ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/2349/24

1.1. У травні 2024 Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Василенко Тамари Іванівни заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006 за період з 18.05.2020 по 31.12.2023 у розмірі 790 862,75грн, пеню за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 у розмірі 208 782,36грн та судовий збір у розмірі 14 994,68 грн;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Василенко Андрія Павловича заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006 за період з 18.05.2020 по 31.12.2023 у розмірі 1 091 863,50 грн, пеню за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 у розмірі 354 874,38 грн та судовий збір у розмірі 21 701,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору оренди земельної ділянки від 14.03.2019 № 2019236 в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, у грудні 2018 року Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Василенко Тамари Іванівни (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Василенка Андрія Павловича (відповідач-2), в якій просила визнати укладеним договір оренди земельної ділянки між Криворізької міської радою та фізичною особою-підприємцем Василенко Тамарою Іванівною, фізичною особою-підприємцем Василенком Андрієм Павловичем у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі № 904/5542/18 позовні вимоги задоволено повністю, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Василенко Тамарою Іванівною, Фізичною особою-підприємцем Василенком Андрієм Павловичем, в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. (а.с. 50-57 т. 2)

На підставі цього рішення суду була проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за відповідачами, номер запису про інше речове право 31843926.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.06.2024 номер запису про інше речове право 31843926 від 30.05.2019 скасовано 23.10.2019.

18.05.2020 Постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі № 904/5542/18 залишено без змін.

Враховуючи, що постанова Центрального апеляційного господарського суду ухвалена 18.05.2020, то Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, яка розташована на вул. Галахівській, 1/1В, в Металургійному районі м. Кривого Рогу, є укладеним між Криворізькою міською радою та відповідачами з 18.05.2020.

Згідно з пунктом 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення будівель, з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, яка розташована на вул. Галахівській, 1/1В, в Металургійному районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка площею 1,5737 га (пункт 2. договору).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі, спільна часткова власність, 1/2 - Василенко Т.І., 1/2 - Василенко А.П., згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2016 за індексними номерами 74876323 та 74877493, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1106398912110 та 1106398912110, а також інші об`єкти інфраструктури Інженерні мережі (п.3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2018 №18-4-0.22-133/105-18 становить 36 821 075,72 грн. (п.5. договору).

Згідно з пунктом 6 договору Договір укладено строком на 5 років.

Пунктом 7 договору передбачено, що річна орендна плата за землю згідно частки власності в будівлі на момент укладання договору вноситься "Орендарями" в розмірі 331 389 грн. 68 коп. (триста тридцять одна тисяча триста вісімдесят дев`ять грн. 68 коп.) виключно у грошовій формі за ставкою 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. "Орендарі" самостійно зобов`язуються щорічно відповідно до інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов Договору чи продовження його дії.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору (п.8. договору).

Згідно з пунктом 9 плата вноситься "Орендарями" на рахунок Управління Державної казначейської служби України в Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №33211815004020 у банку УДКСУ у Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38032510.

Орендарі самостійно обчислюють суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної фіскальної служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.13 договору).

У пункті 10 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства У країни.

Пунктом 11 договору оренди передбачено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі: затвердження базової вартості 1 м2 земель міста та зміни даної базової вартості; зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів річної орендної плати за землю, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини "Орендаря", що підтверджується документами; в разі зміни або скасування понижувального коефіцієнту; в інших випадках, передбачених законодавством за цим договором.

Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.13 договору).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання передбачена пунктом 12 договору.

Так, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов`язання сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного Банку України, діючої на кожний такий день.

Термін нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов`язання не обмежується і встановлюється від першого дня виникнення прострочення до дня погашення включно.

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало законної сили 01.01.2016 та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,6грн.

Рішеннями Криворізької міської ради від 26.06.2019 № 3897 та від 30.06.2020 №4799 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2020-2021 рік, якими установлено ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, які набрали чинності з 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно.

У травні 2021 року Криворізькою міською радою прийнято рішення № 523 від 26.05.21 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу" та рішення від 26.05.2021 № 506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу", які набирають чинності з 01.01.2022.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік-1,06; 2017 рік-1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0, 2020 рік -1,0, 2021 рік 1,0 для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік -1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 -1,051.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2018 за № 18-4-0.22-133/105-18 становить 36 821 075,72грн (а.с.36 у том 1).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, у 2022 році згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2023 № 97-4-0.110,4-2222/301-23 становить 63819966,64грн (73 392 961,64грн за витягом:1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік).

У 2023 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 73 392 961,64грн (а.с.37 том 1).

Згідно пункту 7 договору оренди від 14.03.2019 річна орендна плата за землю згідно частки власності в будівлі на момент укладання договору вноситься "Орендарями" в розмірі 331 389 грн. 68 коп. виключно у грошовій формі за ставкою 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір річної плати за земельну ділянку вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір яких визначається Договором від 14.03.2019. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

За розрахунком позивача, за період з 18.05.2020 по 31.12.2023, за Договором від 14.03.2019 з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,5737га з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, яка розташована на вул. Галахівській, 1/1В, в Металургійному районі м. Кривого Рогу, заборгованість відповідача-1 становить 790 862,75грн, відповідача-2 - 1 091 863,5грн, а всього 1 882 726,25грн.

За несвоєчасне виконання умов договору оренди зі сплати орендної плати позивачем нарахована пеня за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 в сумі 563 656,74грн (208 782,36грн- за зобов`язаннями відповідача-1 та 354 874,38грн за зобов`язаннями відповідача-2).

Відповідачі заборгованість з орендної плати за договором від 14.03.2019 не сплатили, що і стало причиною звернення з позовом до суду.

Позивач стверджує, що за відповідачами рахується заборгованість за Договором з орендної плати:

Розрахунок за 2020 рік

36821075,72 грн х 0,9%:2 = 165 894,80 грн (річна орендна плата), з них: 36821075,72 грн- нормативна грошова оцінка земельної ділянки за відомостями з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2018 № 18-4-0.22-133/105-18;

0,9% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897;

2- розмір частки у спільній власності.

165 894,80 грн:12 (кількість місяців у році) = 13807,90 грн (місячна плата за 2020 рік кожного з відповідачів);

13807,90грн :31х14=6235,83 грн (орендна плата за період з 18.05.2020 по 31.05.2020);

13807,90 грн х7 (місяців)+6235,83 грн = 102 891,13 грн (заборгованість з орендної плати за період з 18.05.2020 по 31.12.2020).

Розрахунок за 2021 рік

36821075,72грн х 0,9%:2 = 165 894,80 грн (річна орендна плата), з них: 36 821 075,72грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за відомостями з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2018 № 18-4-0.22-133/105-18;

0,9% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4799;

2- розмір частки у спільній власності.

165 894,80 грн:12 (кількість місяців у році) = 13807,90 грн (місячна плата за 2020 рік кожного з відповідачів);

Розрахунок за 2022 рік

63 819 966,64 грн х 1,2%:2 = 382919,80 грн (річна орендна плата), з них: 63 819 966,64 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році за відомостями з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2023 № 97-4-0.110,4-2222/301-23 (73 392 961,64грн за витягом: 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік);

1,2% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506; 2- розмір частки у спільній власності.

382919,80грн :12 (кількість місяців у році) = 31 909,98 грн (місячна плата за 2022 рік кожного з відповідачів).

Розрахунок за 2023 рік

73 392 961,64 грн х 1,2%:2 = 440 357,76 грн (річна орендна плата), з них: 73 392 961,64 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році за відомостями з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2023 № 97-4-0.110,4-2222/301-23;

1,2% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506; 2 - розмір частки у спільній власності.

440 357,76 грн :12 (кількість місяців у році) = 36 696,48 грн (місячна плата за 2023 рік кожного з відповідачів).

За інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 №8497/5/04-36-24-17-13, Василенко Тамара Іванівна є платником орендної плати за землю в Металургійному районі, задекларовано та сплачено за період з 2020 по 2023 роки:

2020 - 133140,45 грн, з них:

133140,45:11 (місяців)= 12103,68 (місячна орендна плата відповідача-1);

12103,68грн : 31(день) х14 (днів) = 5466,18 грн

(12130,68грнх7 місяців) + 5466,18 грн = 90191,91 грн (задекларовано та сплачено відповідачем-1 за період з 18.05.2020 по 31.12.2020)

2021 - 133 140,45 грн; 2022 - 22190,08 грн; 2023 - задекларовано - 0, сплачено - 55 478,30 грн.

Тож, з урахуванням сплачених коштів заборгованість Василенко Т.І. за договором від 14.03.2019 складає 790 862,75 грн, у тому числі за періодами:

З 18.05.2020 по 31.12.2020 - 12 699,22 грн, З 01.01.2021 по 31.12.2021 - 32 554,35 грн, З 01.01.2022 по 31.12.20233 - 360 729,72 грн, З 01.01.2023 по 31.12.2023 - 384 879,46 грн.

За інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 №8497/5/04-36-24-17-13, Василенко Андрій Павлович (відповідач-2) не є платником орендної плати за землю в Металургійному районі.

Тому, заборгованість відповідача-2 за договором від 14.03.2019 складає 1 091 863,50 грн, у тому числі:

З 18.05.2020 по 31.12.2020 - 102891,13 грн, З 01.01.2021 по 31.12.2021 - 165 694,80 грн, З 01.01.2022 по 31.12.20233 - 382 919,80 грн, З 01.01.2023 по 31.12.2023 - 440 357,77 грн.

Загальна сума заборгованості відповідачів за договором від 14.03.2019 складає 1 882 726,25 грн.

3.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12.11.2024 у справі № 904/2349/24, яке залишив без змін Центральний апеляційний господарський суд постановою від 26.05.2026, позов задовольнив частково.

Стягнув з Фізичної особи-підприємця Василенко Т. І. на користь Криворізької міської ради заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006 за період з 18.05.2020 по 31.12.2023 у розмірі 790 862,75 грн, пеню за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 у розмірі 104 391,18 грн та судовий збір у розмірі 14 994,68 грн.

Стягнув з Фізичної особи-підприємця Василенка А. П. на користь Криворізької міської ради заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006 за період з 18.05.2020 по 31.12.2023 у розмірі 1 091 863,50 грн, пеню за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 у розмірі 177 437,19 грн та судовий збір у розмірі 21 701,06 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Судові рішення аргументовані тим, що доказів оплати орендної плати у сумі 1 882 726,25 грн станом на дату звернення з позовом відповідачі не надали, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростували. За таких обставин, строк виконання зобов`язання з оплати орендної плати є таким, що настав, відповідно вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача-1 у сумі 790 862,75грн, відповідача-2 - 1 091 863,5 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем, відповідно до умов пункту 12 договору від 14.03.2019 та статті 129 Податкового кодексу України, нарахована пеня на заборгованість відповідача-1 у сумі 208 782,36 грн за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 та на заборгованість відповідача-2 у сумі 354 874,38грн за період з 01.07.2020 по 29.02.2024.

Щодо стягнення пені суди визнали розрахунок позивача арифметично вірним, однак, керуючись статтями 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, вирішили зменшити її розмір на 50 %, врахувавши, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання.

Щодо доводів відповідача-1 про недостовірність поданих позивачем доказів та відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки суди зазначили, що відповідач-1 вважає недостовірними такі докази, як: розрахунки розміру заборгованості ФОП Василенко Т.І., Василенка А.П. за період з 01.01.2020 по 31.12.2023, з 18.05.2020 по 31.12.2023 та пені за період з 01.06.2020 по 29.02.2024, з 01.07.2020 по 29.02.2024; пояснювальну записку до розрахунків заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.07.2020 по 39.02.2024; витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2018, від 07.02.2023 та претензії щодо неналежного виконання умов договору оренди земельної ділянки від 14.03.2024. На думку відповідача-1 вищезазначені докази формують хибне уявлення про обставини справи.

Разом з цим, під час перевірки та оцінки доказів, які надані позивачем судом встановлено безсумнівність їх змісту та придатність для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі. Надані докази адекватно відображають події, обставини, що мали місце в дійсності. Доказів на підтвердження того, що ці докази відображають події, обставини у спотвореному вигляді Відповідачем -1 не зазначено та до справи не надано.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що надані позивачем документи містять відомості щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи і в сукупності підтверджують наявність заборгованості відповідачів зі сплати орендної плати та правомірність здійснених нарахувань. При цьому відповідачем-1 не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність зазначених доказів, не подано альтернативних розрахунків, не надано доказів фальсифікації документів чи інших доказів, які б спростовували відображені в них відомості. Відтак твердження про те, що зазначені документи формують хибне уявлення про обставини справи, є необґрунтованими.

Також безпідставними є твердження відповідача-1 про відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки. Матеріалами справи підтверджено, що Договір оренди з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, яка розташована на вул. Галахівській, 1/1В, в Металургійному районі м. Кривого Рогу, є укладеним між Криворізькою міською радою та відповідачами з 18.05.2020, з дати набрання законної сили постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020.

Попри те, що позивач помилково долучив до позову договір оренди № 2019236 (і сам визнав цю помилку), це не спростовує самого факту існування орендних правовідносин.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України, день набрання чинності таким рішенням вважається днем укладення договору. Тому посилання скаржниці на відсутність паперового примірника договору або на різницю в окремих пунктах є безпідставними. Велика Палата Верховного Суду неодноразово роз`яснювала (зокрема, у справі №357/8277/19), що державна реєстрація права оренди та державна реєстрація самого договору - це різні поняття. Договір набирає чинності з моменту його підписання (або визнання укладеним судом), навіть якщо право оренди ще не зареєстроване. Крім того, сам факт часткової сплати орендної плати відповідачами підтверджує, що вони визнавали договір і користувалися земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, всі доводи ФОП Василенко Т.І. зводяться до заперечення укладеного договору та належності доказів, однак ці заперечення спростовуються: законною силою судового рішення у справі №904/5542/18, яким договір визнано укладеним; фактичним користуванням земельною ділянкою; частковою сплатою орендної плати; відсутністю будь-яких доказів з боку скаржниці, які б підтверджували її доводи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ФОП Василенко Т. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Василенко Т. І. на користь Криворізької міської ради заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006 за період з 18.05.2020 по 31.12.2023 у розмірі 790 862,75 грн, пені за період з 01.07.2020 по 29.02.2024 у розмірі 104 391,18 грн та судового збору. Справу в частині позовних вимог до ФОП Василенко Т. І. направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скарга обґрунтована тим, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах:

від 18.06.2021 у справі № 400/1730/19 щодо виникнення обов`язку сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності виключно з дня державної реєстрації права оренди;

від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16 щодо моменту виникнення обов`язку зі сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності після державної реєстрації права оренди.

Суди попередніх інстанцій помилково ототожнили факт визнання договору укладеним у переддоговірному спорі з виникненням у відповідачів зареєстрованого права оренди земельної ділянки та, відповідно, з виникненням обов`язку сплачувати саме договірну орендну плату.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, щодо неналежного способу захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності у випадку відсутності зареєстрованого права оренди (застосування статті 1212 ЦК України замість стягнення договірної заборгованості).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Посилаючись на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржниця зазначає, що суди ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів.

Так, суди послалися на інформацію ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 № 8497/5/04-36-24-17-13. Проте така інформація містить протиріччя, адже, за змістом договору оренди земельної ділянки між Криворізькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Василенко Т. І., фізичною особою-підприємцем Василенком А. П., в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 у справі № 904/5542/18, за цим договором є два орендарі. З вказаної інформації слідує, що всупереч вимогам пп. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, Криворізька міська рада не подавала до податкового органу перелік орендарів за земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, яка розташована на вул. Галахівській, 1/1В, в Металургійному районі м. Кривого Рогу. Отже, суди не врахували, що помилкове або добровільне декларування чи сплата коштів за фактичне землекористування не може змінювати імперативних норм права щодо моменту виникнення договірного обов`язку. Таким чином, посилання на інформацію ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 року №8497/5/04-36-24-17-13, є посиланням на недопустимий доказ.

Суд апеляційної інстанції також безпідставно відхилив клопотання про огляд оригіналу Договору № 2019236, не надавши належного обґрунтування, та не дослідив оригінал цього договору, що унеможливило встановлення його дійсного змісту та відповідності умовам договору, укладеного за рішенням суду у справі № 904/5542/18.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася скаржниця у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.

У межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга містить посилання на постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 400/1730/19, від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Так, у справах № 400/1730/19 та № 808/3798/16 позовні вимоги позивача були заявлені до органів державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податкових зобов`язань з орендної плати за землю з фізичних осіб.

У справі № 922/3412/17 Харківська міська рада звернулася з позовом до Товариства про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати. Під час розгляду справи суди встановили, що відповідач не уклав договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, та не сплачував орендну плату за її користування. Саме з огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 вказала, що Товариство, як фактичний користувач, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас у межах справи № 904/2349/24 суди навпаки встановили наявність укладеного на підставі судового рішення договору оренди.

У справі № 378/596/16-ц ТОВ «Журавлиське» звернулося з позовом до Товариства та фізичних осіб про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими.

У справі № 910/12525/20 Товариство звернулося з позовом про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу.

Отже, зазначені справи не є подібними зі справою № 904/2349/24, яка переглядається, оскільки відмінними є предмет та підстави позовних вимог, а змістовий критерій у цих справах не має ключових спільних ознак у контексті застосування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржниця хоча і посилалася на висновки Верховного Суду, але не врахувала, що відповідні постанови не були ухвалені у подібних відносинах. Тобто важливим було довести неврахуванння відповідних норм матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах, а також їх інакше застосування інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.

Оскільки зазначених вимог заявник не здійснив, а висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду, на яку посилалася скаржниця, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 904/2349/24, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Василенко Тамари Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 904/2349/24, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

За змістом положень пункту 4 частини другої статті 287 та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржниця вважає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 № 8497/5/04-36-24-17-13, а суди не врахували, що помилкове або добровільне декларування чи сплата коштів за фактичне землекористування не може змінювати імперативних норм права щодо моменту виникнення договірного обов`язку.

Проте Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржниці як необґрунтовані з огляду на таке. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

Однак відповідач у поданій касаційній скарзі не обґрунтував того, у чому саме проявилося порушення статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого позивачем отримано оцінені докази та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи. Крім того, судові рішення містять посилання на інформацію ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.02.2024 № 8497/5/04-36-24-17-13 у контексті встановлення суми коштів, які задекларовані та фактично сплачені відповідачами і не стосуються обставин встановлення моменту виникнення договірного обов`язку.

Також у межах підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції також безпідставно відхилив клопотання про огляд оригіналу Договору № 2019236, не надавши належного обґрунтування, та не дослідив оригінал цього договору, що унеможливило встановлення його дійсного змісту та відповідності умовам договору, укладеного за рішенням суду у справі № 904/5542/18.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою для скасування судового рішення є не будь-яке порушення норм процесуального права, а лише таке, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2422/22, від 11.05.2023 у справі № 921/477/20, від 27.04.2023 у справі № 927/738/19, від 20.10.2022 у справі № 910/1554/19, від 20.10.2022 у справі № 910/9076/18, від 16.03.2021 у справі № 910/18774/15, від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що 26.05.2026 від представника скаржника/відповідача 1 надійшло клопотання про огляд речових доказів, а саме оригіналу договору № 2019236, оскільки копія, що міститься в матеріалах справи, може не відображати всіх реквізитів, підписів, печаток, додатків або дат, що мають істотне значення для вирішення питання про його чинність та відповідність судовому рішенню у справі № 904/5542/18.

У судовому засіданні 26.05.2026 розглянуто клопотання представника скаржника/відповідача 1 про огляд речового доказу - оригіналу договору № 2019236 і апеляційний господарський суд не убачав підстав для задоволення даного клопотання. Судом зауважено, що заявником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність наявної у матеріалах справи копії договору його оригіналу. Матеріали справи містять, зокрема, належну копію договору оренди земельної ділянки № 2019236, яка була досліджена судом, а необхідність додаткового огляду оригіналу заявником належним чином не обґрунтована.

У свою чергу, Верховний Суд зауважує, що зміст оскарженої постанови вказує на те, що суд апеляційної інстанції посилався на положення договору № 2019236, додаткових складнощів щодо його змісту чи будь-яких суперечностей суд апеляційної інстанції не встановлював.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув клопотання скаржниці щодо огляду договору № 2019236 та навів мотиви його відхилення, а Верховний Суд не убачає підстав вважати, що зазначене призвело до не встановлення обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення.

За таких обставин, підстава оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилася.

6.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржницю.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -