УХВАЛА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 202/1843/15-к

Виходячи з положень ст. 395 КПК України 1960 року, за наявними у справі і додатково поданими матеріалами касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. При цьому суд касаційної інстанції позбавлений можливості робити висновки щодо законності й обґрунтованості судових рішень у цій же справі, які не перешкоджали подальшому провадженню та не є предметом оскарження.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисник ОСОБА_6 і засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , посилаючись, окрім іншого, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неузгодженість доказів, надання переваги одним доказам над іншими, фактично просять дати зібраним у справі доказам з точки зору достовірності іншу оцінку, ніж її дали суди нижчих інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства є підставою для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 367 КПК України 1960 року.

Разом із цим при перевірці судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено. Як свідчать дані протоколу судового засідання і зміст вироку, суд першої інстанції при розгляді справи дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, повно й всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, із яким погоджується і колегія суддів.

Так, по епізоду участі ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 у злочинній організації, участі в злочинах, вчинюваних такою організацією, суд взяв до уваги кількість і характер скоєних злочинів, послався на показання засудженого ОСОБА_14 , який визнав свою вину і надав пояснення щодо діяльності злочинного угрупування; показання засуджених, отриманих в ході досудового розслідування, які розповіли про участь у стійкій ієрархічній злочинній організації, яка полягала в підпорядкованості її учасників ОСОБА_53 , а ОСОБА_54 , в свою чергу, ОСОБА_12 , що забезпечувало певний порядок управління злочинним співтовариством, сприяло конспірації, збереженню функціональних зв`язків і принципів взаємозалежності між співучасниками. Також обвинувачені вказали, що у них був розподіл виконавчих функцій, за яких ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 брали участь у тому числі у тяжких і особливо тяжких злочинах, при цьому усвідомлювали мету і загальну злочинну діяльність злочинного об`єднання, його наміри отримувати дохід від протиправного придбання прав на чуже майно і приховування цього, та усвідомлювали, що їх участь сприяє досягненню цієї спільної злочинної мети, а матеріальна винагорода прямо залежить від досягнутого злочинного результату.

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_20 і заволодіння правом на його квартиру суд врахував:

- оголошені показання потерпілої ОСОБА_55 , яка повідомила про обставини набуття ОСОБА_20 у власність квартири та те, що восени 2008 року дізналася про зникнення свого колишнього чоловіка;

- показання ОСОБА_10 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_11 та іншими учасниками злочину, зокрема вбивства ОСОБА_20 , а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_10 від 22 грудня 2011 року та від 26 січня 2012 року, відповідно до яких засуджений показав де і як було скоєно злочини;

- показання свідка ОСОБА_56 , нотаріуса, яка підтвердила, що за проханням ОСОБА_12 оформила довіреність від імені ОСОБА_20 без присутності потерпілого;

- показання свідка ОСОБА_57 , який підтвердив, що за участі ОСОБА_54 купив квартиру, яка належала ОСОБА_20 ;

- дані протоколу впізнання особи за фотознімками від 26 грудня 2011 року за якими ОСОБА_58 впізнав ОСОБА_54 як особу, яка запропонувала йому придбати квартиру ОСОБА_20 ;

По епізоду розбійного нападу і вбивства ОСОБА_23 , а також заволодіння шахрайським способом правом на його майно і грошовими коштами ОСОБА_17 , суд послався на:

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_10 та іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участі обвинуваченого ОСОБА_11 від 28 жовтня 2011 року, яким крім іншого зафіксовано місце вбивства ОСОБА_23 , де в ході розкопок було виявлено труп потерпілого;

- показання потерпілої ОСОБА_16 , яка повідомила як дізналася про зникнення її батька - ОСОБА_23 , а також те, що належний потерпілому будинок продавала жінка, яка представлялася її ім`ям. Також повідомила, що ОСОБА_11 був квартирантом у її батька і був залучений до продажу квартири, а після зникнення потерпілого - представлявся його онуком;

- показаннями свідка ОСОБА_17 , який підтвердив, що купував будинок ОСОБА_23 без участі власника, але із ОСОБА_13 і ОСОБА_11 . Останній мав довіреність на право розпорядження майном потерпілого;

- показаннями свідка ОСОБА_59 , нотаріуса, яка оформлювала довіреність від імені ОСОБА_23 на ім`я ОСОБА_11 ;

- показання свідка ОСОБА_60 , який пояснив, що приїздив разом із ОСОБА_13 до ОСОБА_23 з питань продажу будинку;

- показаннями свідка ОСОБА_61 , нотаріуса, яка підтвердила, що до неї звертався ОСОБА_62 , який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_23 і просив оформити договір купівлі-продажу домоволодіння останнього;

- показаннями свідка ОСОБА_63 , яка підтвердила, що продаж будинку потерпілого здійснював ОСОБА_11 ;

- показаннями свідка ОСОБА_64 , який пояснив, що він брав участь у продажу будинку потерпілого. Даний будинок продавався агентством ОСОБА_13 його знайомому ОСОБА_17 ;

- дані очної ставки між свідками ОСОБА_17 і ОСОБА_65 та обвинуваченою ОСОБА_13 , якими підтверджено наведені показання;

- дані висновку комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 16 лютого 2012 року, за якими смерть потерпілого ОСОБА_23 наступила в результаті механічної асфіксії, яка розвинулась в результаті закриття отворів рота та носа і здавлювання органів шиї;

- дані висновку молекулярно-генетичної експертизи № 64 від 16 грудня 2012 року, де вказано, що труп, виявлений під час відтворення обстановки і обставин події за участі обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_23 ;

- дані висновку почеркознавчої експертизи № 5/4 від 23 січня 2012 року. за якими підпис від імені ОСОБА_23 в довіреності виконала інша особа.

По цьому епізоду ОСОБА_10 не притягувався до кримінальної відповідальності, судові рішення не містять даних про його засудження за скоєне, а тому доводи засудженого про фальсифікацію доказів щодо нього є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно епізоду вимагання нерухомого майна ОСОБА_21 , суд послався на:

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_10 та іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- показання ОСОБА_10 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_11 та іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- показання ОСОБА_13 , співучасниці злочину, яка підтвердила що ОСОБА_66 і ОСОБА_11 постійно супроводжували ОСОБА_21 під час продажу майна останнім;

- оголошені показання потерпілого ОСОБА_21 , який стверджував що ОСОБА_66 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 незаконно його утримували і погрожуючи вбивством вимагали передати їм правовстановлюючі документи на його будинок і земельну ділянку. В подальшому, під примусом, він підписав довіреність якою уповноважив співучасника злочину розпоряджатися належним йому майном;

- протокол відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_21 від 26 квітня 2011 року, яким були зафіксовані обставини скоєння злочину щодо останнього, зокрема помешкання в яких потерпілого насильно утримували і офіс агентства нерухомості ОСОБА_13 , де оформлювались документи;

- показання свідка ОСОБА_22 , який підтвердив, що придбав домоволодіння, яке, як виявилось, належало ОСОБА_21 , за участі ОСОБА_13 ;

- показання свідка ОСОБА_60 , який вказав, що за проханням ОСОБА_13 він погодився, щоб на нього було видано генеральну довіреність і уповноважено розпоряджатися майном ОСОБА_21 . Під час продажу нерухомого майна потерпілого, він за 300 доларів США, сказав, що є родичом ОСОБА_21 ;

- дані очної ставки між ОСОБА_21 і підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_13 в ході яких було підтверджено показання потерпілого, а підозрювані тільки заперечили застосування фізичного насильства щодо останнього;

- дані протоколів впізнання за фотознімками де потерпілий ОСОБА_21 , впізнав ОСОБА_13 , ОСОБА_51 , ОСОБА_10 і ОСОБА_54 , як осіб, які вимагали у нього майно;

- дані протоколу впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_60 , який впізнав ОСОБА_67 , як особу яка неодноразово перебувала в офісі ОСОБА_13 ;

- дані розписок ОСОБА_21 та квитанцій на його ім`я, що були вилучені у ОСОБА_13 за її місцем проживання.

По епізоду позбавлення волі і вбивства ОСОБА_25 ; а також придбання шляхом обману і зловживання довірою права на майно ОСОБА_25 , заволодіння шахрайським шляхом коштами ОСОБА_26 , суд послався на:

- показання потерпілого ОСОБА_26 , який підтвердив, що купував квартиру через агентство підсудної ОСОБА_13 ; ОСОБА_25 він ні разу не бачив, а сам продаж було здійснено за довіреністю;

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_10 та іншими учасниками злочину;

- дані протоколу відтворення обстановки і обставин події за участі обвинуваченого ОСОБА_11 від 24 травня 2011 року, який з виїздом на місце, показав і розповів про обставини скоєння злочину відносно раніше незнайомого йому чоловіка;

- оголошені показання свідка ОСОБА_68 , який підтвердив, що труп ОСОБА_25 було виявлено в домоволодінні АДРЕСА_7 ;

- оголошені показання свідка ОСОБА_69 , який підтвердив, що члени злочинної організації силою утримували ОСОБА_25 у с. Піщанка, вклеїли його фото у паспорт потерпілого і представили нотаріусу як власника домоволодіння;

- дані протоколу впізнання за фотознімками, за якими ОСОБА_70 упізнав ОСОБА_54 і ОСОБА_11 як осіб, відносно яких він дав свідчення про причетність до скоєння вказаного злочину

- оголошені показання свідка ОСОБА_71 , який розповів як працював водієм та часто привозив ОСОБА_54 і ОСОБА_11 до ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ; в один із днів за вказівкою членів злочинної групи відвозив незнайомого старшого чоловіка у с. Піщанка;

- дані протоколу впізнання по фотознімках, за якими ОСОБА_71 упізнав ОСОБА_12 як особу, до якого ОСОБА_66 та інші учасники часто приїздили;

- оголошені показання свідка ОСОБА_72 , який також підтвердив, що ОСОБА_11 і ОСОБА_10 відвозили старшого чоловіка у с. Піщанка;

- дані протоколу очної ставки, де свідки ОСОБА_71 і ОСОБА_73 повністю підтвердили свої покази, надані раніше на досудовому слідстві;

- дані протоколу обшуку від 24 травня 2011 року, в яких відображений факт виявлення в домоволодінні АДРЕСА_7 труп невстановленого чоловіка;

- дані протоколу огляду від 24 травня 2011 року, в яких відображений факт огляду трупа невстановленого чоловіка і виявлено петлі;

- дані висновку комісійної судово-медичної експертизи № 63 від 14 лютого 2011 року, за якими визначити конкретну причину смерті і механізм її заподіяння не вбачається можливим;

- дані висновку молекулярно-генетичної експертизи № 8 від 10 лютого 2012 року, за якими громадянин, труп якого був виявлений в домоволодінні АДРЕСА_7 встановлений як ОСОБА_25 ;

- дані висновку почеркознавчої експертизи № 5/4 від 23 січня 2012 року про те, що підпис від імені ОСОБА_25 в довіреності від 28 липня 2009 року виконаний ОСОБА_74 ;

- оголошені показання обвинуваченої ОСОБА_13 , яка підтвердила, що займалася продажом квартири ОСОБА_25 ;

- дані протоколу відтворення обставин і обстановки події з ОСОБА_13 від 06 січня 2012 року, де зафіксовано, як обвинувачена з виїздом на місце показала і розповіла про обставини продажу квартири ОСОБА_25 ;

- показання свідка ОСОБА_75 , нотаріуса, який проводив нотаріальне оформлення договору купівлі - продажу квартири ОСОБА_25 без участі останнього;

- показання свідка ОСОБА_76 , який підтвердив, що ОСОБА_13 працювала із ОСОБА_77 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 і за їх участі займалася продажом квартири ОСОБА_25 за довіреністю;

- оголошені показання свідка ОСОБА_27 , співробітниці агентства нерухомості ОСОБА_13 , яка підтвердила що за вказівкою директора займалась продажом квартири ОСОБА_25 , при цьому останнього ніколи не бачила;

- протокол очної ставки ОСОБА_13 і ОСОБА_27 , де були підтверджені наведені показання;

- даними протоколів виїмки та обшуку від 13 січня і 16 січня 2012 року, якими зафіксовано вилучення у нотаріуса довіреностей від імені ОСОБА_25 , що була підписана не потерпілим;

- дані висновку почеркознавчої експертизи, за якими підпис у довіреності від імені ОСОБА_25 виконаний не ним, а іншою особою;

- показами свідка ОСОБА_78 , нотаріуса, яка підтвердила, що оформляла довіреності від імені ОСОБА_25 ;

- дані протоколу проведення впізнання по фотознімкам, де ОСОБА_79 впізнала ОСОБА_54 як людину, яка приходила з чоловіком, який представився як ОСОБА_25 ;

- показами свідка ОСОБА_80 , нотаріуса, яка підтвердила, що оформляла довіреності від імені ОСОБА_25 ;

По епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_34 і вбивства потерпілого, суд послався на:

- показання потерпілої ОСОБА_81 , яка підтвердила, що її дідусеві належала квартира по АДРЕСА_10 ;

- показання засудженого ОСОБА_14 , який повністю визнав свою вину та підтвердив обставини, наведені у обвинувальному висновку;

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом ОСОБА_10 та іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- показання свідків ОСОБА_82 і ОСОБА_83 , які повідомили, що потерпілий з невідомими людьми займався відновленням втрачених документів на свою квартиру з метою її подальшого продажу;

- оголошені показання свідка ОСОБА_84 , яка підтвердила, що допомагала своєму чоловіку ОСОБА_14 з продажею квартири ОСОБА_34 ;

- дані протоколу відтворення обставин і обстановки події з обвинуваченим ОСОБА_11 від 28 жовтня 2011 року встановлено, що обвинувачений з виїздом на місце показав і розповів про обставини скоєння спільно з ОСОБА_77 і ОСОБА_10 у квітні 2010 року вбивства ОСОБА_85 . В ході проведення зазначеної слідчої дії, в місці, вказаному обвинуваченим, було виявлено труп, пізніше встановлений як ОСОБА_37

- дані висновку молекулярно-генетичної експертизи № 2 від 27 січня 2012 року, за якими труп, виявлений під час відтворення обставин і обстановки події 28 жовтня 2011 року встановлений як ОСОБА_37 ;

- дані висновку комісійної судово-медичної експертизи № 61 від 16 лютого 2012 року, згідно якого смерть ОСОБА_34 могла наступити від механічної асфіксії, яка розвинулась в результаті здавлювання органів шиї петлею (зашморгом). Смерть наступила орієнтовно за 1-2 роки до моменту дослідження ексгумованого трупа;

- дані матеріалів, наявних в картотеці паспортного столу де міститься довіреність від імені ОСОБА_34 на ім`я ОСОБА_84 , а також оригінал запиту адвоката ОСОБА_12 по квартирі потерпілого;

- дані протоколу виїмки від 11 січня 2012 року, де відображений факт вилучення у нотаріуса ОСОБА_86 оригіналу договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_14 , додані до нього документи і копію реєстрового запису;

- показами свідка ОСОБА_87 , який повідомив що придбав квартиру потерпілого;

По епізоду заволодіння правом на квартиру ОСОБА_28 і грошовими коштами ОСОБА_29 , суд послався на:

- показання потерпілої ОСОБА_88 , яка розповіла про обставини купівлі квартири потерпілого;

- показання свідка ОСОБА_89 , яка підтвердила, що у ОСОБА_90 була довіреність на квартиру потерпілого;

- показання свідка ОСОБА_30 , яка повідомила, що опікувалася за ОСОБА_28 , за що той написав заповіт на квартиру на її ім`я;

- показання свідка ОСОБА_91 , який повідомив про деталі продажу квартири ОСОБА_33 ;

- покази свідка ОСОБА_56 , нотаріуса, який розповів як ОСОБА_12 привів до нього жінку, яку представив як ОСОБА_32 та попросив оформити довіреність;

- показання свідка ОСОБА_92 , нотаріуса, яка повідомила, що ОСОБА_12 попросив терміново зробити йому заяву про відкриття спадщини для нібито своєї знайомої ОСОБА_30 ; в подальшому ОСОБА_10 надав їй довіреність видану ОСОБА_93 на його ім`я і вона видала останньому свідоцтво про право на спадщину на вищевказану квартиру;

- дані протоколу впізнання, в якому зафіксовано, що свідок ОСОБА_94 за фотознімками впізнала ОСОБА_10 , як особу причетну до злочину;

- дані протоколу впізнання за фотознімками, відповідно до яких ОСОБА_94 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка відкривала двері у квартиру потерпілого;

- дані протоколу впізнання за фотознімками, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_95 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка за довіреністю від імені ОСОБА_30 продала їй квартиру

- дані протоколу впізнання за фотознімками, відповідно до якого ОСОБА_95 впізнала ОСОБА_12 як особу, яка вперше показувала їй квартиру і була присутня при укладенні договору купівлі-продажу;

- даними протоколу впізнання за фотознімками підтверджується, що ОСОБА_96 упізнав ОСОБА_10 як особу, яка за довіреністю від імені ОСОБА_30 продала його сестрі квартиру;

- дані висновку почеркознавчої експертизи № 5/4 від 23 січня 2012 року, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_30 у заяві нотаріуса ОСОБА_92 від 26 лютого 2010 року, в довіреності від 11 лютого 2010 року, посвідченій нотаріусом ОСОБА_97 , у довіреності від 11 червня 2010 року, посвідченій приватним нотаріусом ОСОБА_98 , виконані не ОСОБА_93 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_28 в довіреності від 13 червня 2009 року, посвідченій нотаріусом ОСОБА_99 , виконаний не ОСОБА_100 , а іншою особою.

По епізоду в умисному вбивстві на замовлення невстановленого чоловіка, суд послався на:

- показання ОСОБА_9 , надані під час досудового слідства, де він детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_11 та іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_9 та іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- дані протоколів та відеозаписи відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_101 від 09 листопада 2011 року та з обвинуваченим ОСОБА_9 від 29 листопада 2011 року, якими зафіксовано факт того, як обвинувачені з виїздом на місце скоєння злочину показали і розповіли про обставини скоєння вбивства невстановленого чоловіка та де був похований труп, останки якого вилучили там же, в ході слідчої дії;

- дані висновку комісійної судово-медичної експертизи № 60 від 09 лютого 2012 року про причину смерті невстановленого чоловіка.

По епізоду умисного вбивства ОСОБА_38 та її співмешканця на ім`я ОСОБА_52 , а також заволодіння квартирою потерпілої, суд послався на:

- показання ОСОБА_9 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_11 та іншими учасниками злочину;

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із ОСОБА_9 та іншими учасниками злочину;

- показання потерпілої ОСОБА_102 , яка розповіла про обставини купівлі квартири, належної ОСОБА_38 , за довіреністю виданою на ОСОБА_103 , тобто без безпосередньої участі власниці;

- показання свідка ОСОБА_103 , який повідомив, що ОСОБА_66 передав йому доручення на квартиру потерпілої для збору документів і подальшого продажу нерухомого майна;

- показання свідка ОСОБА_104 , яка підтвердила наявність домовленості між ОСОБА_77 , ОСОБА_105 і ОСОБА_106 щодо проведення продажу квартири ОСОБА_38 ;

- показання свідка ОСОБА_99 , нотаріуса, котрий підтвердив факт видачі довіреності від імені ОСОБА_38 на ім`я ОСОБА_103 ;

- копію довіреності від 01 червня 2010 року, виданої від імені ОСОБА_38 на ім`я ОСОБА_103 , що посвідчена нотаріусом ОСОБА_99 , а також копію інвентарної справи № 3050 на квартиру АДРЕСА_15 ;

- дані протоколів та відеозаписи відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_11 від 09 листопада 2011 року та з обвинуваченим ОСОБА_9 від 29 листопада 2011 року, якими зафіксовано факт того, як обвинувачені з виїздом на місце скоєння злочину показали і розповіли про обставини вчинення вбивства ОСОБА_38 і її співмешканця та вказали місце, де були поховані трупи;

- дані протоколу пред`явлення для впізнання, за якими ОСОБА_107 упізнав ОСОБА_11 , як помічника ОСОБА_54 ;

- дані протоколів пред`явлення для впізнання, за якими ОСОБА_107 і ОСОБА_108 упізнали ОСОБА_54 , як особу, яка домовлялась про продаж квартири АДРЕСА_15 , належну ОСОБА_38 ;

- дані висновків експертиз № 59 від 14 лютого 2012 року і № 58 від 15 лютого 2012 року, щодо причин смерті ОСОБА_38 та її співмешканця.

По епізоду розбійного нападу і вбивства ОСОБА_41 , придбання шляхом шахрайства права на майно потерпілого та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_42 , суд послався на:

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- покази потерпілої ОСОБА_109 , яка розповіла, як дізналася про зникнення потерпілого і наявність у ОСОБА_11 довіреності на право розпорядження квартирою її племінника;

- дані протоколу відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_11 від 03 червня 2011 року, в якому зафіксовано, яким чином і за яких обставин було скоєно злочин щодо ОСОБА_41 ;

- дані протоколу огляду місця події від 07 червня 2011 року за участю обвинуваченого ОСОБА_11 , в ході якого було виявлено труп ОСОБА_41 ;

- покази свідка ОСОБА_110 , понятого, який був присутній в якості понятого при проведенні відтворення обстановки і обставин подій за участю ОСОБА_11 ;

- дані протоколу впізнання особи за фотографіями за участю ОСОБА_11 від 16 червня 2011 року, в ході якого обвинувачений упізнав ОСОБА_41 як особу, квартиру якого він з ОСОБА_111 продали, а труп - закопали в лісосмузі;

- показами ОСОБА_42 , яка повідомила обставини купівлі квартири ОСОБА_41 і зазначила, що бачила довіреність від імені потерпілого на ім`я ОСОБА_11 ;

- показання свідка ОСОБА_112 , нотаріуса, який за проханням ОСОБА_12 оформлював довіреність від імені потерпілого на ім`я ОСОБА_11 ;

- дані висновку комісійної СМЕ № 96 від 20 березня 2012 року, якими підтверджено, що смерть ОСОБА_41 могла наступити від механічної асфіксії, яка розвинулась в результаті здавлювання органів шиї петлею;

- дані висновку судово-медичної експертизи № 510 - Е від 17 січня 2012 року, котрими підтверджено, що при обстеженні трупа ОСОБА_41 виявлено пошкодження, що могли утворитися за обставин, зазначених обвинуваченим ОСОБА_11 в ході відтворення обстановки і обставин подій від 03 червня 2011 року.

По епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_45 і вбивства потерпілого, суд послався на:

- показання ОСОБА_11 , надані під час досудового слідства, який детально розповів, про обставини скоєного разом із іншими учасниками злочину, а також повідомив обставини, що були невідомі органам слідства на момент проведення процесуальних дій;

- дані протоколу відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_11 від 10 травня 2011 року, де зафіксовані обставини скоєння вбивства ОСОБА_45 ;

- показання засудженого ОСОБА_14 , який повністю визнав свою вину та підтвердив обставини, наведені у обвинувальному висновку;

- дані протоколу огляду місця події від 19 березня 2011 року. В ході зазначеного огляду був виявлений і оглянутий труп потерпілого ОСОБА_45 з ознаками насильницької смерті;

- дані протоколу впізнання за фотознімками від 21 березня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_113 впізнала за фотознімком свого чоловіка ОСОБА_45 , труп якого був раніше виявлений з ознаками насильницької смерті;

- дані протоколу огляду трупа ОСОБА_45 від 21 березня 2011 року, де зафіксовані виявлені тілесні пошкодження;

- показання свідка ОСОБА_114 , який повідомив про обставини придбання квартири ОСОБА_45 ;

- дані протоколу впізнання за фотознімками, відповідно до яких ОСОБА_115 упізнав ОСОБА_14 як особу, яка допомагала ОСОБА_116 з оформленням документів на квартиру;

- оголошені покази свідка ОСОБА_117 , яка підтвердила, що виконувала формальну роль покупця квартири ОСОБА_45 ;

- дані висновку судово-медичної експертизи № 82/е від 23 квітня 2011 року, якими підтверджено, що смерть ОСОБА_45 настала в результаті механічної асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї петлею;

- показання свідка ОСОБА_118 , матері ОСОБА_54 , яка підтвердила, що її син працював разом із ОСОБА_12 ;

- показання свідка ОСОБА_119 , який підтвердив, що за проханням ОСОБА_12 провідував ОСОБА_54 у лікарні і доповідав про стан останнього;

- показання свідка ОСОБА_120 , яка зазначила, що ОСОБА_66 займався нерухомістю разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 ;

- дані протоколів впізнання за фотознімками, відповідно до яких ОСОБА_120 впізнала ОСОБА_10 як товариша ОСОБА_121 .

Досліджені судом докази є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами та не викликають сумнівів у їх правдивості, а у своїй сукупності з іншими підтверджують винуватість ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих злочинів, за які їх засуджено.

Виконуючи приписи закону, суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили версії засуджених про їх непричетність до скоєних злочинів, належним чином їх спростували і виклали мотиви, з яких дійшли переконання, що встановлені протиправні діяння були скоєні у складі злочинної організації.

Зокрема, суди виходили з того, що показання обвинувачених, отримані на досудовому розслідуванні, про місця захоронення, способи і знаряддя вбивств, містили відомості, про які не могли знати непричетні до злочинів особи, а тому версія сторони захисту про штучне створення доказової бази у цій справі обґрунтовано визнана помилковою.

Крім цього, суди, пославшись на постанову від 16 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження за заявами ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_122 , ОСОБА_12 про порушення вимог закону при їх затриманні та їх прав під час досудового слідства, про застосування недозволених методів ведення досудового слідства, фізичного та психологічного тиску, вмотивовано відхилили й версію обвинувачених про те, що визнавальні покази ті давали під тиском і їх не слід було брати до уваги.

Також, Суд зважає на постанову про закриття кримінального провадження від 26 травня 2021 року за заявою ОСОБА_9 про скоєння щодо нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, відповідно до змісту якої в ході досудового розслідування встановлено, що доводи засудженого щодо протиправних дій службових осіб ГУМВС України в Дніпропетровській області не знайшли свого підтвердження.

Поміж цього, суди обґрунтовано відхилили доводи сторони захисту щодо безпідставної зміни пред`явленого обвинувачення, зазначивши, що твердження про його збільшення, зокрема шляхом додавання нових злочинів, є надуманими та не відповідає матеріалам справи.

Ухвалюючи таке рішення, суди виходили з того, що 23 жовтня 2019 року в судовому засіданні прокурор повідомив про зміну раніше пред`явленого обвинувачення з метою уточнення суті діянь, зокрема об`єктивної сторони вчинених злочинів, їх кваліфікуючих ознак, наслідків та обсягу обвинувачення, а також уточнення кримінально-правової кваліфікації.

Новий обвинувальний висновок не містив істотного збільшення пред`явленого обвинувачення та ним не інкримінувалося вчинення нових злочинів, щодо яких не проводилося досудове розслідування.

Постанова про зміну пред`явленого обвинувачення відповідає вимогам ст. 277 КПК України 1960 року, у яких відсутня вимога на вручення зміненого обвинувального акту під розписку, та була доведена до відома усіх учасників кримінальної справи. Вказана обставина підтверджується протоколом судового засідання від 23 жовтня 2019 року.

Також, суди вмотивовано відхилили доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказами дисків з відеозаписами відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_11 , ОСОБА_10 і ОСОБА_9 оскільки до матеріалів справи було долучено копії, а не оригінали носіїв.

Так, у цій справі для фіксації ходу і змісту слідчих дій проводився відеозапис з використанням цифрової відеокамери Canon LEGRIA FS306. Результат зйомки записувався на вбудований в корпус камери незнімний постійний запам`ятовуючий пристрій - Flash-пам`ять. У подальшому відеозапис слідчих дій для зручності перегляду, використання та подальшого тривалого зберігання, переносився на оптичні диски або інший носій.

За приписами статей 84, 85 КПК України 1960 року про кожну слідчу дію складається протокол, у якому зазначаються, передбачені ст. 85 КПК України 1960 року відомості. Матеріали відеозапису є доповненням до протоколу, що пояснює його зміст, а основним процесуальним документом - сам письмовий документ.

Відповідно до ст. 82 КПК України 1960 року носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини та факти, що мають значення для вирішення справи.

При цьому, матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ є речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той самий електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Оскільки у даній кримінальній справі було встановлено, що носії (оптичні диски) із записами процесуальних дій, які первинно долучила сторона обвинувачення, були пошкоджені, ймовірно зумисно, то суд обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про долучення та дослідження інших носіїв із тими ж самими відеозаписами.

Відповідно до позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження N 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, а тому твердження про дослідження судом саме копій письмових доказів, є безпідставними.

Колегія суддів апеляційного суду виходила із того, що ця справа слухалась протягом тривалого часу Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська та Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у різних складах. За цей час із 15 потерпілих та 53 свідків у судовому засіданні, із наданням можливості обвинуваченим та їх захисникам поставити питання для спростування показів, були допитані 14 потерпілих (всі окрім ОСОБА_21 , який помер ще під час досудового розслідування) та 49 свідків. Зміст показань інших осіб з об`єктивних причин та в силу положень ст. 306 КПК України 1960 року суд оголосив із матеріалів справи.

Тобто підстав вважати, що у цій справі порушено право обвинувачених та їх захисників поставити свідкам та потерпілим свої запитання для спростування їх показань, немає.

Не свідчить про штучне створення умов, за яких сторона захисту не могла реалізувати свої права, й та обставина, що під час розгляду справи Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у останньому складі, який ухвалив вирок, окремі свідки з об`єктивних причин не з`явилися для допиту або не могли пригадати події, які були близько 10 років тому, через що суд був змушений оголосити їх показання.

Що стосується безпідставної, на думку захисника та засуджених, відмови місцевого та апеляційного судів у задоволенні клопотання про виклик і допит осіб, які могли підтвердити факти застосування до обвинувачених у даній кримінальній справі недозволених методів досудового розслідування, то слід вказати таке.

Питання перевірки дачі визнавальних показів під час досудового слідства під тиском та із застосуванням фізичного і психологічного тиску, вирішувалося в ході досудового розслідування відповідного кримінального провадження за заявами ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_122 і ОСОБА_12 та прокурором винесено постанову про його закриття за не встановленням будь-яких протиправних дій.

Також положеннями ст. 64 КПК України 1960 року чітко визначено, перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, що виключає перевірку і оцінку інших доказів, які не стосуються предмета доказування.

Зважаючи на цю норму процесуального закону та наведені вище обставини, місцевий та апеляційний суди обґрунтовано відмовили у задоволенні відповідного клопотання, оскільки процесуальних підстав для виклику та допиту осіб, про яких зазначала сторона захисту і які завідомо не могли повідомити про обставини злочинів, які інкримінувалися ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у цій справі не було.

Щодо доводів сторони захисту про незгоду із висновками судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз, зокрема висновками експерта № 755 МК, № 2196-Е, № 704 МК, № 2195-Е, № 2336-Е і № 703 МК та висновками комісійних судово-медичних експертизи №58, № 59 і № 60, то такі також були спростовані апеляційним судом, який навів у своєму рішенні детальні мотиви щодо того, чому твердження про суперечливість висновків вказаних досліджень є надуманими, спростовуються матеріалами справи і не потребували роз`яснення експертів.

Так, апеляційний суд вказав, що показання надані обвинуваченими під час досудового розслідування, фактичні дані, отримані за результатами проведення слідчих дій, а також висновки відповідних експертиз цілком узгоджуються із висновком обвинувачення та місцевого суду, зокрема щодо часу та способу вчинення вбивства невідомого чоловіка, ОСОБА_38 та чоловіка на ім`я ОСОБА_52 .

Враховуючи те, що за результатами дослідження отриманих судово-медичних на медико-криміналістичних висновків не було встановлено ніяких суперечностей, які потребували б додаткового роз`яснення шляхом допиту експертів, місцевий суд, а в подальшому і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовили у задоволенні ряду клопотань сторони захисту про їх виклик і допит в судовому засіданні.

Крім зазначеного, колегія судів надала вмотивовану відповідь на доводи про несвоєчасне ознайомлення засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_11 із постановами про призначення експертиз і позбавлення засуджених можливості поставити перед експертом свої питання.

Рішення апеляційного суду про відсутність підстав вважати, що мало місце порушення права на захист ґрунтується на тому, що ст. 202 КПК України 1960 року не містить вимог щодо того, коли саме обвинуваченим мають бути пред`явлені матеріали експертизи.

Також суд врахував, що ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України 1960 року за підозрою у вчиненні злочинів 25 листопада 2011 року тобто вже після призначення і початку проведення ряду експертиз.

Більше того, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого переконання про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_11 не були позбавлені можливості поставити свої питання експертам, оскільки після ознайомлення із висновками цих експертиз, жодних клопотань, зокрема щодо постановки додаткових питань, надання пояснень чи призначення нової або додаткової експертизи, обвинувачені не заявили. Крім цього, таких клопотань не було заявлено обвинуваченими та їх захисниками протягом більш як 10 років судового розгляду.

З урахуванням викладеного касаційний суд не встановив порушень процесуального порядку дослідження доказів з боку суду першої інстанції. Крім того, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Обґрунтованих сумнівів щодо об`єктивності оцінки доказів, покладених в основу вироку, й щодо дотримання судами приписів ст. 67 КПК України 1960 року в колегії суддів немає.

Крім наведеного суди належним чином обґрунтували правильність кваліфікації дій засуджених за ч. 1 ст. 255 КК України.

Під час судового розгляду, перегляду обвинувального вироку суду та в суді касаційної інстанції сторона захисту наголошувала про те, що недоведеними залишилися факти про те, як саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дали згоду на вступ в злочинну організацію, чи знали вони взагалі про її існування, а також те, що учасники такого стійкого ієрархічного об`єднання були знайомі та діяли зі спільною метою.

Вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність намірів.

Участь у злочинній організації передбачає існування вже створеної злочинної організації. Тут ідеться про випадки, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, але вступила (увійшла) до злочинної організації, створеної іншими особами. З моменту дачі згоди на вступ (входження) до злочинної організації дії винного розцінюються як закінчений злочин - участь у злочинній організації, навіть якщо той, хто вступив у злочинну організацію, і не брав участі у вчинених нею злочинах. Вступ до злочинної організації та членство в ній є закінченим злочином з тих міркувань, що сам по собі цей факт означає надання злочинній організації можливості використання її учасника згідно з планами такої організації. Участь у злочинній організації, поряд зі вступом до неї, може проявлятися в найрізноманітніших діях.

Участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, має місце й тоді, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, не вступала до цієї організації, не є її учасником, але взяла безпосередню участь у злочині, скоєному злочинною організацією, тобто була співвиконавцем цього злочину.

Так, у своїх показаннях на досудовому розслідуванні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 стверджували, що вони були рядовими виконавцями злочинів і безпосередньо підпорядковувалися ОСОБА_53 , а всі кримінально карані діяння вчинялися за вказівкою і планом ОСОБА_12 . Тобто засуджені розуміли, що були членами стійкого ієрархічного об`єднання, яке за попередньою змовою зорганізувалося для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Із інших досліджених матеріалів справи (показань співучасників та письмових матеріалів), суди встановили, що своїми активними діями, які вчинялися у змові із іншими учасниками і сприяли досягненню поставлених спільних злочинних цілей, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підтвердили свою згоду на участь в злочинному співтоваристві та спільному вчиненні із його членами злочинів. Керовані ОСОБА_77 , який в свою чергу був підзвітний ОСОБА_12 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були спільниками у приготуваннях вбивств і приховуванні їх слідів, брали участь спільно із ОСОБА_77 та ОСОБА_11 в їх вчиненні і безпосередньо самі були виконавцями вбивств.

За цих обставин, твердження про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не знали про існування злочинної організації, не давали згоду на приєднання до неї, а також не знали інших її учасників, є непереконливими та суперечать встановленим обставинам.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_10 стверджує, що не повинен нести кримінальну відповідальність за вбивство ОСОБА_20 оскільки конкретного цього протиправного діяння він не скоював.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 30 КК України інші, крім організатора, учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за кримінальні правопорушення, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у кримінальному правопорушенні кожен із них.

Суди встановили, що ОСОБА_10 , діючи у складі злочинної організації брав участь у вчиненні злочину, в результаті якого шляхом обману і зловживання довірою було придбано право на квартиру ОСОБА_20 , а потім умисно позбавлено життя потерпілого. Більше того, суди встановили, що саме ОСОБА_10 вбив потерпілого, а тому підстав вважати, що останній незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності по цьому епізоду нема.

Крім наведених аргументів про неналежні і недопустимі докази та безпідставну кваліфікацію дій засуджених за ст. 255 КК України, суди надали обґрунтовані відповіді на доводи сторони захисту про допущені, на їх думку, порушення права на захист ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 .

Зокрема, у своїй касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_9 наголошують на тому, що після затримання ОСОБА_9 не було надано адвоката.

Відкидаючи такі доводи, суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджується факт залучення слідчим захисника ОСОБА_123 до першого допиту ОСОБА_9 - 25 листопада 2011 року. Крім цього, про присутність адвоката у зазначений день свідчать показання самого обвинуваченого, який підтвердив це під час допиту в судовому засіданні 10 липня 2019 року.

Крім зазначеного, суди взяли до уваги наявність підпису адвоката ОСОБА_123 у ряді процесуальних документів, датованих 25 листопада 2011 року, а саме: протоколі допиту підозрюваного, протоколі допиту обвинуваченого, постанові про притягнення ОСОБА_9 як обвинуваченого та протоколі про пред`явлення обвинувачення, роз`яснення його суті, врученні копії постанови і протоколі допиту як обвинуваченого.

Щодо твердження сторони захисту, зокрема про порушення порядку обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме проведення такого без участі захисника, то апеляційний суд вірно вказав, що це питання не може бути предметом апеляційного розгляду на стадії перегляду вироку місцевого суду по суті та не впливає на висновки про доведеність вини особи.

Верховний Суд погоджується з наведеним, оскільки такі висновки ґрунтуються на матеріалах справи, а твердження захисника ОСОБА_6 про допущені порушення є безпідставними.

Аналогічні доводи про порушення права на захист після затримання у своїй касаційній скарзі наводить засуджений ОСОБА_11 .

Однак, з матеріалів справи вбачається, що після затримання 06 травня 2011 року, ОСОБА_11 було призначено захисника ОСОБА_124 , який був присутній не тільки під час першого допиту підозрюваного, але й цього ж дня брав участь у судовому засіданні, де вирішувалося питання про продовження затримання. Ці обставини підтверджуються підписом захисника у відповідних процесуальних документах, а також згадкою у постанові суду від 06 травня 2011 року.

Будь-яких даних про те, що у цій справі було порушено право ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на захист матеріали справи не містять.

Що стосується аргументів засудженого ОСОБА_11 про порушення його права на вільний вибір захисника, то такі є неспроможними.

Під час досудового розслідування за заявою підозрюваного слідчі неодноразово приймали відмову ОСОБА_11 від наданих державою захисників та в порядку ст. 47 КПК 1960 року призначали нових. Так, загалом, під час проведення слідчих дій інтереси підозрюваного представляли захисники ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 та ОСОБА_129 . При цьому, останній здійснював захист ОСОБА_11 і під час розгляду кримінальної справи по суті у місцевому суді.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2014 року колегія суддів відмовила у задоволенні чергової невмотивованої заяви ОСОБА_11 про відмову від захисника ОСОБА_130 . Таке рішення суд обґрунтував тим, що доводи обвинуваченого про здійснення неефективного захисту і розходження в позиції щодо здійснення захисту не знайшли свого підтвердження.

Після 23 грудня 2019 року захист ОСОБА_11 забезпечувала адвокат за призначенням ОСОБА_131 від якої 12 травня 2023 року обвинувачений відмовився, оскільки уклав договір про надання правової допомоги із захисником ОСОБА_132 . В подальшому захисник ОСОБА_133 відмовився від здійснення своїх повноважень як захисника у вказаному кримінальному провадженні і апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2023 року за бажанням обвинуваченого призначив ОСОБА_11 нового безоплатного захисника - ОСОБА_7 .

З огляду на викладене Суд не вбачає підстав вважати, що під час досудового розслідування чи судового розгляду кримінальної справи було допущено порушення прав ОСОБА_11 .

Посилання засудженого ОСОБА_11 на те, що суд безпідставно відмовив допустити до справи захисника за договором ОСОБА_134 є неспроможними.

03 липня 2017 року суд не залучив захисника ОСОБА_134 у зв`язку із тим, що договір про надання правової допомоги було укладено між адвокатом і невстановленою особою, яка за положеннями ст. 47 КПК 1960 року не мала процесуального права запросити адвоката для захисту ОСОБА_11

05 липня 2017 року, отримавши нове клопотання про допуск до справи захисника ОСОБА_134 , в якому крім іншого йшлося про те, що адвокат був запрошений братом обвинуваченого і це регламентовано КПК України 1960 року, суд відклав розгляд такого для з`ясування думки самого ОСОБА_11 , який на той час тимчасово, в порядку ст. 272 КПК України 1960 року, був видалений із залу суду за порушення порядку.

Після того, як ОСОБА_11 повернувся до зали суду, із протоколів суду не вбачається, що останній наполягав за зміні захисника, отож його захист до постановлення вироку в кінці 2019 року продовжував здійснювати ОСОБА_129 .

З огляду на викладені обставини, підстав вважати, що суди обмежили обвинуваченого у праві вільно обрати собі захисника, Верховний Суд не вбачає.

Крім цього, суди обґрунтовано відкинули твердження сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_9 під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події 29 листопада 2011 року через участь захисника ОСОБА_135 без визначених КПК України 1960 року повноважень.

Таке рішення ґрунтується на тому, що 28 листопада 2011 року ОСОБА_9 із власної ініціативи відмовився від послуг призначеного слідчим захисника ОСОБА_123 та висловив бажання, щоб його інтереси представляв саме ОСОБА_136 . Постановою слідчого від 29 листопада 2011 року ОСОБА_135 було допущено до участі у справі в якості захисника ОСОБА_9 , який, окрім залучення до відтворення обстановки та обставин події 29 листопада 2011 року, брав участь й у інших процесуальних діях і був допущений Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська до розгляду кримінальної справи, де забезпечував захист обвинуваченого аж до 13 березня 2013 року - тобто до моменту відмови підзахисним від його послуг з причин матеріального характеру.

Колегія суддів касаційного кримінального суду вважає викладені висновки вмотивованими та звертає увагу на те, що аналіз ст. 47 КПК України 1960 року свідчить, що пріоритет у запрошенні захисника безумовно надається підозрюваному, обвинуваченому чи його родичам з метою забезпечення вільного вибору особи, яка буде здійснювати захист під час коли права особи тимчасово обмежуються слідством та взагалі державою.

У даному кримінальному провадженні відповідно до ст. 45 КПК 1960 участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов`язковою.

Враховуючи наведене, допустивши до участі у кримінальній справі професійного захисника, якого запросив сам обвинувачений, слідчий тим самим забезпечив реалізацію права ОСОБА_9 на захист та вільний вибір захисника. Той факт, що у матеріалах даної справи відсутні паперові примірники ордера відповідного адвокатського об`єднання або угоди на підтвердження повноважень ОСОБА_135 , не може бути підставою для визнання обґрунтованим твердження про участь у слідчих діях чи під час судового розгляду неуповноваженого адвоката, який був допущений до таких як слідчим, так і судом.

Що стосується доводів сторони захисту про допущені порушення під час проведення та фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події 29 листопада 2011 року зі ОСОБА_9 , то такі теж були предметом детальної оцінки судів, які обґрунтовано, із посиланням на правові висновки та позиції Верховного Суду, вказали, що такі є неспроможними.

Так, колегія суддів зазначила, що у протоколі відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_9 , після його складання, відсутні лише підписи працівників міліції, які входили до складу конвою, який забезпечував конвоювання взятого під варту ОСОБА_9 .

Верховний Суд погоджується із висновками про те, що конвоїри не є учасниками слідчої дії; не мають передбачених КПК України процесуальних прав та обов`язків, які підлягають роз`ясненню відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України 1960 року; не можуть своїми підписами засвідчити відповідність складеного протоколу проведеним слідчим діям, оскільки, в силу виконуваних ними обов`язків, зобов`язані забезпечити безпеку проведення слідчої дії, а не постійно стежити за її перебігом.

Натомість, як вірно вказав суд, протокол відтворення обстановки та обставин події 29 листопада 2011 року містить підписи слідчих, обвинуваченого та його захисника, понятих, спеціалістів - експерта-криміналіста та судово-медичного експерта, тобто усіх учасників, які приймали безпосередню участь. Крім цього, у процесуальному документі, який сторона захисту безпідставно вважає недопустимим доказом, чітко зазначено, що фотографування здійснювалося апаратом «Canon»-A3100», а відеозйомка проводилася на відеокамеру Canon LEGRIA FS306.

Враховуючи наведене, а також те, що вимоги щодо складання протоколу в рукописному чи друкованому вигляді, а також необхідність зазначення за допомогою якої техніки надруковано протокол, КПК України 1960 року взагалі не містить, то твердження захисника про допущені порушення під час проведення процесуальної дії та складання за її результатами процесуальних документів обґрунтовано визнано неспроможними.

Що стосується доводів засуджених ОСОБА_11 і ОСОБА_10 про те, що в ході судового розгляду кримінальної справи суд безпідставно видаляв їх із зали, провів судові дебати та оголошення вироку без їх присутності, чим фактично порушив право захист, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

За ч. 1 ст. 272 КПК України 1960 року якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкориться розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання. При повторному порушенні порядку судового засідання підсудного за ухвалою суду можна видалити з залу засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи. У цьому випадку вирок після його винесення негайно оголошується підсудному.

Матеріалами справи встановлено, що за систематичне порушення порядку в залі суду ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 тимчасово, до моменту допиту та на весь час судового розгляду видалялися із зали суду колегіями суддів Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Такі ж рішення з тих же самих причин приймали й різні колегії суддів Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, які слухали кримінальну справу після зміни підсудності.

Востаннє, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року колегія суддів видалила ОСОБА_11 із зали суду на весь період розгляду кримінальної справи до його допиту. При цьому інтереси обвинуваченого до постановлення вироку у залі суду представляв його захисник ОСОБА_137 , а самому ОСОБА_11 надавалась можливість ознайомлюватися із матеріалами справи. Крім цього, задля уникнення порушення права обвинуваченого на захист, його було допитано по завершенню розгляду справи, тобто реалізовано право ОСОБА_11 на безпосередню участь у судовому засіданні.

Далі, фактично на стадії судових дебатів, ухвалою від 11 грудня 2019 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10 було видалено із зали суду аж до проголошення вироку. Це рішення суду було зумовлено тим, що під час тривалих судових дебатів засуджені то відмовлялися виходити до зали судового засідання, то намагалися зламати і покинути скляний бокс, заважали іншим учасникам проголошувати свої промови та не реагували на розпорядження головуючого.

Враховуючи наведені обставини, Верховний Суд приходить до переконання, що під час розгляду цієї кримінальної справи права та інтереси засуджених не було порушено. З огляду на систематичну поведінку та дії обвинувачених під час розгляду справи різними колегіями суддів, рішення про видалення ОСОБА_11 і ОСОБА_10 були виправданими.

Також Верховний Суд зауважує, що у будь-якому випадку видалення вказаних засуджених із зали судових засідань не перешкоджало їх праву на захист такою мірою, що була б несумісною з вимогами справедливого судового розгляду. Важливим є той аспект, що у проміжки часу, коли обвинувачених було видалено із зали судових засідань, їх інтереси у справі продовжували представляти захисники.

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_9 окрім наведеного стверджують, що суди позбавили ОСОБА_9 можливості ознайомитися із матеріалами справи та, як наслідок, подати обґрунтовані доповнення до апеляційної скарги, чим порушили права обвинуваченого. Такі ж доводи з приводу обмеження у праві на ознайомлення із матеріалами справи наводять і засуджені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

В ході касаційного розгляду колегія суддів Верховного Суду таких порушень не встановила.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року матеріали цієї кримінальної справи були направлені до суду першої інстанції для ознайомлення обвинувачених з матеріалами справи відповідно до їх клопотань.

Фактично ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_9 розпочав 06 жовтня 2010 року. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2021 року ОСОБА_9 встановлено графік для ознайомлення до 01 червня 2021 року і визначено доставляти обвинуваченого до суду двічі на тиждень. При цьому, обвинуваченому було роз`яснено, що після закінчення встановленого графіком строку - ознайомлення буде припинено. Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_9 зумисно затягує процес ознайомлення і ця обставина впливає на дотримання судом розумних строків розгляду кримінальної справи.

Загалом, на стадії апеляційного перегляду вироку ОСОБА_9 доставлявся до суду для ознайомлення більше 40-ка разів, однак щоразу без поважних причин після нетривалого вивчення матеріалів, відмовлявся продовжувати ознайомлення далі, що підтверджується наявними у справі актами. Слід також наголосити, що ОСОБА_9 неодноразово ознайомлювався із матеріалами у продовж розгляду справи місцевим судом.

Щодо забезпечення права на ознайомлення засудженого ОСОБА_11 , то слід вказати таке.

Під час розгляду кримінальної справи по суті Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська та Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська суди більше 60 разів задовольняли і безпосередньо надавали можливість ОСОБА_11 ознайомитися із матеріалами справи. В подальшому, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2018 року суд прийняв обґрунтоване рішення про припинення ознайомлення обвинуваченого через зловживання останнім своїм правом.

Далі, після постановлення вироку, суди реалізували право ОСОБА_11 на ознайомлення з матеріалами справи для подання апеляційної скарги. Фактично таке ознайомлення з матеріалами ОСОБА_11 розпочав 07 жовтня 2010 року.

Так само як і ОСОБА_9 , ОСОБА_11 постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було встановлено графік для ознайомлення до 02 червня 2021 року і визначено доставляти обвинуваченого до суду двічі на тиждень. При цьому, обвинуваченому було роз`яснено, що після закінчення встановленого графіком строку - ознайомлення буде припинено. Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_11 зумисно затягує процес ознайомлення і ця обставина впливає на дотримання судом розумних строків розгляду кримінальної справи.

Загалом, на стадії апеляційного перегляду вироку ОСОБА_11 доставлявся до суду для ознайомлення більше 40-ка разів, однак щоразу без поважних причин після декількох годин вивчення матеріалів відмовлявся продовжувати далі, що підтверджується наявними у справі актами.

Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_10 про порушення його права саме на повне ознайомлення зі справою, то такі також спростовуються дослідженими матеріалами. Засуджений неодноразово доставлявся до суду для реалізації свого права, однак повною мірою не зміг його реалізувати через власну процесуальну поведінку, яка полягала у затягуванні часу та небажанні вивчати матеріали.

Установлені обставини свідчать про те, що суди забезпечили та створили необхідні умови для ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , аби вони могли повною мірою скористатися своїми правами. Твердження засуджених про створені судами обмеження у реалізації відповідних прав є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Більше того, Верховний Суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду дослідження доказів відбувається у відкритому (за загальним правилом) судовому засіданні за принципом змагальності та безпосередності. Це означає, що судді мають особисто заслухати, оглянути та вивчити кожен доказ, а сторони кримінальної справи мають рівні права ставити запитання, висловлювати зауваження та за потреби - ознайомлюватися із такими фактичними даними.

Оскільки розгляд даної справи проведено із дотриманням усіх процесуальних вимог, зокрема й за участі сторони захисту, то підстав вважати, що засудженим не були відомі матеріли справи - немає.

Крім іншого, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_10 в частині засудження за скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, звільнив останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності і закрив у цій частині кримінальну справу.

Що стосується інших, особливо тяжких злочинів, то колегія суддів відмовила у застосуванні положень ст. 49 КК України із тих підстав, що 15 років, як це передбачено п. 5 ч. 1 вказаної статті на момент перегляду вироку місцевого суду ще не минули.

У даній справі строк давності переривався і обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починалося з дня вчинення саме нового злочину.

Суди встановили, що останній злочин (шахрайство і вбивство) скоєно за участі ОСОБА_10 18 березня 2011 року, а тому 02 лютого 2024 року, тобто станом на день постановлення ухвали апеляційним судом правових підстав для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності за давністю не було.

Враховуючи викладене, аргументи засудженого ОСОБА_10 про незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а саме положень ст. 49 КК України, є неспроможними.

Також неспроможними є доводи касаційної скарги ОСОБА_10 про те, що обвинувальний вирок ухвалено без врахування рішень ЄСПЛ, у яких стверджується про ряд допущених порушень у цій справі.

Суд вважає такі твердження не релевантним, оскільки указані рішення ЄСПЛ стосуються умов тримання засуджених під вартою і строку розгляду кримінальної справи, а не доведеності вини, допустимості доказів чи будь яких інших процесуальних порушень, які б мали вплив на окреслене питання.

Також в ході касаційного перегляду встановлено, що аргументи засудженого ОСОБА_90 про кваліфікацію його шахрайських дій в редакції статті, яка діяла не на момент скоєння злочинів, є безпідставними.

Вироком місцевого суду від 21 грудня 2019 року останній засуджений за шахрайство із кваліфікуючими ознаками «в особливо великих розмірах» і «організованою групою» (ч. 4 ст. 190 КК України).

Частиною 4 ст. 190 КК України, яка діяла як на момент скоєння ОСОБА_138 кримінальних правопорушень, так і під час ухвалення вироку, передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Таким чином підстав вважати, що злочинні дії ОСОБА_90 кваліфіковано неправильно немає.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 судом, то таке рішення прийнято відповідно до вимог ст. 65 КК України, обрана міра примусу справедлива та достатня для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів.

Законних підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок його суворості у касаційного суду немає.

Твердження засудженого ОСОБА_11 про не зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання є надуманими та спростовуються ухваленими судовими рішеннями.

Таким чином, під час перевірки матеріалів кримінальної справи не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засуджених, які би ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановлених щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 судових рішень, а тому відсутні підстави для задоволення касаційних скарг.

Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд