ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 490/1394/22

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За правилами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

У результаті перевірки матеріалів цього провадження колегія суддів встановила, що доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом під час вирішення питання щодо прийняття його апеляційної скарги до розгляду є обґрунтованими з огляду на таке.

Частина 3 ст. 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, серед яких подання апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження і те, що особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Приписи КПК України про процесуальні строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо іншого не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом

5 днів з дня її оголошення. При цьому згідно із ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження випливає, що ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт постановлена 11 квітня 2022 року без виклику власника майна та/або його представника, оскільки відсутні дані щодо їх повідомлення про дату і час розгляду слідчим суддею вказаного клопотання та про отримання копії ухвали слідчого судді особами, чиїх інтересів вона стосується. Разом з тим лише 20 березня 2026 року ОСОБА_6 стало відомо про факт існування такого судового рішення, про що він зазначив у своїй апеляційній скарзі.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу було направлено до суду 15 квітня 2026 року з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді і у судовому засіданні сторона захисту не довела поважності причин пропуску цього строку, дійшов висновку про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 11 квітня 2022 року та необхідність повернення поданої апеляційної скарги.

Так, у своєму рішенні апеляційний суд зазначив, що ухвала слідчого судді була постановлена за відсутності учасників провадження, а копія рішення слідчого судді їм не направлялася. Також апеляційний суд вказав на відсутність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з тим, що в матеріалах провадження наявний протокол про надання доступу стороною обвинувачення ОСОБА_6 та його захиснику до матеріалів досудового розслідування в період з 10-16 червня 2022 року, в тому числі до оскаржуваної ухвали слідчого судді про арешт майна. Про це в матеріалах провадження наявні їх розписки, крім того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_6 підтвердив, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження йому було відомо про рішення слідчого судді про арешт майна.

Крім того, апеляційний суд акцентував на тому, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 направлено до суду, а його копію та реєстр матеріалів вручено апелянту. Також цей суд у своєму рішенні констатував безспірність того факту, що ОСОБА_6 та його захисник ще у 2022 році ознайомлені з оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 11 квітня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22022150000000014, однак протягом майже чотирьох років ця ухвала слідчого судді ні ОСОБА_6 , ні його захисником оскаржена не була.

Тож, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_6 мав можливість звернутися з апеляційною скаргою у строк, визначений п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, чого не зробив.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та матеріалах провадження.

Варто зауважити, що апеляційний суд у своєму рішенні процитував низку рішень Європейського суду з прав людини у різних справах, які стосуються принципу правової визначеності, однак замість їх переписування необхідно було дослідити обставини цього провадження, які стосуються початку перебігу строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та граничного строку його завершення.

Стосовно застосування практики ЄСПЛ у судових рішеннях колегія суддів звертає увагу на важливість виваженого підходу. Необхідно пам`ятати те, що якщо національний закон чітко вказує, як має застосовуватися та чи інша норма КПК України, то посилання на практику ЄСПЛ робити недоцільно, а посилатися на неї доречне у випадку, якщо є необхідність витлумачити положення закону таким чином, щоб воно не суперечило вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також колегія суддів зазначає, що повертаючи скаргу ОСОБА_6 , апеляційний суд не врахував абз. 6 ч. 7 ст. 173 КПК України, відповідно до якого у разі відсутності заінтересованих осіб під час оголошення ухвали копія ухвали слідчого судді, зокрема про арешт майна надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

До того ж абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує, що якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

При цьому виходячи з правової позиції, викладеної Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2019 року (провадження № 51-9550кмо18, справа № 760/12179/16-к), якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Під час касаційної перевірки колегія суддів встановила, що матеріали цього провадження не підтверджують ні факту виклику особи, яка подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 11 квітня 2022 року, ні того, що на момент подання відповідної скарги ця особа отримала копію цієї ухвали, а тому підстав вважати, що апеляційна скарга ОСОБА_6 подана з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, немає.

Колегія суддів акцентує на тому, що під час вирішення питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбачених ст. 395 КПК України строків, необхідно чітко встановити початок перебігу цих строків та їх закінчення.

Таким чином, ухвалюючи рішення, апеляційний суд, усупереч вимогам КПК України, належним чином не з'ясував початку перебігу строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді й граничного строку його завершення та дійшов передчасного висновку про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 11 квітня 2022 року був пропущений, а отже, безпідставно повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Також, ухвалюючи поспішне рішення, апеляційний суд залишив поза увагою висновок, викладений у згаданій вище постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року.

Отже, апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК України, Суд