ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/17536/25

ВСТУП

Спір стосується правомірності прийняття військовою частиною рішення про зняття позивача разом зі складом сім`ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

1. В серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у прийнятті рішення про зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 (далі - дружина, ОСОБА_2 ), 1985 року народження, донька ОСОБА_3 (далі - донька, ОСОБА_3 ), 2012 року народження) з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВЧ НОМЕР_1 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2012 р.н.), на підставі абзацу 3 пункту 21 розділу IV наказу Міністра оборони України №380 від 31.07.2018;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення підполковника ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Новий Калинів Самбірського району Львівської області в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 18.12.2024 зі збереженням часу перебування на обліку - з 28.02.2004 в загальній черзі та з 28.02.2004 в списках першочергової черги, як учасника бойових дій.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 з 28.02.2004 був зарахований на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при ВЧ НОМЕР_1 у загальну та першочергову черги складом сім`ї з 3 (трьох) осіб (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2012 р.н.).

Також, позивач зауважує, що його було звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у мирний час у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацами 2 і 5 частини 3 статті 23 цього Закону.

На час звільнення вислуга ОСОБА_1 на військовій службі становила понад 21 рік. З огляду на це, на переконання позивача, підстави для його зняття з квартирного обліку відповідно до абзацу 3 пункту 21 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 (далі - Інструкція №380 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), були відсутні.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення ВЧ НОМЕР_1 , оформлене наказом №827ад від 18.12.2024, протоколом засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 №60 від 18.12.2024, в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи: ( ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , 1985 р.н, донька ОСОБА_3 , 2012 р.н).

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи: ( ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , 1985 р.н, донька ОСОБА_3 , 2012 р.н.) на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м.Новий Калинів Самбірського району Львівської області в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 18.12.2024 зі збереженням часу перебування на обліку - з 28.02.2004 в загальній черзі та з 28.02.2004 в списках першочергової черги, як учасника бойових дій.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладення контракту з Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України (Міністерство внутрішніх справ України) (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) не є «переміщенням військовослужбовця», а відтак не створює підстав для його зняття з квартирного обліку у ВЧ НОМЕР_1 . Саме по собі проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_2 , без доказів постановки його на квартирний облік у відповідній частині, не може слугувати підставою для зняття позивача з квартирного обліку, на якому він перебуває з 28.02.2004 в загальній черзі та з 28.02.2004 в списках першочергової черги.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 скасовано, та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

6. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що з 20.09.2021 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 . Згідно з пунктом 17 розділу VI Інструкції №380 у разі переміщення (зміни місця служби) військовослужбовця, який перебуває на обліку, житлова комісія приймає рішення про виключення такої особи з обліку у військовій частині. Пункт 21 розділу VI Інструкції №380 передбачає можливість зняття військовослужбовця з обліку не лише у чітко визначених випадках, а й в інших.

Оскільки позивач припинив службу у ВЧ НОМЕР_1 (ЗСУ) та проходить її в іншій структурі ВЧ НОМЕР_2 (НГУ), виключення його з квартирного обліку ВЧ НОМЕР_1 є правомірним, а позовні вимоги - безпідставними.

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026, та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026.

8. У доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив «звільнення військовослужбовця з військової служби у запас» із його «переміщенням до іншого місця служби». На переконання скаржника, укладення ним 20.09.2021 нового контракту з ВЧ НОМЕР_2 після звільнення зі ЗСУ 08.06.2021 не є «переміщенням» у розумінні пункту 17 розділу VI Інструкції №380 та пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 №1081 (далі - Порядок №1081 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Скаржник наголошує, що на момент звільнення у 2021 році він мав вислугу років на військовій службі понад 21 рік, а тому відповідно до положень частини 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 29 Порядку № 1081 мав невіддільне право на залишення на квартирному обліку до одержання житла або грошової компенсації. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, не встановив і не спростував факту забезпечення позивача житлом чи грошовою компенсацією, а також не перевірив наявності чи відсутності фактичної постановки позивача на квартирний облік за новим місцем служби у Національній гвардії України, чим фактично позбавив його житлової гарантії, набутої за понад 20 років перебування на обліку.

Також у касаційній скарзі порушено питання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 7500,00 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 7000,00 грн.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г.↗, судді: Тацій Л.В.↗, ОСОБА_4

10. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026.

11. Відповідач у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

12. На підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г.↗ від 26.10.2026 №6928/26 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з відрахуванням 06.10.2026 судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді ОСОБА_4 зі штату Верховного Суду внаслідок прийняття Вищою радою правосуддя рішення від 06.10.2026 №2047/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» (наказ Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.10.2026 №4929/0/5-26), на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.10.2026 №1409/0/78-26, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г.↗, суддів: Бучик А.Ю.↗, Тацій Л.В.↗

13. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.07.1999 проходить військову службу на різних посадах у ЗСУ, 08.06.2021 позивач був звільнений з військової служби у запас ЗСУ відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, що підтверджується копією витягу з наказу №113 від 08.06.2021; з 20.09.2021 та до цього часу ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 .

15. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 з 28.02.2004 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік для отримання житлової площі у м.Новий Калинів Самбірського району Львівської області зі складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) та включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень.

16. 08.08.2025 представник позивача адвокат Ковальова Т.Ю. звернулась із адвокатським запитом б/н до ВЧ НОМЕР_1 щодо перебування позивача на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 .

17. Листом від 21.08.2025 №105/1344, відповідач повідомив, що ОСОБА_1 , 1980 р.н., складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина- ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) був знятий з квартирного обліку 18.12.2024 на підставі абзацу 3 пункту 21 розділу ІV Інструкції №380.

18. Згідно Витягу з протоколу засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 №60 від 18.12.2024, на підставі абзацу 3 пункту 21 розділу VI Інструкції №380, постановлено зняти підполковника ОСОБА_1 1980 р.н., складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., дочка - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та виключити із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 (з загальної черги - з 28.02.2004, та першочергової черги - з 28.02.2004) у зв`язку з проходженням служби у ВЧ НОМЕР_2 .

19. Згідно Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №827ад від 18.12.2024 «Про зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сімей у військовій частині НОМЕР_1 » вирішено на підставі абзацу 3 пункту 21 розділу VI Інструкції №380, зняти підполковника ОСОБА_1 , 1980 р.н., складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., дочка - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та виключити із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 (з загальної черги - з 28.02.2004, та першочергової черги - з 28.02.2004) у зв`язку з проходженням служби у ВЧ НОМЕР_2 .

20. Вважаючи оскаржувані дії та рішення незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

25. Закон №2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

26. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ).

27. Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

28. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).

29. Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

30. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).

31. Абзацом 1 пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

32. Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

33. Так, відповідно до частини 1 статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

34. За правилами статей 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

35. Згідно із статтями 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

36. На виконання приписів статті 12 Закону №2011-ХІІ затверджено Порядок №1081.

37. Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (пункт 1 Порядку №1081).

38. Відповідно до пункту 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

39. Пунктом 4 Порядку №1081 визначено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

40. Зокрема, пунктом 22 Порядку №1081 визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

41. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника) (пункт 23 Порядку №1081).

42. Згідно із пунктом 24 Порядку №1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.

Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

43. Пунктом 29 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

44. Порядок передбачає також і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку №1081).

45. Відповідно до пункту 32 Порядку №1081 черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).

Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

46. При цьому, згідно із пунктом 19 Порядку №1081 військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачено законодавством.

47. Відповідно до пункту 17 розділу VI Інструкції №380 у разі переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) на підставі наказу про переміщення до нового місця служби на найближчому засіданні, але не пізніше місяця з дати виключення зі списків особового складу військової частини приймає рішення щодо виключення з обліку у військовій частині та направляє за встановленим порядком відповідну особову справу військовослужбовця до нового місця його служби.

48. Згідно пункту 21 розділу VI Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

49. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №487/5835/17, від 01.04.2020 у справі №638/5769/18, від 08.04.2020 у справі №683/2197/18, від 19.05.2020 у справі №683/21898/18, від 24.09.2021 у справі №748/303/20, від 01.08.2024 у справі №380/2075/23.

50. Матеріалами справи встановлено, що позивач з 25.07.1999 проходив військову службу на різних посадах у ЗСУ, 08.06.2021 позивач був звільнений з військової служби у запас ЗСУ відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, що підтверджується копією витягу з наказу №113 від 08.06.2021.

51. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 з 28.02.2004 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Новий Калинів Самбірського району Львівської області зі складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) та включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень.

52. Згідно довідки від 05.12.2024 ВЧ НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 з 20.09.2021 проходить військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 .

53. У зв`язку з встановленням перебування позивача на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 , згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 №60 від 18.12.2024 на підставі абзацу 3 пункту 21 розділу VI Інструкції №380 та Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №827ад від 18.12.2024 «Про зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сімей у військовій частині НОМЕР_1 » вирішено на підставі абзацу 3 пункту 21 розділу VI Інструкції №380, зняти підполковника ОСОБА_1 1980 р.н., складом сім`ї 3 (три) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1985 р.н., дочка - ОСОБА_3 , 2012 р.н.) з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та виключити із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у ВЧ НОМЕР_1 (з загальної черги - з 28.02.2004, та першочергової черги - з 28.02.2004).

54. Однак, Суд зазначає, що зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством (пунктом 21 розділу VІ Інструкції №380).

55. Проте такі обставини не послужили підставою для зняття позивача з квартирного обліку і матеріалами справи не підтверджуються.

56. Разом з тим, укладення контракту з ВЧ НОМЕР_2 не є «переміщенням військовослужбовця», а відтак не створює підстав для його зняття з квартирного обліку у ВЧ НОМЕР_1 .

57. Саме по собі проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_2 , без доказів постановки його на квартирний облік у відповідній частині, не може слугувати підставою для зняття позивача з квартирного обліку, на якому він перебуває з 28.02.2004 в загальній черзі та з 28.02.2004 в списках першочергової черги.

58. З урахуванням викладеного, Суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача, оформлені протоколом засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 18.12.2024 №60 та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.12.2024 №827ад, є протиправними, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є визнання їх протиправними та скасування, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

59. Враховуючи наведене у сукупності, в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано відповідні норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

60. Верховний Суд також підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04, від 20.10.2011), «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява №10373/05, від 15.029.2009), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic, заява №36548/97, ECHR 2002-VIII), «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia, заява №55555/08, від 20.05.2010), «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia, заява №35298/04; від 11.06.2009), «East/West Alliance Limited» проти України (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, від 23.01.2014), «Краєва проти України» від 13.01.2022 (Krayeva v. Ukraine, заява №72858/13, від 13.01.2022) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси осіб, яких вони стосуються.

61. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати владі виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їх власної недбалості ( Moskal v. Poland, §73). Проте потреба виправити стару «помилку» не повинна непропорційно втручатися в нове право, яке було набуте особою, яка сумлінно покладалася на законність дій державного органу (Pincova and Pine v. the Czech Republic,). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Pincovб and Pinc v. the Czech Republic, §58; Gashi v. Croatia, §40; Trgo v. Croatia, §67).

62. Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину 2 статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

63. Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими «держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України» (друге речення абзацу 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23.05.2001 №6-рп/2001); «Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (статті 3, 16, 22)» (перше речення абзацу 4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30.05.2001 №7-рп/2001).

64.У Рішенні від 16.11.2022 №9-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов`язаний із ним принцип «добропорядного врядування» (good governance), що полягає в обов`язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.

65. Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

66. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

67. За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

68. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

69. З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

70. У касаційній скарзі скаржник просить Суд про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу, понесену у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі14500,00 грн.

71. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

72. За змістом частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

73. Позивачем, в обґрунтування клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної та касаційної інстанцій надано:

1) договір про надання правової допомоги від 04.05.2026, у якому зазначено, що ОСОБА_1 (далі - Клієнт) доручає, а Ковальова Т.Ю. (далі - Адвокат) приймає до виконання доручення Клієнта щодо надання професійної правничої допомоги з представництва й захисту інтересів останнього під час розгляду апеляційної скарги по справі №380/17536/25 у Восьмому апеляційному адміністративному суді, подання відзиву по справі. У ході виконання Доручення його зміст та обсяг можуть бути уточнений та/або доповнений. Адвокат приймає на себе обов`язок при виконанні прийнятого доручення здійснювати захист інтересів Клієнта всіма незабороненими законодавство способами, сприяти досягненню позитивного результату та що сторони погодили наступний розмір вартості послуг за надання правової допомоги та порядок його сплати: 7500,00 грн - фіксована сума вартості послуг, яку клієнт сплачує адвокату в день укладення договору;

2) договір про надання правової допомоги від 11.08.2026, у якому зазначено, що ОСОБА_1 (далі - Клієнт) доручає, а Ковальова Т.Ю. (далі - Адвокат) приймає до виконання доручення Клієнта щодо надання професійної правничої допомоги, що полягає у підготовці та поданні касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №380/17536/25, а також у представництві та захисті інтересів Клієнта під час розгляду зазначеної касаційної скарги, у тому числі з правом вчинення всіх необхідних процесуальних дій, пов`язаних з виконанням його доручення та що сторони погодили наступний розмір вартості послуг за надання правової допомоги та порядок його сплати: 7000,00 грн - фіксована сума вартості послуг, яку клієнт сплачує адвокату в день укладення договору.

74. Також позивачем надано:

1) квитанцію до прибуткового касового ордера №05-26 від 04.08.2026 про сплату 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. відповідно до договору про надання правничої допомоги б/н від 04.05.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги б/н від 04.05.2026, зі змісту якого вбачається, що адвокатом здійснено: аналіз матеріалів справи - вивчення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026, апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 та доданих матеріалів, аналіз доказової бази у справі №380/17536/25; правовий аналіз - дослідження Закону №2011-ХІІ, ЖК УРСРС, Постанови №1081, Інструкції №380; формування правової позиції - визначення та обґрунтування правової позиції позивача, оцінка доводів апелянта та їх відповідності законодавству; підготовка відзиву на апеляційну скаргу - складання письмового відзиву, виклад правової позиції, спростування доводів апелянта, підбір судової практики; підготовка процесуальних документів та доданків - формування додатків до відзиву, оформлення доказів та підтверджуючих документів щодо витрат; подання процесуальних документів - подання відзиву та додатків через підсистему «Електронний суд» у строки, визначені судом;

2) квитанцію до прибуткового касового ордера №08-26 від 11.08.2026 про сплату 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. відповідно до договору про надання правничої допомоги б/н від 11.08.2026 та опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги б/н від 11.08.2026, зі змісту якого вбачається, що адвокатом здійснено підготовку, написання та подання касаційної скарги до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №380/17536/25, представництво та захист інтересів клієнта на стадії касаційного провадження, у тому числі підготовка та подання необхідних процесуальних документів, контроль за рухом та розглядом справи, процесуальними строками, судовими повідомленнями та прийнятими судом рішеннями.

75. З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також врахувавши обставини конкретно цієї справи, суть виконаних послуг, практику Верховного Суду відносно спірних правовідносин, Суд вважає, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, впливу наданих послуг на кінцевий результат, співмірним й обґрунтованим розміром заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, який не суперечитиме вимогам КАС України, буде 8500,00 грн., а не 14500,00 грн., на якому наполягав скаржник.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд -