ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/1769/26

1.1. Установа звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 4 486 003,10 грн заборгованості за договором виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за подачу води.

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 25.05.2026, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 14.07.2026 залишив без змін, позов задовольнив.

3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі №904/1769/26 скасувати, справу направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги (нова редакція)

4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №921/515/20.

4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає про неповне встановлення обставин в оскаржуваних судових рішеннях, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків, викладених у них, обставинам справи, що в свою чергу зумовило неправильне застосування норм процесуального та норм матеріального права.

4.3. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи письмових доказів, які мають значення для справи, чим порушив принципи змагальності та всебічності розгляду справи (статті 2, 13, 269 ГПК України).

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Управління заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

6.1. Управління здійснює подачу води по каналу Дніпро Інгулець, який знаходиться в Олександрійському районі Кіровоградської області, з Кременчуцького водосховища до русла річки Інгулець. Сучасне призначення роботи каналу:

- поліпшення якості води на водозаборах міста Кривий Ріг та до кінця 2025 року м. Миколаїв внаслідок руйнування Каховської ГЕС для населення загальною чисельністю 1 млн. людей;

- забезпечення потреб гірничорудних підприємств водними ресурсами для зменшення впливу скиду шахтних вод на навколишнє середовище басейну річки.

6.2. Забезпечення потреб населення водними ресурсами здійснюється відповідно до державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій, на період до 2030 року, яка затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2024 №884-р.

6.3. Забезпечення потреб гірничорудних підприємств здійснюється у відповідності до частини другої статті 74 Водного кодексу України, а саме - скидання шахтних вод у поверхневі водні об`єкти здійснюється згідно з індивідуальним Регламентом, який визначає умови та обмеження скидання надлишків зворотних вод гірничорудними підприємствами Кривбасу із ставка-накопичувача балки Свистунова.

6.4. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1179-р від 29.10.2025 «Про скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець» (далі - Розпорядження) Українським головним проектно-розвідувальним та науково-дослідним інститутом з меліоративного та водогосподарського будівництва (ТОВ «Укрводпроект») м. Київ розроблено «Індивідуальний регламент скидання надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу зі ставка-накопичувачу б. Свистунова у р. Інгулець у міжвегетаційний період 2025-2026 років» (далі - Індивідуальний регламент), який визначає режими та період скидання зворотних вод чотирьох підприємств Кривбасу, а також необхідний мінімальний обсяг водних ресурсів для розбавлення зворотних вод підприємств під час їх скиду. Розпорядженням дозволяється здійснити скид високомінералізованих шахтних вод при дотриманні певних умов:

- умови виконання (залежність витрати води з Карачунівського водосховища для розбавлення від часу скидання шахтних вод до річки Інгулець, а саме витрата 5,4 мі/с;

- джерелом фінансування заходів з розбавлення, промивання а також екологічного оздоровлення визначено власні кошти гірничорудних підприємств.

6.5. На виконання Розпорядження Управлінням та кожним з чотирьох гірничорудних підприємств щороку укладаються договори на виконання послуг з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець для забезпечення виконання умов Розпорядження.

6.6. Управління (виконавець) та Товариство (замовник) уклали договір №43 виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець від 20.01.2025 року (далі - договір).

6.7. Відповідно до умов договору виконавець зобов`язується подати по каналу Дніпро-Інгулець технічну воду в орієнтовному обсязі 20 056,0 тис. мі, а замовник сплатити вартість подачі технічної води за ціною 3,0540 грн./мі з ПДВ (пункт 1.1. договору).

6.8. Інформація про дату початку та закінчення подачі технічної води та її запланований обсяг доводиться до відома замовником шляхом направлення листів на електронну адресу виконавця ukri2019@ukr.net, з подальшим дублюванням на паперовому носії, які є невід`ємною частиною даного договору та обов`язковими для виконання виконавцем (пункт 1.2. договору).

6.9. Згідно з пунктом 1.3. договору вартість запланованого обсягу подачі технічної води обраховується виконавцем у калькуляції вартості виконання робіт з подачі 1-го мі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець, яка є невід`ємною частиною цього договору.

6.10. Обсяг поданої води каналом Дніпро-Інгулець підраховується витратомірами комерційного обліку води, встановленими на головній насосній станції виконавця. Обсяг перекачаної води оформляється шляхом підписання двосторонніх актів виконаних робіт між замовником та виконавцем. (пункт 1.4. договору).

6.11. У відповідності до пункту 2.1. договору загальна орієнтовна сума за цим договором становить 61 251 024,00 грн, в т.ч. ПДВ 10 208 504,00 грн.

6.12. Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата виконаних виконавцем робіт проводиться замовником поетапно (з 01 до 15 числа поточного місяця і з 16 до останнього дня поточного місяця). На підставі рахунків, виставлених виконавцем за фактично подані обсяги води, після підписання актів виконаних робіт, протягом 10 календарних днів.

6.13. Замовник з моменту отримання акта виконаних робіт, зобов`язаний протягом 3 робочих днів підписати акт, або надати мотивовану відмову від підписання акта (пункт 2.6. договору).

6.14. Згідно з пунктом 6.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025, а в частині: порядку врегулювання спору, встановленого даним договором, порядку застосування штрафних санкцій, гарантійних зобов`язань, виконання грошових зобов`язань за даним договором до повного виконання відповідних зобов`язань.

6.15. Додатковою угодою №1 від 31.12.2025 внесено зміни до договору, а саме: кількість послуг збільшено на 3 109 575,0 мі і становить 23 165 575,0 мі. Загальна сума договору становила (на дату підписання додаткової угоди № 1 від 31.12.2025 року) 70 747 666,05 грн, в т.ч. ПДВ.

6.16. Додатковою угодою №2 від 28.01.2026 внесено зміни до договору в частині збільшення вартості за 1 мі води. Загальна сума договору після змін становить 76 858 072,01 грн, в т.ч. ПДВ.

6.17. Позивач надав відповідачу рахунки на оплату: №7/100 від 15.04.2025 на суму 6 163 598,08 грн, №11/100 від 01.05.2025 на суму 10 646 244,00 грн, №15/100 від 01.12.2025 на суму 5 984 471,81 грн, №19/100 від 16.12.2025 на суму 4 488 353,86 грн, №1/100 від 01.01.2026 на суму 3 590 682,48 грн, №3/100 від 16.01.2026 на суму 5 176 156,61 грн, №9/100 від 01.02.2026 на суму 5 521 235,12 грн, №11/100 від 16.02.2026 на суму 5 176 156,61 грн, №15/100 від 01.03.2026 на суму 4 486 003,10 грн.

6.18. Сторони узгодили та підписали без заперечень обох сторін діючого договору: акт №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2025 на суму 6 163 598,08 грн, акт №2 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.05.2025 на суму 10 646 244,00 грн, акт №3 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.12.2025 на суму 5 984 471,81 грн, акт №4 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.12.2025 на суму 4 488 353,86 грн, акт №5 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.01.2026 на суму 3 590 682,48 грн, акт №6 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2026 на суму 5 176 156,61 грн, акт №7 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.02.2026 на суму 5 521 235,12 грн, акт №8 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 на суму 5 176 156,61 грн.

6.19. Відповідач здійснив оплату за надані послуги відповідно до актів №1-8 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 46 746 898,57грн за об`єм технічної води (згідно з актами №1-8) 14 616 122 мі.

6.20. Позивач 02.03.2026 відправив через ТОВ «Нова пошта» на адресу відповідача акт №9 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.03.2026 на суму 4 486 003,10 грн, об`єм наданих послуг - 1 273 709,00 мі, який відповідач не визнає і відмовляється від його підписання і фактичної оплати.

6.21. Відповідач 05.03.2026 вих. № 92-01/63 на адресу позивача надіслав лист щодо відмови підписання акта №9 від 01.03.2026, яку мотивував тим, що обсяги води значно менші і становлять 124 333 мі.

6.22. Позивач 06.03.2026 за вих.01 на адресу відповідача надіслав лист щодо відсутності аргументованих підстав для відмови від підписання акта №9 від 01.03.2026.

6.23. На вищезазначений лист відповідач надіслав відповідь від 09.03.2026 вих. №92-10/64, в якому не погоджувався з об`ємом отриманої води, який зазначений в акті №9 від 01.03.2026.

6.24. Від ДП «Кривбасшахтозакриття» на адресу позивача надісланий лист 06.03.2026 вих. №190/01-09 про призупинення виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.10.2025 №1179-р «Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець» скидання надлишків зворотних вод зі ставка-накопичувача б.Свистунова 05.03.2026 о 16-10 год. Також відповідач своїм листом вих.92-10/64 від 09.03.2026 просив призупинити подачу води по каналу Дніпро-Інгулець з 09.03.2026 відповідно до пункту 1.2. договору.

6.25. Позивач 11.03.2026 вих. №01/154 на адресу відповідача надіслав розрахунок обсягів поданої води по каналу Дніпро-Інгулець на користь Товариства за період з 16 лютого до 01 березня 2026 року.

6.26. На вищезазначений лист відповідач надіслав запит від 11.03.2026 вих. № 92-01/76 про надання показників витратомірних вузлів обліку поданої технічної води станом на 19.02.2026 на 00:00 годин.

6.27. Листом від 12.03.2026 вих. № 01/158 позивач надав показники лічильників на адресу відповідача та запропонував йому особисто перевірити показники витратомірних вузлів обліку щодо поданої технічної води по каналу.

6.28. Відповідач на адресу позивача надіслав 13.03.2026 вих. № 92-01/78 мотивовану відмову від підписання акта №9 від 01.03.2026 (повторно).

6.29. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору Управління забезпечило подачу води з Кременчуцького до Карачунівського водосховища в обсягах та згідно з пайовою участю, необхідних для забезпечення розбавлення під час скидання шахтних вод до річки Інгулець, які підтверджені листом ДПП «Кривбаспромводопостачання», надісланого на адресу Екологічної ради Криворіжжя від 18.03.2026 №11/212, відповідно до якого, загальний обсяг поданої на розбавлення води з Карачунівського водосховища складає 51 885 360 мі, а з урахуванням пайової участі: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 21% - 10 896 тис мі, при тому, що фактичний обсяг поданої по каналу води, підтверджений показниками лічильників та виписаними актами на користь Товариства склав 10 385 тис мі. ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» 22,63% - 11 742 тис мі, при тому, що фактичний обсяг поданої по каналу води, підтверджений показниками лічильників та виписаними актами на користь ПАТ «ЦГЗК» склав 10 980 тис мі. ПрАТ «Суха Балка» 8,92% - 4 628 тис мі, при тому, що фактичний обсяг поданої по каналу води, підтверджений показниками лічильників та виписаними актами на користь ПрАТ «Суха Балка» склав 4411 тис мі.

6.29.1. В лютому місяці 2026 року Управління здійснювало подачу води по каналу Дніпро-Інгулець відповідно до Розпорядження та Державної цільової програми в період з 1 до 19 лютого в обсязі 14 433 200 мі, після чого було призупинено подачу через складну гідрологічну ситуацію на річці Інгулець. Зазначений обсяг поданої до Карачунівського водосховища по Каналу Дніпро- Інгулець у лютому місяці 2026 року води забезпечує в повному обсязі потребу гірничорудних підприємств у водних ресурсах необхідних для скиду відповідно до їх пайової участі та/або згідно з графіком подачі води, про що було вказано у відповідних листах на адреси гірничорудних підприємств.

6.29.2. Позивач вказує, що станом на 31.03.2026 виконавцем фактично подано технічної води 15 889 831,00мі на суму 51 232 901,67 грн, фактично сплачено (станом на дату подачі позову) 46 746 898,57 грн, сума боргу становить 4 486 003,10 грн. Таким чином, заборгованість відповідача становить 4 486 003,10 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1769/26 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М.↗ (головуючої), Бенедисюка І.М.↗, Власова Ю.Л.↗

7.2. Верховний Суд ухвалою від 20.08.2026 відкрив касаційне провадження у справі №904/1769/26 за касаційною скаргою Товариства на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.

8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.3. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. При цьому, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

8.5. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі, зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.6. Щодо доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що:

- зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності;

- касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 25, 26, 32 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.8. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.9. Щодо питання застосування норми права та їх неврахування судами попередніх інстанцій, Верховний Суд застосовує висновки щодо тлумачення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, які містяться, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі №916/5633/23, в якій, зокрема, означено таке:

- підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови;

- неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі;

- для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків у подібних правовідносинах.

8.10. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а крізь призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

8.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц виснувала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у кожній конкретній справі.

8.12. Так, за доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №921/515/20 у подібних правовідносинах.

8.13. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

8.14. У справі, що переглядається, предметом позову є стягнення заборгованості за договором виконання робіт з подачі технічної води у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за подачу води.

8.15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про доведеність об`ємів перекачаної води з каналу Дніпро-Інгулець до Карачунівського водосховища наданих відповідачу у розмірі 1 273 709 мі в період з 16.02.2026 до 28.02.2026 та, як наслідок, наявність заборгованості відповідача у розмірі 4 486 003,10 грн.

8.16. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, в оскаржуваній постанові виходив з такого.

8.16.1. Укладений сторонами та діючий на момент розгляду цього спору судом договір виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець від 20.01.2025, як предмет договору визначає - зобов`язання виконавця подати по каналу Дніпро-Інгулець технічну воду в орієнтовному обсязі 20 056,0 тис. мі, а замовника - сплатити вартість подачі технічної води за ціною 3,0540 грн./ мі з ПДВ. (пункт1.1. договору). Пунктом 1.4. договору визначено, що обсяг поданої води каналом Дніпро-Інгулець підраховується витратомірами комерційного обліку води, встановленими на головній насосній станції виконавця. Обсяг перекачаної води оформляється шляхом підписання двосторонніх актів виконаних робіт між замовником та виконавцям. Будь-яких інших форм визначення об`єму надання послуг за договором, не передбачено.

8.16.2. Як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріалами справами підтверджено, що Управлінням (у період з 16 до 19 лютого 2026 року) по каналу Дніпро-Інгулець було подано до Карачунівського водосховища, яке є резервуючою ємністю, обсяг дніпровської води, необхідний для розбавлення шахтних вод під час їх скиду у період з 16 до 28 лютого 2026 року, про що складено акт №9. При цьому, заходи зі скиду шахтних вод до р. Інгулець у зазначений період продовжувалися. Жодних листів або повідомлень від відповідача щодо необхідності припинення подачі води матеріали справи не містять. Таким чином, саме вода, подана по каналу Дніпро-Інгулець, повинна була використовуватися для заходів із розбавлення шахтних вод під час їх скиду за рахунок гірничорудних підприємств відповідно до Розпорядження Індивідуального регламенту та договору.

8.16.3. Суд апеляційної інстанції звернув увагу Товариства, що ані умовами договору, ані нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, об`єм наданих послуг не ставиться в залежність від форм використання технічної води замовником, оскільки визначальним є саме показники витратомірів комерційного обліку, як це визначено пунктом 1.4. договору. Коректність роботи витратомірів типу «Ергомера-125Б» у комплекті з обчислювачами ЕУС-300, які використовуються як вузли обліку поданої води та встановлені на Головній насосній станції Каналу Дніпро-Інгулець Управління сторонами не оспорювалися та не є предметом дослідження суду в межах цієї справи.

8.16.4. Наведені відповідачем розрахунки обсягу подачі води суд апеляційної інстанції визнав не підтвердженими доказами, оскільки вони є теоретично прогнозованими, а тому не можуть бути враховані судом.

8.17. У справі №921/515/20, на яку посилається скаржник, розглядався спір про стягнення заборгованості за договором субпідряду у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт, що підтверджувалися актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за договором субпідряду, при цьому відповідач заперечував проти позову тим, що не доручав (не замовляв) позивачу виконання робіт, вказаних в акті. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки надані сторонами докази та результати експертних досліджень в цій господарській справі та в межах кримінального провадження підтверджують те, що роботи не були виконані належним чином, згідно з умовами договору субпідряду. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 звернув увагу, що особливістю спору у цій справі є те, що відповідно до встановлених судами обставин, предметом спору є роботи, які не були передбачені умовами договору, ці роботи не відносяться до робіт з експлуатаційного утримання, а є роботами з капітального ремонту. Отже, предметом доказування у справі є не лише обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором, а й те, що роботи були виконані відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. З огляду на встановлені судами обставини, Верховний Суд погодився з висновками судів, що відмова замовника підписати акти була обґрунтованою, оскільки субпідрядник не довів, що такі роботи замовлялися замовником відповідно до договору та затвердженої ним проектно-кошторисної документації.

8.18. Верховний Суд виходить з того, що як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій зроблені відповідні висновки на підставі встановлених ними фактичних обставин у цій конкретній справі, виходячи зі змісту позовних вимог, обставин цієї справи, наданих сторонами доказів у справі та умов договору виконання робіт з подачі технічної води по каналу Дніпро-Інгулець. Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили предмет позову, окреслені у позові підстави позову, надані та зібрані у справі докази, які в ній наявні, за правилами статті 86 ГПК України, з урахуванням статей 73- 79 ГПК України, і дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

8.19. Таким чином, надаючи оцінку доводам скаржника щодо не врахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, який міститься у постанові від 06.02.2024 у справі №921/515/20, необхідно зазначити, що відповідна правова позиція Верховного Суду, пов`язана з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведеній скаржником постанові суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

8.20. Cправа №921/515/20, на яку посилається скаржник, демонструє очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), різність видів договір та їх умов, порядок узгодження робіт (послуг), різність доказової бази, які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та які не є схожими з обставинами, встановленими судами у справі, що переглядається, що вказує на неподібність правовідносин насамперед за змістовим критерієм, означеним у пунктах 25, 26, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. В справі №921/515/20 Верховний Суд сформував висновки на підставі конкретних обставин, які встановлювалися господарськими судами.

8.21. Варто також зауважити, що у пункті 7.10. постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження №12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо».

8.22. З огляду на сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі та зміст правових висновків, викладених у наведеній скаржником постанові Верховного Суду, аргументи скаржника щодо неврахування судом цих правових висновків, в контексті цієї конкретної справи фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, адже суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.23. Відтак, проаналізувавши зміст наведеної вище постанови Верховного Суду за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі крізь призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах не так (у інший спосіб), колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у означеній скаржником постанові (пункт 4.1. цієї постанови), у подібних правовідносинах, і не свідчать про подібність правовідносин, а зводяться до незгоди з оцінкою судами наявності підстав для задоволення позову, що свідчить про неподібність цієї справи зі справою, що переглядається з точки зору предмета та підстав позову, фактично-доказової бази, юридично-значущих фактів та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.24. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

8.25. Колегія суддів, також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі №373/626/17 (провадження №14-201цс21, пункт 51)).

8.26. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду за відсутності подібності правовідносин.

8.27. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

8.28. Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду (пункт 4.1. цієї постанови) та, на яку покликається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №904/1769/26.

8.29. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.30. Верховний Суд встановив необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на відсутність подібності правовідносин, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі №904/1769/26 в цій частині.

8.31. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

8.32. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Суд зазначає таке.

8.33. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.34. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає про неповне встановлення обставин в оскаржуваних судових рішеннях, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків, викладених у них, обставинам справи, що в свою чергу зумовило неправильне застосування норм процесуального та норм матеріального права.

8.35. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.36. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 08.02.2024 у справі №916/2266/22, від 18.04.2024 у справі №910/2812/23, від 09.06.2026 у справі №925/646/25, від 14.05.2026 у справі №904/1147/24, від 31.03.2026 у справі №904/6807/23, від 31.03.2026 у справі №911/1570/25 тощо.

8.37. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.

8.38. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом.

8.39. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи письмових доказів, Верховний Суд зазначає таке.

8.40. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 14.07.2026 від Товариства до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач просив долучити до матеріалів справи докази, які не були відомі відповідачу на час розгляду справи судом першої інстанції, а саме: лист УКРІ від 11.03.2026 №01/153, лист УКРІ від 16.03.2026 №01/176. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на частини першу та третю статті 269 ГПК України не взяв до уваги вказані листи, з огляду на те, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 24.06.2026 учасникам справи встановлений строк, в межах якого вони можуть подати свої заяви чи клопотання, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття. Відповідно до даних системи ЄСІКС ухвала про відкриття провадження одержана Товариством 30.06.2026. Крім того, Товариство не навело виключні причини та не надало докази, які б об`єктивно обґрунтували неможливість подання таких додаткових доказів до суду першої інстанції.

8.41. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частин другої-четвертої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

8.42. Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

8.42. Згідно з висновком щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

8.43. В свою чергу така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18).

8.44. Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, доводи Товариства про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи письмових доказів не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються Судом.

8.45. Доводи Управління, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8.46. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.1. Доводи Товариства про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд