ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 916/1559/24

У квітні 2024 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - позивач, КРАІЛ, правонаступником якого є - Державне агентство України ПлейСіті) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" (далі - ТОВ "Центр Актеон", відповідач), в якому просив стягнути з відповідача до державного бюджету України борг у загальному розмірі 207 735 422,01 грн, з яких: 195870000 грн заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 6 732 046,70 грн інфляційних втрат та 5 133 375,31 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем не виконано вимоги пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 173 та частин четвертої - шостої статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та до 04.04.2023 не внесено щорічної плати за 2022 рік за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі пункту 6 частини першої статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" прийнято рішення від № 105 "Про анулювання ТОВ "Шторм Юкрейн" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки". Заступник Генерального прокурора наголошував, що через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ "Шторм Юкрейн" наявна заборгованість на загальну суму 195870000,00 грн. При цьому прокурор зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Шторм Юкрейн" змінено назву на ТОВ "Центр Актеон".

Відповідно до норм Закону №768-ІХ, які були чинні на момент подання позову, КРАІЛ наділена повноваженнями щодо правового регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, здійснення контролю за нею та звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення її повноважень.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 12.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1559/24.

30.04.2024 до місцевого господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" б/н від 29.04.2024 (вх. №17438/24 від 30.04.2024) про закриття провадження у справі №916/1559/24 у зв`язку з тим, що даний спір, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підстави позову, а також характер спірних правовідносин, містить критерії адміністративної юрисдикції, а тому розгляд справи про стягнення плати за ліцензії слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 закрито провадження у справі №916/1559/24.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 частково задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора; змінено ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1559/24 шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2025 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1559/24 залишено без змін.

Надалі ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 відмовлено заступнику Генерального прокурора у задоволенні заяви про направлення справи №916/1559/24 за встановленою юрисдикцією, оскільки судове рішення щодо закриття провадження у цій справі було прийнято судом першої інстанції.

02.05.2025 до суду першої інстанції від заступника Генерального прокурора надійшла заява №15/1/1-38396вих-25 від 02.05.2025 (вх. №14166/25 від 02.05.2025), в якій останній просив визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією та поновити строк для її подачі Офісу Генерального прокурора, а також передати справу №916/1559/24 за встановленою юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

26.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду від ТОВ "Центр Актеон" надійшла заява про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви відповідач вказав, що в позовній заяві та інших процесуальних документах по суті справи позивачем не було наведено закону, положення якого надавали б Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей повноваження звертатись до суду з позовом про стягнення з організаторів азартних ігор заборгованості із внесення щорічної плати за ліцензії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2025, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, закрито провадження у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства України ПлейСіті до ТОВ "Центр Актеон" про стягнення заборгованості.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" № 768-ІХ від 17.07.2020 (далі - Закон № 768-ІХ) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, не передбачено підстави та порядок формування заборгованості із щорічної плати за ліцензії, а також не передбачені повноваження щодо стягнення Уповноваженим органом з організаторів азартних ігор такої заборгованості в судовому порядку. Оскільки у КРАІЛ станом на час звернення прокурора з позовом було відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, то таке право відсутнє й у прокурора, який діє в інтересах держави в особі вказаного органу.

19.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника Генерального прокурора на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №916/1559/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 визначено склад колегії суддів: Желтобрюх І.Л. (головуюча суддя), Блажівська Н.Є., Яковенко М.М.

Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2026 задоволено заяви судді-доповідача Желтобрюх Ірини Леонтіївни, суддів Блажівської Наталії Євгенівни, Яковенка Миколи Миколайовича про самовідвід, відведено їх від участі у розгляді справи №916/1559/24.

Передано матеріали касаційної скарги у справі № 916/1559/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 визначено склад колегії суддів: Тацій Л.В.↗ (головуюча суддя), Стеценко С.Г.↗, ОСОБА_2

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та визначено склад суду для розгляду справи: Тацій Л.В.↗ (головуюча суддя), Коваленко Н.В., Стеценко С.Г.↗

У зв`язку з перебуванням судді Коваленко Н.В. у відрядженні, здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та визначено склад суду для розгляду справи: Тацій Л.В.↗ (головуюча суддя), Бевзенко В.М.↗, Стеценко С.Г.↗

У касаційній скарзі заступник Генерального прокурора просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 916/1559/24, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що нормами Закону № 768-ІХ, Положення № 891, постанови КМУ №106 визначено, що КРАІЛ наділений контрольними повноваженнями, які повинні забезпечити надходження до державного бюджету щорічних платежів за ліцензії, сплату яких вона контролює як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади. Контрольна функція КРАІЛ за своєю правовою природою включає обов`язок забезпечити реальне надходження до бюджету обов`язкових платежів, передбачених законом. Держава уповноважила КРАІЛ діяти у спосіб, який забезпечить стягнення до державного бюджету несплачених щорічних платежів за ліцензії для досягнення результату та надходження коштів до бюджету, а не лише фіксувати порушення, не реагуючи на них.

Прокурор також зазначає, що відсутність у Законі № 768-ІХ норми, яка прямо закріплює право КРАІЛ на звернення до суду з позовом саме щодо стягнення заборгованості, не може тлумачитися як законодавча заборона на звернення до суду. Необґрунтоване звуження прав державного органу на звернення до суду через відсутність окремої норми з конкретним предметом позову суперечить принципу судового захисту, закріпленому в Конституції України.

Послався скаржник також на те, що наявність у КРАІЛ права на звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості з плати за ліцензії підтверджено Верховним Судом у постанові від 19.11.2025 у справі № 910/4637/24.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що з урахуванням прогалин державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні Верховна Рада України 04.12.2024 прийняла Закон № 4116-ІХ, який набрав чинності 01.04.2025. Цим Законом доповнено статтю 51 Закону № 768-ІХ частиною восьмою, абзацем 2 якою встановлені пловноваження КРАІЛ для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати за ліцензію.

Звертає прокурор також увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 констатувала, що у випадку наявності публічного інтересу спору, необхідно застосувати положення Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", у статті 28 якого закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Під час звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі КРАІЛ у справі № 916/1559/24 прокурор установив виключні обставини для захисту інтересів держави, оскільки відповідач допустив порушення публічних інтересів держави.

Таким чином, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 810/2763/17, на переконання прокурора, існують підстави стверджувати, що центральний орган виконавчої влади, яким є КРАІЛ, з огляду на публічний інтерес у справі №916/1559/24 та приписи статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", наділений правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень щодо здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету платежів під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі КРАІЛ.

У касаційній скарзі йдеться також про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи, безпідставно не врахували висновки Верховного Суду у справі № 922/2158/24 про повноваження КРАІЛ із правового регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, здійснення контролю за нею та звернення до суду з позовом у подібних правовідносинах. Скаржник доводить, що Верховний Суд у справі № 922/2158/24 з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, перевірив: правильність визначення прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; наявність у такого органу законодавчо встановлених повноважень щодо захисту інтересів держави у відповідній сфері; порушення інтересів держави та факт нездійснення цим органом захисту порушених інтересів держави.

Скаржник покликається також на ненаведення обґрунтування судом першої інстанції про незастосовність висновку Верховного Суду у постанові від 30.07.2021 усправі № 240/8883/19 щодо постанови КМУ № 106, ненадання оцінки вказаним доводам прокурора судом апеляційної інстанції Суд першої інстанції виснував про відсутність права на пред`явлення КРАІЛ позову до суду щодо стягнення заборгованості з плати за ліцензії через те, що Закон містить лише норму щодо наявності права на звернення до суду, проте не визначає саме цей предмет позову для КРАІЛ.

Однак, відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону № 768-ІХ на момент пред`явлення позову КРАІЛ визначено як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей. На підставі пункту 5 частини першої статті 8 Закону № 768-ІХ КРАІЛ наділений повноваженнями на звернення до суду.

Своєю чергою, Верховний Суд у постанові від 30.07.2021 у справі № 240/8883/19 проаналізував приписи постанови КМУ № 106 про те, що на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів. Такі завдання неможливо забезпечити без права звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку, якщо контролюючий орган встанови.

Крім того, прокурор у касаійній скарзі наводить доводи про безпідставність врахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.10.2025 у справі № 420/22303/23 та від03.03.2025 у справі № 260/4199/22, обгрунтовуючи тим, що вказані висновки не є релевантними до цієї справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач - Агентство ПлейСіті, підтримуючи касаційну скаргу прокурора, просить її задовольнити. Повторюючи доводи касаційної скарги прокурора, позивач наполягає на тому, що підпунктами 9 та 21 частини першої статті 8 Закону № 768-ІХ КРАІЛ була наділена повноваженнями щодо правового регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, здійснення контролю за нею та є органом, уповноваженим діяти від імені держави з метою здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства щодо внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Згідно з підпунктом 5 частини першої статті 8 Закону № 768-ІХ КРАІЛ надавалися повноваження у випадках, визначених законом, звертатись до суду.

Наявність у КРАІЛ права на звернення до суду з аналогічними позовними вимогами підтверджено Верховним Судом у постанові від 19.11.2025 у справі № 910/4637/24. Верховний Суд у цій справі прийшов до висновку про визнання кредиторських вимог КРАІЛ про стягнення заборгованості зі сплати щорічних платежів за ліцензію.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти задоволення касаційної скарги. Наполягає на тому, що визначена законодавством функція КРАІЛ щодо контролю за господарською діяльністю у сфері організації та проведення азартних ігор не надавала вказаному органу державної влади повноважень для стягнення з організаторів азартних ігор плати за ліцензії в судовому порядку.

Пункт п`ятий частини першої статті 8 Закону № 768-ІХ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) дійсно передбачав повноваження КРАІЛ на звернення до суду, але тільки у випадках, визначених законом. Тобто, вказане повноваження не надає КРАІЛ права звертатись до суду з позовними вимогами, що визначені цим суб`єктом владних повноважень на власний розсуд та на підставі загальних положень законодавства щодо можливості центральних органів виконавчої влади звертатись до суду.

Відсутність повноважень зі стягнення плати за ліцензії в судовому порядку визнавалась й самою КРАІЛ. Зокрема, у листі КРАІЛ на адресу Офісу Генерального прокурора від 14.08.2023, де зазначено, що "законом та іншими законодавчими актами, якими керується у своїй діяльності КРАІЛ, не визначені повноваження звернення КРАІЛ до суду щодо стягнення заборгованості, що утворилась у зв`язку з несплатою організаторами азартних ігор чергової плати за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор". Аналогічне зазначено також і у листі КРАІЛ на адресу Офісу Генерального прокурора від 24.11.2023.

Судами попередніх інстанцій установлено, що КРАІЛ ухвалено рішення про видачу ліцензій організатору азартних ігор - ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" та на їх підставі видано такі ліцензії: 1) ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино за місцем провадження діяльності: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 1, перший поверх готелю "FAIRMONT GRANT HOTEL KYIV", за рішенням від 09.04.2021 № 149; 2) ліцензії на гральні столи з кільцем рулетки у кількості 8 одиниць за рішенням від 13.05.2021 № 257; 3) ліцензія на гральний стіл з кільцем рулетки за рішенням від 03.09.2021 № 538; 4) ліцензії на гральні столи у кількості 12 одиниць за рішенням від 13.05.2021 № 256; 5) ліцензії на гральні столи у кількості 2 одиниці за рішенням від 22.07.2021 № 443; 6) ліцензії на гральні столи у кількості 4 одиниці за рішенням від 03.09.2021 № 537; 7) ліцензія на гральний стіл за рішенням від 13.09.2021 № 555; 8) ліцензії на гральні автомати у кількості 6 одиниць за рішенням від 07.05.2021 № 238; 9) ліцензії на гральні автомати у кількості 44 одиниці за рішенням від 13.05.2021 № 252; 10) ліцензії на гральні автомати у кількості 11 одиниць за рішенням від 31.05.2021 № 303; 11) ліцензія на гральний автомат за рішенням від 03.06.2021 № 335; 12) ліцензії на гральні автомати у кількості 11 одиниць за рішенням від 07.07.2021 № 425; 13) ліцензії на гральні автомати у кількості 2 одиниці за рішенням від 22.07.2021 № 451.

Відповідно до вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану", (далі Постанова № 173) у організаторів азартних ігор 04.04.2023 закінчився строк на внесення щорічних платежів за 2022 рік за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Проте, організатором азартних ігор - ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" не виконані вимоги пункту 2 Постанови № 173 та частин четвертої, шостої статті 49 Закону № 768-ІХ щодо внесення щорічної плати за ліцензії.

На підставі пункту 6 частини першої статті 51 Закону № 768-ІХ КРАІЛ ухвалено рішення від 08.08.2023 № 105 "Про анулювання ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки".

Цим рішенням КРАІЛ анулювала ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино, видану на підставі рішення КРАІЛ від 09.04.2021 № 149; ліцензії на гральні столи з кільцем рулетки, видані на підставі рішень КРАІЛ від 13.05.2021 № 257, від 03.09.2021 № 538; ліцензії на гральні столи, видані на підставі рішень КРАІЛ від 13.05.2021 № 256, від 22.07.2021 № 443, від 03.09.2021 № 537, від 13.09.2021 № 555; ліцензії на гральні автомати, видані на підставі рішень КРАІЛ від 07.05.2021 № 238, від 13.05.2021 № 252, від 31.05.2021 № 303, від 03.06.2021 № 335, від 07.07.2021 № 425, від 27.07.2021 № 451.

У зв`язку із невнесенням до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, відносно ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" сформовано розрахунок заборгованості на загальну суму 195 870 000,00 гривень.

Позивачем здійснені також нарахування на суму простроченої заборгованості інфляційних втрат на загальну суму - 5 133 375,31 грн і трьох відсотків річних на загальну суму - 5 133 375,31 грн.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, юридичною особою за кодом ЄДРПОУ 43755401 змінено назву з ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" на ТОВ "ЦЕНТР АКТЕОН", у зв`язку з чим відповідачем у цій справі визначено ТОВ "ЦЕНТР АКТЕОН".

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив, що уповноважений державою на захист її порушених інтересів орган у спірних правовідносинах - КРАІЛ, не здійснив відповідного захисту, а саме не пред`явив до суду позову на захист інтересів держави про стягнення з ТОВ "ЦЕНТР АКТЕОН" до державного бюджету України відповідних сум у зв`язку з невиконанням організатором азартних ігор зобов`язань щодо своєчасного внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

При цьому, прокурор послався на приписи частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", Закон №768-ІХ, Положення про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (далі - Постанова № 891), Положення про Державне агентство України ПлейСіті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.2025 №505 (далі - Положення № 505), Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 р. №3166-VІ за змістом яких вважає, що КРАІЛ, на час звернення до суду з цим позовом та в подальшому правонаступник Державне Агенство України ПлейСіті мають право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості щорічних платежів з плати за ліцензіями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За сталою та послідовною правовою позицією, яка викладена у багатьох постановах Верховного Суду, прокурор, у залежності від підстав звернення до суду та обставин, за яких він ініціює таке звернення, може набувати в адміністративному процесі статусу позивача або діяти як представник в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на звернення до суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор послався на неналежне виконання КРАІЛ повноважень у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим подав позов в інтересах держави в особі цього центрального органу виконавчої влади.

Тобто, у спірних правовідносинах позивачем є суб`єкт владних повноважень - Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (правонаступник - Державне агентство України ПлейСіті).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами четвертою та п`ятою статті 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" (далі - Закон №768-IX) встановлено, що органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Отже КРАІЛ є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

З системного аналізу наведених правових норм, Суд приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень в адміністративному процесі має право на звернення до суду на виконання своїх повноважень, у порядку та у спосіб, визначеними Конституцією і законами України.

При цьому, Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.

Насамперед діяльність органів державної влади (у цьому випадку КРАІЛ) здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Подібні узагальнюючи підходи при вирішенні питання щодо особливостей набуття суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду застосовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 800/414/17, від 27.06.2019 у справі № 9901/920/18, 05.03.2020 у справі 9901/511/19 та у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 320/33758/24.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, керувався положеннями пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), виходячи з відсутності, визначених законом повноважень у КРАІЛ на звернення до суду з цим позовом станом на дату його подання (10.04.2024).

З огляду на це, ключовим питанням при касаційному перегляді оскаржуваних у цій справі рішень, є питання наявності у КРАІЛ станом на 10.04.2024 повноважень на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Вирішуючи у межах касаційного перегляду судових рішень вказане ключове питання, колегія суддів враховує, що перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права відбувається за встановлених цими судами обставин та у межах вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема предмета та підстав позову.

Частиною третьою статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як зазначено вище, з позовом в інтересах держави в особі КРАІЛ прокурор звернувся до суду 10.04.2024.

Отже, розглядаючи питання наявності повноважнь у позивача (КРАІЛ) на звернення з цим позовом, Суд застосовує законодавство, чинне станом на дату звернення до суду.

Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правові, економічні, соціальні та організаційні умови проведення азартних ігор визначає Закон №768-IX.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 6 Закону №768-IX органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу.

Уповноважений орган, серед іншого: приймає в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання організаторами азартних ігор (пункт 3 частини 1 статті 8 Закону № 768-ІХ); у випадках, визначених законом, звертається до суду (пункт 5 частини 1 статті 8 Закону № 768-ІХ); виконує функції органу ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, приймає рішення про видачу та анулювання ліцензій у порядку, встановленому цим Законом (пункт 9 частини 1 статті 8 Закону № 768-ІХ); організовує та здійснює державний контроль за організацією та проведенням азартних ігор, зокрема контроль за додержанням цього Закону, ліцензійних умов, шляхом проведення планових, позапланових та фактичних перевірок, у тому числі методом контрольних закупок (пункт 21 частини 1 статті 8 Закону № 768-ІХ); у разі виявлення порушень ліцензійних умов складає та направляє організаторам азартних ігор припис щодо усунення таких порушень, що є обов`язковим до виконання (пункт 22 частини 1 статті 8 Закону № 768-ІХ); застосовує санкції до організаторів азартних ігор та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор у випадках, передбачених цим Законом (пункт 24 частини 1 статті 8 Закону № 768-ІХ).

Повноваження КРАІЛ у сфері організації та проведення азартних ігор, також, визначено Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення встановлено, що основним завданням КРАІЛ є здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері.

Відповідно до пункту 4 Положення КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організацій та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення з організатора азартних ігор несплачених у встановлений строк платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії.

Тобто предметом позову у цій справі є стягнення до спеціального фонду Державного бюджету України плати за ліцензію.

Виходячи з того, що суб`єкт владних повноважень набуває право звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України, перевіряючи у цій справі право КРАІЛ на звернення до суду, слід встановити характер спірних правовідносин та правову природу нарахованої заборгованості зі сплати за ліцензію, за стягненням якої звернувся позивач.

Так, як зазначено вище, до повноважень КРАІЛ законом віднесені функції органу ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, ухвалення рішень про видачу та анулювання ліцензій.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону № 768-ІХ щорічна плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії сплачується не пізніше, ніж за тридцять днів до початку кожного наступного року дії ліцензії.

Згідно пункту 6 частини першої статті 51 Закону № 768-ІХ підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є несплата або прострочення здійснення плати за ліцензію понад два місяці.

Судами встановлено, що КРАІЛ прийнято рішення від 08.08.2023 №105 "Про анулювання ТОВ "ШТОРМ ЮКРЕЙН" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки" на підставі пункту 6 частини першої статті 51 Закону № 768-ІХ та здійснено розрахунок заборгованості плати за фактичний час користування ліцензією, зокрема, за період відстрочення внесення щорічних платежів, який встановлювався Кабінетом Міністрів України та після відновлення такого обов`язку і до дати анулювання ліцензій.

Тобто, спірні нараховані суми є заборгованістю зі сплати за користування ліцензією.

Колегія суддів зазначає, що питання фінансової відповідальності за порушення вимог Закону №768-IX врегульоване статтею 58 цього Закону, але цією нормою визначено підстави застосування та розміри штрафів (фінансових санкцій), а не нарахування, відшкодування та стягнення заборгованості зі сплати за ліцезію.

Понад це, на користь того, що заборгованість за стягненням якої позивач звернувся у цій справі до суду не передбачена як фінансова відповідальність за Законом №768-IX, свідчить пункт 2 Порядку застосування Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей фінансових санкцій (штрафів), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 101 (далі - Порядок № 101), відповідно до якого у цьому Порядку під терміном "фінансова санкція (штраф)" розуміється стягнення, застосоване за рішенням КРАІЛ за порушення, передбачені статтями 58 та 59 Закону, а також за порушення, передбачені законодавством щодо реклами у сфері організації та проведення азартних ігор (далі - законодавство про рекламу), у вигляді фіксованої суми, що справляється з організаторів азартних ігор або рекламодавців, виробників реклами, розповсюджувачів реклами, які порушують вимоги щодо заборони замовлення, виготовлення, розміщення або розповсюдження реклами азартних ігор, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор з порушенням вимог законодавства про азартні ігри та законодавства про рекламу (далі - інші суб`єкти господарювання).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості, а не стягнення фінансової санкції (штрафу), застосованого рішенням КРАІЛ за порушення Закону №768-IX.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що правова природа нарахованих КРАІЛ сум заборгованості не відповідає ознакам фінансової відповідальності, яка в силу положень Закону №768-IX може бути застосована Уповноваженим органом до організаторів азартних ігор.

Отже, Законом №768-IX у редакції, чинній станом на 10.04.2024, не було визначено порядку нарахування та стягнення будь-яких сум заборгованності, крім тих, що застосовані рішенням КРАІЛ у порядку фінансової відповідальності та у формі штрафу.

Разом з цим, повноваження КРАІЛ на звернення до суду у випадках, визначених законом (пункт 5 частини першої статті 8 Закону №768-IX, пункт 3 Положення № 891) може бути реалізовано виключно при виконанні функцій державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор, які також прямо встановлені законом.

Як встановлено та зазначено вище, станом на 10.04.2024 законодавство, яким регулюються правовідносини у сфері організацій та проведення азартних ігор, не містило таких функцій та механізмів їх реалізції, що наділяли б позивача повноваженнями з відшкодування заборгованості по сплаті за ліцензії.

У касаційній скарзі прокурор послався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" (далі - Постанова № 106), вказауючи на те, що цим нормативно- правовим актом було передбачено, що КРАІЛ контролює справляння надходжень до бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та повинна забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету платежів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 1 Постанови 106 установлено перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, що визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком та покладено.

Відповідно до вказаного додатку, у ньому визначено, що КРАІЛ здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (код бюджетної класифікації 21082500).

Своєю чергою, положення Закону № 768-IX не встановлювали для КРАІЛ порядку реалізації своїх контролюючих повноважень шляхом нарахування і стягнення заборгованості.

Єдиним, встановленим законом повноваженням позивача, у разі виявлення несвоєчасного надходження плати за ліцензії, було ухвалення рішення про анулювання такої ліцензії.

Вказане підтверджує неузгодженість законодавства, що мало врегульовувати спірні правовідносини, тому з 01.04.2025 законодавець розширив повноваження КРАІЛ щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей" від 04.12.2024 (далі - Закон № 4116-ІХ) внесені зміни до статті 51 Закону №768-IX шляхом її доповнення частиною частиною восьмою такого змісту:

"8. У разі якщо на момент припинення дії ліцензії у суб`єкта господарювання наявна заборгованість у зв`язку з невнесенням плати за ліцензію, такий суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дня прийняття Уповноваженим органом рішення про припинення дії ліцензії сплатити відповідну заборгованість. Заборгованість обчислюється за кожний день діяльності суб`єкта господарювання пропорційно розміру щорічної плати за ліцензію.

Невиконання організатором азартних ігор визначеного цією частиною обов`язку є підставою для звернення Уповноваженим органом до суду для стягнення заборгованості з плати за ліцензію та фінансових санкцій (штрафів)".

Ці зміни щодо механізму реалізації КРАІЛ повноважень у сфері контролю за надходженням до бюджету заборгованості по сплаті за ліцензії, набрали чинності 01.04.2025.

За змістом пояснювальної записки до проекту Закону № 4116-ІХ доопрацьований проект Закону додатково передбачає узгодження запропонованої системи органів державного регулювання з вимогами Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", а саме розподіл повноважень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей між центральним органом виконавчої влади, який формуватиме державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор (на рівні визначеного Кабінетом Міністрів України профільного міністерства), та центральним органом виконавчої влади, який її реалізуватиме.

З викладеного вище, можна дійти висновку, що внесення змін Законом № 4116-ІХ до статті 51 Закону №768-IX розширило повноваження КРАІЛ та визначило порядок їх реалізації.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що повноваження для звернення Уповноваженим органом (КРАІЛ) до суду про стягнення заборгованості з плати за ліцензію та інфляційних втрат і 3 % річних на суму заборнованості, надані комісії з 01.04.2025.

За результатами вирішення справи № 240/8883/19, Верховний Суд виснував, що податковий орган наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету.

За фактичних обставин у справі № 240/8883/19, Суд перевірив та встановив наявність повноважень та функцій і механізмів, передбачених Податковим кодексом України, що свідчать про наявність у податкового органу повноважень для звернення до суду із таким позовом.

У справі, яка розглядається, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність, встановлених законом для КРАІЛ повноважень і механізмів здійснення стягнення заборгованості зі сплати за користування ліцензією.

Безпідставними є також посиланя прокурора у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 щодо застосування положень статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (далі -Закон №3166-V).

Відповідно до статті 28 Закону №3166-V міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У справі № 810/2763/17 розглядалося питання щодо повноважень Державної авіаційної служби України, а саме про наявність у цього центрального органу виконавчої влади права звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання виконати рішення про припинення будівництва, які не закріплені в КАС України та інших законах.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що повноваження Державної авіаційної служби України на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами не передбачені КАС України або іншим законом, але чинним законодавством України також не врегульовано питання щодо альтернативних дій Державної авіаційної служби України в разі невиконання особою рішення про припинення будівництва.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність публічного інтересу такого спору (певна сукупність приватних інтересів), який означає важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, що відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в такому разі необхідно застосувати положення статті 28 Закону №3166-V.

В контексті таких доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій цієї правової позиції, колегія суддів наголощує на тому, що повноваження на звернення до суду, які передбачені Конституцією та законами України означає, що предмет та підстави позову мають перебувати у межах компетенції, функцій та механізмів їх реалізації, які прямо передбачені законом.

Як зазначено вище, станом на момент звернення до суду з цим позовом, чинне законодавство не передбачало для КРАІЛ повноважень та механізму нарахування заборгованості по сплаті за ліцензію, пред`явлення вимоги про її стягнення та інших наслідків, крім ухвалення рішення про анулювання ліцензії, тому у позивача і не виникало повноважень на звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості.

Отже, правовідносини у цій справі та справі № 810/2763/17 не є подібними, а доводи про неправильне застосування положень статті 28 Закону №3166-V судами у цій справі, не знайшли підтвердження.

Зважаючи, на наведене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду, який не має відповідних визначених законом повноважень на звернення до суду з таким позовом.

Таким чином, у спірних правовідносинах на час звернення до суду з позовом був відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб - шляхом звернення до суду з вищевказаним предметом позову.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Лише за відсутності такого органу, або відсутності у органу повноважень на звернення до суду, прокурор набуває самостійного права подання позову до суду в інтересах держави і виступає у такій справі позивачем.

Чинне законодавство визначає право на захист інтересів держави на прокурора: як при наявності органу до компетенції якого віднесений контроль у відповідній сфері правовідносин так і за якого відсутності, або неналежному здійсненні владних управлінських функцій цим органом, або за відсутності у такого органу права звернення до суду.

При цьому, спосіб захисту інтересів держави визначає саме прокурор: шляхом звернення до суду в особі органу, або як самостійний позивач, у разі відсутності належного органу чи відповідних повноважень у нього.

Прокурор, за відсутності органу, не скористався правом подання позову в інтересах держави як самостійний позивач, але закриття провадження у справі, не перешкоджає захисту інтересів держави прокурором (за наявності та доведеності підстав, передбачених частиною третьою статті 23 Закону 1697-VII).

Понад це, після внесення змін Законом № 4116-ІХ до статті 51 Закону №768-IX та розширення повноважень позивача в частині механізму реалізації повноважень та упорядкування повноважень КРАІЛ, правонаступником якого є Державного агентства України ПлейСіті, цей Уповноважений орган набув повноважень на звернення до суду з таким позовом, як самостійний позивач.

Загальні підходи у вирішенні питання процесуальної дієздатності суб`єктів владних повноважень та права звернення до суду сформовані Верховним Судом у багатьох постановах і ця правовзастосовча практика є сталою і послідовною.

Так, суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 03.03.2025 у справі № 260/4199/22, від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, від 24.01.2025 у справах № 520/30126/23 та інших, у яких висловлена загальна правова позиція про відсутність повноважень у прокурора на звернення до суду із позовом в інтересах органу, якому таке право не встановлено прямо законом.

У касаційній скарзі прокурор покликається на те, що суди безпідставно послались на вказані висновки, через те, що перелічені судові рішення ухвалені у справах з іншим предметом спору.

Однак, як зазначено вище, правова позиція, викладена у цих рішеннях врахована судами виключно в частині процесуальних наслідків звернення прокурора до суду в інтересах органу, який не наділений повноваженнями на таке звернення.

Такий висновок зводиться у підсумку до того, що прокурор не має права на звернення до суду з позовом від імені особи, яка не має таких повноважнь. У такому випадку прокурор має право звернутись до суду в інтересах держави як самостійний позивач.

З приводу доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 922/2158/24, колегія суддів зазначає наступне.

Так у цій справі предметом касаційного перегляду була ухвала суду першої інстанції, яка залишена апеляційним судом без змін, про повернення позовної заяви прокурора, поданої в інтересах держави, в особі КРАІЛ до Товариства про стягнення заборгованості.

Хоча предмет позову у цій справі та у справі № 922/2158/24 є подібними, але Верховним Судом переглядались відмінні від цієї справи процесуальні рішення в частині дотримання прокурором процедури, яка передувала його зверненню до суду з позовом у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Також, незважаючи на те, що у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 922/2158/24 в контексті висновків дотримання прокурором процедури, передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", Судом проаналізовані відповідні повноваження КРАІЛ, але визначені законодавством 01.04.2025.

Наведене у сукупності свідчить про нерелевантність цієї постанови до спірних правовідносин.

Так само, нерелевантними відносно спірних питань, які виникли у цій справі, є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.11.2025 у справі № 910/4637/24, оскільки у наведеній справі судом вирішувалось питання визнання кредиторські вимоги КРАІЛ у справі про банкрутство, яка розглядалась у порядку господарського судочинства.

Отже, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій. У ній також не наведено нових міркувань, що не були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій, або щодо яких не було надано мотивів для відхилення відповідних аргументів.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 - залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд