4.14 Отже, відсутні правові підстави вважати, що оскаржувані судові рішення суперечать цій постанові, а тому доводи ТОВ "Волт Майер Груп" в цій частині не знайшли свого підтвердження, що є підставою для закриття касаційного провадження з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.15 При цьому колегія суддів відхиляє посилання ТОВ "Волт Майер Груп" на відсутність повноважень у прокурора на подання апеляційної скарги, оскільки, окрім як за наведеної мотивації судом апеляційної інстанцій в цій частині в оскарженій постанові, за положенням частини 1 статті 10 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.

4.16 Натомість ТОВ "Волт Майер Груп" у касаційній скарзі посилається на нерелевантну судову практику, що є підставою для застосування положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо суті спору

4.17 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала таке.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

4.18 Ці висновки щодо належного способу захисту у цій категорії справ були враховані судами попередніх інстанцій, а тому доводи Київської міської прокуратури не знайшли свого підтвердження, що є підставою для закриття касаційного провадження з урахуванням положень пунктів 4 частини 1 статті 296 ГПК України. Інші посилання прокуратури на неврахування судами постанов Верховного Суду колегія суддів відхиляє з огляду на їх неподібність, що є підставою для застосування положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.19 ТОВ "Волт Майер Груп" у своїй касаційній скарзі заперечує щодо можливостей застосування положень статті 376 ЦК України до спірних правовідносин з огляду на те, що на момент, коли було збудоване спірне майно, цей Кодекс ще не врегульовував спірні питання.

4.20 Однак колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

4.21 Згідно з статтею 105 ЦК УРСР у редакції 1963 року громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

4.22 Отже, відсутні правові підстави вважати, що суди неправильно застосували положення статті 376 ЦК України та відсутні підстави для ініціювання питання щодо відступлення від сформованих висновків Великою Палатою Верховного Суд у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/23, як про це просить ТОВ "Волт Майер Груп" у своїй касаційній скарзі.

4.23 При цьому з урахуванням наведеного неприйнятними є твердження скаржника про незаконне втручання у його право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. За національним законодавством та сформованою практикою Верховного Суду положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

4.24 Тому касаційна скарга ТОВ "Волт Майер Груп" у цій частині не підлягає задоволенню. При цьому відсутні правові підстави для формування висновку Верховного Суду у цій справі з підстав, наведених цим скаржником.

4.25 Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, у касаційних скаргах не викладено.

4.26 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункти 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.27 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.28 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційними скаргами обох скаржників, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, належить закрити, а в іншій частині касаційну скаргу ТОВ "Волт Майер Груп" належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4.29 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

4.30 Крім того, враховуючи, що ухвалою від 27.07.2026 у цій справі Верховний Суд зупинив виконання рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, суд вважає за необхідне поновити його виконання згідно з статтею 332 ГПК України.

Керуючись статтями 240, 296, 301, 308, 309, 315, 317, 332 ГПК України,