ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/227/25

І. ФАБУЛА СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна і цивільна спеціалізація), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 06 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація) ОСОБА_1 як кандидатом на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду в межах відповідного конкурсу (індивідуальні коди 0049224 та 0092001);

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині затвердження декодованих результатів практичного завдання, виконаного 06 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація) ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді апеляційного загального суду в межах відповідного конкурсу (перше судове рішення з кодом 0092001 - 49,5 бала, друге судове рішення з кодом 0049224 - 53,5 бала, загальний бал за виконання практичного завдання - 103, результат етапу кваліфікаційного іспиту - «не складено»), затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» щодо ОСОБА_1 (загальний бал за кваліфікаційний іспит - 303,0; результат кваліфікаційного іспиту - «не складено»), а також відмови в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинення її участі у кваліфікаційному оцінюванні й оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі;

- зобов`язати ВККС прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 за виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду за друге завдання з індивідуальним кодом 0049224 загального бала 75,0; а за перше завдання з індивідуальним кодом 0092001 - відповідної кількості балів з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізації, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного оцінювання, затверджених рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), та визнати ОСОБА_1 кандидатом, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, і допустити її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

2. Позивачка обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що під час проведення кваліфікаційного іспиту 06 лютого 2025 року Комісія істотно порушила процедуру його проведення, що вплинуло на об`єктивність встановлення результатів іспиту та призвело до протиправного позбавлення її права на подальшу участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів. На її переконання, дії Комісії суперечили принципам справедливості, рівності умов, відкритості, прозорості та законності, закріпленим у пункті 1.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, пункті 1.4 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25

(далі - Положення № 20/зп-25), та пункті 1.6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24

(далі - Положення № 185/зп-24).

3. Позивачка зазначала, що Комісія не затвердила методичних вказівок для перевірки практичної роботи того типу, який їй випав на кваліфікаційному іспиті, - ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу. За її твердженнями, Методичні вказівки № 228/зп-24 стосувалися лише постанов апеляційного суду, ухвалених за результатами перегляду рішень місцевих судів, і не містили елементів оцінювання, передбачених статтею 460 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для ухвал про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу. За таких обставин перевірити її роботу відповідно до чинних Методичних вказівок № 228/зп-24 було неможливо, а екзаменатори здійснили оцінювання довільно.

4. ОСОБА_1 наголошувала, що оцінювання її другої практичної роботи членами екзаменаційної комісії не могло бути об`єктивним, адже брак відповідних критеріїв позбавив процес перевірки прозорості та уніфікованості. На її переконання, члени екзаменаційної комісії діяли поза межами встановленої дискреції, оцінюючи роботу на підставі власних уявлень, а не передбачених показників, що порушило принцип законності та призвело до довільного результату.

5. Позивачка звертала увагу на порушення принципу рівності умов конкурсу, оскільки її завдання оцінювалося за відсутності належних критеріїв, тоді як роботи інших кандидатів у дні 03-05, 07, 10 та 11 лютого 2025 року перевірялися за чинними Методичними вказівками № 228/зп-24. Отже, вона опинилася у гірших умовах порівняно з іншими учасниками конкурсу, що, на її думку, створило нерівність у доступі до професії судді.

6. ОСОБА_1 вважала, що Комісія порушила принципи відкритості та прозорості, оскільки після завершення перевірки робіт не надала їй інформації про конкретних членів екзаменаційної комісії, які здійснювали оцінювання, хоча склад цих комісій уже був затверджений рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25. Позивачка наголошувала, що брак доступу до цієї інформації позбавив її можливості перевірити законність складу комісії, а отже, і правомірність отриманих результатів.

7. Позивачка зазначала, що під час оцінювання її першого практичного завдання ВККС не дотрималася вимог підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, оскільки в екзаменаційній відомості відображено лише загальні оцінки членів Комісії з визначенням остаточного результату 49,5 бала, проте не зазначено кількості балів, виставлених за кожен з елементів оцінювання, передбачених Методичними вказівками № 228/зп-24. На переконання ОСОБА_1 , за відсутності такого поелементного відображення результатів перевірки неможливо встановити, яким саме критеріям відповідала або не відповідала її робота, чи було дотримано затверджених підходів до оцінювання, а також чи забезпечено об`єктивність, послідовність і обґрунтованість визначення підсумкового бала.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

9. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах (далі - конкурс), із заявою про участь у якому звернулася ОСОБА_1 .

10. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація) щодо 686 кандидатів та встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

11. Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу. Тип 2 практичного завдання включає два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

12. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

13. Рішенням від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація). Кандидатів, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту, зокрема й позивачку, яка набрала 147 балів, допущено до тестування когнітивних здібностей.

14. Рішенням від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація). До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація) допущено кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема й ОСОБА_1 , яка набрала 53 бали. Цим рішенням Комісія також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація). Зокрема, встановила, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація) у межах конкурсу - 150, та встановила, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

15. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), участь в якому 06 лютого 2025 року взяла ОСОБА_1 .

16. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 ВККС затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація) та 12-14 і 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

17. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія:

- затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного

03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація) та 12-14 і

17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема й ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0092001) отримала 49,5 бала, а за результатами другого (код кандидата 0049224) - 53,5 бала, що у сумі становить 103 бали;

- затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема й ОСОБА_1 , яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання;

- відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, зокрема й ОСОБА_1

18. Вважаючи, що рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та

№ 89/зп-25 у частині, що її стосуються, є протиправними, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.

19. Рішенням від 09 квітня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ;

- визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 4 резолютивної частини рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

20. На обґрунтування власного рішення суд першої інстанції зазначив, що затвердження Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 із чітким визначенням балів за кожен елемент практичного завдання, з урахуванням вимог підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, зобов`язує ВККС встановлювати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному з елементів практичного завдання, визначених цими Методичними вказівками. Розробка методики оцінювання кандидатів є обов`язком Комісії, а не її правом, і метою розробки такої методики є однаковий підхід до оцінювання всіх учасників відповідного конкурсу та отримання кандидатом зрозумілого обґрунтування виставлення відповідної оцінки.

21. Суд встановив, що у рішенні ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 відсутні будь-які мотиви виставлення саме таких оцінок позивачці за виконання практичних завдань (49,5 бала за перше судове рішення з кодом 0092001 та 53,5 бала за друге судове рішення з кодом 0049224). У спірному рішенні Комісією також не викладені мотиви, які стали підставою для оцінювання робіт, виконаних позивачкою, за критеріями та елементами, передбаченими Положенням № 185/зп-24 та Методичними вказівками № 228/зп-24. За таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись, чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання.

22. Суд першої інстанції окремо надав оцінку доводам позивачки про відсутність належних методичних вказівок для оцінювання практичного завдання у формі ухвали апеляційного суду про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Покликаючись на частину другу статті 85 Закону № 1402-VIII, суд зазначив, що законодавець прямо визначив: належність практичного завдання оцінюється за двома взаємопов`язаними критеріями - воно має відповідати не лише спеціалізації суду, а й характеру його інстанційних повноважень.

23. Суд встановив, що другим практичним завданням (індивідуальний код 0049224) для позивачки було підготовлення ухвали апеляційного суду у справі про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Водночас такі справи згідно з частиною другою статті 23 ЦПК України розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцезнаходженням арбітражу, а частина п`ята статті 457 ЦПК України передбачає, що розгляд заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу здійснюється за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження. Отже, спірне завдання за своїм процесуальним змістом не було орієнтоване на перевірку професійних умінь, притаманних здійсненню правосуддя апеляційним судом саме як судом апеляційної інстанції, а вимагало від кандидата підготовки судового рішення у спеціальному провадженні, в якому апеляційний суд реалізує компетенцію суду першої інстанції.

24. За висновком суду першої інстанції, друге практичне завдання не відповідало вимозі інстанційності, встановленій частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII, оскільки відповідач використав для оцінювання професійної компетентності кандидата завдання, яке за своєю процесуальною моделлю виходило за межі законодавчо визначеного формату практичного завдання для відповідного рівня суду. Таке порушення суд визнав істотним, оскільки кваліфікаційний іспит є основним засобом встановлення професійної компетентності кандидата, а практичне завдання - одним з базових інструментів такого іспиту.

25. Оцінюючи можливість перевірки цієї роботи за Методичними вказівками № 228/зп-24, суд першої інстанції зазначив, що вони були побудовані на чіткій моделі апеляційного перегляду, яка передбачає наявність рішення суду першої інстанції, висновки якого підлягають аналізу, наявність апеляційної скарги та формулювання висновків за результатами її розгляду. Водночас у справах про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу не існує рішення суду першої інстанції, висновки якого суд апеляційної інстанції мав би оцінювати, не подається апеляційна скарга і не здійснюється апеляційний перегляд у класичному процесуальному значенні. За таких умов, як зазначив суд, ідеться не про звичайну варіативність завдання, а про концептуальну непридатність застосованого методичного інструментарію до оцінювання саме цієї роботи. Передбачений Методичними вказівками № 228/зп-24 допустимий відступ у межах 10 відсотків здатний компенсувати варіативність окремих аспектів завдання, але не легітимізувати оцінювання роботи, для якої непридатними є самі базові критерії оцінювання.

26. Суд першої інстанції висновував, що за таких обставин ВККС у частині оцінювання другого практичного завдання порушила процедуру проведення кваліфікаційного іспиту, внаслідок чого не було дотримано принцип рівності умов складання практичного завдання порівняно з іншими учасниками іспиту. Посилання відповідача на можливість оцінювання цієї роботи за Методичними вказівками № 228/зп-24 не спростовують цього висновку, а лише підтверджують, що ВККС фактично намагалася пристосувати методичний інструментарій до завдання, яке не відповідало законодавчо визначеним параметрам кваліфікаційного іспиту.

27. Водночас суд першої інстанції відхилив доводи позивачки про порушення принципів відкритості та прозорості, зазначивши, що згідно з пунктом 4.15 Положення № 185/зп-24 учасник має право ознайомитися з усіма отриманими оцінками, однак без інформації про оцінювачів. Такий порядок є виправданим та спрямований на забезпечення анонімності перевірки робіт, виключення будь-якого впливу на членів екзаменаційної комісії та запобігання конфлікту інтересів. Обмеження доступу до персональних даних оцінювачів не може розцінюватися як порушення принципів відкритості чи прозорості. Суд також не вбачив підстав погодитися з доводом позивачки, що прийняті рішення Комісії порушують її право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів є добровільною, а встановлені законом умови проходження кваліфікаційного іспиту не можуть тлумачитися як втручання у приватне життя.

28. Оцінюючи належний спосіб захисту, суд першої інстанції зазначив, що встановлені у справі порушення процедури оцінювання не надають суду повноважень самостійно визначати результат кваліфікаційного іспиту конкретного кандидата, встановлювати йому певну кількість балів (зокрема 75,0) чи визнавати його таким, що успішно склав іспит. Згідно із Законом № 1402-VIII саме ВККС наділена дискреційними повноваженнями щодо організації та проведення кваліфікаційного оцінювання, а суд здійснює лише зовнішній контроль за дотриманням нею встановлених законом меж та процедур. Надання судом захисту у вигляді прямого зобов`язання Комісії зарахувати позивачці практичне завдання з визначенням конкретного бала та допустити її до другого етапу означало б фактичну підміну собою спеціально уповноваженого органу суддівського врядування та порушило б принцип рівності учасників конкурсу.

29. Керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивачки та визначив належним способом захисту визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 , а також визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4 резолютивної частини рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 в частині, що стосується позивачки. Іншу частину позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення виходило б за межі повноважень адміністративного суду, а визначення подальшого порядку дій після скасування зазначених рішень належить до компетенції ВККС.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30. ВККС 11 травня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2026 року, згідно з якою просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

31. Комісія мотивувала апеляційну скаргу тим, що методика оцінювання учасників іспиту визначена розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 цього розділу. На виконання підпункту 5.5.1 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу, до складу якої увійшли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . На виконання підпункту 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 Комісія затвердила та оприлюднила Методичні вказівки № 228/зп-24 на своєму офіційному вебсайті.

32. Комісія наголошувала, що Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді, та є своєрідною «інструкцією» для членів екзаменаційної комісії, що визначає алгоритм оцінювання та уніфікує процес перевірки. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів для оцінювання відповідного елемента у загальній оцінці. Затвердження Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 не встановлює обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не передбачена ані чинним законодавством, ані нормами Положення № 185/зп-24. Брак конкретної шкали або алгоритму фіксації балів за кожен елемент свідчить про те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

33. ВККС зауважила, що згідно з підпунктом 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 за результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів. Підсумкова індивідуальна оцінка кожного члена екзаменаційної комісії за практичне завдання формується на основі всебічного та комплексного аналізу роботи учасника за всіма показниками, визначеними Методичними вказівками № 228/зп-24. Єдина індивідуальна оцінка відображає загальний результат за практичне завдання, а також відповідає функціоналу Системи автоматизації робочих процесів щодо можливості проставлення в ньому лише однієї оцінки. Отже, визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення членами екзаменаційної комісії окремих балів за елементи практичного завдання та наведення відповідних мотивів їх виставлення.

34. Комісія акцентувала, що за результатами перевірки двох модельних судових рішень ОСОБА_1 отримала 49,5 бала за перше (код кандидата 0092001) і 53,5 бала за друге (код кандидата 0049224), що у сумі становить 103 бали і є нижчим за мінімально допустимий бал 112,5. Цей результат став правовою підставою для прийняття рішення про відмову в допуску ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання та висновку про непідтвердження її здатності здійснювати правосуддя на посаді судді апеляційного загального суду. Оскаржувані рішення ВККС відповідають визначеним законодавством критеріям для рішень такого виду, містять необхідну інформацію для розуміння правових підстав і наслідків та не потребують додаткового мотивування поза межами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами та Законом № 1402-VIII.

35. ВККС наголошувала, що Закон № 1402-VIII не встановлює вимоги щодо обов`язкового викладення мотивування рішення виключно в текстовій формі. У контексті процедурних рішень, що приймаються за результатами кваліфікаційного іспиту, мотивування може реалізовуватись через зафіксовані результати такого іспиту - індивідуальні оцінки (підсумкові бали). Порядок оцінювання практичного завдання в межах кваліфікаційного іспиту не передбачає необхідності окремого текстового обґрунтування оцінки. Єдиною формою вираження результату перевірки є виставлення інтегрованої оцінки за результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії. Відповідно до паперових форм електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичних завдань, що містяться в матеріалах справи, кожним з членів екзаменаційної комісії (ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.) позивачці було виставлено індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, а підсумковий бал було обчислено із застосуванням функціоналу спеціального програмного комплексу шляхом визначення середнього арифметичного індивідуальних балів.

36. Комісія стверджувала, що висновки суду першої інстанції про невідповідність другого практичного завдання вимозі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності є помилковими. Зазначена норма передбачає необхідність урахування інстанційності відповідного суду, однак не містить жодних положень, які б обмежували зміст практичного завдання виключно перевіркою функції апеляційного перегляду судових рішень. Інстанційність суду означає його місце в системі судоустрою та обсяг повноважень, визначених законом. Відповідно до положень ЦПК України апеляційні суди наділені повноваженнями не лише щодо перегляду судових рішень, але й щодо розгляду окремих категорій справ як суди першої інстанції, зокрема у справах про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Отже, перевірка здатності кандидата здійснювати правосуддя у такій категорії справ безпосередньо відповідає вимозі щодо врахування інстанційності, оскільки стосується реалізації повноважень саме апеляційного суду.

37. ВККС зазначила, що суд першої інстанції фактично підмінив законодавчу вимогу «врахування інстанційності» власним тлумаченням, звівши її виключно до перевірки функції щодо перегляду рішень місцевого суду в апеляційному порядку, що не відповідає змісту закону. За логікою суду, у разі підтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді до його повноважень буде віднесено виключно перегляд рішень місцевих судів в апеляційному порядку, що прямо суперечить повноваженням апеляційного загального суду, визначеним процесуальним законодавством. Апеляційний загальний суд відповідно до ЦПК України уповноважений діяти як суд першої інстанції у справах про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а тому практичне завдання, пов`язане з підготовкою ухвали у такій категорії справ, повністю відповідало вимогам статей 74, 85 Закону № 1402-VIII.

38. Комісія акцентувала, що згідно з пунктом 8 частини першої статті 105 Закону № 1402-VIII науково-методичне забезпечення діяльності ВККС здійснює Національна школа суддів України. Відповідно до підпункту 2.20.3 пункту 2.20 та підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2 Положення № 185/зп-24 Національна школа суддів України в межах науково-методичного забезпечення діяльності Комісії розробляє та формує бази завдань кваліфікаційного іспиту. Модельні судові рішення, якими сформована база практичних завдань з цивільної спеціалізації для апеляційного суду, розроблені Національною школою суддів України відповідно до затверджених Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 та відповідних єдиних технічних вимог; завдання мають уніфіковану структуру, враховують інстанційність і спеціалізацію суду, що забезпечує єдиний підхід до їх формування, рівня складності тощо.

39. ВККС наголошувала, що висновки суду першої інстанції про непридатність Методичних вказівок № 228/зп-24 для оцінювання виконаного позивачкою другого практичного завдання ґрунтуються на помилковому тлумаченні як змісту самих Методичних вказівок № 228/зп-24, так і поняття інстанційних повноважень апеляційного суду. Показники оцінювання, визначені Методичними вказівками № 228/зп-24, спрямовані насамперед на оцінювання здатності кандидата логічно та послідовно мотивувати судове рішення, аналізувати доводи учасників справи, застосовувати норми матеріального та процесуального права, а також формулювати висновки за результатами судового розгляду. Той факт, що у справі про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу апеляційний суд діє як суд першої інстанції, не виключає необхідності здійснення аналізу заявлених вимог, оцінки аргументів сторін та наведення мотивів прийняття або відхилення відповідних доводів, зазначених у заяві про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

40. Комісія зауважила, що Методичні вказівки № 228/зп-24 не обмежують можливість оцінювання лише постанов, оскільки вони застосовні до всіх форм судових рішень, передбачених законом. ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяви й апеляційні скарги, постановляє як ухвали, так і постанови, а вимоги до їх форми та змісту регламентовані главою 9 розділу ІІІ ЦПК України, а в частині, що стосується розгляду заяв про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, - главою 3 розділу VIII ЦПК України. Отже, ухвала як форма судового рішення в межах практичного завдання є цілком коректною з погляду процесуального права, а екзаменаційна комісія в межах нормативного регулювання мала всі правові підстави застосовувати Методичні вказівки № 228/зп-24 при оцінюванні цього завдання.

41. ВККС наголошувала, що висновок суду першої інстанції про недотримання Комісією принципу рівності умов складання практичного завдання порівняно з іншими учасниками іспиту є помилковим. Позивачка виконувала практичне завдання 06 лютого 2025 року, коли для складання кваліфікаційного іспиту з`явилося 59 кандидатів; за результатами перевірки практичного завдання 41 кандидат успішно подолав цей етап кваліфікаційного іспиту та був допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», 18 кандидатів - ні. Сам собою факт виконання позивачкою завдання, яке стосувалося розгляду заяви про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не свідчить про створення для неї нерівних умов порівняно з іншими учасниками іспиту. Суд першої інстанції не встановив жодних об`єктивних обставин, які б свідчили про відмінність умов складання іспиту для позивачки або застосування до неї інших критеріїв оцінювання під час виконання практичного завдання.

42. З огляду на наведене Комісія вважала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не ґрунтується на засадах правовладдя, є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню як таке, що суперечить вимогам статті 242 КАС України.

Узагальнений виклад позиції позивачки щодо апеляційної скарги ВККС

43. ОСОБА_1 28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ВККС, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

44. Позивачка акцентувала, що апеляційна скарга ВККС не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин та фактично підміняє предмет спору, зводячи його до питання дискреційних повноважень Комісії щодо оцінювання результатів іспиту. Водночас предметом цієї справи не є ані переоцінка практичного завдання, ані правильність виставлених балів, ані незгода позивачки з результатом кваліфікаційного іспиту. Ключовим правовим питанням у цій справі є те, чи має право ВККС у межах дискреційних повноважень використовувати практичне завдання, яке об`єктивно не дозволяє перевірити елементи професійної компетентності, прямо визначені самою Комісією у затверджених нею Методичних вказівках № 228/зп-24 та критеріях оцінювання для відповідної інстанційності суду.

45. ОСОБА_1 наголошувала, що суд першої інстанції правильно встановив: сама модель оцінювання, затверджена Комісією, була побудована на функціональній моделі апеляційного перегляду. Так, після оголошення 14 вересня 2023 року конкурсу до апеляційних судів Комісія 30 листопада 2023 року надіслала Національній школі суддів України «Загальні вимоги до розробки практичного завдання», у яких чітко встановила, що завдання має бути розроблено на основі сталої судової практики вирішення таких справ у Верховному Суді (пункт 1.9 вимог), а умова завдання з цивільної спеціалізації повинна складатися зі вступної, описової та частково мотивувальної частин судового рішення суду апеляційної інстанції за результатом розгляду справи по суті (пункт 2.1 вимог).

46. Позивачка звертала увагу, що Методичні вказівки № 228/зп-24, затверджені 17 липня 2024 року, чітко передбачали оцінювання таких елементів, як доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції (пункт 1.1); мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі (пункт 1.2); висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (пункт 1.4); висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги (пункт 2.1); розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (пункт 2.2). Ці елементи підлягали перевірці за такими показниками оцінювання, як уміння аналізувати та синтезувати ключові висновки суду першої інстанції, їх оцінка, прийняття та/або відхилення, а також уміння застосовувати норми процесуального закону, що визначають повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на судове рішення та підстави їх реалізації. Отже, саме ВККС визначила перелік компетентностей та елементів апеляційного перегляду, які підлягали перевірці під час виконання практичного завдання для кандидатів до апеляційного суду цивільної спеціалізації.

47. ОСОБА_1 акцентувала, що Методичні вказівки № 228/зп-24 у цій справі мають значення не як самостійне джерело правового регулювання, а як офіційно визначена самою Комісією модель реалізації вимог частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності суду під час перевірки професійної компетентності кандидатів. Доводи апеляційної скарги про те, що Методичні вказівки № 228/зп-24 мають виключно орієнтовний характер та не містять чітких критеріїв оцінювання, не узгоджуються з діями самої Комісії: після затвердження цих вказівок ВККС 23 липня 2024 року окремо звернулася до Національної школи суддів України з вимогою узгодити розроблені практичні завдання із затвердженими Методичними вказівками № 228/зп-24, окремо звертаючи увагу на необхідність обов`язкового змістовного наповнення у практичних завданнях з цивільної спеціалізації розділів «узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу», у яких мають бути викладені саме доводи та заперечення особи по суті позову та апеляційної скарги.

48. ОСОБА_1 зазначала, що надане їй на іспиті друге практичне завдання не містило рішення суду першої інстанції, не містило апеляційної скарги, не передбачало визначення меж апеляційного перегляду і об`єктивно не дозволяло перевірити частину елементів професійної компетентності, прямо визначених самою Комісією у Методичних вказівках № 228/зп-24 та Загальних вимогах до практичного завдання. Проблема у цій справі полягає не у самій формі практичного завдання як такій, а у тому, що фактичний зміст використаного завдання об`єктивно не дозволяв перевірити частину елементів професійної компетентності, які сама Комісія визначила предметом оцінювання для кандидатів до апеляційного суду цивільної спеціалізації. Суд першої інстанції встановив саме цю невідповідність між затвердженими критеріями оцінювання, методологією перевірки та фактичним змістом практичного завдання.

49. Позивачка окремо акцентувала, що доводи ВККС про можливість апеляційного суду у визначених законом випадках діяти як суд першої інстанції не спростовують висновків суду по суті спору. ОСОБА_1 не заперечує існування таких процесуальних повноважень апеляційного суду, однак у цій справі питання полягає не у допустимості певної категорії справ для практичного завдання, а у тому, чи відповідало конкретне використане друге практичне завдання тій моделі оцінювання, яку сама Комісія визначила як обов`язкову для перевірки здатності кандидата здійснювати правосуддя в суді відповідної інстанційності. Фактично в апеляційній скарзі ВККС пропонує визнати, що вимога частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності дотримується автоматично у будь-якому випадку, коли справа формально належить до компетенції апеляційного суду, незалежно від того, чи дозволяє відповідне практичне завдання перевірити ті елементи професійної компетентності, які сама Комісія визначила предметом оцінювання. Такий підхід нівелює затверджені Комісією критерії оцінювання, перетворює вимогу Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності на суто формальну та фактично дозволяє ВККС відступати від власної методології оцінювання без будь-яких об`єктивних критеріїв перевірки.

50. Позивачка зазначала, що доводи ВККС про те, що окремі кандидати, які виконували аналогічне практичне завдання 06 лютого 2025 року, набрали прохідний бал, не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення Комісією принципу рівності. Предметом спору у цій справі є не індивідуальні результати окремих кандидатів, а відповідність використаного 06 лютого 2025 року практичного завдання затвердженій Комісією моделі перевірки професійної компетентності. Водночас ВККС фактично не заперечує, що інші кандидати виконували практичні завдання, побудовані на моделі апеляційного перегляду судових рішень, тобто саме у такій процесуальній моделі, яка прямо відображена Комісією у Методичних вказівках № 228/зп-24.

51. ОСОБА_1 підсумовувала, що характер спірних правовідносин у цій справі відрізняється від спорів, пов`язаних виключно з незгодою кандидатів з результатами оцінювання або виставленими балами. У цій справі не ставиться питання про зміну правил конкурсу або методики оцінювання після його проведення; навпаки, позов ґрунтується на недотриманні Комісією визначених нею критеріїв та моделі оцінювання до початку етапу кваліфікаційного іспиту. Спірним питанням є саме невідповідність другого практичного завдання вимогам Закону № 1402-VIII та затвердженій Комісією моделі оцінювання професійної компетентності кандидата. Задоволення позову у цій справі не потребує перегляду результатів інших кандидатів та не впливає на правовий статус осіб, допущених до наступного етапу конкурсу, оскільки предметом спору є індивідуальне рішення ВККС щодо позивачки та відповідність використаного щодо неї практичного завдання вимогам закону і затвердженій Комісією моделі оцінювання.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

52. Ухвалою від 14 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою ВККС, ухвалою від 10 вересня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 01 жовтня 2026 року.

53. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

54. У цій категорії спорів щодо оскарження рішення ВККС про затвердження результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25 (провадження № 11-302заі25) (далі по тексту - постанова від 20 листопада 2025 року). З того часу згадана сформована позиція знайшла своє підтвердження у численних судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та практика Суду є добре усталеною під час вирішення цієї категорії спорів.

55. Востаннє подібне правове питання за скаргою ВККС Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 990/215/25 і ухвалила судове рішення від 09 липня 2026 року (далі - постанова від 09 липня 2026 року).

56. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для повного викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові від 20 листопада 2025 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень.

Право, застосоване судом

57. Питання визначення права, застосовуваного судом для вирішення цієї категорії спорів, було піддано детальному аналізові у постановах Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis: пункти 63-89 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 52-78 постанови від 09 липня 2026 року.

58. Правові засади регулювання спірних правовідносин визначають приписи частини другої статті 19 Конституції України, Закону № 1402-VIII, Закону України № 3511-ІХ від 09 грудня 2023 року, Закону України № 4072-ІХ від 20 листопада 2024 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

59. Безпосереднє правове регулювання спірних відносин визначають приписи частини другої статті 128 Конституції України, частини першої статті 79, пункту 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

60. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

61. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

62. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

63. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

64. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

65. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

66. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

67. У вирішенні цієї категорії спорів Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно зазначала, що судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді). Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноважним складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до виняткових повноважень Комісії (mutatis mutandis: пункт 63 постанови від 12 березня 2026 рокуу справі № 990/261/25, пункти 133, 146 постанови від 28 травня 2026 року у справі № 990/578/25, пункт 120 постанови від 04 червня 2026 року у справі № 990/417/25).

68. Позивачка у своїй позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 09 липня 2025 року як на підстави для скасування оскаржуваних рішень Комісії посилалася на обставини, визначені пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, ані суд першої інстанції, ні Велика Палата Верховного Суду не встановили.

69. Так, ОСОБА_1 акцентувала увагу на порушеннях, які, на її думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки її практичного завдання (пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII), а саме на невідповідності оскаржуваних рішень ВККС вимогам щодо вмотивованості з огляду на брак поелементного оцінювання першого модельного судового рішення (індивідуальний код 0092001) відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24, а також на невідповідності другого модельного судового рішення (індивідуальний код 0049224) вимозі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності відповідного суду та на непридатності Методичних вказівок № 228/зп-24 для оцінювання цієї роботи, оскільки завдання стосувалося підготовлення ухвали апеляційного суду у справі про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу, у якій апеляційний суд діє як суд першої інстанції, тоді як Методичні вказівки № 228/зп-24, за твердженнями позивачки, побудовані на моделі апеляційного перегляду судових рішень місцевих судів. Позивачка також покликалася на порушення Комісією принципу рівності умов кваліфікаційного іспиту з огляду на застосування щодо неї іншої процесуальної моделі практичного завдання порівняно з іншими учасниками конкурсу. Із доводами позивачки суд першої інстанції погодився частково та задовольнив позов у частині визнання протиправними і скасування рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 , а в іншій частині позовних вимог відмовив.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту, в аспекті з`ясування наявності обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

70. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів. Відповідно до такої сталої правової позиції з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19 (пункт 7), від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19 (пункт 61)).

71. Питання щодо повноважень членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала кандидата на зайняття вакантних посад суддів,у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), піддано детальному аналізові Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 106-143, 149-162 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 96-128, 133-147 постанови від 09 липня 2026 року.

72. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними. Зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, адже визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

73. Отже, нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту на час виникнення спірних правовідносин не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках № 228/зп-24.

74. Сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

75. Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом встановлюють сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання; визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

76. Фактично позивачка не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені нею проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону, а обране Комісією друге модельне судове рішення взагалі не могло бути належно оцінене за Методичними вказівками № 228/зп-24. Нерозуміння позивачкою критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є її суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням її особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії. Самі сумніви не є достатніми для висновку про порушення її прав та інтересів, а відповідно й не є підставами для задоволення позову. Будь-який подібний конкурс є професійним змаганням кандидатів, де переможцями є ті, чиї результати виявляться кращими за інших, інакше можна тлумачити будь-який конкурс як такий, що апріорі порушуватиме права тих, хто у ньому набрав менше балів, порівняно з іншими учасниками, які пройшли у наступний етап конкурсу.

77. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

78. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

79. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачці станом на момент, коли вона погодилася брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивачка не довела, що стосовно неї мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

80. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тож задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуванерішення Комісії стосовно неї не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

81. Важливим аспектом цієї категорії спорів є питання анонімності кваліфікаційного іспиту, оцінка якого детально здійснена Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 144-148 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 129-132 постанови від 09 липня 2026 року.

82. Велика Палата Верховного Суду акцентувала на тому, що, не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

83. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

Щодо відповідності другого модельного судового рішення вимозі інстанційності та придатності Методичних вказівок № 228/зп-24 до його оцінювання

84. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на доводи позивачки про те, що надане їй на кваліфікаційному іспиті друге практичне завдання (індивідуальний код 0049224), яке полягало у підготовленні ухвали апеляційного суду у справі про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не відповідало вимозі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності відповідного суду, оскільки у такій категорії справ апеляційний суд діє як суд першої інстанції, а не здійснює апеляційний перегляд. За твердженнями позивачки, Методичні вказівки № 228/зп-24, побудовані на моделі апеляційного перегляду судових рішень місцевих судів, є непридатними для оцінювання цієї роботи, а отже, оцінювання її другого модельного судового рішення членами екзаменаційної комісії здійснювалося поза межами затвердженої Комісією моделі перевірки професійної компетентності.

85. Велика Палата Верховного Суду з такими доводами не погоджується та вважає за необхідне зазначити таке.

86. Кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді (частина перша статті 74 Закону № 1402-VIII). Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань; практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду, а форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС (частина третя цієї статті).

87. Реалізуючи цитовані законодавчі повноваження, Комісія рішенням від 19 червня 2024 року затвердила Положення № 185/зп-24, пунктом 2.2 розділу 2 якого встановлено, що зміст практичних завдань визначається програмою іспиту. Рішенням від 19 жовтня 2023 року № 116/зп-23 ВККС затвердила Програму іспиту і таксономічну характеристику анонімного письмового тестування для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду (далі - Програма іспиту), розділ ІІ «Спеціальний блок» якої, зокрема, охоплює тему «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів; визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» (підпункт 2.4.8.15 пункту 2.4 «Цивільна спеціалізація»). Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для проведення кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних судів під час конкурсу, а також оприлюднила на офіційному вебсайті ВККС номери судових справ, що використовувалися при розробленні модельних судових рішень.

88. Частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII встановлено, що практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. За правилами інстанційної юрисдикції відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцезнаходженням арбітражу. Розділ VIII ЦПК України регламентує особливості розгляду апеляційним судом цієї категорії справ.

89. За такого правового регулювання використання Комісією модельної судової справи щодо скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу для цілей кваліфікаційного іспиту кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів не можна вважати порушенням процедури проведення іспиту чи вимоги інстанційності.

90. Навпаки, це повною мірою забезпечує перевірку здатності кандидата здійснювати правосуддя саме в апеляційному суді, оскільки процесуальне законодавство покладає повноваження щодо розгляду такої категорії справ на апеляційну інстанцію.

91. Велика Палата Верховного Суду враховує, що розгляд заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не є апеляційним провадженням у класичному розумінні, проте зауважує, що зміст другого практичного завдання, виконаного позивачкою, безпосередньо охоплюється юрисдикцією та виключною підсудністю апеляційного загального суду. Відтак розробка та використання ВККС для цілей кваліфікаційного іспиту такого виду судового рішення, як ухвала за наслідками розгляду заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до статті 460 ЦПК України, відповідає як меті кваліфікаційного іспиту, так і законодавчим вимогам щодо інстанційності та спеціалізації. Зазначеного суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про порушення Комісією вимоги інстанційності, встановленої частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII.

92. Що ж до доводів позивачки про непридатність Методичних вказівок № 228/зп-24 для оцінювання її другого практичного завдання, з якими погодився суд першої інстанції, зазначивши, що показники оцінювання Методичних вказівок № 228/зп-24 об`єктивно не кореспондували змісту другого практичного завдання, Велика Палата Верховного Суду вважає їх безпідставними з огляду на таке.

93. Загальні вимоги до змісту ухвали суду встановлені статтею 260 ЦПК України, відповідно до частини першої якої ухвала складається зі вступної та описової частин, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, а також резолютивної частини із зазначенням висновків суду. За приписами частини другої цієї статті ухвала, постановлена відповідно до статті 460 цього Кодексу, також повинна відповідати вимогам, що містяться у цій статті. Такі процесуальні вимоги текстуально та змістовно збігаються з показниками оцінювання, визначеними Методичними вказівками № 228/зп-24, відповідно до яких кандидат під час виконання практичного завдання демонструє: уміння застосовувати норми процесуального закону, що регулюють структуру та зміст мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції; уміння аналізувати та синтезувати ключові (основні, істотні) аргументи учасників справи, їх оцінки, прийняття та/або відхилення; розуміння змісту правових норм, наведених у тексті модельного судового рішення, та уміння їх аналізувати при написанні мотивувальної частини модельного судового рішення; уміння чітко встановити наявність чи відсутність факту протиправного впливу на суб`єктивне право особи, яка звернулася до суду, визначити, у чому полягає такий вплив (порушення), а також його наслідки; уміння застосовувати норми процесуального закону, які визначають зміст і структуру резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції тощо.

94. Об`єктом оцінювання за Методичними вказівками № 228/зп-24 насамперед є не певна процесуальна форма судового рішення, а продемонстровані кандидатом практичні навички правозастосування, зокрема уміння застосовувати знання у сфері права, навички юридичного письма та правничої аргументації. Отже, затверджені Комісією Методичні вказівки № 228/зп-24 є цілком релевантним інструментом для перевірки практичного завдання у формі ухвали, постановленої відповідно до статті 460 ЦПК України, а особливості розгляду апеляційним судом справ про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не створюють методологічного чи процесуального конфлікту з показниками оцінювання.

95. Важливо зважити також на інструктивну природу Методичних вказівок № 228/зп-24, які визначають саме алгоритм оцінювання та уніфікують процес перевірки практичних робіт, а також на універсальність їх застосування залежно від обставин модельної судової справи та виду судового рішення (постанови чи ухвали), яке має скласти кандидат. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 прямо передбачена можливість відступу від наведеної в них структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, однак не більш як на 10 відсотків, залежно від обставин справи, викладених в описовій частині судового рішення, та виду судового рішення. Отже, доводи ОСОБА_1 , за якими практичне завдання має повністю збігатися з елементами Методичних вказівок № 228/зп-24, є її суб`єктивним сприйняттям і не доводять, що застосована Комісією для перевірки другого практичного завдання методика оцінювання є недосконалою або такою, що призвела до викривлення результатів.

96. Варто зауважити, що ВККС завчасно оприлюднила на офіційному вебсайті Програму іспиту, Положення № 185/зп-24, Методичні вказівки № 228/зп-24, а також номери судових справ, що використовувалися при розробленні модельних судових рішень. Позивачка була обізнана з такими умовами конкурсу, не оскаржувала цих рішень Комісії, з`явилася у визначений день і час для складення практичного завдання. Тому ОСОБА_1 як кандидатка на посаду судді апеляційного суду мала передбачати, що її результати можуть бути як позитивними, так і негативними, а сама собою відмінність практичних завдань у межах єдиного конкурсу не може вважатися проявом дискримінації та не свідчить про порушення рівності умов для його учасників. За встановлених обставин доводи позивачки про відмінність критеріїв оцінювання порівняно з іншими учасниками конкурсу також не знайшли свого підтвердження.

97. ВККС є єдиним органом, якого законодавець наділив дискреційними повноваженнями в межах конкурсних процедур затверджувати форму та зміст практичних завдань. Оцінювання рівня професійної підготовки кандидата за результатами виконання практичного завдання є виключною компетенцією Комісії. Суд, здійснюючи оцінку законності актів індивідуальної дії, не може перебирати на себе роль спеціалізованого органу, проводити ревізію змістової складової практичного завдання та втручатись у дискрецію органу поза межами процесуальних порушень.

98. За таких обставин доводи позивачки про невідповідність другого модельного судового рішення вимозі частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII щодо врахування інстанційності та про непридатність Методичних вказівок № 228/зп-24 для оцінювання цієї роботи не підтверджують наявності обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, як підстави для скасування оскаржуваних рішень ВККС.

Щодо способу захисту права, який суд першої інстанції вважав ефективним та правомірним

99. Питання визначення правомірного та ефективного способу захисту у цій категорії спорів було піддано детальному аналізу Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 163-169 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 148-155 постанови від 09 липня 2026 року.

100. Такий спосіб захисту, як зобов`язати ВККС прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 за виконання другого практичного завдання з індивідуальним кодом 0049224 бала 75,0, за перше практичне завдання з індивідуальним кодом 0092001 - відповідної кількості балів з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24, визнати позивачку такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит, та допустити її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», не лише не встановлений законом, а навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки суперечить таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність, адже у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи, та рівність учасників, які мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання усіх практичних завдань. До того ж застосування такого способу захисту означало б фактичну підміну судом ВККС у реалізації її виключної компетенції з оцінювання рівня професійної підготовки кандидатів на посади суддів, зокрема шляхом самостійного визначення судом конкретного бала за виконане позивачкою практичне завдання, що є неприпустимим.

101. Додатково, у ситуації, коли основна сформульована позивачкою вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що мало місце реальне порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 з боку суб`єкта владних повноважень, то є підстави для відмови в задоволенніпозову загалом.

102. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 , відповідають вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для їх скасування немає.

103. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

104. Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

105. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

106. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

107. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

108. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скаргаКомісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду