ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/8809/25

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 13.01.2017 Інститут (як підрядник) та Кооператив (як замовник) уклали договір №1-17 про виконання проєктних робіт (далі - Договір).

10. Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати проектні роботи щодо об`єкта містобудівної діяльності - Житлового комплексу "Трипільська брама" з прибудованою школою мистецтв по вулиці Лермонтова в м. Обухів - стадія ЕП, П, Р (надалі - об`єкт) у такому порядку черговості виконання:

1.1.1. перший етап: виконання проектної документації на будівництво Об`єкта, стадія "ЕП" (Ескізний проект);

1.1.2. другий етап: розробка проектно-кошторисної документації по Об`єкту, стадія "П" (проект) із передбаченням 1,2,3 черг будівництва, супровід отримання позитивного висновку на дану проектно-кошторисну документацію (в тому числі частинами - до отримання висновків на всі 3 черги будівництва Об`єкта) у органах Укрінвестекспертизи (або її правонаступника);

1.1.3. третій етап: розробка проектно-кошторисної документації по Об`єкту, стадія "РД" (робоча документація) із передбаченням 1, 2, 3 черг будівництва.

11. Відповідно до п.1.2. Договору, проектні роботи, визначені п.1.1. Договору (далі - роботи), виконуються згідно із завданням на проектування (додаток №1 до Договору), діючими Державними будівельними нормами України (ДБН А.2.2-3-2014), а також нормами законодавства України про архітектурну діяльність.

12. Термін виконання робіт за Договором (п.2.1) визначено Графіком виконання та фінансування робіт (додаток №2) і встановлено граничною тривалістю до 31.12.2017.

13. Також в п.2.3 Договору сторони визначили, якщо в процесі виконання робіт виявиться неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт, підрядник зобов`язаний зупинити їх виконання i письмово повідомити про це замовника у дводенний робочий термін після припинення робіт з обов`язковим наданням відповідного обґрунтування; у цьому випадку сторони зобов`язуються у 10-ти денний робочий термін з моменту отримання повідомлення розглянути питання про доцільність i напрямки продовження робіт.

14. Строк дії Договору відповідно до п.9.1 - до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Згідно з п.9.4 Договору закінчення строку його дії не припиняє прав та обов`язків сторін, що виникли на його підставі.

15. Відповідно до умов Договору, загальна вартість робіт становить 2 151 309,89 грн з ПДВ.

16. На виконання своїх зобов`язань за Договором Кооператив оплатив Інституту кошти в сумі 1 232 639,73 грн, що підтверджується, платіжним дорученням №41 від 20.01.2017 на суму платежу 139 999,02 грн; платіжним дорученням №84 від 25.05.2017 на суму платежу 139 981,02 грн; платіжним доручення №98 від 15.06.2017 на суму платежу 170 774,34 грн; платіжним дорученням №220 від 12.12.2017 на суму платежу 156 893,84 грн; платіжним дорученням №221 від 15.12.2017 на суму платежу 60 653,69 грн; платіжним дорученням №11 від 17.01.2018 на суму платежу 564 247,82 грн.

17. 25.05.2017 сторонами підписали видаткову накладну №16-17 та акт надання послуг №20-17 на суму наданих послуг 279 980,04 грн з ПДВ.

18. Сума, сплачена Кооперативом Інституту за умовами Договору становить 1 232 639,73 грн, з яких 279 980,04 грн з ПДВ.

19. Кооператив подав розроблену Інститутом документацію стадії "Проект" з результатами експертизи до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) з метою отримання дозвільних документів на будівельні роботи.

20. Проте, від ДАБІ Кооператив отримав відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07.12.2018 №ІУ 133183411295. Серед невідповідностей поданих документів ДАБІ вказало ряд порушень Державних будівельних норм в проектній документації.

21. Кооператив ще кілька разів звертався в ДАБІ з метою отримання дозвільних документів на будівництво, але цей орган так і не видав документів на будівництво у зв`язку з невідповідністю проектної документації вимогам законодавства, що підтверджується листом ДАБІ №40-305-(301-2)/1773-19 від 18.03.2019, листом ДАБІ №40-305-(301-2)/5198-19 від 17.07.2019, листом ДАБІ №Ґ40-302-449/20 від 13.10.2020).

Щодо експертизи, проведеної у справі №911/83/21

22. Інститут звернувся з позовом про оплату робіт за цим самим Договором у справі №911/83/21, в якій була проведена будівельно-технічна експертиза (висновок експерта від 25.07.2023 №15264/21-44). У висновку встановлена невідповідність дослідженої документації п.1.2 Договору та будівельним вимогам; серед конкретних недоліків вказано недостатню відстань до садибної забудови, порушення нормативної площі квартир, нестачу машиномісць, недоліки розрахунків інсоляції та природного освітлення, недостатнє озеленення, а також порушення вимог до благоустрою дитячих майданчиків. Недоліки стосувалися не лише оформлення креслень, а й можливості використати результат для погодженої мети.

23. Суди дослідили цей висновок як доказ щодо якості проєктної документації.

24. 16.07.2025 Кооператив звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту про розірвання Договору і стягнення з Інституту 952 659,69 грн.

25. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передана відповідачем документація стадії "Проект" за Договором була подана до ДАБІ з метою отримання дозвільних документів на будівельні роботи. Проте, від ДАБІ позивач отримав відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07.12.2018 №ІУ 133183411295, у зв`язку з рядом порушень Державних будівельних норм в проектній документації. Через ці обставини позивач просить розірвати Договір та стягнути з Інституту на користь Кооперативу грошові кошти в сумі 952 659,69 грн.

26. Інститут заперечив проти позову та заявив про застосування позовної давності. На обґрунтування заперечень вказав таке:

- на ділянці ще до укладення Договору були недобудовані будівлі та існував попередній проєкт із позитивним висновком експертизи 2007 року; зміна розташування вже збудованих частин комплексу для виконання пізніших будівельних норм не залежала від проєктувальника;

- строк дії Договору, на його думку, закінчився 31.12.2017, тому розірвати його за позовом, поданим у 2025 році, неможливо;

- до вимог, пов`язаних із якістю роботи, варто застосувати однорічну давність, перебіг якої почався з підписання акта від 25.05.2017 або з відмови ДАБІ 07.12.2018.

27. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, позов задовольнив: розірвав Договір і стягнув з Інституту на користь Кооперативу 952 659,69 грн та 13 854,32 грн судового збору.

28. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- Інститут не продовжував розроблення проєктно-кошторисної документації 2007 року; наявність зведених за проєктом 2007 року об`єктів не звільняла Інститут від обов`язку виконати роботи, передбачені Договором 2017 року;

- ДАБІ відмовила у видачі дозволу через недоліки документації, а подальші звернення замовника не дали змогли одержати дозвіл; у листуванні 2018- 2020 років Кооператив повідомляв Інститут про недоліки та відмову від підписання актів щодо наступних етапів робіт;

- проведена у справі №911/83/21 будівельно-технічна експертиза встановила невідповідність проєкту умовам Договору та будівельним вимогам щодо відстані до іншої забудови, площі квартир, кількості машиномісць, інсоляції, озеленення й благоустрою; висновок експерта підтверджує невідповідність документації Договору та будівельним нормам і є належним і допустимим доказом;

- зі сплачених Кооперативом 1 232 639,73 грн сторони підписали акт лише на 279 980,04 грн; доказів належного виконання та передання робіт на 952 659,69 грн Інститут не надав;

- недоліки проєкту позбавили Кооператив результату, на який він розраховував під час укладення Договору; з огляду на ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) це є істотним порушенням та підставою для розірвання Договору;

- після розірвання Договору правова підстава утримувати передоплату за роботи, належне виконання яких не підтверджено, відпадає; відповідно до ст.1212 ЦК Інститут повинен повернути Кооперативу 952 659,69 грн;

- до вимог застосовується загальна позовна давність відповідно до ст.257 ЦК; вона не спливла до 02.04.2020 (набрання чинності Закону №540-IX), надалі її продовжено на час карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 перебіг зупинено; позов подано 16.07.2025, а 04.09.2025 виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану.

29. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- Інститут за Договором мав розробити нову документацію, яка відповідала б державним будівельним нормам, чинним під час її виготовлення; доводи про продовження проєктування на ділянці з уже зведеними будівлями не змінює змісту цього договірного обов`язку;

- висновок експерта про невідповідність документації умовам Договору й нормативним вимогам суд першої інстанції дослідив разом із рішенням ДАБІ та листуванням сторін; ці докази підтверджують неналежне виконання робіт;

- строк дії Договору відповідно до п.9.1 визначено до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами їхніх зобов`язань; Інститут не спростував встановленого судом факту неналежного виконання, тому твердження про неможливість розірвання Договору суд відхилив;

- суд апеляційної інстанції погодився із застосуванням загальної позовної давності та висновком, що з огляду на продовження і зупинення її перебігу під час карантину й воєнного стану позов від 16.07.2025 подано вчасно;

- Кооператив просив розірвати Договір і повернути конкретну суму передоплати; відсутність у позовній заяві посилання на ст.1212 ЦК не перешкоджає суду застосувати її до встановлених фактів згідно з принципом jura novit curia;

- договірний характер платежу не виключає застосування ст.1212 ЦК після розірвання Договору в судовому порядку, оскільки тоді відпадає правова підстава утримувати передоплату за роботи, належне виконання яких не доведено.

30. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 08.07.2026 частково задовольнив заяву Кооперативу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з Інституту 7 500 грн таких витрат.

31. Додаткова постанова мотивована таким:

- Кооператив у відзиві на апеляційну скаргу повідомив про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, а протягом п`яти днів після постанови від 03.06.2026 подав заяву про стягнення 11 000 грн; Інститут просив зменшити цю суму до 2 000 грн з огляду на складність справи та обсяг роботи;

- на підтвердження надання допомоги Кооператив подав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду, акт від 04.06.2026 та детальний опис послуг: 6 000 грн за підготовку й подання відзиву на апеляційну скаргу і 5 000 грн за участь у двох судових засіданнях;

- оцінивши обсяг роботи та складність справи за критеріями співмірності і розумності, суд визнав обґрунтованим покладення на Інститут 7 500 грн витрат.

32. 18.06.2026 Інститут через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

33. Верховний Суд ухвалою від 08.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу Інституту на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

34. 16.07.2026 Інститут подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додана, зокрема, касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 (у новій редакції).

35. Верховний Суд ухвалою від 22.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу Інституту на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 на підставі ч.2 ст.292 ГПК. 29.07.2026 Інститут подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків.

36. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 3 ч.2 ст.287 ГПК, які обґрунтовує таким:

1) щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК:

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ст.863 ЦК, викладені у постановах від 29.01.2019 у справі №807/257/14, від 07.08.2019 у справі №910/17995/16, від 28.03.2024 у справі №420/22052/23, у подібних правовідносинах; до вимог, пов`язаних із неналежною якістю проєктних робіт, застосовується спеціальна однорічна давність відповідно до ст.863 ЦК, оскільки проєктна документація не є будівлею чи спорудою; застосування загального трирічного строку за ст.257 ЦК суперечить пріоритету спеціальної норми

- суди застосували статті 530, 631, 651, 653 ЦК без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 11.09.2025 у справі №925/1565/24, про те, що розірвано може бути лише чинний договір, та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 про розмежування понять "строк договору" і "строк виконання зобов`язання"; строк дії Договору закінчився 31.12.2017; суди ототожнили строк дії договору зі строком виконання зобов`язання, через що розірвали договір, строк дії якого закінчився;

- Верховний Суд у постановах від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, від 23.01.2020 у справі №927/229/19 зауважив, що додаткове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, є невід`ємною частиною рішення;

2) щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК: відсутні висновки Верховного Суду щодо:

- закріплення принципу пріоритету норми спеціальної позовної давності, встановленої у ст.863 ЦК, над нормою загальної позовної давності, встановленої у ст.257 ЦК, у подібних правовідносинах стосовно договору підряду;

- можливості застосування до спірних правовідносин положень ст.863 ЦК в сукупності з приписами ст.1212 ЦК та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів за відсутності відмови від договору; суди не надали відповідь на заяву про застосування статей 863 і 864 ЦК, обмежившись аналізом загальної позовної давності; це питання потребує висновку Верховного Суду про співвідношення загального і спеціального строків у спорі щодо якості проєктних робіт; частина 3 ст.858 ЦК пов`язує припинення договору через істотні недоліки з односторонньою відмовою замовника; представник Кооперативу підтвердив, що такої відмови не було; тому договірна підстава отримання авансу не відпала, а ст.1212 ЦК не підлягає застосуванню.

37. 19.08.2026 надійшов відзив Кооперативу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін. У відзиві вказує таке:

- відповідно до п.9.1 Договір діє до повного й належного виконання зобов`язань обох сторін, у тому числі з виготовлення документації; обставин належного виконання робіт на суму 952 659,69 грн Інститут не довів; жодна зі сторін Договір повністю не виконала, тому на час звернення до суду він був чинним; сторони визнавали чинність Договору, уклавши після 31.12.2017 додаткову угоду №3 від 21.06.2018 про новий строк виконання робіт;

- пункт 1.2 Договору вимагав дотримання чинних будівельних норм; пункти 1.7 і 2.3 передбачали повідомлення замовника та зупинення робіт у разі, якщо в процесі виконання робіт виявиться неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт; Інститут цього не зробив; відмови ДАБІ та висновок експерта підтверджують недоліки нового проєкту;

- акт і накладна від 25.05.2017 стосувалися лише першого етапу робіт на 279 980,04 грн; акти щодо наступних етапів Кооператив не підписав; прийняття роботи в цілому, з яким ст.864 ЦК пов`язує початок спеціальної позовної давності за поетапного виконання, не було;

- Кооператив просить розірвати Договір відповідно до ч.2 ст.852 та ч.2 ст.651 ЦК, а не реалізує право на односторонню відмову згідно з ч.3 ст.858 ЦК; після розірвання Договору передоплата за неприйняті роботи підлягає поверненню; вимог про стягнення збитків Кооператив не заявляв;

- застосування судом ст.1212 ЦК до заявлених обставин не змінило предмета або фактичних підстав позову.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

38. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інституту, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 30.09.2026.

39. Верховний Суд ухвалою від 30.09.2026 оголосив перерву у судовому засіданні до 14.10.2026.

Щодо строку дії Договору

40. Інститут вказує, що закінчення 31.12.2017 строку дії Договору унеможливлює його судове розірвання у 2025 році; п.9.4 не продовжує дії самого Договору; скаржник вважає, що суди помилково ототожнили строк дії правочину і строк виконання зобов`язань, застосувавши статті 530, 631, 651 і 653 ЦК без урахування висновків Верховного Суду у справах №910/7981/17, №910/16750/18, №911/1442/19, №911/3276/20, №444/9519/12 та №925/1565/24.

41. Верховний Суд щодо цих доводів зазначає таке.

42. Відповідно до ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

43. Згідно зі ст.530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

44. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 ст.651 ЦК).

45. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частини 2, 3 ст.653 ЦК).

46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, на яку посилається скаржник, зазначила таке:

"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання".

47. Верховний Суд у постановах від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 11.09.2025 у справі №925/1565/24, на які посилається скаржник, виклав висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

48. У вищенаведених постановах Верховний Суд оцінював умови договорів, які є подібними за змістом до п.9.1 Договору у цій справі.

49. Так, у справі №910/16750/18 договір підряду діяв до 31.12.2016 включно, "а в частині зобов`язань, які виникли в період дії договору та відповідальності за їх виконання, до повного їх виконання, проведеного належним чином". Верховний Суд у постанові від 18.11.2019 виходив з того, що строк дії договору закінчився у визначену дату, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання, втім розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

50. У справі №911/1442/19 умови договору передбачали, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012. Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 зазначив, що строк дії договору на момент звернення до суду закінчився, тоді як розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

51. У постанові від 21.06.2022 у справі №911/3276/20 Верховний Суд вказав, що сторони договору передбачили, що він діє до 31.12.2019; отже, строк дії договору закінчився 31.12.2019; водночас з позовною заявою про розірвання договору товариство звернулося до суду в листопаді 2020 року, тобто після закінчення строку його дії; розірвано може бути лише чинний договір.

52. У справі №925/1565/24 умови договору передбачали таке: строк дії Договору - з моменту його підписання і до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 також застосував сталу та послідовну позицію про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

53. Крім того, Верховний Суд у п.59 постанови від 11.09.2025 у справі №925/1565/24, на яку посилається скаржник, дійшов висновку, що встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.

54. Також у постанові від 03.04.2026 у справі №910/21315/21 Верховний Суд зазначив таке:

"Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 17.1 спірного договору у редакції додаткової угоди №5 від 19.10.2020 сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим правочином.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що погоджена сторона умова до "повного виконання сторонами своїх зобов`язань" у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Ураховуючи вказане, з огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.08.2021, а вказівка на "повне виконання сторонами своїх зобов`язань" не є у розумінні статті 252 ЦК України строком договору, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що строк дії Договору закінчився ще 31.08.2021, тобто до подання спірного позову (матеріали справи доказів щодо продовження сторонами строку дії договору не містять).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 зробила такий висновок: "задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору".

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі №910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою".

55. Отже, відповідно до усталеної позиції Верховного Суду застереження в умовах договору про те, що він діє до конкретно визначеної дати, але "в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань", не свідчить, що такий договір є безстроковим і не продовжує строк його дії на невизначений час (до моменту, поки одна зі сторін не виконає свого зобов`язання).

56. Така позиція узгоджується з положеннями ч.4 ст.631 ЦК (закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору), ст.599 ЦК (зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином).

57. Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п.35 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, про те, що "строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання" цього висновку не змінюють.

58. У цій справі сторони визначили строк дії Договору до 31.12.2017 (п.9.1), а формулювання про те, що Договір діє "в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань" стосується безпосередньо зобов`язань, що лишилися невиконаними після цієї дати (31.12.2017), а не тривалості самого Договору.

59. Інше тлумачення призводило б до того, що договір, який одна зі сторін порушила, діяв би безстроково, хоча сторони погодили конкретну дату закінчення його дії. Водночас це не узгоджується ні з положеннями ч.1 ст.631 ЦК, ні з вищенаведеними висновками Верховного Суду, на які посилається скаржник.

60. Суди попередніх інстанцій встановили, що роботи за Договором Інститут належно не виконав і в повному обсязі не передав. Втім, суди не встановили обставин продовження сторонами строку дії Договору. Посилання Кооперативу на додаткову угоду від 21.06.2018 Верховний Суд не бере до уваги, оскільки суди змісту цієї угоди не встановлювали, а суд касаційної інстанції відповідно до ч.2 ст.300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. З огляду на це, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що на час звернення Кооперативу з позовом 16.07.2025 строк дії Договору закінчився, і вимога про його розірвання не могла бути задоволена. Тому, оскаржувані судові рішення в частині розірвання Договору підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо стягнення коштів

62. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; вважає, що оскільки Кооператив від Договору не відмовлявся, що підтвердив його представник, то договірна підстава одержання коштів не відпала і ст.1212 ЦК застосуванню не підлягала.

63. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

64. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт на суму 952 659,69 грн, а укладений між сторонами правочин підлягає розірванню у зв`язку з порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним правочином, то підстава для отримання грошових коштів, які були оплачені позивачем як попередня оплата за спірним договором, відпала. Внаслідок цього суди задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 952 659,69 грн передплати, керуючись положеннями ст.1212 ЦК.

65. Суд апеляційної інстанції додатково вказав, що відсутність посилання на ст.1212 ЦК у позовній заяві не перешкоджає її застосуванню за принципом jura novit curia.

66. Кооператив у відзиві зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували ст.1212 ЦК, оскільки з розірванням договору аванс втрачає свої ознаки і стає коштами, набутими без достатньої правової підстави.

67. Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

68. Згідно з ч.3 ст.1212 ЦК положення гл.83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

69. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл.83 ЦК (п.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

70. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала, що аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (п.6.7). Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК (п.6.9).

71. У справі №910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку саме щодо вимоги замовника про повернення невикористаного авансу за договором підряду після закінчення строку його дії, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу за договором на підставі ст.1212 ЦК.

72. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 застосував аналогічний підхід, вказавши таке:

"109. Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору в силу його п.13.6, фінансові зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими (обов`язок генпідрядника повернути невикористану суму авансу, обов`язок замовника оплатити виконані роботи).

110. ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" отримало відповідний аванс на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума авансу підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору".

73. У цій справі правова підстава одержання Інститутом коштів не відпала і не могла відпасти в розумінні ч.1 ст.1212 ЦК; ані закінчення строку дії договору, ані його розірвання не означають те, що правова підстава відпала; за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору (ч.4 ст.653 ЦК); відносини сторін залишаються договірними. Обґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували положення ст.1212 ЦК помилково.

74. Проте помилковість застосування судами норми права не може автоматично свідчити про те, що Інститут має право залишити собі кошти, сплачені за роботи, яких він не виконав належним чином. Правова підстава щодо наявності обов`язку повернути ці кошти міститься у положеннях ЦК про підряд та умовах Договору.

75. Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК).

76. Відповідно до частин 1, 2 ст.887 ЦК за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

77. Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ч.1 ст.857 ЦК).

78. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (ч.3 ст.857 ЦК).

79. Підрядник зобов`язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (пункти 1-3 ч.1 ст.890 ЦК).

80. Відповідно до ст.891 ЦК підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом

81. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч.1 ст.853 ЦК).

82. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частини 1, 2 ст.854 ЦК).

83. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

84. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання своїх зобов`язань Кооператив сплатив Інституту 1 232 639,73 грн, сторони підписали видаткову накладну та акт надання послуг на суму 279 980,04 грн, проте в матеріалах справи відсутні належні докази виконання Інститутом робіт на суму 952 659,69 грн, а розроблена Інститутом документація не відповідає п.1.2 Договору і державним будівельним нормам, через що ДАБІ відмовила у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а подальші звернення результату не дали. Крім того, граничний строк виконання робіт (31.12.2017) минув, а Інститут не скористався механізмами, закріпленими у п.1.7 і п.2.3 Договору, і не переробив документацію на вимогу замовника, а звернувся до суду з позовом у справі №911/83/21 про стягнення з Кооперативу плати за ці роботи.

85. За таких обставин зобов`язання Інституту, в рахунок якого Кооператив сплатив 952 659,69 грн, залишилося невиконаним, оскільки результат, за який сплачені кошти, не переданий належним чином замовнику, а переданий результат непридатний для узгодженої мети Договору і правомірно не прийнятий. Зустрічного виконання за ці сплачені кошти Кооператив не отримав, тому кошти, сплачені наперед за таке виконання, Інститут зобов`язаний повернути як аванс за невиконане зобов`язання на підставі статей 837, 853, 854, 857, 887, 890 ЦК та умов Договору. Цей обов`язок виник у межах договірних відносин і зберігається після закінчення строку дії Договору. Вказане узгоджується з позицією, наведеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

86. Відмова замовника від договору за ч.3 ст.858 ЦК, на якій наполягає скаржник, не є передумовою виникнення цього обов`язку, оскільки ч.3 ст.858 і ч.2 ст.852 ЦК надають замовнику право за наявності істотних недоліків роботи відмовитися від договору чи вимагати його розірвання та відшкодування збитків. Це право, а не обов`язок замовника, і воно не позбавляє його можливості вимагати повернення авансу за невиконане зобов`язання, не вдаючись до стягнення збитків. У цій справі Кооператив позовних вимог про стягнення збитків не заявляв.

87. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що сума авансу не є збитками в розумінні ст.22 ЦК, однак заявлені у цій справі вимоги Кооперативу не є вимогою про відшкодування збитків, тому їх задоволення не залежить ні від доведення складу збитків, ні від попередньої відмови від Договору, ні від його розірвання.

88. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 952 659,69 грн, сплачених за Договором, з підстав невиконання Інститутом робіт належним чином, їх неприйняття Кооперативом. Суд самостійно визначає норму права, яка підлягає застосуванню до встановлених обставин згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони").

89. Суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень, передбачених ч.4 ст.311 ГПК, може змінити мотивувальну частину судового рішення, залишивши без змін кінцевий результат вирішення справи. Тому Верховний Суд дійшов висновків про зміну оскаржуваних судових рішень в частині вимог про стягнення 952 659,69 грн шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.

90. Доводи скаржника про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо істотного порушення Договору не підкріплені посиланнями на неправильне застосування норм права і зводяться до незгоди з оцінкою доказів (висновку експерта, рішень ДАБІ), наданою судами попередніх інстанцій. Втім, суд касаційної інстанції відповідно до ч.2 ст.300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо позовної давності

91. Скаржник стверджує, що до вимог, пов`язаних з неналежною якістю проєктних робіт, застосовується однорічна позовна давність за ст.863 ЦК як спеціальна норма, яка має пріоритет над загальною (ст.257 ЦК); суди не навели мотивів її незастосування і не врахували висновків у справах №910/17995/16, №807/257/14 і №420/22052/23; роботи прийнято 25.05.2017, про недоліки Кооператив довідався 07.12.2018, тому рік сплив до 02.04.2020, а п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК ст.863 не називав, отже карантинне продовження цієї давності не стосувалося.

92. Щодо цих доводів Верховний Суд зазначає таке.

93. Так, суди попередніх інстанцій застосували загальну трирічну позовну давність і виснували, що вона не спливла на 02.04.2020, була продовжена на час карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 зупинена, тому позов від 16.07.2025 подано в її межах.

94. Кооператив у відзиві зазначає, що ст.863 ЦК стосується вимог щодо якості виконаної і прийнятої роботи, її перебіг починається з дня прийняття роботи, а роботи він не прийняв.

95. Згідно ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

96. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК).

97. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).

98. За ст.863 ЦК до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

99. Відповідно до ч.1 ст.864 ЦК якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки. За ч.2 цієї статті якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

100. Стаття 863 ЦК встановлює скорочену давність для окремого виду вимог, а саме вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду.

101. Зміст таких вимог визначений ст.858 ЦК: 1) безоплатне усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційне зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч.1), а в разі істотних недоліків - відмова замовником від договору і відшкодування збитків (ч.3).

102. Стаття 864 ЦК пов`язує початок перебігу позовної давності з прийняттям роботи замовником (за прийняття частинами - з прийняттям роботи в цілому) або із заявленням про недоліки в межах гарантійного строку. Тобто спеціальна давність розрахована на ситуацію, коли робота виконана і прийнята, а замовник згодом пред`являє вимоги, пов`язані з її якістю.

103. Вимога Кооперативу має інший зміст. Він не вимагає усунення недоліків, зменшення ціни чи відшкодування збитків, а просить повернути аванс за роботи, результат яких він не прийняв. Недоліки документації в цій справі є обставиною, яка пояснює правомірність неприйняття результату. Верховний Суд вже зазначав, що ст.863 ЦК не підлягає застосуванню до вимог замовника, заявлених з підстав неналежного виконання підрядником умов договору підряду, які не стосуються неналежної якості виконаних підрядних робіт (постанова від 11.01.2024 у справі №910/4240/23).

104. Крім того, суди не встановили прийняття Кооперативом роботи, за яку сплачено спірні кошти: акт від 25.05.2017 стосувався робіт на 279 980,04 грн, повернення оплати за які Кооператив не вимагає, а щодо решти робіт Кооператив відмовився підписувати акти. Отже, навіть за підходом скаржника юридичного факту, з яким статті 863, 864 ЦК пов`язують початок перебігу однорічної позовної давності (прийняття роботи), не було. Відмова ДАБІ від 07.12.2018 є доказом непридатності документації, а не актом її прийняття замовником. Гарантійного строку і заяви про недоліки в його межах (ч.1 ст.864 ЦК) суди також не встановили.

105. Постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №910/17995/16 висновків судів не спростовує. У справі №910/17995/16 замовник прийняв роботи за підписаними без зауважень актами, договір передбачав п`ятирічний гарантійний строк, і Верховний Суд обчислив однорічну давність від дня заявлення про недоліки в межах гарантії (ч.1 ст.864 ЦК). Правовідносини в ній не подібні до цієї справи, де роботу не прийнято і гарантійного строку не встановлено. Постанови у справах №807/257/14 і №420/22052/23 ухвалені в адміністративних справах і містять загальний висновок про пріоритет спеціальної норми над загальною. Верховний Суд цього принципу не заперечує, однак він діє лише тоді, коли спеціальна норма охоплює спірні відносини, у той час як ст.863 ЦК вимоги про повернення авансу за невиконане зобов`язання не охоплює.

106. Отже, до вимоги Кооперативу застосовується загальна позовна давність у три роки (ст.257 ЦК). Право Кооперативу вимагати повернення авансу не могло виникнути раніше закінчення граничного строку виконання робіт 31.12.2017, а про непридатність переданої документації він довідався не раніше відмови ДАБІ від 07.12.2018. За будь-якого з цих моментів три роки станом на 02.04.2020 не сплинули.

107. Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то строк звернення до суду було продовжено спочатку до 30.06.2023 на строк дії карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК), далі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у редакції Закону №2120-IX), а з 30.01.2024 перебіг давності зупинився на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону №3450-IX) (постанова від 02.07.2025 у справі №903/602/24 (пункти 96, 154)). Законом №4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, п.19 виключено, і перебіг позовної давності відновився. Позов подано 16.07.2025, тобто до відновлення перебігу позовної давності. Відповідно, позовна давність за вимогою про стягнення 952 659,69 грн не спливла, і висновок судів про відсутність підстав для застосування ч.4 ст.267 ЦК є правильним.

108. Довід скаржника про те, що п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК не називав ст.863 ЦК, на результат не впливає, оскільки ця стаття до спірної вимоги не застосовується, про що зазначено вище, натомість ст.257 ЦК у цьому пункті названа. Довід про те, що суди не навели мотивів відхилення заяви про застосування статей 863, 864 ЦК, частково обґрунтований, оскільки суди обмежилися аналізом загальної давності. Разом з тим цей недолік мотивування Верховний Суд усуває в цій постанові. Такий недолік не призвів до неправильного вирішення спору і не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень (ч.2 ст.309 ГПК).

109. Висновок щодо застосування ст.863 ЦК у взаємозв`язку зі ст.257 ЦК, відсутність якого скаржник наводить як підставу касаційного оскарження за п.3 ч.2 ст.287 ГПК, Верховний Суд навів у цій постанові і цей висновок позиції скаржника не підтверджує.

Щодо додаткової постанови

110. Скаржник просить скасувати додаткову постанову лише як наслідок скасування судових рішень по суті спору. Заперечень щодо доведеності витрат на професійну правничу допомогу, їх розміру чи співмірності касаційна скарга не містить.

111. Додаткове судове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і в разі скасування основного рішення втрачає силу (подібні висновки містяться в п.133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).

112. Однак у цій справі судові рішення в частині майнової вимоги, яка становить основний предмет спору, залишаються в силі; скасування стосується лише вимоги про розірвання Договору.

113. Витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції апеляційний суд уже зменшив з 11 000 грн до 7 500 грн з огляду на обсяг наданих послуг і складність справи.

114. За цих умов Верховний Суд не вбачає підстав для скасування чи зміни додаткової постанови.

115. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

116. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

117. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч.1 ст.311 ГПК). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.311 ГПК).

118. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог про розірвання Договору і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові в цій частині, зміну оскаржуваних судових рішень в частині вимог про стягнення 952 659,69 грн шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишення без змін; залишення без змін додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

119. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).

120. Разом з тим, за ч.9 ст.129 ГПК у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

121. Оскільки спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій Інституту, то судові витрати зі сплати судового збору покладаються на нього у повному обсязі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд