ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2024 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Сіль Старосамбірського району Львівської області, який проживає в АДРЕСА_1 , кримінальне провадження щодо якого за обвинуваченням у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вступ
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України. Зокрема, у тому, що він 13 листопада 2023 року, будучи директором КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», зловживаючи службовим становищем, розтратив майно підприємства на суму 16 497 грн. Крім того, ОСОБА_8 без передбаченого законом дозволу придбав, зберігав у службовому кабінеті на вул. Петропавлівській, 15 та за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 бойові припаси, вилучені працівниками поліції під час обшуку 10 травня 2024 року.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 19 листопада 2024 року задовольнив клопотання захисника та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 цього Кодексу.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26 травня 2025 року рішення місцевого суду залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвали зазначених судів і призначити новий розгляд матеріалів провадження в суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду має відповісти на доводи щодо постановлення оскаржуваних судових рішень про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги зводиться до того, що у кримінальному провадженні № 42023202520000081 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 191 КК України, обвинувальний акт надійшов до місцевого суду в межах визначеного ст. 219 КПК України процесуального строку, а протилежні висновки помилкові, їх зроблено в розріз з нормами КПК України й усупереч практиці Верховного Суду.
В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає про те, що у цій справі досудове розслідування здійснювалося за фактом учинення злочинів за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому ОСОБА_8 було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 263 КК України 30 липня
2024 року, тож передбачений ст. 219 КПК України двомісячний строк сплив 30 вересня 2024 року; до того ж вимоги ст. 290 КПК України виконувалися упродовж 26 вересня - 30 жовтня 2024 року і в цей день скеровано до суду обвинувальний акт.
За твердженням прокурора, закриваючи кримінальне провадження, місцевий суд необґрунтовано послався на ухвали Сумського апеляційного суду від 02 вересня та 14 жовтня 2024 року, в яких відображено факт закінчення строку досудового розслідування 10 серпня 2024 року, оскільки строк має обчислюватися з наступного дня після повідомлення ОСОБА_8 підозри, ураховуючи, що матеріали за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КК були виділені 22 липня 2024 року в окреме провадження.
Також касатор уважає, що апеляційний суд не виправив помилок, допущених місцевим судом, не дослідив наданих стороною обвинувачення документів й ухвалив рішення, зміст якого не відповідає статтям 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник наводить аргументи на спростування доводів та просить залишити її без задоволення.
У судовому засіданні прокурори виступили на підтримку касаційної скарги, а захисник заперечив щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурорів та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як визначено ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 .
Відповідно до приписів статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, вказаними вище положеннями процесуального закону визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Доводи прокурора про те, що у кримінальному провадженні
№ 42023202520000081 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 191 КК України, обвинувальний акт надійшов до місцевого суду в межах визначеного ст. 219 КПК України процесуального строку, а протилежні висновки помилкові, їх зроблено в розріз із нормами КПК України й усупереч практиці Верховного Суду колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується, серед іншого, направленням до суду обвинувального акта.
Положеннями кримінального процесуального закону, закріпленими у статтях 219, 294-295-1 КПК України, законодавець визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Згідно із ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
Варто зауважити й про те, що, виходячи з положень статей 115, 219 КПК України, під час обчислення двомісячного строку досудового розслідування день, коли особу було повідомлено про підозру, не береться до уваги як день, від якого починається вказаний строк (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 лютого 2025 року в справі
№ 369/16172/20, провадження № 51-7739 кмо 23).
Пунктом 4 ч. 3, ч. 4 та ч. 5 вказаної норми передбачено, зокрема те, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину; строк може бути продовжено в порядку, передбаченому параграфом 4 гл. 24 КПК України; строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку ст. 290 цього Кодексу не включається в строки, передбачені ст. 219 КПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що у кримінальному провадженні № 42023202520000081 від 26 вересня 2023 року досудове розслідування здійснювалося за фактом вчинення злочинів за ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.
У вказаному провадженні 10 травня 2024 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1, а. п. 52-54). Постановою прокурора від
03 липня 2024 року строки досудового розслідування продовжено до трьох місяців - 10 серпня 2024 року (т. 1, а. п. 54-57). Також 18 липня 2024 року
ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 369 КК України.
Надалі 22 липня 2024 року матеріали стосовно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 369 КК України було виділено в окреме провадження
(т. 1, а. п. 58, 59). Тож з цієї дати провадження № 42023202520000081 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України стало «фактовим», в якому не залишилося підозрюваних осіб (див., наприклад, постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 169/867/21 (провадження
№ 51-3084км22), від 20 серпня 2024 року в справі № 511/1882/23
(провадження № 51-2015км24).
Далі 30 липня 2024 року в межах кримінального провадження
№ 42023202520000081 ОСОБА_8 вручено нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні.
За наведеною вище хронологією подій у кримінальному провадженні
№ 42023202520000081 строки досудового розслідування відповідно до приписів ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України мають обчислюватися з наступного дня після повідомлення ОСОБА_8 нової підозри за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.
У цьому кримінальному провадженні сторона захисту ознайомлювалася з матеріалами досудового розслідування у період з 26 вересня - 29 жовтня
2024 року, який не включається у строк досудового розслідування, кінцевим днем строку досудового розслідування згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України є
03 листопада 2024 року, який припав на вихідний день - неділю. З урахуванням положень ст. 115 КПК України кінцевою датою строку досудового розслідування у цьому провадженні є 04 листопада 2024 року. Обвинувальний акт складено і направлено до суду - 30 жовтня 2024 року, тобто за п`ять днів до спливу строку.
Отже, у цій правовій ситуації приписів ст. 219 КПК України додержано на противагу висновку місцевого суду, який вирішуючи питання щодо додержання строків досудового розслідування, безпідставно констатував порушення вимог ст. 219 КПК України та вирішив, що обвинувальний акт, котрий скерований до суду 30 жовтня 2024 року, надійшов поза межами встановленого законом строку та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Водночас місцевий суд приймаючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, залишив поза увагою те, що факт виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень, які знайшли окрему кримінально-правову кваліфікацію і повідомлення про підозру у їх вчиненні не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, в якому повідомлення про підозру не здійснювалося. Цей правовий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2021 року (справах № 264/7347/20, провадження № 51-2122км21), від 17 серпня 2022 року (справа №175/1370/21, провадження
№ 51-1163 км 22).
За наведених вище обставин колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для закриття розглядуваного провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Також колегія суддів зазначає про безґрунтовність посилання місцевого суду на ухвали Сумського апеляційного суду від 02 вересня та 14 жовтня 2024 року, оскільки цими рішеннями вирішувалося питання за апеляційними скаргами сторони захисту щодо правомірності застосування слідчими суддями заходів забезпечення кримінального провадження.
Водночас, обставини, про які йдеться в ч. 5 ст. 219 КПК України і котрі мають бути враховані під час вирішення питання дотримання строків досудового розслідування, підлягають з`ясуванню в підготовчому судовому засіданні.
Тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині заслуговують на увагу.
Отже, застосований у цьому кримінальному провадженні місцевим судом правовий підхід до вирішення питань, передбачених ст. 314 КПК України, є неприйнятним у процесуальному аспекті. Недодержання законодавчих приписів перешкодило суду постановити законне й обґрунтоване рішення, якого вимагає ст. 370 КПК України.
Переглядаючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд залишив поза увагою допущені істотні порушення, ретельно не перевірив доводів прокурора, які за змістом подібні наведеним у касаційній скарзі, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У підсумку колегія суддів зазначає, що доводи прокурора про те, що суди попередніх інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Отже, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПКУкраїни у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 цього Кодексу, суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у цьому кримінальному провадженні, через що касаційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвали - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Під час якого необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК України, за наслідком чого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.