ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/11898/25

1. 12.06.2025 державний реєстратор ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13.05.2025 №1301/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 » (далі - наказ №1301/5);

зобов`язати Міністерство юстиції України поновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

В обґрунтування заявлених вимог державний реєстратор ОСОБА_1 вказувала на те, що наказ № 1301/5 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на необґрунтованість висновків, викладених в акті камеральної перевірки, відсутність у її діях порушень вимог законодавства у сфері державної реєстрації (оскільки документи, подані разом із заявою про вчинення реєстраційної дії, вона вважала такими, що дозволяють встановити набуття речових прав на нерухоме майно), а також недотримання відповідачем вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного наказу. Зокрема, позивачка зазначала про безпідставність застосування до неї заходу впливу у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав та відсутність належного обґрунтування необхідності застосування саме такого заходу. У зв`язку з цим просила суд скасувати наказ № 1301/5 та поновити їй доступ до Державного реєстру прав.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 06.01.2026 позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував наказ №1301/5.

Зобов`язав Міністерство юстиції України поновити державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру прав.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. 29.06.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга державного реєстратора ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 380/11898/25 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, позивачка просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 13.08.2026 та 02.09.2026 від Міністерства юстиції України до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу та додаткові пояснення, в яких відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 - без змін.

7. 14.08.2026 від позивачки надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України, в якій вона вказує на необґрунтованість відзиву відповідача та просить задовольнити касаційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Розпорядженням Мостиського міського голови від 29.01.2021 № 46-р (ос) «Про призначення ОСОБА_1 на посаду державного реєстратора відділу «ЦНАП», ОСОБА_1 призначено на посаду державного реєстратора Мостиської міської ради Львівської області з 01.02.2021 в порядку переведення з Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Рішенням від 28.01.2020 № 50840866 державний реєстратор ОСОБА_1 здійснила державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» на групу нежитлових приміщень будівлі літ. «А-2», що розташовані за адресою: вул. Пасічна, буд. 164, м. Львів.

На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Головного управління національної поліції (далі - ГУНП) у Львівській області від 20.03.2025 № 93820-2025 з посиланням на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02.05.2024 №42024142040000031, в якому було порушено питання про необхідність проведення камеральної перевірки законності дій державного реєстратора ОСОБА_1 при здійсненні нею реєстраційних дій в Державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта 2016817346101).

На підставі листа ГУНП у Львівській області від 20.03.2025 № 93820-2025, керуючись статтею 37-1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) та Порядком здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок №990), Міністерство юстиції України прийняло наказ від 23.04.2025 № 794/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 ».

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора ОСОБА_1 складено акт від 13.05.2025 №2093/19.1.1/25, в якому встановлено порушення позивачкою вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), оскільки державний реєстратор ОСОБА_1 здійснила державну реєстрацію права власності за документами, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Під час проведення перевірки встановлено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 24.01.2020 № 38123108, поданої керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» ОСОБА_2 (далі - заявник), державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2020 № 50840866, на підставі якого відкрито розділ у Державному реєстрі прав № 2016817346101 на об`єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень будівлі літ. «A-2», розташованих за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, буд. № 164, та проведено державну реєстрацію права власності за заявником (номер запису 35213234).

Згідно з відомостями Державного реєстру прав до заяви додано:

- договір від 05.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостнафта» (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груд» (Повірений);

- попередній загальний акт розподілу від 05.09.2019;

- розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 21.01.2020 № 40 (далі - розпорядження №40) про присвоєння об?єкту нерухомого майна адреси: 164 на вул. Пасічній у м. Львові;

- технічний паспорт станом на 27.01.2020, виготовлений Державним підприємством «Західний експертно-технічний центр держпраці».

Державним реєстратором ОСОБА_1 отримано відомості з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) від 23.12.2019 № ЛВ141193570417 щодо декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1).

Перевіркою відомостей Державного реєстру прав встановлено, що технічний паспорт видано на групу нежитлових приміщень загальною площею 2521,3 кв. м.

Разом з тим декларація про готовність об`єкта до експлуатації містить інформацію щодо введення в експлуатацію автосалону з продажу і діагностики автомобілів загальною площею 1332,7 кв. м.

Крім того, відповідно до пункту 2 розпорядження №40 адресу: 164 на вул. Пасічній у м. Львові присвоєно об`єкту нерухомого майна - автосалону з продажу і діагностики автомобілів загальною площею 1332,7 кв. м.

Зважаючи на зазначені невідповідності між поданими для державної реєстрації документами та відомостями Державного реєстру прав, комісія з перевірки дійшла висновку, що державний реєстратор здійснила державну реєстрацію прав за відсутності документів, які дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у зв`язку із чим запропонувала анулювати їй доступ до Державного реєстру прав.

На підставі акта від 13.05.2025 №2093/19.1.1/25 Мін`юст видав наказ від 13.05.2025 №1301/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 », яким анульовано позивачці доступ до Державного реєстру прав.

Не погодившись із таким наказом, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Міністерство юстиції України не довело правомірність прийнятого ним наказу про анулювання позивачці доступу до Державного реєстру прав. Суд зазначив, що камеральна перевірка була проведена щодо реєстраційної дії, вчиненої позивачем 28.01.2020, лише у травні 2025 року, тобто більш ніж через п`ять років після її вчинення. При цьому суд установив, що рішення державного реєстратора, яким проведено державну реєстрацію права власності, не було скасоване та не спричинило порушення прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб. За висновком суду першої інстанції, застосована до позивачки санкція у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав не відповідала принципам пропорційності та своєчасності.

10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що оскаржуваний наказ Мін`юсту є обґрунтованим та вмотивованим, оскільки за результатами камеральної перевірки встановлено порушення позивачкою вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а також враховано неодноразове застосування до неї заходів, пов`язаних із тимчасовим блокуванням доступу до Державного реєстру прав протягом останніх дванадцяти місяців. При цьому апеляційний суд зазначив, що законодавством не встановлено часових обмежень щодо проведення камеральної перевірки реєстраційних дій, у зв`язку з чим проведення такої перевірки у травні 2025 року щодо реєстраційної дії, вчиненої у січні 2020 року, не свідчить про порушення відповідачем вимоги щодо своєчасності застосування заходу впливу.

11. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 37-1 Закону № 1952-IV у правовідносинах, пов`язаних із здійсненням контролю у сфері державної реєстрації прав, зокрема, що стосується строків для притягнення до відповідальності державного реєстратора та застосування санкції у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав.

12. Мін`юст у своєму відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях вказує на те, що суд апеляційної інстанції прийняв законне та вмотивоване судове рішення та наголошує на тому, що касаційна скарга позивачки є необґрунтованою, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

16. Закон № 1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

17. Згідно зі статтею 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.

18. На виконання приписів статті 37-1 Закону № 1952-IV, Кабінет Міністрів України постановою від 21.12.2016 № 990 затвердив Порядок № 990, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі прав та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

19. Пунктом 4 Порядку № 990 визначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом, зокрема, перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

20. Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (пункт 5 Порядку № 990).

21. Відповідно до пунктів 9, 13-1 Порядку № 990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписуються усіма членами комісії.

У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).

В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.

22. Згідно з пунктом 14 Порядку № 990 за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.

23. Пунктом 16 Порядку № 990 визначено, що у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону №1952-IV та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

24. Згідно з пунктом 20 Порядку № 990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін`юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.

Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріус, примірник відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному вебсайті суб`єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.

25. Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (пункт 34 Порядку № 990).

26. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для притягнення позивачки до відповідальності шляхом анулювання їй доступу до Державного реєстру прав, колегія суддів зазначає таке.

27. Як було зазначено вище частиною другою статті 37-1 Закону № 1952-IV встановлено, за результатами проведення перевірок державних реєстраторів Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами приймає вмотивоване рішення, зокрема, про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

28. Колегія суддів зазначає, що вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з проведення камеральної перевірки, викладений в акті перевірки у формі пропозиції, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне в цій справі рішення було прийнято на підставі акта за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_1 від 13.05.2025 №2093/19.1.1/25.

30. В акті від 13.05.2025 № 2093/19.1.1/25 комісія з перевірки зазначила, що державним реєстратором ОСОБА_1, під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 24.01.2020 № 38123108 отримано відомості з Єдиного реєстру документів від 23.12.2019 № ЛВ141193570417 щодо декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Водночас перевіркою відомостей Державного реєстру прав встановлено, що технічний паспорт видано на групу нежитлових приміщень загальною площею 2521,3 кв. м, тоді як декларація про готовність об`єкта до експлуатації містить відомості про введення в експлуатацію автосалону з продажу і діагностики автомобілів загальною площею 1332,7 кв. м. Крім того, відповідно до пункту 2 розпорядження № 40 адресу: 164 на вул. Пасічній у м. Львові присвоєно об`єкту нерухомого майна - автосалону з продажу і діагностики автомобілів загальною площею 1332,7 кв. м.

31. Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та цим Порядком.

32. Пунктом 41 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

33. Отже, під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор зобов`язаний перевірити подані для державної реєстрації документи та відомості, зокрема на предмет їх відповідності вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими правами і відомостями, що містяться у відповідних державних реєстрах та поданих документах.

34. Таким чином, враховуючи, що комісія з перевірки встановила невідповідність відомостей щодо об`єкта нерухомого майна, наведених у документах, поданих державному реєстратору для проведення державної реєстрації, зокрема щодо площі та типу такого об`єкта, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення державним реєстратором під час вчинення відповідної реєстраційної дії вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 40, 41 Порядку №1127.

35. Крім того, у акті від 13.05.2025 № 2093/19.1.1/25 пропозицію щодо застосування до державного реєстратора ОСОБА_1 заходу реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав обґрунтовано також неодноразовим притягненням її протягом останніх дванадцяти місяців до відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав на підставі наказів Міністерства юстиції України від 12.06.2024 № 1751/5 (строком на 3 місяці), від 11.10.2024 № 2921/5 (строком на 2 місяці), від 23.10.2024 № 3042/5 (строком на 2 місяці) та від 02.12.2024 № 3468/5 (строком на 3 місяці).

36. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що встановлене комісією з перевірки порушення позивачкою вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 40, 41 Порядку № 1127 у сукупності з неодноразовим застосуванням до неї протягом останніх дванадцяти місяців заходів відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав свідчить про наявність передбачених законом підстав для притягнення її до відповідальності та, відповідно, Мін`юст мав правові підстави для анулювання їй доступу до зазначеного державного реєстру.

37. Разом з тим, оцінюючи доводи позивачки та висновки судів попередніх інстанцій стосовно строків давності притягнення до відповідальності у вигляді анулювання реєстратору доступу до Державного реєстру прав, передбаченої частиною другою статті 37-1 Закону № 1952-IV, колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.

38. У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

39. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що також не заперечується учасниками справи, що державним реєстратором ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було прийняте 28.01.2020.

При цьому, оскаржуване позивачкою рішення Мін`юсту №1301/5 було прийняте 13.05.2025, тобто у строк понад п`ять років з моменту вчинення нею дій, за які її було притягнуто до відповідальності.

41. Колегія суддів зазначає, що рішення про застосування до державного реєстратора заходу впливу, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV, у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав за своєю правовою природою є індивідуальним актом, який має негативні наслідки для правового становища особи, якої він стосується, оскільки позбавляє її можливості здійснювати відповідну професійну діяльність. З огляду на це застосування такого заходу є різновидом юридичної відповідальності в публічно-правовій сфері.

42. У рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобіганню будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. Суд зазначив, що відсутність будь-яких строків давності надавала дисциплінарним органам повну свободу дій і порушувала принцип юридичної визначеності. Таким чином, відсутність чітких строків суперечить європейським стандартам у сфері захисту прав людини.

43. Зважаючи на наведені вище висновки ЄСПЛ, колегія суддів зазначає, що відсутність у Законі № 1952-IV або інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері державної реєстрації, чітко визначених граничних строків, протягом яких суб`єкт владних повноважень має право застосувати до державного реєстратора такий захід впливу, як анулювання доступу до Державного реєстру прав, не може свідчити про наявність у держави необмеженого у часі права на притягнення особи до відповідальності, оскільки такий підхід становив би загрозу принципу юридичної визначеності в цілому та створював би ризик порушення принципу легітимних (правомірних) очікувань особи (як складової цього принципу) зокрема.

44. Оцінюючи дотримання справедливого балансу між публічним інтересом і необхідністю захисту прав позивачки, колегія суддів зазначає, що притягнення державного реєстратора ОСОБА_1 до відповідальності за дії, вчинені понад п`ять років тому, за відсутності законодавчо визначеного строку давності такого притягнення не відповідає вимогам юридичної визначеності та передбачуваності правового регулювання. Покладення на особу негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення її доступу до Державного реєстру прав через такий значний проміжок часу створює для неї надмірний та непередбачуваний тягар. При цьому недоліки або затримка у здійсненні державного контролю щодо своєчасного виявлення можливих порушень в сфері державної реєстрації прав не можуть самі по собі виправдовувати необмежене у часі застосування до особи заходів впливу.

45. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що притягнення позивачки до відповідальності через понад п`ять років після вчинення відповідної реєстраційної дії, за відсутності визначених законом часових меж для застосування заходу впливу у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав, не відповідає принципу юридичної визначеності. Наведений висновок зумовлений не відсутністю в діях позивачки встановлених під час перевірки порушень приписів Закону №1952-IV та Порядку №1127, а саме недотриманням розумних і передбачуваних часових меж притягнення її до юридичної відповідальності.

46. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

47. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

48. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

49. Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, а також враховуючи те, що рішенням суду першої інстанції на користь позивачки стягнуто з відповідача судовий збір за подання позовної заяви, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

51. За подання касаційної скарги позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.

52. Зазначені судові витрати на суму 2422,40 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Мін`юсту.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Верховний Суд- ,