ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/7350/24

ВСТУП

Предметом розгляду в суді касаційної інстанції є перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про повернення апеляційної скарги заступника Генерального прокурора через неналежне підтвердження його повноважень і посадового становища.

1. У лютому 2024 року заступник Генерального прокурора (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 1), Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фартіс Трейд» (далі - третя особа, ТОВ «Фартіс Трейд») про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 клопотання Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фартіс Трейд» про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.

Позовну заяву заступника Генерального прокурора до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фартіс Трейд» про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами - залишено без розгляду.

3. Залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що прокурор пропустив установлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до адміністративного суду, а наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом.

4. Позивач, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі за позовом заступника Генерального прокурора до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фартіс Трейд» про визнання протиправними дій, скасування рішень та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами - повернуто особі, яка її подала.

6. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додані до апеляційної скарги документи не містять жодних доказів того, що Максим Крим є особою, уповноваженою на підписання апеляційної скарги як заступник Генерального прокурора у цій справі.

7. 11.02.2026 заступник Генерального прокурора звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неправильно застосував норми матеріального права, а саме - положення статті 131-1 Конституції України, статей 1, 6-8, 15, 23, 24 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а також порушив норми процесуального права, зокрема положення статей 53, 242, 298 КАС України.

Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції надав неправильне тлумачення положень відповідних норм (стаття 131-1 Конституції України, статті 1, 6-8, 15, 23, 24 Закону №1697-VII), зі змісту яких слідує, що в системі органів прокуратури найвищим органом є Офіс Генерального прокурора, очолюваний Генеральним прокурором, який має першого заступника і заступників. У свою чергу, зазначає, що Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники є прокурорами Генеральної прокуратури.

На думку скаржника, оскільки зі змісту статей 5 та 53 КАС України вбачається, що право на звернення до суду має саме прокурор, а право на звернення до суду апеляційної інстанції належить прокурору, який брав участь у справі або прокурору вищого рівня, відповідно, заступник Генерального прокурора є належним суб`єктом звернення до суду апеляційної інстанції у цій справі, що прямо слідує з положень законодавства.

З огляду на це, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно вказав на відсутність повноважень у заступника Генерального прокурора Максима Крима на подання апеляційної скарги, не врахувавши при цьому правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2020 у справі № 160/3801/19.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г.↗, судді: Бевзенко В.М.↗, Тацій Л.В.↗

10. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора, в інтересах держави на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2025.

11. Третя особа у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

12. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

14. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга подана до суду за підписом заступника Генерального прокурора Максима Крима.

16. Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

17. За правилами частини 3 статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

18. Згідно статті 1 Закону №1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

19. Відповідно до частини 1 статті 7 цього ж Закону визначено, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

20. Частиною 4 статті 7 Закону №1697-VII визначено, що Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

21. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону №1697-VII Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та не більше п`яти заступників, у тому числі заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

22. Пунктом 1 частини 1 статті 15 Закону №1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є, зокрема, Генеральний прокурор, перший заступник Генерального прокурора та заступник Генерального прокурора.

23. Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

23. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4 статті 53 КАС України).

24. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 КАС України).

26. За змістом частин 1 та 3 статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів, зокрема, держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо відсутній відповідний орган, уповноважений здійснювати такий захист.

27. Частиною 3 статті 24 №1697-VII визначено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

28. Водночас частиною 7 цієї статті встановлено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

29. Отже, системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що заступнику Генерального прокурора як прокурору вищого рівня надано право на подання апеляційної скарги на судове рішення в адміністративній справі, незалежно від участі у розгляді цієї справи в суді першої інстанції.

30. За правилами частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною 9 статті 266 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини 3 статті 55 КАС України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

32. За змістом частин 1, 3, 6, 8 статті 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

33. Сторона у справі має право на звернення до суду з апеляційною скаргою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

34. Таким чином, КАС України та Закон №1697-VII розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина.

35. Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. У цьому випадку застосуванню підлягають частина 1 статті 55 КАС України та відповідно частина 3 статті 9, частина 1 статті 11 та частина 3 статті 13 Закону №1697-VII.

39. В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила частина 3 статті 53 КАС України та частина 3 статті 24 №1697-VII.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №580/8729/21.

37. Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга в межах цієї справи подана за підписом заступника Генерального прокурора в інтересах держави, а тому в даному випадку застосуванню підлягають саме правила частини 3 статті 53 КАС України та частини 3 статті 24 Закону №1697-VII.

38. Разом з тим, Суд зазначає, що сам факт наявності такого законодавчо визначеного повноваження у заступника Генерального прокурора не означає, що адміністративний суд звільнений від обов`язку перевірити, чи належить конкретній особі, яка підписала апеляційну скаргу, відповідний процесуальний статус та чи мала вона на момент вчинення процесуальної дії право діяти як прокурор, зазначений у законі.

39. Такий висновок слідує безпосередньо з процесуальної природи права на апеляційне оскарження, реалізація якого пов`язується не лише з наявністю відповідної норми закону, яка визначає коло уповноважених осіб, а й з необхідністю встановлення того, що конкретна апеляційна скарга подана та підписана саме такою особою.

40. Слід зазначити, що у цій справі суд апеляційної інстанції не надавав правової оцінки питанню наявності у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави, а також не посилався на відсутність доказів, що підтверджують повноваження Максима Крима щодо звернення до суду в інтересах держави, а саме порушення Державною службою геології та надр України та Державною комісією України по запасах корисних копалин вимог законодавства, яке регулює порядок видачі спеціальних дозволів.

41. Враховуючи викладене, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №160/3801/19, є безпідставними, через те, що у вказаному судовому рішенні Верховний Суд вирішував питання доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави та повноважень на підписання позовної заяви в інтересах прокуратури.

42. Водночас, у цій справі як на підставу для повернення позовної заяви суд апеляційної інстанції, послався на відсутність доказів, які підтверджують посадове становище Максима Крима, за підписом якого подана апеляційна скарга, а саме наказу про призначення на посаду, належним чином засвідченої копії службового посвідчення прокурора або іншого документа, з якого безпосередньо вбачався б відповідний службовий статус особи, яка підписала апеляційну скаргу.

43. При цьому сам скаржник, посилаючись на те, що Максим Крим є заступником Генерального прокурора, у касаційній скарзі не зазначає, який саме документ, доданий до апеляційної скарги, підтверджував цю обставину, а також не наводить переконливих доводів щодо того, що суд апеляційної інстанції мав у своєму розпорядженні належний доказ відповідного статусу та безпідставно його не врахував.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №380/853/24.

44. Суд зазначає, що прокурори мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Генеральним прокурором (частина 1 статті 21 Закону №1697-VII).

45. Заступник Генерального прокурора має службове посвідчення, яке є офіційним документом, що засвідчує належність працівника до системи органів прокуратури України, підтверджує його посаду, а також повноваження, визначені законодавством ( стаття 21 Закону №1697-VII, пункт 2 Розділу 1 Положення про службове посвідчення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 12.12.2022 №280).

46. Понад це, заступник Генерального прокурора призначений на посаду Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України, про що видано відповідний наказ (пункти 3, 7 частини 1 статті 9 та пункти 4, 1 статті 39 Закону №1697-VII).

47. Отже, саме службове посвідчення та наказ про призначення, підтверджують перебування особи, яка підписала позовної заяви як заступником Генерального прокурора на цій посаді, відповідно, законодавчо визначені повноваження такої особи на звернення до суду з позовом.

48. Наведене додатково свідчить про те, що статус особи як прокурора та зайняття нею відповідної посади є юридично значущими обставинами, які за необхідності можуть бути підтверджені відповідними документами.

49. Відтак помилковим є довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції фактично визнав відсутність у Максима Крима повноважень на подання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи передбаченого законом права заступника Генерального прокурора на апеляційне оскарження судового рішення незалежно від його участі в розгляді справи, констатував відсутність у матеріалах, поданих разом з апеляційною скаргою, доказів того, що особа, яка її підписала, є саме заступником Генерального прокурора.

50. Таким чином, доводи касаційної скарги ґрунтуються на ототожненні двох різних за своїм змістом юридичних питань, зокрема, наявності у визначеної законом категорії прокурорів права на апеляційне оскарження та підтвердження того, що конкретна фізична особа належить до цієї категорії прокурорів. Наявність першого не усуває необхідності встановлення другого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 29.09.2026 у справі №320/54812/25.

51. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо її подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

52. Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду була подана та підписана заступником Генерального прокурора Максимом Кримом. Разом з цим, до матеріалів апеляційної скарги не було долучено жодних документів (копій наказів про призначення, копії службового посвідчення), за допомогою яких було б можливо встановити процесуальний статус особи, яка звернулась з касаційною скаргою.

53. Таким чином, в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи скаржником не було надано доказів наявності у заступника Генерального прокурора Максима Крима встановлених законом повноважень щодо підписання апеляційної скарги від імені апелянта.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі №1340/6249/18.

54. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність безумовних підстав для повернення апеляційної скарги, яка подана без підтвердження посадового становища заступника Генерального прокурора, на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

55. Такий підхід відповідає положенню частини 7 статті 24 Закону № 1697-VII, відповідно до якого повноваження прокурорів здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

56. Отже, посилання на норму Закону, яка визначає право заступника Генерального прокурора подавати апеляційну скаргу не може замінити встановлення факту, що особа, яка здійснила таку процесуальну дію, має саме відповідний статус.

57. Верховний Суд також звертає увагу, що вимога щодо належного підтвердження процесуального статусу особи не є формальністю, яка не має юридичного значення. Встановлення особи, яка підписала процесуальний документ, її статусу та обсягу наданих їй повноважень є необхідною передумовою для вирішення питання про те, чи породжує такий документ передбачені законом процесуальні наслідки.

58. В іншому випадку саме лише зазначення у тексті апеляційної скарги певної посади особи, яка її підписала, фактично унеможливило б перевірку судом наявності в особи відповідного процесуального статусу та створювало б ситуацію, за якої процесуальні права органу або посадової особи могли б реалізовуватися без належного підтвердження суб`єкта їх здійснення.

59. З огляду на вищевикладене, Суд доходить висновку про те, що посилання прокурора у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - положень статей 131-1 Конституції України, 1, 6- 8, 15, 23, 24 Закону №1697-VII та порушення норм процесуального права, зокрема положень статей 53, 242, 298 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

60. При цьому Верховний Суд наголошує, що такий висновок не заперечує і не обмежує передбаченого частиною 3 статті 24 Закону № 1697-VII права заступника Генерального прокурора на подання апеляційної скарги, а лише констатує, що для реалізації цього права у конкретній справі має бути встановлено, що відповідна процесуальна дія вчинена саме особою, яка має визначений законом статус та відповідні процесуальні повноваження.

61. Також, безпідставними та необґрунтованими є доводи касаційної скарги про обов`язок суду здійснити перевірку посадового становища заступник Генерального прокурора на офіційному сайті прокуратури, через те, що інформація, яка міститься на сайті не є офіційним, належним та допустим доказом. Крім того, підтвердження повноважень особи на підписання позовної заяви є обов`язком особи, яка звертається до суду.

62. Таким чином Верховний Суд констатує, що апеляційну скаргу у цій справі підписано особою, повноваження якої на вчинення таких дій не були підтверджені належним чином.

63. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з його висновками.

64. Вищевикладеним спростовуються доводи заступника Генерального прокурора, зазначені у касаційній скарзі.

65. Частиною 1 статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -