ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/175/25

І. ФАБУЛА СПРАВИ

1. ОСОБА_1 14 квітня 2025 року подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року

№ 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) щодо ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного, оцінювання кандидатів на посади суддів в апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати визнати ОСОБА_1 як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит, та допустити до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);

- стягнути з ВККС відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн.

2. Позивачка посилалася на те, що її оцінювання проведене неповноважними складом ВККС, оскільки відповідно до публікації «Судово-юридичної газети», розміщеної на її сторінці в мережі Інтернет (https://sud.ua/uk/news/publication/325498-v-konkurse-na-67-vakantnykhdolzhnostey-sudey-apellyatsionnykh-administrativnykh-sudov-ostanetsya-67-kandidatov), один з екзаменаторів - голова ВККС Андрій Пасічник з 03 до 11 березня 2025 року перебував в стані тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим не міг перевірити виконане нею практичне завдання та вносити відповідну інформацію до інформаційної системи.

3. Комісія не мала повноважень застосовувати нові правила і показники визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит», що суперечать загальним правилам визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на цьому етапі, зокрема правилам пунктів 6-8 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі також - Положення № 143/зп-16).

4. Вважала, що встановлення Комісією мінімально допустимого бала за результатами виконання практичного завдання є неправомірним, оскільки мінімально допустимий бал встановлюється виключно для визначення мінімально допустимого бала іспиту, набрання якого дає учаснику цього іспиту можливість бути допущеним до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання відповідно до пункту 8 глави 6 розділу II Положення № 143/зп-16.

5. Оскаржувані рішення не містять посилань на визначені законом підстави їх ухвалення та є невмотивованими, адже немає мотивів Комісії у виставленні балів під час оцінювання виконаного нею практичного завдання. В екзаменаційних відомостях містяться лише дати нарахування балів і кількість балів, а отже такі відомості є невмотивованими та непрозорими.

6. До того ж позивачка стверджувала, що отримала глибокі психологічні страждання та розчарування у нездатності Комісії, сформованої після подій Революції Гідності, діяльність якої має бути спрямована на відновлення довіри громадянського суспільства до органів судової влади, організувати виконання владних повноважень під час оцінки виконаних нею практичних робіт на належному рівні та з`ясувати, що виконані практичні роботи відповідають усім вимогам як процесуального закону, так і Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24).

7. Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, оскільки дії Комісії були регламентовані нормами Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) і нормативними актами, схваленими Комісією, будь-яких порушень прав, свобод чи законних інтересів позивачки як учасниці процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання не допущено, а оскаржувані рішення Комісії містять правові підстави та мотиви їх ухвалення.

8. Комісія проводила кваліфікаційне оцінювання, зокрема й кваліфікаційний іспит, за правилами, які діяли після набрання чинності 30 грудня 2023 року Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри»

(далі - Закон № 3511-IX).

9. Оскаржувані рішення Комісії містять усі потрібні елементи та мотивовані наявністю фактичних обставин (опис процедури, в якій брала участь позивачка, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання та іншу інформацію), результат яких породжує юридичні підстави для ухвалення таких рішень. Незгода позивачки з виставленими балами за виконане нею в рамках конкурсу практичне завдання не може свідчити про протиправність дій та рішень ВККС під час оцінювання її роботи.

10. Також законодавство України не містить заборони на виконання завдань членами екзаменаційної комісії під час відпустки чи тимчасової непрацездатності за власною ініціативою, у зв`язку з об`єктивною потребою перевірки практичних завдань в найкоротші терміни, що зумовлена нагальною потребою у якнайшвидшому заповненні вакансій в апеляційних судах для забезпечення ефективного функціонування судової системи. Перевірка і оцінка практичних завдань екзаменаційною комісією у вільний від роботи час не порушує прав чи інтересів позивачки, не впливає на об`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне будь-яких негативних наслідків для учасників (кандидатів на посаду судді) конкурсу.

11. Щодо моральної шкоди вважав, що позивачка не довела факту її завдання Комісією та розмір відшкодування.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

12. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних адміністративних судах, із заявою про участь в якому звернулася й ОСОБА_1 .

13. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатів, зокрема й позивачці. Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

14. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 Комісія затвердила Методичні вказівки, відповідно до яких максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення становить 75 балів.

15. Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу. Тип 2 практичного завдання включає - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

16. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема позивачці, та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

17. Рішенням від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей допустила 132 кандидати, зокрема позивачку, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту.

18. Рішенням від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду допустила 105 кандидатів, зокрема і позивачку, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту. Цим рішенням Комісія також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Поза тим встановила, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

19. Рішенням від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 ВККС затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

20. Цього ж дня рішенням № 49/зп-25 Комісія: затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, зокрема й ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення отримала 45,5 балів, а за результатами другого - 55 балів, що у сумі становить 100,5 балів; затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема й ОСОБА_1, яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання; відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, зокрема й ОСОБА_1

21. Рішенням 21 травня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково.

Суд визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 12 березня 2025 року

№48/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 .

Визнав протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Комісії від 12 березня 2025 року №49/зп-25 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок №228/зп-24.

Відмовив у задоволенні інших позовних вимог.

22. Насамперед суд першої інстанції виснував, що Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 за правилами, визначеними

Законом № 1402-VIII в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року.

23. Суд першої інстанції керувався тим, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного з визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів, зокрема, мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об`єктивної оцінки якості роботи учасника, що гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

24. Також цей підхід дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, переконатися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24) та Методичних вказівок № 228/зп-24, обґрунтованості виставлених балів та браку ознак суб`єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

25. Запровадження такої деталізованої методики було спрямоване на реалізацію державної антикорупційної політики, метою якої є подолання надмірної дискреції та забезпечення прозорого, вимірюваного й уніфікованого підходу до оцінювання всіх кандидатів. Відтак, затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 сформувало у кандидатів, зокрема й у ОСОБА_1 , легітимні очікування, що їхні роботи будуть оцінюватися саме за цією поелементною шкалою, а виставлені бали будуть обґрунтованими та перевірюваними.

26. Проте, зміст оскаржуваних рішень та доданих до них матеріалів фактично зводиться лише до фіксації підсумкового арифметичного показника оцінювання, адже немає мотивів, з яких екзаменаційна комісія дійшла висновку про виставлення саме таких балів за кожну з робіт позивачки. Ухилення від поелементної фіксації балів за кожним із заздалегідь визначених показників (мотивувальна частина, резолютивна частина тощо) позбавляє процедуру ознак прозорості та унеможливлює здійснення змістовного судового перегляду правомірності реалізації Комісією її дискреційних повноважень як ключового питання спору, призводить до порушення стандарту «якості закону» та права кандидата на отримання належно вмотивованого рішення.

27. Враховувавши викладене, суд першої інстанції підсумував, що брак деталізації та вмотивованості оскаржуваних рішень свідчить про їх необґрунтованість, що за встановлених обставин є самостійною підставою для їх скасування відповідно до вимог статті 88 Закону № 1402-VIII.

28. Суд наголосив, що анонімність кваліфікаційного іспиту є процесуальною гарантією неупередженості оцінювання, проте вона не може тлумачитися як безумовна перешкода для усунення допущених у процедурі оцінювання порушень та не може слугувати підставою відмови у захисті порушеного права особи, яке встановлене судом.

29. Щодо інших підстав позову, то суд першої інстанції визнав їх недоведеними та необґрунтованими.

30. Так, щодо тверджень позивачки про протиправне застосування Комісією оновлених правил і показників визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит» суд першої інстанції зазначив, що після оголошення відповідного конкурсу законодавцем та ВККС внесено істотні зміни до порядку та процедури його проведення, зокрема в частині нормативного регулювання кваліфікаційного оцінювання на етапі складання іспиту. Водночас зазначені зміни були прийняті у межах повноважень відповідних суб`єктів владних повноважень, набрали чинності у встановленому законом порядку та підлягали застосуванню до конкурсних процедур, які тривали після набрання ними чинності. Всі учасники конкурсу були завчасно поінформовані про зміну нормативно-правового регулювання та мали можливість ознайомитися з оновленими правилами і показниками оцінювання до проходження відповідних етапів конкурсу. За таких умов усі конкурсанти перебували в рівному правовому становищі, а застосування оновлених правил не порушувало принципу рівності учасників конкурсної процедури. Позивачка, будучи обізнаною зі змінами у правовому регулюванні, не скористалася правом відмовитися від подальшої участі у конкурсі та, навпаки, добровільно продовжила участь у конкурсних процедурах, чим фактично погодилася з умовами їх проведення у редакції, чинній на відповідний момент.

31. Щодо доводів позову про неповноважний склад екзаменаційної комісії суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в пунктах 163, 164 постанови від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25, зокрема про те, що самий лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо) не підтверджує необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

32. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про відшкодування шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не обґрунтувала належними та допустимими доказами як самого факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок ухвалення ВККС оскаржуваних рішень, так і розміру відшкодування завданої їй шкоди.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

33. ВККС 19 червня 2026 року подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

34. Комісія мотивує апеляційну скаргу тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності й обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

35. Визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання, як не містить їх і Закон № 1402-VIII.

36. Кожен член екзаменаційної комісії виставляє один загальний підсумковий бал - індивідуальну оцінку. Такий бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів, й іншої форми оцінювання не встановлено. До того ж таке відображення є недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

37. Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці. Наявність орієнтовної шкали оцінювання сприяє забезпеченню єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання, з урахуванням можливості зрозуміти критерії розподілу таких балів.

38. Тому Комісія вважає, що ненаведення в екзаменаційних відомостях інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, не може свідчити про порушення нею порядку оцінювання учасників іспиту, визначеного в Положенні № 185/зп-24.

39. До того ж брак істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання позивачки, свідчить про дотримання ними єдиних уніфікованих підходів до оцінювання відповідно до затверджених Методичними вказівками № 228/зп-24.

40. Оскаржувані рішення Комісії містять всі потрібні елементи, зокрема, підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах. У рішеннях викладено опис процедури, в якій брала участь позивачка, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію), що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень.

41. Також Комісія зауважила, що після декодування робота набуває ознак персоніфікованої, стає пов`язаною з конкретною особою. Будь-яке повторне оцінювання після декодування створює ризик упередженості, підриває принципи анонімності та рівності кандидатів. Тож зобов`язання щодо повторного оцінювання практичного завдання позивачки суперечить засадам правової визначеності, порушує принцип анонімності конкурсу та виходить за межі повноважень як суду, так і ВККС.

Узагальнений виклад позиції позивачки щодо апеляційної скарги ВККС

42. ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання до Великої Палати Верховного Суду відзиву на апеляційну скаргу Комісії.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

43. Ухвалою від 24 червня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою Комісії, ухвалою від 22 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 01 жовтня 2026 року.

44. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

45. У цій категорії спорів щодо оскарження рішення ВККС про затвердження результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25 (провадження № 11-302заі25) (далі по тексту - постанова від 20 листопада 2025 року). З того часу згадана сформована позиція знайшла своє підтвердження у численних судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та практика Суду є добре усталеною під час вирішення цієї категорії спорів.

46. Востаннє подібне правове питання за скаргою ВККС Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 990/215/25 і ухвалила судове рішення від 09 липня 2026 року (далі - постанова від 09 липня 2026 року).

47. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для повного викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові від 20 листопада 2025 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень.

Право, застосоване судом

48. Питання визначення права, застосовуваного судом для вирішення цієї категорії спорів, було піддано детальному аналізові у постановах Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis: пункти 63-89 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 52-78 постанови від 09 липня 2026 року.

49. Правові засади регулювання спірних правовідносин визначають приписи частини другої статті 19 Конституції України, Закону № 1402-VIII, Закону України № 3511-ІХ від 09 грудня 2023 року, Закону України № 4072-ІХ від 20 листопада 2024 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

50. Безпосереднє правове регулювання спірних відносин визначають приписи частини другої статті 128 Конституції України, частини першої статті 79, пункту 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

51. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

52. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

53. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

54. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

55. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

56. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

57. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

58. У вирішенні цієї категорії спорів Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно зазначала, що судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді). Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноваженим складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до виняткових повноважень Комісії(mutatis mutandis: пункт 63 постанови від 12 березня 2026 рокуу справі № 990/261/25, пункт 146 постанови від 28 травня 2026 року у справі № 990/578/25, пункт 133 постанови від 28 травня 2026 року у справі № 990/578/25, пункт 120 постанови від 04 червня 2026 року у справі № 990/417/25).

59. Позивачка у своїй позовній заяві не посилалася на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановили ні суд першої інстанції, ані Велика Палата Верховного Суду.

60. Водночас позивачка у своїх доводах акцентувала увагу на порушеннях, які, на її думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки її практичного завдання, тобто на підставі скасування оскаржуваних рішень ВККС, визначеній у пункті 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Із цим, а саме з недотриманням Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24, погодився суд першої інстанції, вважаючи оскаржувані рішення ВККС невмотивованими.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту, в аспекті з`ясування наявності обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

61. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів. Відповідно до такої сталої правової позиції з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19 (пункт 7), від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19 (пункт 61).

62. Питання щодо повноважень членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала кандидата на зайняття вакантних посад суддів,у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), піддано детальному аналізові Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 106-143, 149-162 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 96-128, 133-147 постанови від 09 липня 2026 року.

63. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними. Зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, адже визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

64. Отже, нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту на час виникнення спірних правовідносин не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках № 228/зп-24.

65. Сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

66. Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом встановлюють сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання; визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

67. Фактично позивачка не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені нею проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону. Нерозуміння позивачкою критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є її суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням її особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії. Самі сумніви не є достатніми для висновку про порушення її прав та інтересів, а відповідно й не є підставами для задоволення позову. Будь-який подібний конкурс є професійним змаганням кандидатів, де переможцями є ті, чиї результати виявляться кращими за інших, інакше можна тлумачити будь-який конкурс як такий, що апріорі порушуватиме права тих, хто у ньому набрав менше балів, порівняно з іншими учасниками, які пройшли у наступний етап конкурсу.

68. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

69. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

70. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачці станом на момент, коли вона погодилася брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивачка не довела, що стосовно неї мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

71. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тож задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно неї не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

72. Важливим аспектом цієї категорії спорів є питання анонімності кваліфікаційного іспиту, оцінка якого детально здійснена Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 144-148 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 129-132 постанови від 09 липня 2026 року.

73. Велика Палата Верховного Суду акцентувала на тому, що, не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

74. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

Щодо способу захисту права, який суд першої інстанції вважав ефективним та правомірним

75. Питання визначення правомірного та ефективного способу захисту у цій категорії спорів було піддано детальному аналізу Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 163-169 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 148-155 постанови від 09 липня 2026 року.

76. Такий спосіб захисту, як зобов`язання ВККС забезпечити повторне оцінювання практичних завдань, виконаних ОСОБА_1 , не лише не встановлений законом, а навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки суперечить таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність, адже у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи, та рівність учасників, які мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання усіх практичних завдань.

77. До того ж у ситуації, коли основна сформульована позивачкою вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що мало місце реальне порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 з боку суб`єкта владних повноважень, то є підстави для відмови в задоволенні позову загалом.

78. Доводи апеляційної скарги про дотримання Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 є обґрунтованими, а протилежні висновки суду першої інстанції та відповідно висновки про наявність обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, для скасування оскаржуваних рішень ВККС є безпідставними.

79. Також Велика Палата Верховного Суду врахувала, що інші доводи позовної заяви суд першої інстанції визнав необґрунтованими, втім позивачка апеляційну скаргу не подавала, як і не подавала відзиву на апеляційну скаргу ВККС. Тож Велика Палата Верховного Суду не переглядала висновки суду першої інстанції в цій частині, що узгоджується із приписами статті 308 КАС України.

80. Сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а оскаржувані рішення Комісії у частині, що стосуються позивачки, не є свавільними, відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для їх скасування немає.

81. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

82. Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу Комісії, яка понесла судові витрати винятково у виді судового збору за подання скарги, тому сплачений ним судовий збір згідно з частиною другою статті 139 КАС України не підлягає стягненню з фізичної особи на користь суб`єкта владних повноважень.

83. Також з огляду на відмову в задоволенні позову понесені позивачкою судові витрати за правилами статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду