ПОСТАНОВА
головуючого Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В.,Мацедонської В. Е.
розглянув у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Голуб В. А., суддів: Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О.
І. Обставини справи
1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР Згіблової Оксани Олексіївни через умисне ненадання інформації згідно із запитом на інформацію від 04 лютого 2026 року про надання надати копій документів, якими визначено виконавцем розгляду скарги від 04 січня 2026 року (вх. ДБР № Є-124 від 05 січня 2026 року), спрямованої на ім`я директора ДБР ОСОБА_2 (особисто) заступника керівника Управління внутрішнього контролю ДБР Миколу Подоляка;
1.2. зобов`язати ДБР надати ОСОБА_1 відповідно до запиту на інформацію від 04 лютого 2026 року копії документів, якими визначено виконавцем розгляду скарги від 04 січня 2026 року (вх. ДБР №Є-124 від 05.01.2026), спрямованої на ім`я директора ДБР ОСОБА_2 (особисто) заступника керівника Управління внутрішнього контролю ДБР Миколу Подоляка.
2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 березня 2026 року позов залишив без розгляду з підстав пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), тобто провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
3. Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2026 року скасував ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, а справу направив для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 надано докази направлення копії такої позовної заяви з додатковими документами до електронного кабінету ДБР в підсистемі «Електроний суд», що відповідає приписам статті 44 КАС України.
Враховуючи, що начальниця відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та записів Управління забезпечення діяльності ДБР Згіблова Оксана Олексіївна в даному випадку є посадовою особою ДБР, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач дотримався обов`язку надіслати копію позовної заяви відповідачу - посадовій особі ДБР.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Вважаючи постанову суду апеляційної інстанції, якою справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду, представник ДБР подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року.
7. Така позиція ґрунтується на тому, що недоліки позову слугували підставою для винесення ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказу направлення на адресу відповідача Згіблової О. О. копії позову з доданими документами в паперовій формі листом з описом вкладення. Натомість ОСОБА_1 неодноразово подавались заперечення, пояснення та доповнення, зміст яких був переважно присвячений повноваженням представника ДБР, мотивам ігнорування вимог процесуального законодавства та дослідженню організації діловодства та веденню претензійно-позовної роботи в центральному апараті ДБР. Водночас жодних доказів, які б підтверджували виконання вимог ухвали суду першої інстанції, подані позивачем документи не містили. Отже, у позивача не тільки були відсутні докази усунення недоліків позову, але й не було жодного наміру виконувати ухвалу суду та надавати докази їх усунення.
На думку автора касаційної скарги, саме у зв`язку з ігноруванням вимог суду та тривалим неусуненням ОСОБА_1 недоліків, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду
8. Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду, підставою касаційного оскарження є порушення цим судом норм процесуального права.
9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому фактично наполягає на її безпідставності та звертає увагу на відсутність повноважень у представника ДБР на подання касаційної скарги.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
10. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
11. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
13. За приписами частин першої та другої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
14. Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
15. За змістом пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
17. За змістом частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
ІV. Позиція Верховного Суду
18. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Як уже зазначалось, відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
20. У справі, що розглядається, спірні правовідносини склались з приводу оскарження бездіяльності начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР Згіблової Оксани Олексіївни стосовно ненадання інформації згідно із запитом на інформацію від 04 лютого 2026 року, а також зобов`язати ДБР надати інформацію.
21. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з підстав пункту 7 частини першої статті 240 КАС України, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
22. За обставинами цієї справи ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року відкрито провадження у цій справі та ухвалено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
23 лютого 2026 року ДБР подано заяву про залишення без руху позовної заяви. Доводи такого клопотання полягають у тому, що у позовній заяві ОСОБА_1 одним з самостійних відповідачів визначено, зокрема, начальницю відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів УЗД ДБР Згіблову О. О . У той же час у позовній заяві зазначено, що «Як місце знаходження Згіблової О.О. зазначається відоме останнє місце її роботи». Проте, із доданих до позову матеріалів убачається, що вони не містять доказів надіслання копій поданих позивачем до суду документів начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів УЗД ДБР Згібловій О.О.
25 лютого 2026 року, фактично розглянувши вказану заяву ДБР, Одеський окружний адміністративний, керуючись приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України, постановив ухвалу про залишення позову без руху з підстав частин першої та другої статті 161 КАС України з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків з дня вручення позивачу ухвали шляхом подання до суду доказу направлення на адресу відповідача - начальниці відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової О. О. копії позову з доданими документами в паперовій формі листом з описом вкладення.
З підстав неусунення вказаного недоліку Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 березня 2026 року позов залишив без розгляду.
23. Отже, саме невідповідність позовної заяви ОСОБА_1 в частині відсутності доказів направлення копії позовної заяви відповідачці слугувало підставою для залишення позовної заяви без руху та в подальшому залишення позову без розгляду.
24. Своєю чергою П`ятий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, встановив, що при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 надано докази направлення копії такої позовної заяви з додатковими документами до електронного кабінету ДБР в підсистемі «Електроний суд», що відповідає приписам статті 44 КАС України.
25. Положеннями статті 44 КАС України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
26. Варто зауважити, що ОСОБА_1 визначив відповідачем начальницю відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та записів Управління забезпечення діяльності ДБР Згіблову О. О. , оскаржуючи, на думку позивача, її протиправну бездіяльність саме як посадової особи ДБР.
При цьому позивачем надано докази направлення копії такої позовної заяви з додатками до електронного кабінету ДБР в підсистемі «Електроний суд», що свідчить про дотримання обов`язку надіслати копію позовної заяви начальниці відділу, оскільки оскаржується саме її дії/бездіяльність як посадової особи ДБР.
27. Доводи автора касаційної скарги, які зводяться до того, що позивач не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, а тому суд першої інстанції залишив позов без розгляду, дотримуючись норм процесуального права, є помилковими, оскільки провадження у цій справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року було відкрито та, фактично розглянувши клопотання ДБР, суд першої інстанції помилково залишив позов без руху з підстав відсутності доказів направлення копії позовної заяви з додатками посадовій особі ДБР, бездіяльність якої позивач оскаржує у цій справі, адже такі докази є наявними в матеріалах справи, що й встановив суд апеляційної інстанції.
28. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про дотримання позивачем обов`язку надіслати копію позовної заяви відповідачці, а саме посадовій особі ДБР.
29. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
30. При цьому варто зазначити, що в силу частини першої статті 245 КАС України, якою передбачено повноваження суду, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
31. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених цим судом обставин справи.
32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VI. Судові витрати
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд