ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 600/6385/23-а

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головнокомандувача Збройних Сил України (далі - ГК ЗСУ, відповідач), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГК ЗСУ (по особовому складу) від 07.06.2023 № 1234 в частині її призначення;

1.2. зобов`язати відповідача поновити її на попередньо займаній посаді, а саме начальника картографічного відділу Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ) із 07.06.2023, та виплатити різницю недоотриманого грошового забезпечення.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що всупереч вимогам керівних документів із питань проходження військової служби в Збройних Силах України позивачку без її згоди та без проведення атестування переміщено з посади начальника картографічного відділу В/ч НОМЕР_1 на нижчу посаду старшого офіцера відділу рекрутингу та комплектування сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 проходила військову службу у В/ч НОМЕР_1 на посаді начальника картографічного відділу.

4. Наказом ГК ЗСУ від 07.06.2023 № 1234 підполковника ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника картографічного відділу НОМЕР_2 топогеодезичного центру Сил підтримки Збройних Сил України та призначено на посаду старшого офіцера відділу рекрутингу та комплектування сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Сухопутних військ Збройних Сил України.

5. 24.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 зі скаргою на дії командира В/ч НОМЕР_1 із приводу її переміщення до нового місця служби.

6. За результатами розгляду скарги ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 22.07.2023 № 1589/4399 повідомив позивачку, що наказ командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.06.2023 № 190 є похідним від наказу ГК ЗСУ, тому правову оцінку необхідно надавати насамперед цьому наказу. Також позивачці роз`яснено, що рішення про її переміщення є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для скасування якого вона може звернутися з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.

7. 07.07.2023 ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до ГК ЗСУ, у якій, покликаючись на протиправність її переміщення, просила, зокрема, скасувати пункт наказу ГК ЗСУ від 07.06.2023 № 1234 про її переміщення та призначення.

8. Листом від 23.08.2023 № 300/5/446 ГК ЗСУ повідомив позивачку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки її призначення на нижчу посаду старшого офіцера відділу рекрутингу та комплектування сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Сухопутних військ Збройних Сил України наказом ГК ЗСУ від 07.06.2023 № 1234 (по особовому складу) відбулося з дотриманням пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

9. Не погодившись із рішенням щодо свого переміщення, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

10. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.01.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан (особливий період), під час якого не вимагається згода військовослужбовця на переведення його на нижчу посаду, при цьому призначення військовослужбовця здійснюється на посади, передбачені штатами воєнного часу.

12. Суди зазначили, що під час видання оскаржуваного наказу ГК ЗСУ керувався приписами пунктів 82 та 257 Положення № 1153/2008 та врахував План переміщення осіб офіцерського складу Збройних Сил України, затверджений 07.06.2023 ГК ЗСУ ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 , а тому дійшли висновку про законність наказу ГК ЗСУ (по особовому складу) від 07.06.2023 № 1234 в спірній частині.

13. При цьому суди не встановили наявності обставин, передбачених пунктом 112 Положення № 1153/2008, які виключають можливість переведення позивачки на нижчу посаду без її згоди.

14. Доводи позивачки про відсутність її згоди на переведення на нижчу посаду та непроведення атестування суди визнали безпідставними, оскільки такі вимоги не є обов`язковими в особливий період під час здійснення переведення військовослужбовця на нижчу посаду, передбачену штатами воєнного часу. Суди вказали, що норми, на які покликалася позивачка в обґрунтування своєї позиції, підлягають застосуванню в мирний час, натомість на час видання оскаржуваного наказу діяв воєнний стан, у період якого існують особливості переведення військовослужбовців на нижчі посади.

15. Також суди врахували, що позивачка не навела доводів щодо протиправності включення її до Плану переміщення осіб офіцерського складу Збройних Сил України від 07.06.2023, який був урахований відповідачем під час видання оскаржуваного наказу.

16. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та в спосіб, визначені законом, правових підстав для скасування оскаржуваного наказу немає, а доводи позивачки не свідчать про обґрунтованість заявлених вимог. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач довів законність оскаржуваного рішення.

17. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.01.2024 й постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 та визнати протиправним і скасувати наказ ГК ЗСУ (по особовому складу) від 07.06.2023 № 1234 в частині її призначення, а також зобов`язати ГК ЗСУ поновити позивачку на попередньо займаній посаді, а саме начальника картографічного відділу В/ч НОМЕР_1 з 07.06.2023 та виплатити їй різницю недоотриманого грошового забезпечення.

18. На переконання скаржниці, суди неправильно застосували пункт 257 Положення № 1153/2008, дійшовши висновку про можливість її переміщення на нижчу посаду без згоди в особливий період. Вона наголошує, що проходить військову службу за контрактом, а не за призовом, та вважає, що суди мали застосувати зазначену норму у взаємозв`язку з пунктами 82 і 112 цього Положення, які визначають умови переміщення військовослужбовців та випадки, коли воно неможливе без їхньої згоди.

19. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скаржниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 257 Положення № 1153/2008 у взаємозв`язку з пунктами 82 і 112 цього Положення під час переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нижчу посаду в особливий період без його згоди.

20. На думку скаржниці, суди помилково витлумачили зазначені норми як такі, що дозволяють її переміщення без згоди у зв`язку з особливим періодом. Вона наголошує, що проходить військову службу за контрактом, а не за призовом, тому суди мали врахувати передбачені Положенням № 1153/2008 умови переміщення та випадки, коли воно неможливе без згоди військовослужбовця.

21. Окремо скаржниця посилається на пункти 93, 94 Положення № 1153/2008 та розділ VII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170. Стверджує, що її атестування не проводилося, службова характеристика не складалася, з її висновками її не ознайомлювали та можливості їх оскаржити не надали. На її думку, пункт 257 Положення № 1153/2008 не звільняє від дотримання інших вимог щодо переміщення військовослужбовців під час воєнного стану.

22. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідачка Губська О.А., судді Білак М.В., Мацедонська В.Е.

23. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

24. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 № 1377/0/78-24 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2024 № 16), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О.↗, судді Соколов В.М.↗, Загороднюк А.Г.↗

25. Ухвалою Верховного Суду в складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.↗ від 12.12.2024 справу № 600/6385/23-а прийнято до провадження.

26. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, вважаючи доводи позивачки безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що наказ ГК ЗСУ від 07.06.2023 № 1234 у частині, що стосується позивачки, видано відповідно до пунктів 82 та 257 Положення № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України на підставі Плану переміщення осіб офіцерського складу від 07.06.2023.

27. Наголошує, що в особливий період призначення на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, крім випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008. Стверджує, що доказів наявності таких обставин щодо позивачки матеріали справи не містять, а вибір військовослужбовця для призначення на відповідну посаду належить до дискреційних повноважень командира (начальника).

28. Щодо атестування та службової характеристики відповідач посилається на Інструкцію № 170, яка передбачає видання наказів по особовому складу на підставі Плану переміщення. На його думку, за наявності такого Плану складення службової характеристики та проведення атестування перед переміщенням позивачки не вимагалися.

29. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

31. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

33. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд керується зазначеним нижче.

34. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно з положеннями статті 17 Конституції України захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

36. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

37. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

37.1. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-XII).

37.2. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону № 2232-XII).

38. Згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

38.1. Проходження військової служби громадянами України здійснюється в добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (абзац другий частини другої статті 2 Закону № 2232-XII).

38.2. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-XII).

38.3. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

39. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. На час видання оскаржуваного наказу строк дії воєнного стану був продовжений.

40. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

41. За визначенням, наведеним в абзаці п`ятому статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

42. За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

43. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

44. За положеннями абзаців другого, третього пункту 2 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

44.1. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

45. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, урегульовано Положенням № 1153/2008.

46. За змістом пункту 12 Положення № 1153/2008, установлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

46.1. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

47. Пункт 82 Положення № 1153/2008 визначає підстави призначення військовослужбовців на вищі, рівнозначні та нижчі посади.

48. Згідно з підпунктом 3 пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.

49. Підпунктом 6 пункту 82 Положення №1153/2008 передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється також у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

50. Відповідно до абзацу першого пункту 83 Положення № 1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

51. Відповідно до пункту 93 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на посади з категоріями, нижчими за їхні військові звання, може здійснюватися, зокрема, у випадках, передбачених підпунктами 3, 5- 8 пункту 82 цього Положення.

52. Отже, призначення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на посаду з категорією, нижчою за його військове звання, допускається не лише у випадках, передбачених підпунктом 3 пункту 82 Положення № 1153/2008, а й на підставі підпункту 6 цього пункту. Тому проходження позивачкою військової служби за контрактом саме собою не виключало такого призначення за умови дотримання інших вимог, застосовних до спірних правовідносин.

53. Пунктом 112 Положення № 1153/2008 визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

54. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба в догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

55. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

56. Атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України. У разі подання документів щодо подальшого службового використання, нагородження чи присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, на них складаються службові характеристики в порядку, визначеному Міністерством оборони України (абзац перший пункту 257 Положення № 1153/2008).

57. Абзацом другим пункту 257 Положення № 1153/2008 визначено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

58. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153/2008 визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).

59. За підпунктом 1 пункту 1.5 розділу І Інструкції № 170 для оформлення визначених цією нормою кадрових рішень передбачено, зокрема, подання, рішення колегіальних органів, Резерв кандидатів для просування по службі та План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад.

60. Підпункт 7 пункту 1.5 розділу І Інструкції № 170 допускає оформлення клопотань посадових осіб у вигляді службової характеристики, рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту, щодо передбачених цією нормою кадрових рішень стосовно військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу.

61. За змістом пункту 4.11 розділу IV Інструкції № 170 підставою для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців на нижчі посади є витяг із Плану переміщення на посади, а в разі позапланового переміщення - подання. В умовах особливого періоду підставою для видання таких наказів є документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції. Крім зазначених документів, залежно від підстав призначення і переміщення подаються документи, визначені в додатку 20 до Інструкції № 170.

62. Водночас пункт 4.1 розділу IV Інструкції № 170 у редакції, чинній на час видання спірного наказу, передбачає, що призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі здійснюються з урахуванням результатів оцінювання на підставі визначених цією нормою документів, зокрема Плану переміщення на посади.

63. Як убачається зі змісту пункту 7.1 розділу VII Інструкції № 170, процес атестування військовослужбовців передбачає проведення комплексного та періодичного оцінювання. Комплексне оцінювання включає щорічне оцінювання, здійснене прямими командирами (начальниками), та незалежне оцінювання, здійснене визначеним представником Головної інспекції Міністерства оборони України або комісій з перевірки військ (сил), утворених наказами Міністерства оборони України, у випадках, визначених пунктом 7.5 цього розділу. Періодичне оцінювання проводиться посадовими особами, у підпорядкуванні яких перебувають військовослужбовці, у випадках, визначених пунктом 7.6 цього розділу.

64. За пунктом 7.2 розділу VII Інструкції № 170 комплексне (щорічне під час особливого періоду) оцінювання здійснюється для визначення відповідності військовослужбовців займаним посадам, створення Резерву для просування по службі і Плану переміщення на посади за результатами оцінки їх службової діяльності за рік та прийняття рішень щодо присвоєння військових звань, просування або переміщення по службі чи звільнення з військової служби.

65. За пунктом 7.6 розділу VII Інструкції № 170, періодичне оцінювання проводиться, зокрема, з військовослужбовцями, які проходять військову службу на посадах, передбачених штатами воєнного часу, - перед прийняттям стосовно них кадрових рішень. За результатами періодичного оцінювання складається службова характеристика.

66. Відповідно до пункту 7.7 розділу VII Інструкції № 170 за підсумками щорічного оцінювання складається оцінна картка, а за результатами періодичного оцінювання - службова характеристика, а у визначених Інструкцією випадках - інші передбачені нею документи.

67. Спірні правовідносини в цій справі виникли у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 , яка проходить військову службу за контрактом, у період дії воєнного стану з посади начальника картографічного відділу НОМЕР_2 топогеодезичного центру Сил підтримки Збройних Сил України на нижчу посаду старшого офіцера відділу рекрутингу та комплектування сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час видання спірного наказу відповідач керувався пунктами 82 та 257 Положення № 1153/2008 та врахував План переміщення осіб офіцерського складу Збройних Сил України від 07.06.2023.

68. З огляду на підставу відкриття касаційного провадження, Верховному Суду належить з`ясувати правильність застосування судами попередніх інстанцій положень пунктів 82, 112, 257 Положення № 1153/2008 у частині можливості призначення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нижчу посаду в особливий період без його згоди, а також оцінити доводи скаржниці щодо необхідності проведення атестування та дотримання встановленого порядку документального оформлення такого переміщення.

69. Надаючи оцінку доводам скаржниці щодо відсутності її згоди на призначення на нижчу посаду та неправильного застосування судами пунктів 82 і 257 Положення № 1153/2008, колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.02.2025 у справі № 400/1744/24 та від 16.04.2025 у справі № 160/2368/23.

70. Так, у пункті 28 постанови від 13.02.2025 у справі № 400/1744/24 Верховний Суд зазначив, що «в особливий період переміщення військовослужбовця на нижчу посаду з метою доукомплектування Збройних Сил України відбувається без отримання згоди військовослужбовця».

71. У постанові від 16.04.2025 у справі № 160/2368/23 Верховний Суд також виходив із того, що в особливий період призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади для доукомплектування Збройних Сил України здійснюється без їхньої згоди, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008. При цьому Суд урахував, що позивач не обґрунтував наявності жодної з таких обставин на час видання оскаржуваного наказу.

72. За змістом підпункту 6 пункту 82, пунктів 93 і 257 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, можуть призначатися на нижчі посади, передбачені штатами воєнного часу, у визначених цими нормами умовах. Абзац другий пункту 257 цього Положення не обмежує можливості призначення без згоди лише військовослужбовцями за призовом.

73. Тому контрактна форма проходження служби сама собою не виключає застосування до ОСОБА_1 абзацу другого пункту 257 Положення № 1153/2008. Окреме правило абзацу третього пункту 112 щодо військовослужбовців за призовом не звужує сфери дії цього припису.

74. Суди попередніх інстанцій установили відсутність обставин, передбачених пунктом 112 Положення № 1153/2008, які перешкоджали б переміщенню позивачки без її згоди. За цих обставин доводи щодо відсутності згоди або особистого рапорту самі собою не свідчать про протиправність наказу.

75. Отже, наведені висновки Верховного Суду узгоджуються зі змістом підпункту 6 пункту 82, пунктів 93 і 257 Положення № 1153/2008, які допускають призначення військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, на нижчі посади, передбачені штатами воєнного часу, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період без їхньої згоди, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Отже, правило абзацу другого пункту 257 Положення № 1153/2008 поширюється також на військовослужбовців за контрактом, а його застосування потребує врахування передбачених пунктом 112 винятків.

76. Надаючи оцінку доводам скаржниці про непроведення атестування, колегія суддів виходить із підстав і мети спірного призначення. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказ від 07.06.2023 № 1234 видано відповідно до пунктів 82 і 257 Положення № 1153/2008 з урахуванням Плану переміщення осіб офіцерського складу Збройних Сил України, затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України 07.06.2023, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період.

77. Отже, призначення позивачки на нижчу посаду не здійснювалося з урахуванням її професійних, ділових і моральних якостей на підставі підпункту 3 пункту 82 Положення № 1153/2008. Тому відсутність висновку атестування, передбаченого для призначення на цій підставі, сама собою не виключала можливості її призначення відповідно до підпункту 6 цього пункту.

78. Водночас зазначене необхідно відмежовувати від дотримання встановленого Інструкцією № 170 порядку оцінювання військовослужбовців. Наявність правової підстави для призначення на нижчу посаду та дотримання процедури прийняття відповідного рішення є окремими питаннями перевірки його правомірності.

79. Зокрема, пункт 4.11 розділу IV Інструкції № 170 визначає документи, які є підставою для видання наказів по особовому складу. Натомість пункт 4.1 цього розділу передбачає призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі з урахуванням результатів оцінювання. Тому встановлення наявності Плану переміщення не підміняє перевірки дотримання вимог щодо оцінювання, якщо вони підлягали застосуванню до спірного призначення.

80. Відповідно до пункту 7.2 розділу VII Інструкції № 170 періодичне оцінювання здійснюється для характеристики дій військовослужбовців і визначення перспектив подальшого службового використання на підставі аналізу їхньої службової діяльності за визначений період. Пунктом 7.6 цього розділу передбачено його проведення, зокрема, з військовослужбовцями, які проходять військову службу на посадах, передбачених штатами воєнного часу, перед прийняттям стосовно них кадрових рішень. За результатами періодичного оцінювання відповідно до пункту 7.7 складається службова характеристика.

81. Отже, для оцінки доводів позивачки необхідно було з`ясувати, чи займала вона до видання спірного наказу посаду, передбачену штатом воєнного часу, та чи підлягала у зв`язку із цим періодичному оцінюванню перед прийняттям рішення про її подальше службове використання.

82. При цьому встановлення порушення відповідної процедури не означає безумовної наявності підстав для скасування наказу. У пункті 56 постанови від 16.04.2025 у справі № 160/2368/23 Верховний Суд, посилаючись на раніше сформовану судову практику, зазначив, що порушення процедури прийняття рішення може бути підставою для його скасування лише за умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

83. Для оцінки доводів скаржниці про непроведення оцінювання та нескладення службової характеристики необхідно з`ясувати, чи передбачали приписи Інструкції № 170 проведення періодичного оцінювання перед її призначенням. У разі встановлення недотримання цієї процедури належить перевірити, чи вплинуло таке порушення або могло вплинути на прийняте рішення.

84. Суди попередніх інстанцій такої перевірки не здійснили. Відхиляючи доводи позивачки, вони виходили із загального висновку про необов`язковість атестування при призначенні на нижчу посаду в особливий період, не з`ясувавши застосовності до спірних правовідносин наведених приписів Інструкції № 170.

85. Зокрема, судові рішення не містять установлених обставин щодо того, чи була попередня посада позивачки передбачена штатом воєнного часу, чи проводилося її періодичне оцінювання та чи складалася службова характеристика. Відповідно суди не перевірили й того, чи вплинуло або могло вплинути недотримання порядку оцінювання на спірне призначення.

86. Установлена судами наявність Плану переміщення підтверджує документальну підставу видання наказу, однак сама собою не свідчить про дотримання всіх вимог до процедури призначення. Так само відсутність обставин, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008, має значення для вирішення питання про необхідність отримання згоди позивачки, проте не усуває необхідності оцінки її доводів щодо непроведення оцінювання.

87. Таким чином, установлених судами обставин недостатньо як для висновку про протиправність наказу через недотримання порядку оцінювання, так і для відхилення відповідного доводу з мотивів відсутності впливу можливого порушення на прийняте рішення. За цих обставин висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.

88. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому наведені недоліки судового розгляду не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

89. Неправильне застосування судами норм матеріального права призвело до неповної перевірки обставин, на які посилалася позивачка, та ненадання належної оцінки доказам щодо підготовки і прийняття спірного кадрового рішення. Унаслідок цього оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України.

90. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу

91. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

92. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені судами обох інстанцій порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

93. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, з`ясувати, чи підлягала позивачка періодичному оцінюванню перед прийняттям спірного наказу, установити обставини його проведення та складення службової характеристики, дослідити відповідні докази й надати оцінку доводам учасників справи. У разі встановлення порушення процедури суду належить перевірити, чи вплинуло воно або могло вплинути на прийняте рішення, та за результатами повного і всебічного з`ясування обставин справи ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

94. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд