ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 926/597/26

1. Державна установа "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" (далі - ДУ "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України"; позивач) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" (далі - ПП "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй"; відповідач) 1 674 266,00 грн попередньої оплати за договором підряду від 16 грудня 2024 року № 205.

2. Позовні вимоги ДУ "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 3 820 389,00 грн, однак відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт відповідач виконав та передав позивачу роботи на загальну суму 2 146 123,00 грн. Надалі сторони уклали додаткову угоду від 22 грудня 2025 року № 3, якою зменшили договірну ціну до 2 146 123,00 грн. У зв`язку із закінченням строку виконання робіт та зменшенням договірної ціни позивач вважав, що сума попередньої оплати в розмірі 1 674 266,00 грн є невикористаною та підлягає поверненню.

3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 674 266,00 грн попередньої оплати та судового збору.

4. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 3 820 389,00 грн, тоді як виконання та прийняття робіт підтверджено підписаними сторонами актами КБ-2в, довідками КБ-3 на загальну суму 2 146 123,00 грн. Крім того, додатковою угодою від 22 грудня 2025 року № 3 сторони погодили зменшення договірної ціни саме до цієї суми. З огляду на це суди дійшли висновку, що невикористана частина попередньої оплати в сумі 1 674 266,00 грн підлягає поверненню замовнику. Доводи відповідача про виконання інших, не оформлених та не прийнятих замовником робіт, а також про придбання обладнання суд відхилив, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а придбане обладнання замовнику не передавалося та до актів виконаних робіт не включалося.

5. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у призначенні будівельно-технічної експертизи, оскільки обсяг і вартість прийнятих робіт уже були погоджені сторонами та підтверджені належними письмовими доказами, а необхідність у спеціальних знаннях для встановлення цих обставин була відсутня.

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2026 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л.↗ - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.↗

9. Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12 серпня 2026 року № 32.2-01/1436 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 926/597/26 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В.

10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2026 року справу № 926/597/26 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л.↗ - головуючий, Дроботова Т. Б.↗, Малашенкова Т. М.↗

11. Верховний Суд ухвалою від 13 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Частиною 2 статті 300 ГПК України визначено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ПП "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" посилається на:

- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18 про те, якщо істотні технічні обставини неможливо встановити без спеціальних знань, суд не може відмовити у необхідній експертизі, а потім покласти на сторону негативні наслідки недоведеності саме тих обставин, для встановлення яких експертиза заявлялася;

від 02 червня 2023 року у справі № 914/2355/21 про те, що при вирішенні спорів щодо виконання робіт суди повинні оцінювати дії сторін у їх сукупності з урахуванням умов конкретного договору; умова про оплату з прив`язкою до підписання актів не може бути єдиною підставою для заперечення реально виконаних робіт. Основною ознакою господарської операції є її реальність, а належне оформлення первинних документів є похідною ознакою;

від 04 вересня 2023 року у справі № 910/5352/21, згідно якої правові наслідки створює реальне надання послуг або виконання робіт, а неналежне документальне оформлення не може бути єдиною безумовною підставою для заперечення фактичного виконання.

15. Підставою касаційного оскарження зазначає також пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункти 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України), а саме:

суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, а саме первинну та відкориговану проєктно-кошторисну документацію, дефектні акти, а також інші докази, надані на підтвердження фактичного виконання робіт;

суди попередніх інстанцій безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, заявленого з метою встановлення фактичного обсягу та вартості виконаних за договором підряду робіт, їх відповідності первинній та відкоригованій проєктно-кошторисній документації, наявності прихованих і підготовчих робіт, а також фактичного використання та вмонтування матеріалів, конструкцій і обладнання.

16. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що не мав реальної можливості самостійно отримати повний експертний висновок до вирішення спору по суті, тоді як суд першої інстанції безпідставно відмовив у належному способі встановлення обставин справи, а в подальшому поклав на скаржника негативні наслідки відсутності експертного підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт. На думку скаржника, апеляційний суд зазначеного порушення не усунув. Водночас суди попередніх інстанцій не мали достатніх підстав вважати питання фактичного обсягу виконаних робіт безспірним лише з огляду на підписання сторонами додаткової угоди про зменшення договірної ціни. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення принципів змагальності, рівності сторін.

17. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідача. Натомість 15 вересня 2026 року звернувся до Верховного Суду із додатковими поясненнями, які містять заперечення щодо доводів касаційної скарги відповідача. Оскільки ці пояснення подані поза межами строку, визначеного ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2026 року, то не враховуються при перегляді цієї касаційної скарги згідно з статтею 118 ГПК України.

18. З огляду на неврахування відповідних додаткових пояснень позивача, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про необхідність оголошення перерви для ознайомлення з вказаними вище письмовими поясненнями позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. 16 грудня 2024 року між ДУ "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та ПП "Універсальна проектно - будівельна група "Сіті Строй" було укладено договір підряду № 205, за умовами якого відповідно до проєктно-кошторисної документації, умов цього договору та в межах договірної ціни, зобов`язується виконати роботи по об`єкту ремонт (реставраційний) приміщень (кімната прийому громадян, кімната прийому зразків, санвузол) для безбар`єрного доступу маломобільних груп населення за адресою: Чернівецька область, вулиця Гакмана Євгена Митрополита, будинок 7, (будівля ДУ "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України").

20. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором (пункт 1.2 договору).

21. Пунктом 3.1 договору встановлено, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця закупівлі, є динамічна в межах кошторисної вартості і становить 3 820 389,00 грн ПДВ та є невід`ємною частиною договору (додаток № l). Джерело фінансування - кошти Державного бюджету. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

22. Порядок здійснення оплати передбачено пунктом 4 договору.

23. Так, прийняття та оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма кб-2в) та довідок про їх вартість (форма кб-3), підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника, в межах ліміту асигнувань на поточний рік (у разі його встановлення (пункт 4.1 договору).

24. Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкових розрахунків за реквізитами підрядника, визначеного цим договором, попередньою оплатою на строк не більше 12 місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21 серпня 2023 року № 1499 "Про попередню оплату товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти" попередня оплата розпорядниками бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцям робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

25. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі договору і рахунку протягом 7 (семи) робочих днів (пункт 4.4 договору).

26. За пунктом 5.1 договору строк виконання робіт підрядником - не пізніше 10 листопада 2025 року. Виконання робіт може бути закінчено достроково за згодою замовника. Строки виконання етапів робіт визначаються календарним планом-графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 2), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором (пункт 5.2 договору).

27. Місце виконання робіт: вул. Гакмана Євгена Митрополита, буд. 7 в м. Чернівці (пункт 5.3 договору).

28. Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань. Датою укладання договору є дата підписання його сторонами.

29. Взаємовідносини сторін, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України та обумовлюються в додатках (додаткових договорах), які складаються в письмовій формі, підписуються сторонами та становлять невід`ємну частину цього договору (пункт 13.1 договору).

30. Згідно з пунктом 13.5 договору умови договору не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, передбачених чинним законодавством у сфері публічних закупівель.

31. Згідно з платіжною інструкцією від 20 грудня 2024 року № 1446 відповідачу було перераховано кошти в загальній сумі 3 820 389,00 грн.

32. Сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за серпень (кб 2) та довідку про вартість виконаних робіт (КБ-3) згідно з якими відповідачем виконані роботи на суму 2 146 123,00 грн.

33. 10 листопада 2025 року додатковою угодою № 2 сторони погодили, що термін виконання робіт за договором продовжено до 19 грудня 2025 року.

34. 18 грудня 2025 року відповідач листом № 102 звернувся до позивача з проханням продовжити термін дії договору від 16 грудня 2024 року № 205 до 19 січня 2026 року, та надати можливість виконати свої зобов`язання за договором.

35. 19 грудня 2025 року позивач звернувся до відповідача з листом № 017/3915, в якому зазначив про необхідність повернення невикористаних коштів в сумі 1 674 266,00 грн.

36. 22 грудня 2025 року додатковою угодою № 3 загальну вартість договору було зменшено до 2 146 123, 00 грн, тобто до вартості фактично виконаних робіт за договором.

37. 31 грудня 2025 року позивач звернувся до відповідача з листом № 17/4064, в якому зазначив про неможливість продовження строку дії договору.

38. На думку позивача, у зв`язку із закінченням строку виконання робіт та із зміною загальної вартості договору, відповідач повинен повернути частину отриманого та не використаного авансу за договором у сумі 1 674 266,00 грн (3 820 389,00 грн - 2 146 123,00 грн), що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

39. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ПП "Універсальна проектно-будівельна група "Сіті Строй" є рішення Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2026 року та постанова Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2026 року.

40. Перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї касаційної скарги з огляду на таке.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

41. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

42. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

43. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 ЦК України).

44. Загальні положення про підряд врегульовано § 1 глави 61 ЦК України.

45. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

46. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц).

47. Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

48. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

49. Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

50. Частиною 1 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

51. Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

52. Згідно з пунктом 115 постанови Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20 аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

53. Колегія суддів також зазначає те, що тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

54. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

55. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини:

- під час виконання договору сторонами було підписано три акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: акт № 1 за серпень 2025 року на суму 466 522,80 грн, акт № 2 за вересень 2025 року на суму 765 331,20 грн та акт № 3 за грудень 2025 року на суму 914 269,00 грн. Сторонами також були підписані відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою Кб-3. Відповідно до зазначених актів і довідок замовник прийняв виконані відповідачем роботи на загальну суму 2 146 123,00 грн. Жоден із зазначених актів сторонами не оспорювався, зауважень щодо обсягів чи вартості прийнятих робіт вони не містять. Підписання сторонами трьох актів приймання виконаних робіт засвідчило погодження сторонами як обсягу фактично виконаних робіт, так і їх вартість;

- після підписання зазначених актів сторони уклали додаткову угоду від 22 грудня 2025 року № 3, якою за взаємною згодою змінили пункт 3.1 договору та зменшили його ціну з 3 820 389,00 грн до 2 146 123,00 грн, тобто саме до вартості робіт, підтверджених підписаними актами. Отже, сторони не лише узгодили прийняття виконаних робіт в порядку, встановленому договором і законом, а й шляхом укладення додаткової угоди остаточно погодили, що договірна вартість робіт за договором становить саме 2 146 123,00 грн;

- отже, на виконання умов договору підряду від 16 грудня 2024 року № 205 позивач здійснив попередню оплату у сумі 3 820 389,00 грн, тоді як відповідно до підписаних сторонами додаткової угоди та актів приймання виконаних будівельних робіт договірна вартість робіт, які були виконані відповідачем та прийняті позивачем, становить 2 146 123,00 грн.

56. Встановивши вказані вище обставини та, що відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці (підписав усі три акти приймання-передачі виконаних робіт, відповідні довідки кб-3 та додаткову угоду № 3, чим підтвердив погодження остаточної вартості виконаних робіт на відповідну суму - 2 146 123,00 грн, а згодом посилається на існування іншого фактичного обсягу виконаних ним робіт), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись статтею 526 ЦК України, підставно стягнув з відповідача на користь позивача 1 674 266,00 грн (3 820 389,00 грн - 2 146 123,00 грн).

57. Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

58. Отже, відповідно до положень норм ГПК України - пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

59. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

60. При цьому підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

61. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

62. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18, від 02 червня 2023 року у справі № 914/2355/21, від 04 вересня 2023 року у справі № 910/5352/21.

63. Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень і вказаних постанов Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

Так, у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозалізничпостачання" про заміну продукції неналежної якості та стягнення 49 003,56 грн Верховний Суд зазначив, що відмовивши у позові з підстав недоведеності, суди фактично поклали ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій (не проведення судової експертизи), на позивача, чим порушили принцип змагальності сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ГПК України), суть якого визначена у статті 13 цього Кодексу та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

На відміну від справи № 904/5002/18 у цій справі, яка переглядається судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, необхідних для призначення експертизи. Суди попередніх інстанцій, враховуючи предмет і підстави позову виходили з того, що обставини щодо обсягу та вартості робіт, прийнятих замовником, вже підтверджені належними письмовими доказами, не потребують встановлення за допомогою спеціальних знань.

Щодо посилання скаржника на постанову від 02 червня 2023 року у справі № 914/2355/21, то необхідно зазначити, що ці справи різняться предметом і підставами позову. Так у справі № 914/2355/21 розглядався спір про зобов`язання прийняти неоплачені та фактично виконані роботи за договором підряду про закупівлю послуг шляхом підписання типових форм актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3) за грудень 2018 року на суму 462 473,00 грн та стягнення з Департаменту заборгованості в розмірі 462 473,00 грн. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що у грудні 2018 року виконало зобов`язання за договором про закупівлю послуг від 31 липня 2018 року № 77-07/18, здійснюючи експлуатаційне утримання автомобільних доріг Бузького, Золочівського районів Львівської області. Однак Департамент на порушення умов договору відмовляється підписувати акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3) за грудень 2018 року, та відповідно не оплачує вартість виконаних зобов`язань. Роботи, які відмовляються оплачувати відповідачі, пов`язані із зимовим експлуатаційним утриманням автомобільних доріг Буського, Золочівського районів Львівської області. Саме в цей період року настає найбільш несприятлива та непрогнозована погода, що спричинює порушення безпечних умов руху та настання дорожньо-транспортних пригод. Позивач як підрядник зобов`язаний був забезпечувати в цей період безперервний безпечний рух транспорту, цілісність дороги та споруд на ній. У справі 914/2355/21 норми статей 853, 882 ЦК України застосовувалися з огляду на встановлені у ній обставини, які не є подібними як у справі, яка переглядається, що впливає і на вирішення спору.

У постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 910/5352/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рам 360" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заборгованості в розмірі 1 467 346,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору від 26 березня 2019 року № CQ-4.6.1/40 в частині оплати наданих позивачем послуг в рамках реалізації проекту "Поліпшення охорони здоров`я на службі у людей", що фінансується відповідно до угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 19 березня 2015 року № 8475-UA. Тобто у ній предметом спору є стягнення заборгованості за договором надання послуг, а не за договором підряду. Правовідносин у справі регулювались статтею 901 ЦК України, яка не регулює спірні правовідносин у справі, яка переглядається.

64. Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків, зроблених у постанові апеляційного господарського суду і рішенні суду першої інстанції, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Ці висновки не є різними, а зроблені судами з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, залежно від яких (обставин і доказів) застосовувались норми матеріального і процесуального права (зокрема, статті 2, 13, 99 ГПК України, 853, 882 ЦК України), а також було прийнято відповідні судові рішення. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, чого скаржником у цьому випадку не було доведено.

65. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

66. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

67. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника і на положення пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункти 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України).

68. Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме первинну та відкориговану проєктно-кошторисну документацію, дефектні акти, відомості ресурсів, документи щодо матеріалів та обладнання, а також інші докази, надані на підтвердження фактичного виконання робіт.

69. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови обґрунтованості про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

70. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

71. Натомість зміст касаційної скарги свідчить про те, що доводи скаржника у наведеній частині зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

72. За таких обставин, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

73. Щодо аргументів касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, то необхідно зазначити таке.

74. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

75. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

76. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

78. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

79. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01 червня 2006 року експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

80. Відповідно до положень частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

81. Суд зауважує, що відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

82. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

83. Керуючись вказаними вище нормами процесуального права, надавши оцінку клопотанням відповідача про призначення експертизи, встановивши, що обставини щодо обсягу та вартості прийнятих замовником робіт підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, підписаними сторонами актами за формою КБ-2в, довідками за формою КБ-3 та додатковою угодою № 3, а необхідність застосування спеціальних знань для їх встановлення не доведена, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у цій справі. Колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуально права при вирішенні питання щодо призначення/не призначення експертизи у цьому разі.

84. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника зводяться передусім до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 910/2491/23).

86. Отже, Верховний Суд вважає, що відсутні обставини для скасування оскаржуваних судових рішень і з огляду на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 4 частиною 2 статті 287 ГПК України.

87. Законодавець у частині 1 статті 236 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 236 ГПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

88. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

89. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

90. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення, ухвалені відповідно до статті 236 ГПК України - без змін.

91. З огляду на результати розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції, судовий збір, сплачений скаржником за розгляд справи в суді касаційної інстанції, необхідно покласти на нього в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд