ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/3517/24

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі починаючи з 23 грудня 2021 року по 23 березня 2023 року в сумі 490343,55 грн.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 24 травня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №560/215/20 про поновлення на посаді за період з 10 грудня 2021 року по 23 березня 2023 року в сумі 493398,65 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 32932,20 грн.

3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.

4. Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними і підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Як підстави касаційного оскарження судових рішень Офіс Генерального прокурора визначив пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В ухвалі від 12 грудня 2024 року про відкриття касаційного провадження Верховний Суд відхилив посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, не встановив підстав для відкриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, Офіс Генерального прокурора зазначав, що суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема, у постановах від 11 лютого 2021 року в справі №240/532/20, від 18 лютого 2021 року в справі №640/25034/19, від 06 квітня 2021 року в справі №823/2363/18, від 08 вересня 2022 року в справі №320/2675/21, від 17 липня 2024 року в справі №380/13537/21, проігнорували факт пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Скаржник указував, що з моменту видання Генеральним прокурором наказу від 24 березня 2023 року №403ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді, з яким він ознайомився 27 березня 2023 року, до моменту подання ним до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - 12 березня 2024 року - минув місячний строк, передбачений чинним законодавством України для звернення до суду за захистом своїх прав у вказаній категорії справ, а також минув і строк, який суд першої інстанції помилково вважає застосовним у цих правовідносинах. Строк звернення ОСОБА_1 до суду в цій справі сплинув 26 квітня 2023 року, а жодних доказів поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не надано, тому наявні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Офіс Генерального прокурора стверджував, що суд першої інстанції, всупереч висновкам Верховного Суду, із позицією позивача погодився, а суд апеляційної інстанції доводи Офісу Генерального прокурора про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду взагалі проігнорував і вказаним обставинам в оскаржуваній постанові оцінки не надав.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В.↗, суддів: Соколова В.М.↗, Уханенка С.А.↗ ухвалою від 12 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

6. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В.↗ ухвалою від 12 грудня 2024 року відмовив Офісу Генерального прокурора у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в справі №560/3517/24.

7. ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В.↗ від 27 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 28 жовтня 2026 року.

9. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 01 жовтня 2020 року в справі №560/215/20 позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним і скасував рішення четвертої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації. Визнав протиправним і скасував наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2125ц. Поновив з 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (з місцем постійної дислокації у місті Хмельницькому), управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по 01 жовтня 2020 року в сумі 1109062,05 грн. Допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

10. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнив частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в справі №560/215/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії скасував у частині поновлення та визначення дати поновлення позивача на посаді й визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Прийняв у цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (з місцем постійної дислокації у місті Хмельницькому), управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2019 року по 01 жовтня 2020 року в сумі 291762,05 грн. У решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року залишив без змін.

11. Верховний Суд постановою від 21 липня 2022 року в справі №560/215/20 касаційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора залишив без задоволення. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в нескасованій постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року частині залишив без змін. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року змінив у частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови. У іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року залишив без змін.

12. На виконання постанов Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року та Верховного Суду від 21 липня 2022 року в справі №560/215/20 наказом Офісу Генерального прокурора від 24 березня 2023 року №403ц «Про поновлення на посаді» ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (з місцем постійної дислокації у місті Хмельницькому), управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.

13. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 29 червня 2023 року в справі №560/18597/21, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 02 жовтня 2020 року по 09 грудня 2021 року в сумі 455209,90 грн.

14. Наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 20 листопада 2023 року №1293ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України з 22 листопада 2023 року.

15. ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про проведення повного розрахунку при звільненні та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02 жовтня 2020 року по 24 березня 2023 року.

16. У листі від 14 грудня 2023 року №21-2754вих-23 (отриманий позивачем 19 грудня 2023 року) відповідач зазначив, що правових підстав для здійснення Офісом Генерального прокурора без рішення суду добровільної виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02 жовтня 2020 року по 24 березня 2023 року не вбачається.

17. ОСОБА_1 , уважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, звернувся до суду з цим позовом.

18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

21. Спірні правовідносини у справі №560/3517/24 виникли щодо права ОСОБА_1 на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

22. Приписами статті 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

23. Ухвалюючи рішення від 24 травня 2024 року про задоволення позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд у постанові від 23 жовтня 2024 року, встановив факт затримки відповідачем виконання рішення суду від 01 жовтня 2020 року в справі №560/215/20 у період з 10 грудня 2021 року по 23 березня 2023 року (з урахуванням рішення суду в справі №560/18597/21) та дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за час такої затримки.

24. Касаційне провадження у справі №560/3517/24 відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зважаючи на доводи Офісу Генерального прокурора про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч позиції Верховного Суду, проігнорували факт пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

25. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

26. Як убачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з цим позовом 12 березня 2024 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 18 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 КАС України/або обґрунтувань, за яких позивач уважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами не пропущено; надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами; зазначення позовних вимог відповідно до частини першої статті 5 КАС України.

29 березня 2024 року до суду першої інстанції від сторони позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2024 року відкрив провадження у справі та вирішив її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24 квітня 2024 року до суду першої інстанції від Офісу Генерального прокурора надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

01 травня 2024 року до суду першої інстанції від сторони позивача надійшла відповідь на відзив.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2024 року в задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду відмовив. Роз`яснив, що ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу в цьому випадку встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Ураховуючи вчинення позивачем активних дій щодо отримання відомостей про нараховану заробітну плату, якою також є середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також звернення до суду в межах законодавчо визначеного строку після отримання відповіді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 24 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

24 червня 2024 року Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, яку Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2024 року залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.

27. Приписами частин першої-четвертої статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

28. Статтею 308 КАС України, яка визначає межі перегляду судом апеляційної інстанції, передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

29. Відповідно до вимог, установлених у пункті 3 частини першої статті 322 КАС України, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

30. За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. Приймаючи постанову від 23 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін, Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №560/215/20 про поновлення на посаді за період з 10 грудня 2021 року по 23 березня 2023 року в сумі 493398,65 грн, яку необхідно стягнути з відповідача.

Суд апеляційної інстанції у постанові від 23 жовтня 2024 року, зокрема, зазначив, що, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів уважає, що остання не підлягає задоволенню. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів уважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

32. Однак, як випливає зі змісту постанови від 23 жовтня 2024 року, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не здійснив належної перевірки обставин справи та залишив поза увагою ключові аргументи, викладені Офісом Генерального прокурора у апеляційній скарзі. Зокрема, постанова апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року взагалі не містить правової оцінки та мотивів відхилення (чи прийняття) доводів Офісу Генерального прокурора, викладених у апеляційній скарзі, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

33. Так, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач, серед іншого, виклав заперечення на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. У апеляційній скарзі Офіс Генерального прокурора наголошував на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що виявилося у незастосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, і наводив з цього приводу низку аргументів. Проте суд апеляційної інстанції проігнорував зазначені аргументи відповідача, не надав їм у постанові від 23 жовтня 2024 року жодної правової оцінки.

34. Зважаючи на те, що Офіс Генерального прокурора вказував у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині застосування строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, стороною позивача у відзиві на апеляційну скаргу були наведені доводи щодо цього питання. Однак апеляційний суд взагалі не звернув уваги на такі доводи.

35. Тож, зазначаючи у постанові від 23 жовтня 2024 року про перевірку доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції обмежився формальною констатацією цього факту, не здійснивши їх реального та всебічного правового аналізу.

36. Згідно із частинами другою та четвертою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. Оскільки наведене свідчить про те, що Сьомий апеляційний адміністративний суд порушив норми процесуального права, не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не надав повну та всебічну оцінку всім ключовим аргументам, викладеним учасниками справи у апеляційній скарзі та відзиві на неї, що свідчить про неповноту з`ясування обставин справи та невмотивованість постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, це, з огляду на приписи частин другої та четвертої статті 353 КАС України, є підставою для скасування цієї постанови та направлення справи №560/3517/24 на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

38. Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, забезпечити повне та всебічне з`ясування обставин цієї справи, надати належну правову оцінку аргументам учасників справи, викладеним у апеляційній скарзі та відзиві на неї, й, залежно від встановленого, ухвалити законне і обґрунтоване рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

39. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду